Ухвала

від 06.09.2023 по справі 200/4239/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 200/4239/20-а

адміністративне провадження № К/990/30246/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №200/4239/20-а за позовом Приватного малого підприємства «ЛОЦМЕН» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне мале підприємство «ЛОЦМЕН» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.03.2020: №0002320512, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 6960301,00грн та застосовано штрафні санкції в сумі 3480150,58грн; №0002330512, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2560971,00грн; №0002340512, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5257698,00грн та застосовано штрафні санкції в сумі 2628849,00грн.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 08.02.2023 позовні вимоги задовольнив.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.08.2023, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №200/4239/20-а.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 02.09.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Першим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Судом з`ясовано наступні обставини.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 08.02.2023 (прийнятим у порядку загального позовного провадження) позовні вимоги задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.02.2023.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулось до Першого апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.03.2023 подану скаржником апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк впродовж якого особа має право усунити недоліки апеляційної скарги та надати документ про сплату судового збору.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалами від 04.04.2023 та 18.04.2023 послідовно відмовив у задоволені клопотань Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору, двічі надавши скаржнику додатковий час для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу суду оригінала документа про сплату судового збору.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2023 відмовив скаржнику у задоволенні втретє поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків, а подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 15.03.2023, які стали підставою для залишення такої апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).

Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 12.07.2023, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №200/4239/20-а та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначив, що вперше контролюючий орган з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду в межах визначеного законом процесуального строку на апеляційне оскарження, однак через несплату судового збору, що на той час було зумовлено неналежним/недостанім бюджетним фінансуванням та відсутністю коштів необхідних для проведення такої сплати, ухвалою суду від 23.05.2023 вперше подану ним апеляційну скаргу було повернуто. Вказав, що повернення апеляційної скарги заявнику не повинно позбавляти таку особу права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Зауважив, що контролюючий орган саме з об`єктивних причин, які не залежали від волі останнього (введенні на території України воєнного стану, яке відобразилось на бюджетних показниках й фактично завадило сплаті судового збору при первинному зверненні до суду) був позбавлений можливості своєчасно й в повному обсязі сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням строку на апеляційне оскарження.

25.07.2023 Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою апеляційну скаргу контролюючого органу залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог статті 295 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк впродовж якого особа наділена правом звернутися до суду та надати обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Залишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Тобто, встановивши факт повторного подання відповідачем апеляційної скарги поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, Перший апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду від Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт, повторно посилаючись на факт попереднього звернення до суду та обставини неналежного/недостатнього фінансування суб`єкта владних повноважень, просить поновити пропущений з поважних причин строк. Також скаржник повторно звернув увагу суду на те, що останній з незалежних від нього причин (введення на території України воєнного стану та неналежне фінансування) фактично був позбавлений можливості виконати вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Зазначив, що повернення апеляційної скарги заявнику не повинно позбавляти таку особу права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.08.2023, визнавши наведені скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.07.2023 визначив скаржнику достатній строк щодо реалізації права та надання обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом було визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Перший апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку, оскільки обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючий орган зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними, а саме: строк пропущено з підстав недостатнього/неналежного фінансування контролюючого органу при первинному зверненні до суду та неможливості з об`єктивних причин (введення на території України воєнного стану) провести сплату судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження скаржник не вказав; доказів не надав.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції повторно звернув увагу скаржника, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Оцінка обставин, за яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС України, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.

У свою чергу, як встановив суд, аргументи, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, як вказав суд, ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відсутність/недостатність у контролюючого органу коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції окремо наголосив, що визначене норами КАС України право особи на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Таке звернення повинно бути в порядку, встановленим законом.

Сама по собі обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Суд зазначив, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

До того ж, як зауважив суд апеляційної інстанції, повторне звернення скаржника з апеляційною скаргою у цій справі відбулося лише 12.07.2023, тобто зі спливом п`яти місяців з моменту прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, що свідчить виключно про факт необ`єктивного зволікання скаржника з апеляційним оскарженням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №200/4239/20-а.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Запровадження воєнного стану, як зазначив суд апеляційної інстанції, є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Поряд з цим, як наголосив суд, питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Натомість, як встанови суд, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на введений в Україні правовий режим воєнного стану, скаржник так і не надав суду жодних доказів, яким саме чином запровадження воєнного стану в країні вплинуло на дотримання ним встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №200/4239/20-а.

Як висновок, суд зазначив, що, у даному випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статті 296 КАС України, покладається на особу, яка звертається з апеляційною скаргою, а повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 295 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

За результатом розгляду поданого скаржником клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто, Перший апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.

Суд касаційної інстанції вважає, що Перший апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №200/4239/20-а.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації контролюючим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №200/4239/20-а за позовом Приватного малого підприємства «ЛОЦМЕН» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Васильєва

І.А. Гончарова