Постанова

від 28.08.2023 по справі 914/2615/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. Справа №914/2615/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С.Скрипчук

суддівС.М.Бойко

О.І.Матущак

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за № 119/07-8551-2023 від 24.03.2023 (вх. № 01-05/968/23 від 29.03.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 (повний текст виготовлено 10.03.2023, м. Львів, суддя О.І.Щигельська)

у справі № 914/2615/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський академічний обласний театр ляльок», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», м. Київ

про стягнення 187218,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський академічний обласний театр ляльок» про стягнення 187218,35 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу в частині сплати за поставлений позивачем природний газ в об`ємі 2,155 тис. куб. м. на загальну суму 139186,90 грн, на суму якого позивачем нараховано 20553,90 грн пені, 2425,28 грн 3% річних та 25052,27 грн індексу інфляції.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 16.01.2023 за клопотанням позивача було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Відтак, справу розглянуто за участю третьої особи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 у даній справі позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський академічний обласний театр ляльок» (79008, Львівська обл., місто Львів, площа Данила Галицького, будинок 1; ідентифікаційний код 02225571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) заборгованість в розмірі 187218,35 грн, в тому числі: основний борг 139186,90 грн, пеня - 20553,90 грн, 3% річних - 2425,28 грн, індекс інфляції - 25052,27 грн з розстрочкою виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом стягнення щомісяця 15601,53 грн до 30 числа місяця та 2808,28 грн судового збору. В задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій місцевим судом відмовлено.

Не погоджуючись частково з даним рішенням суду в частині розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом стягнення щомісяця 15601,53 грн до 30 числа місяця Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу за № 119/07-8551-2023 від 24.03.2023 (вх. № 01-05/968/23 від 29.03.2023), в якій просить скасувати судове рішення в частині розстрочення виконання рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у справі № 914/2615/22 на 12 місяців відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволена місцем господарським судом заява про розстрочення виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість розстрочити виконання рішення суду. Крім того, відповідачем на підтвердження викладеного в своїй заяві про розстрочку виконання рішення не надано відповідних доказів, про те суд першої інстанції таку заяву задоволив, чим порушив ст. 331 ГПК України.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» щодо відстрочення виконання рішення суду, яке як зазначив Європейський суд з прав людини не може вважатись законним та справедливим.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, відтак останнім не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Слід зазначити, що апелянт в апеляційній скарзі не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а лише просить суд скасувати розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом стягнення щомісяця 15601,53 грн до 30 числа місяця, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу в межах доводів у апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Щодо правомірного задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2023 відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення.

Дана заява обґрунтована наступним:

1)відповідач є комунальним закладом Львівської обласної ради, діяльність якого фінансується з обласного бюджету, а також за рахунок доходів від діяльності театру;

2)з березня 2020 року у відповідача значно зменшилися надходження коштів від основної діяльності театру: у 2019 році сума доходів становила 2059000 грн.; у 2020 році - 750000 грн.; у 2021 році - 1000580 грн причиною якого слугувало запровадження в Україні карантинних обмежень;

3)з початком повномасштабної збройної агресії у лютому 2022 року, приміщення театру використовується для тимчасового розміщення та проживання внутрішньо переміщених осіб, що також збільшило витрати театру на оплату комунальних послуг. Такі витрати театру додатково фінансуються з відповідного бюджету, проте їх узгодження потребує додаткового часу.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статі 331 ГПК України зазначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Натомість частина 4 згаданої статті вказує на те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

З вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Судовою колегією встановлено, що відповідач є комунальним закладом Львівської обласної ради, діяльність якого фінансується з обласного бюджету, а також за рахунок доходів від діяльності театру, дані обставини сторонами не заперечуються та є загальновідомими.

З долученої до заяви відповідача довідки про доходи вбачається, що з березня 2020 року у відповідача значно зменшилися надходження коштів від основної діяльності театру: а саме: у 2019 році сума доходів становила 2059000 грн.; у 2020 році - 750000 грн.; у 2021 році - 1000580 грн причиною якого слугувало запровадження в Україні карантинних обмежень.

Запровадження карантинних обмежень є загальновідомим фактом який не потребує доказування.

Разом з тим, починаючи з 24 лютого 2022 по всій території Україні запроваджено військовий стан через повномасштабне вторгнення військ, що є також загальновідомими обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України вищенаведені обставини є загальновідомими та такими, що не потребують доказування.

З долучених до вищезгаданої заяви листи також свідчать, що приміщення відповідача використовуються для тимчасового розміщення та проживання внутрішньо переміщених осіб, відтак, судова колегія приходить до висновку, що дані обставини збільшили витрати театру на оплату комунальних послуг, попри те, що такі витрати театру додатково фінансуються з відповідного бюджету, проте їх узгодження потребує додаткового часу.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції враховано п. 1 та 3 ч. 4 статті 331 ГПК України, а саме: ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші надзвичайні події, які полягають у запровадженні по всій території України починаючи з 2020 року по 2023 рік та введення по всій території України починаючи з 24 лютого 2022 по теперішній час військового стану. У звзяку із чим приміщення відповідача слугували для розміщення тимчасово переселених осіб для проживання та обмеження відповідача своєї господарської діяльності.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що покликання позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» щодо відстрочення виконання рішення суду, на думку колегії не підлягає до застосування, так як відстрочення виконання рішення суду є відмінним поняттям розстрочення виконання рішення суду, що є у даному випадку, оскільки, судом першої інстанції розстрочено виконання рішення суду рівними частинами щомісяця по 15601,53 грн, тобто виконання рішення суду щомісяця на протязі 12 місяців, що не суперечить ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Враховуючи вище наведене, у випадку задоволення позовних вимог, враховуючи відсутність коштів для негайного виконання рішення суду в повному обсязі (оскільки такі кошти не передбачені в затвердженому бюджеті), внаслідок можливості відкриття виконавчого провадження та арешту коштів на рахунках, буде поставлено під загрозу функціонування театру, в т.ч. проведення запланованих вистав, оплату поточних комунальних послуг.

Розстрочення виконання рішення суду рівними частинами дозволить оптимізувати та спланувати майбутню діяльність та витрати театру, з найменшим впливом на можливість функціонування театру.

Підсумовуючи наведене судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за № 119/07-8551-2023 від 24.03.2023 (вх. № 01-05/968/23 від 29.03.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 року у справі № 914/2615/22 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

6.Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя О.С.Скрипчук

СуддяС.М.Бойко

Суддя О.І.Матущак