Рішення

від 29.08.2023 по справі 910/6212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2023Справа № 910/6212/23за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс"

про стягнення 5 372 800,00 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Токарєва К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за державним контрактом (договір) №21/12/22 (СБАК) на виготовлення та поставку продукції оборонного призначення за закритими закупівлями від 21.12.2022 у розмірі 5 372 800,00 грн, яка складається з 2 796 800,00 грн - пені та 2 576 000,00 грн - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.05.2023.

Протокольною ухвалою суду від 31.05.2023 відкладено підготовче засідання на 14.06.2023.

09.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 14.06.2023 відкладено підготовче засідання на 27.06.2023.

21.06.2023 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2023.

05.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача-2 надійшли пояснення по справі.

26.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення та клопотання про приєднання доказів.

Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено судове засідання на 29.08.2023.

21.08.2023 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли пояснення та заперечення на клопотання про долучення доказів.

29.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 29.08.2023 клопотання відповідача залишено без задоволення.

У судовому засіданні 29.08.2023 суд заслухав вступне слово прокурора, представника позивача-2 та представника відповідача, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 29.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" (виконавець) було укладено державний контракт "договір) №21/12/22 (СБАК) на виготовлення та поставку продукції оборонного призначення за закритими закупівлями, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2022-2023 роках поставити замовнику продукцію оборонного призначення, а саме безпілотний літальний апарат (ДК 021:2015 "34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном") (далі - продукція), найменування (номенклатура) та кількість поставки якої зазначені в специфікації продукції оборонного призначення, що поставляється за контрактом (додаток №1 до контракту), а замовник оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 1.4 контракту, найменування, номенклатура, асортимент, кількість товару, який виконавець зобов`язується передати замовнику, зазначається у специфікації (додаток №1 до контракту)

Згідно п. 2.1 контракту в редакції додаткової угоди №1 від 28.03.2023, ціна контракту є договірною і становить 36 800 000 грн, яка не може бути перевищена. Податок на додану вартість становить 0 грн, відповідно до п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Ціна одиниці продукції та ціна контракту зафіксована у специфікації та протоколі погодження договірної (фактичної) ціни на поставку продукції оборонного призначення (додаток 2 до контракту), з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2022 року 11 040 000,00 грн без ПДВ; за рахунок бюджетних асигнувань 2023 року 25 760 000 грн без ПДВ.

Пунктом 3.3 контракту передбачено, що розрахунки за контрактом проводяться шляхом проведення попередньої оплати у строк до кінця 2022 року у розмірі 30%, що складає 11 040 000 грн, від суми контракту на рахунок виконавця, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та дозволу МВС України від 21.12.2022 №3/23-2022.

Остаточний розрахунок за продукцію проводиться шляхом оплати замовником поставлену продукцію на підставі акту приймання-передачі продукції (додаток 3 до контракту) з урахуванням проведеної попередньої оплати, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) (п. 3.4 контракту).

У відповідності до п. 4.1 контракту, поставка виконавцем та приймання замовником продукції за контрактом здійснюється відповідно до специфікації та оформлюється актом приймання-передачі продукції за формою згідно додатку 3 до контракту.

Згідно п. 6.1 контракту виконавець зобов`язаний поставити продукцію замовнику згідно з умовами контракту не пізніше 31.01.2023 за умови здійснення замовником передплата в строк до кінця 2022 року. Поставка продукції здійснюється в межах строку, на який надається попередня оплата.

Відповідно до п. 9.2 контракту, за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань (п.12.1 контракту).

У специфікації сторони погодили найменування товару, кількість та ціну.

На виконання умов контракту Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 11 040 000 грн згідно платіжного доручення №2199 від 23.12.2022.

Як вбачається із акту прийому-передачі товару від 02.05.2023, виконавець передав, а замовник прийняв продукцію відповідно до умов укладеного контракту.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідачем допущено порушення строків поставки товару, у зв`язку із чим на підставі п. 9.2 контракту нараховано та заявлено до стягнення пеню та штраф.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що прострочення строків поставки продукції відбулося з незалежних від відповідача причин, у зв`язку із необхідністю оформлення сертифікату кінцевого споживача для ввезення товару із-за кордону; про вказані обставини відповідач не знав на момент укладення контракту, оскільки необхідність сертифікату зумовлена законодавчими змінами у країні виробника продукції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, представництво прокурора в суді зумовлене порушенням інтересів держави, які полягають у забезпеченні належного стану матеріально-технічного забезпечення Національної гвардії України, до структури якої входить зокрема Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка безпосередньо підпорядкована Головному управлінню Національної гвардії України, забезпеченням відповідальності за невиконання зобов`язань перед державними органами.

Починаючи з моменту настання обов`язку відповідача поставити продукцію згідно з укладеним контрактом, Головне управління Національної гвардії України та Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду з позовом не зверталися.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону листами від 03.03.2023 поінформувала Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про необхідність вжити заходи щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах у спосіб, визначений законом.

У відповідь на лист від 03.03.2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 03.04.2023 №18/12/11-1171 повідомила, що продукцію згідно контракту не поставлено та військовою частиною направлено претензію від 27.02.2023; окрім того повідомлено, що з позовом до суду військова частина не зверталася.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Київською спеціалізованою прокуратури у сфері оборони Центрального регіону обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту, відповідач мав поставити продукцію оборонного призначення у строк не пізніше 31.01.2023 за умови здійснення замовником передплати в строк до кінця 2022 року.

Як вбачається із копії платіжного доручення №2199 від 23.12.2022, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 11 040 000 грн у рахунок попередньої оплати за укладеним контрактом.

31.01.2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України направило на адресу відповідача претензію із вимогою здійснити поставку продукції у строки визначені умовами контракту.

24.02.2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до відповідача із проханням повідомити про розгляд претензії від 31.01.2023.

Листом від 27.02.2023 відповідач повідомив Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про затримку у поставці товару, оскільки постачання оборонного призначення здійснюється за наявності експортних ліцензій, які видаються на підставі сертифікату кінцевого споживача, який був наданий лише 10.02.2023, що і стало причиною затримки.

17.03.2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до відповідача із вимогою про сплату штрафу та пені за прострочення строків поставки товару.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із акту прийому-передачі товару від 02.05.2023, виконавець передав, а замовник прийняв продукцію відповідно до умов укладеного контракту.

Факт прострочення поставки товару відповідачем не заперечується.

Проте, обґрунтовуючи поважність причин затримки строків поставки продукції, відповідач зазначає, що продукція поставлялася із-за кордону, та для ввезення її на територію України необхідний сертифікат кінцевого споживача відповідно до законодавчих змін країни-постачальника. Указаний сертифікат видано Головним управлінням Національної гвардії України 10.02.2023 (тобто вже після закінчення строку поставки продукції). Проте, у зв`язку із допущенням неточностей у сертифікаті від 10.02.2023, Головне управління Національної поліції України видано повторно сертифікат від 16.03.2023.

Суд відхиляє такі твердження відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із визначеним строком до 31.01.2023 відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/14628/17, від 13.06.2018 у справі №910/17259/17, від 14.08.2018 у справі №910/496/18, від 15.08.2018 у справі №910/21804/17, від 22.05.2019 у справі №904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі №910/1338/19.

Окрім того, враховуючи, що державний контракт укладався на виготовлення та поставку продукції оборонного призначення, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому.

Суд погоджується із доводами прокурора, що відповідачем не направлялися пропозиції щодо внесення змін до договору в частині строків поставки продукції.

Окрім того, необхідність видачі сертифікату кінцевого споживача не обумовлена умовами укладеного державного контракту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Водночас, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують військові формування, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами здійснити поставку продукції, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни.

Подібні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи відповідача щодо поважності причин пропуску строку поставки продукції необґрунтованими та безпідставними.

Заявником заявлено до стягнення пеню за період з 01.02.2023 по 17.04.2023 у розмірі 2 796 800,00 грн та штраф 7% за прострочення поставки понад 30 днів у розмірі 2 576 000,00 грн.

Відповідно до п. 9.2 контракту, за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Судом перевірено правильність наданого розрахунку пені та штрафу, та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 2 796 800,00 грн - пені та 2 576 000,00 грн - штрафу.

Разом з тим, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій. Посилання відповідача на норми права, які регулюють порядок зменшення штрафних санкцій не є підставою для їх застосування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовним вимог.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, буд. 2, корпус Б, кімн. 708, код ЄДРПОУ - 43286708) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , військова частина, код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) 2 796 800 (два мільйони сімсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) грн - пені та 2 576 000 (два мільйони п`ятсот сімдесят шість тисяч) грн - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, буд. 2, корпус Б, кімн. 708, код ЄДРПОУ - 43286708) на користь Cпеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, код ЄДРПОУ - 38347014) 80 592 (вісімдесят тисяч п`ятсот дев`яності дві) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.09.2023.

Суддя Н.І. Зеленіна