Постанова

від 29.08.2023 по справі 911/297/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2023 р. Справа№ 911/297/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023

у справі № 911/297/23 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросеплай"

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в особі філії Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Ізюмський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 897 546,33 грн

за участю представників:

від позивача: Матвіюк Н.Р.;

від відповідача: Чайковська А.В.;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агросеплай" звернулося до господарського суду з позовом до АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Ізюмський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 897 546,33 грн за договором постачання незернової сировини № 30/08/2021 від 30.08.2021, з яких 630 000,00 грн основного боргу, 91 479,45 грн пені, 18 692,88 грн 3% річних та 157 374,00 грн інфляційних втрат у зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2022 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 630 000,00 грн основного боргу, 157 374,00 грн інфляційних втрат, 18 692,88 грн 3% річних та 12 091,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 частково задоволено заяву ТОВ "Агросеплай", стягнуто з відповідача на користь позивача 23 886,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 911/297/23 в частині стягнення 630 000,00 грн основного боргу, 157 374,00 грн інфляційних втрат, 18 692,88 грн 3% річних та 12 091,00 грн судового збору та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з ТОВ "Агросеплай" судові витрати за подачу апеляційної скарги.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги, що встановлений п. 4.1 договору строк оплати товару за видатковою накладною № 26 від 21.01.2022 на момент звернення з позовом не настав, оскільки позивачем не надано рахунку-фактури. Також скаржник зазначає, що вся первинна документація філії знищена, відповідач заявляв клопотання про витребування оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви, у позивача, однак у рішенні дана обставина не відображена.

Скаржник наполягає на наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання внаслідок дії форс мажорних обставин, а саме тимчасової окупації території, де знаходиться філія, з 06.03.2022 по 11.09.2022, а також правовий режим військового стану. Також скаржник обґрунтовує стратегічне значення підприємства та надзвичайно складне матеріальне становище.

АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду також з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 911/297/23 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, стягнути з ТОВ "Агросеплай" судові витрати за подачу апеляційної скарги.

Скаржник посилається на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Також скаржник наполягає, що розмір стягнутих судом витрат є значно завищеним, не відповідає критерію розумності, не співмірний із складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та не пропорційний до ціни позову, що є підставною для його зменшення в порядку апеляційного провадження.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та 03.07.2023 за апеляційними скаргами АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 911/297/23 відкрито апеляційне провадження; справу призначено до розгляду на 11.07.2023.

21.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ "Агросеплай" на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, наполягаючи, що судове рішення було прийняте на підставі документів, які належним чином підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

06.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023, в якому ТОВ "Агросеплай" вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив відмовити АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 за клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 29.08.2023.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційних скарг підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційних скарг заперечив, доводячи їх безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.08.2021 між ТОВ "Агросеплай" (постачальник) та АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Ізюмський комбінат хлібопродуктів" (покупець) укладено договір постачання незернової сировини № 30/08/2021, на умовах якого постачальник зобов`язався поставити та передати покупцю у власність незернову сировину для виготовлення комбікормів (надалі - товар) на філію АТ "ДПЗКУ" "Ізюмський КХП", яка знаходиться за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Капитолівка, вул. Моросівська, 1, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Товар, вказаний у п. 1.1 договору поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару (п. 1.2 договору). Поставка товару відбувається на умовах DDP згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року). Місце передачі (відвантаження) товару здійснюється за адресою: Україна, Харківська область, Ізюмський район, с. Капитолівка, Ізюмський КХП (п. 5.2 - 5.3 договору).

Розрахунки за товар проводяться на умовах 100% після оплати на підставі отриманого рахунку-фактури постачальника протягом 5 банківських днів з дати поставки товару та за наявності оригіналів товаро-супровідних документів на відповідну партію товару і виключно після реєстрації постачальником податкових накладних на відповідні партії товару в ЄДРПН. У випадку, якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні на відповідні партії товару в ЄДРПН, покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку: 80% вартості товару - оплата шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який визначений у цьому договорі; 20% вартості товару - після реєстрації постачальником податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 16.1 договору).

У специфікації № 6 від 21.01.2022 сторони погодили поставку до 28.01.2022 товару у кількості 3 000,00 кг на загальну суму 630 000,00 грн.

За видатковою накладною № 26 від 21.01.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 630 000,00 грн. Товар отримав представник покупця за довіреністю № 7 від 21.01.2022.

В подальшому позивачем зареєстровано податкову накладну № 29 від 21.01.2022 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 14.02.2022.

Доказів здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару на суму 630 000,00 грн з ПДВ станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.1 договору, обов`язок відповідача з оплати товару, одержаного за видатковою накладною № 26 від 21.01.2022, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, мав бути виконаний до 21.02.2022 включно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Скаржник наполягає на відсутності його вини у невиконанні грошового зобов`язання і вказує на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України та тимчасову окупацію с. Капитолівка Осколівської сільської громади (місцезнаходження філії) з 06.03.2022 по 11.09.2022.

Колегія суддів звертає увагу на помилкове тлумачення скаржником положень ст. 614 ЦК України, які передбачають презумпцію вини порушника зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частина 2 ст. 614 ЦК України прямо встановлює, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У положеннях ст. 617 ЦК України конкретизовані підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Зокрема, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання боржник повинен довести не лише існування обставин непереборної сили, а й причинний зв`язок між цими обставинами та порушенням зобов`язання.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В розміщеному на сайті Торгово-промислової палати України листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України, пославшись на ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати а Україні" статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотніми та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомою обставиною, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що виконання грошового зобов`язання перед постачальником за договором постачання № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021 стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок військової агресії Російської федерації проти України, тобто дії форс-мажорних обставин. Відповідач не довів суду причинний зв`язок між обставинами непереборної сили та невиконанням ним грошового зобов`язання за договором постачання. Втрата покупцем первинних документів, які підтверджували факт поставки, як і перебування філії на тимчасово окупованій території та відсутність рахунку-фактури, не звільняє покупця від обов`язку оплати отриманий товар.

Частина 1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Здійснений судом розрахунок суми боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних не суперечить умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, не доведено підстав для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

За змістом ч. 1. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно із ч. 3 - 5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позовній заяві ТОВ "Агросеплай" повідомив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 60 000,00 грн.

10.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить покласти понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано суду копія договору про надання правової допомоги від 20.01.2023, укладеного ТОВ "Агросеплай" (клієнт) з Адвокатським об`єднанням "МСМ та Партнери" в особі керуючого партнера Матвіюк Н.Р., за яким адвокатське об`єднання зобов`язалось представляти інтереси клієнта в судах усіх інстанцій у справі про стягнення з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії АТ "ДПЗКУ заборгованості в розмірі 897 546,33 грн, а клієнт зобов`язався сплатити адвокатському об`єднанню гонорар за надану правову допомогу, а також у випадку необхідності, фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Сторони домовились, що за надання правової допомоги у суді першої інстанції клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі 60 000,00 грн (п. 3.1). За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписує представники кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість (п. 3.4). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на цей акт (п. 3.5). Сума відповідно до п. 3.1 даного договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає (п. 3.6).

На підтвердження наданих правничих послуг за договором від 20.01.2023 до суду першої інстанції було надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 08 від 25.01.2023 на суму 60 000,00 грн та копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.05.2021 на суму 60 000,00 грн.

Критично оцінивши доводи представника ТОВ "Агросеплай" Матвіюк Н.Р. щодо помилки у написанні дати складання акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 15-23/01 від 20.01.2023, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений акт не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та без застереженого обома сторонами договору виправлення помилки в обов`язковому реквізиті, не може слугувати належним доказом факту отримання позивачем правової допомоги на умовах договору і її вартості.

Надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордеру № 08 від 25.01.2023 на суму 60 000,00 грн не може слугувати належним доказом понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, передбачених п. 25, 32 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Таким чином, в порушення приписів процесуального законодавства, позивачем належними та допустимими доказами не доведено суми судових витрат, заявлених до відшкодування відповідачем.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Агросеплай" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та неправильне застосування норм матеріального права, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 911/297/23 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Агросеплай" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 911/297/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 911/297/23 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 911/297/23 задовольнити.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 911/297/23 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросеплай" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Матеріали справи № 911/297/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.09.2023.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко