Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/10676/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/10676/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОРМ ПОСТАЧ" (79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Жасминова, будинок 9) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС ЕКСІМ" (01011, місто Київ, вул. Лєскова, будинок 3) про стягнення 37 776,00 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.07.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОРМ ПОСТАЧ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС ЕКСІМ" (далі - відповідач) про стягнення 37 776,00 грн та була передана 06.07.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було надано відповідачеві експедиторські послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом проте відповідачем оплату за надані послуги здійснено частково у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 37 776,00 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 07.07.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу (№ 0105494727990) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 07.07.2023, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС ЕКСІМ" (01011, місто Київ, вул. Лєскова, будинок 3) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.07.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС ЕКСІМ" (далі - Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОРМ ПОСТАЧ" (далі - Перевізник) був укладений Договір № 658/Д про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 06.07.2022 (далі - Договір) предметом даного Договору є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Експедитор, діючи від свого імені і за плату та за рахунок замовника, залучає Перевізника для організації внутрішнього або міжнародного перевезення вантажу, а Перевізник зобов`язується доставити вантаж до місця призначення і видати його вантажоодержувачу (уповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до Заявки Експедитора, а Експедитор зобов`язується оплатити виконане перевезення.

У п. 2.3 Договору визначено, що вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці (Додаток №1), яку Експедитор надає Перевізнику після узгодження умов кожного окремого перевезення.

Узгоджена Сторонами шляхом підписання і засвідчена печатками Сторін Заявка і направлена електронною поштою є невід`ємною частиною даного Договору і обов`язкова для виконання Сторонами (п. 2.7 Договору).

Згідно з п. 3.1-3.2 Договору, вартість послуг погоджується у додаткових угодах або в заявках до цього договору. Вартість послуг включає в себе перевезення вантажу.

Оплата перевезення Перевізнику-резиденту здійснюється у гривнях, за курсом НБУ встановленим на день розвантаження, вказаний в графі 24 CMR або ТТН.

Перевізник направляє електронною поштою чи іншим узгодженим сторонами способом Експедитору для оплати оригінали всіх необхідних документів (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, ТТН або CMR з відміткою вантажоодержувача та митних органів) (п. 3.4 Договору).

У відповідності до п. 3.5-3.6 Договору, Експедитор зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг щомісячно, на підставі підписаних актів наданих послуг, та рахунку Перевізника, шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок протягом 5 (п`ять) робочих днів з дати одержання оригіналів вказаних документів у п. 3.4.

В Акті наданих послуг Перевізник обов`язково зазначає маршрут, дату наданих послуг та номер даного договору.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Кожна із Сторін може достроково розірвати Договір, попередивши письмово іншу сторону за один місяць до дати його розірвання.

Матеріали справи не містять доказів, що укладений між сторонами договір є розірваним, а відтак суд дійшов висновку, що останній є чинним.

10.01.2023 між сторонами була підписана Заявка №74/01 до Договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 658/Д від 06.07.2022 відповідно до якої був визначений маршрут м. Вінниця - Одеська обл., м. Ізмаїл, вантаж - кукурудза об`ємом 25 т., дата завантаження 10.01.2023, термін доставки 12.01.2023, вартість 2300 грн/т з ПДВ.

Форма та строки оплати визначені наступні: Оплата 80% по сканованих документах 4 банківських дні, 20 % - по оригіналах документів. Акти та рахунки відправляти для перевірки на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_2, ОСОБА_1 (бухгалтер). ТТН та документів відправляти Новою поштою за рахунок відправника, 339 відділення, м. Київ, ТOB «ВВС ЕКСІМ» через представника - ОСОБА_2, тел. НОМЕР_1 .

Матеріали справи містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 12.01.2023, відповідно до якого об`єм вантажу складав 25,12 т. на суму 57 776,00 грн з ПДВ, який підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень, а також товарно-транспортну накладну №8 від 11.01.2023, яка містить відомості про прийняття вантажу, а саме кукурудзи об`ємом 25260 кг.

Окрім того позивачем було зареєстровано податкову накладну на суму 57 776,00 грн.

Як вказує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОРМ ПОСТАЧ" було надіслано на адресу відповідача рахунок - фактура №СФ0000004 від 12.01.2023 на суму 57 776,00 грн з ПДВ, проте доказів направлення останнього матеріали справи не містять. Разом з тим матеріали справи містять платіжні інструкції № 4833 від 22.02.2023 на суму 10 000,00 грн та №4853 від 23.02.2023 на суму 10 000,00 грн, відповідно до яких ТOB «ВВС ЕКСІМ» сплатило в загальному 20 000,00 грн та вказало наступне призначення платежу: «Оплата за послуги перевезення згідно рах. № 4 від 12.01.2023 у т.ч. ПДВ 20%».

Оскільки надані відповідачу послуги за договором в повному обсязі сплачені не були, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОРМ ПОСТАЧ" звернулось до відповідача з вимогою від 06.06.2023 про погашення заборгованості.

Вказана вимога була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком та накладною від 07.06.2023.

Однак, вимога щодо сплати заборгованості за надані позивачем послуги залишена відповідачем без відповіді та належного виконання.

Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Внаслідок укладення Договору № 658/Д про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору за заявкою №74/01 від 10.01.2023 позивач надав послуги з перевезення на загальну суму 57 776,00 грн, що підтверджується зокрема товарно-транспортною накладною №8 від 11.01.2023 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.01.2023, який підписаний з боку сторін без зауважень.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачеві.

У відповідності до п. 3.4 - 3.5 Договору, Перевізник направляє електронною поштою чи іншим узгодженим сторонами способом Експедитору для оплати оригінали всіх необхідних документів (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, ТТН або CMR з відміткою вантажоодержувача та митних органів).

Експедитор зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг щомісячно, на підставі підписаних актів наданих послуг, та рахунку Перевізника, шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок протягом 5 (п`ять) робочих днів з дати одержання оригіналів вказаних документів у п. 3.4.

Як було встановлено вище, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.01.2023, підписаний з боку сторін без зауважень, а відтак суд доходить до висновку, що останній міститься у відповідача, рахунок фактури за твердженням позивача був надісланий на адресу відповідача (доказів надіслання матеріали не містять), разом з тим в платіжних інструкціях міститься посилання у призначенні платежів на останній, а відтак суд вважає, що рахунок фактури був отриманий відповідачем.

Оскільки ТТН за якою здійснювалось перевезення містить відмітку вантажоодержувача, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано умови договору, а відтак строк оплати у відповідача настав.

Натомість відповідачем сума заборгованості була сплачена частково, а саме у розмірі 20000,00 грн, з яких: платіжна інструкції № 4833 від 22.02.2023 на суму 10 000,00 грн з ПДВ та №4853 від 23.02.2023 на суму 10 000,00 грн з ПДВ.

За таких обставин сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 37 776,00 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Пунктом 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС ЕКСІМ" (01011, місто Київ, вул. Лєскова, будинок 3, код ЄДРПОУ 43888072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОРМ ПОСТАЧ" (79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Жасминова, будинок 9, код ЄДРПОУ 39411551) 37 776 (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ