Постанова

від 08.09.2023 по справі 380/65/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/65/23 пров. № А/857/6837/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року (суддя Коморний О.І., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 07.04.2023),

в адміністративній справі №380/65/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2023 року позивач ТОВ Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ДПС у Львівській області (далі відповідач-1) та ДПС України (далі відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівські області від 25.11.2022 №7715347/36079117; 2) зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №1 від 14.10.2022.

Відповідачі подали спільний відзив на адміністративний позов, у якому висловили своє непогодження з його доводами. Просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.11.2022 №7715347/36079117. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 14.10.2022. Стягнуто на користь позивача з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2481,00 грн..

29.03.2023 до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго з відповідачів витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Відповідач заперечив щодо витрат на правничу допомогу у відзиві, оскільки такі вважав не співмірними.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі - задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн відмовлено.

З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржене додаткове рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 07.04.2023 в частині задоволення заяви та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду, у якому просить апеляційну скаргу відхилити, змінити додаткове рішення суду, стягнувши з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 21.03.2023 року у справі Львівським окружним адміністративним судом рішення, яким позов задоволено повністю, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.

Проте, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.

У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачем направлено суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення на користь ТОВ НВП Теплокомуненерго за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 12000,00 грн..

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано наступні документи (їх копії): договір про надання правової допомоги від 21.01.2021, акт наданих послуг від 28.03.2023.

Згідно з актом наданих послуг від 28.03.2023 виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання: готування та подання позовної заяви № б/н від 31.12.22 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії 12 год = 6000 грн; винагорода в розмірі 5 тис. грн. згідно п.2 Замовлення №4 від 15.12.22 (гонорар успіху) = 5000 грн; готування та подання заяви № б/н від 28.03.23 про розподіл судових витрат =1000 грн. Загальна вартість послуг становить 12000,00 грн..

Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення з урахуванням наданих позивачем доказів, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи, змісту та обсягу виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн..

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що вказаний розмір витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, є співмірним зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано відповідачем, а тому вказаний розмір має бути стягнутий з відповідача-1 за рахунок його бюджетних асигнувань.

В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги при вирішенні Львівським окружним адміністративним судом цієї справи №380/65/23.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року в адміністративній справі №380/65/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль