Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/8643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/8643/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВОНЬ-УКРАЇНА"

вул. Здолбунівська, буд.7-Д, корпус "3", оф.401, м. Київ, 02081

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОС АГРО"

вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, м. Київ, 04119

про стягнення 568 374,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІВОНЬ-УКРАЇНА" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОС АГРО" (далі-відповідач) про стягнення 568 374,80 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8643/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 2 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з ч. 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №910/23064/17.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105494657801 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаної адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/8643/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

19.02.2021р. між ТОВ «КІВОНЬ УКРАЇНА (надалі - позивач або постачальник) ТОВ «МІРОС АГРО» (надалі - відповідач або покупець) було укладено Договір поставки Л0190221-21 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві сільськогосподарську техніку (в подальшому «Товар») найменування, асортимент, кількість і ціна, якого визначається в Специфікаціях до даного Договору, які є йото невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах визначених в даному Договорі.

Згідно з 11.2.2 Договору найменування, асортимент, кількість і ціна Товару та строк поставки вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1) від 19.02.2021р. до Договору назва Товару Розкидач мінеральних добрив SV75-24 (комплектація: об`єм бункеру 7000л.; гідравлічний привід розподільної системи, робоча ширина розкидання 15-24 м): кількість - 1 шт.; еквівалент ціни за одиницю без ПДВ, євро на дату складання договору - 16 012,50; сума без ПДВ, грн. - 538 785,40; еквівалент суми без ПДВ, євро на дату укладання Договору - 16012,50; ПДВ 20% - 3202,50; Всього з ПДВ: 646 542,48 гри., еквівалент - 19 215,00 євро.

Пунктом 1 Специфікації №1 визначено наступні умови оплати:

20% еквіваленту в Євро від загальної вартості Товару, що постачається за цим Договором 3843.00 євро в перерахунку на гривні в порядку встановленому п.2.3. 2.4 та 2.5 Договору має бути сплачено покупцем до 21.02.2021р. Даний платіж у розмірі 20% еквіваленту в євро загальної вартості Товару, що постачається за цим Договором є Завдатком.

20% еквіваленту в євро від загальної вартості Товару, що постачається за цим Договором 3 843,00 євро в перерахунку на гривні в порядку встановленому п.2.3. 2.4 та 2.5 Договору має бути сплачено покупцем до 05.03.2021р. Даний платіж у розмірі 20% еквіваленту в Євро загальної вартості Товару, що постачається за цим Договором є Завдатком.

60% еквіваленту в євро від загальної вартості Товару, що постачається за цим Договором 11529,00 євро в перерахунку па гривні в порядку встановленому п.2.3. 2.4 та 2.5 Договору має бути сплачено до 01.06.2021р.

Відповідно до п.2.3 Договору валютою цього Договору, ціни та валютою розрахунків є національна валюта України. Ціна Товару, що постачається за цим Договором, є вільною, договірною, вказана в Додатку №1 до даного Договору (Специфікації), та становить 646542.48 грн. в г.ч. ПДВ 107 757,08 грн. Оскільки товар є імпортованим. Сторони погодили, на підставі ст.524 ЦК України визначати еквівалент загальної вартості Товару в іноземній валюті - Євро. таким чином, ціна товару в еквіваленті становить 19 215.00 євро в т.ч. ПДВ 3 202.50 євро. При виконанні грошових зобов`язань (здійсненні платежів) за цим договором, сторони погоджуються, що ціна товару в національній валюті України вказана у даному пункті та у відповідних пунктах Додатку №1 (Специфікації) є змінною (плаваючою) в залежності від Коефіцієнту, який визначається відповідно до п.2.4 цього Договору. Така зміна ціни не потребує додаткового узгодження між Сторонами умов договору та не є односторонньою зміною зобов`язань. Покупець самостійно, в порядку встановленому п.2.4 даного договору, визначає Коефіцієнт га проводить коригування платежу в національній валюті України на день оплати товар шляхом множення еквівалента узгодженої сторонами ціни товар) в євро. який не сплачений на Коефіцієнт на дату платежу. Ціна товару може бути сплачена частинами, якщо про це зазначено в Додатку №1 до даного Договору (Специфікації). Сторони заздалегідь погоджуються про застосування двох видів забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, а саме - пенею, відповідно до п.6.1 даного договору та завдатком. Для цілей даного договору, під завдатком сторони розуміють грошову сум) , що сплачується покупцем постачальнику у рахунок належних з нього платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Завдаток не повертається покупцеві у разі несплати останнім повної суми зобов`язання у строк визначений в Додатку №1 до даного Договору (Специфікації). Сторони погоджуються, що якщо у Додатку №1 до даного Договору (Специфікації) визначається певний платіж, як завдаток, то незалежно від призначення платежу в платіжному документі, даний платіж сторонами розцінюється саме, як завдаток. Порядок встановлення ціни товару вказаний у даному пункті та пункті 2.4 цього договору є визначальним у розрахунках покупця з постачальником та позбавляє прав покупця на апелювання до несправедливості встановлення ціни товару. Покупцю відомі ризики курсових коливань та наслідки впливу останніх на ціну товару. Покупець зобов`язується при проведенні розрахунків не застосовувати ціну товару (в гривні) вказану в акті прийому-передачі та видатковій накладній, якщо строк оплати товару відрізняється від дати (факту) складання акту прийому-передачі товару та видаткової накладної. Покупець згоден, що ціна товару в гривні остаточно формується в порядку вказаного даним пунктом та п.2.4 цього Договору на дату оплати товару.

Згідно з п. 2.4 Договору під коефіцієнтом для цілей цього Договору розуміється офіційний курс національної валюти до євро (гривень за 1 євро) за посиланням інтернет- сторінки http:www.bank.gov.ua/contrQl/uk/curmetal/detail/currencv7periocHclailv. що склався на день фактичного виконання грошового зобов`язання Стороною.

Відповідно до и.3.1. договору покупець здійснює оплату за Товар на умовах визначених в п.2.3 та 2.4 даного Договору та відповідно до укладених Додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

22.02.2021р. відповідачу було виставлено рахунок на оплату №119 від 22.02.2021р.

Згідно з п.3.3. Договору право власності на Товар переходить до покупця з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі та видаткової накладної відповідно до п.4.2 цього договору, але не раніше повної оплати вартості Товару. Сторони погодили можливість передачі Товару на відповідальне зберігання покупцеві, згідно з окремим відповідним договором, до моменту повної оплати вартості товару. Покупець зобов`язується повернути товар постачальнику у разі не оплати або оплати із простроченням строків при отриманні відповідного повідомлення від постачальника про повернення товару. За відсутності такого повідомлення, у покупця защіпається перед постачальником грошове зобов`язання.

31.05.2021р. за Актом приймання-передачі та за видатковою накладною №306 відповідачу було передано у власність Товар - розкидач мінеральних добрив SV 75- 24.

За твердженням позивача, незважаючи на отримання Товару у власність, покупець в повній мірі не здійснив остаточного розрахунок за Договором поставки, внаслідок чого станом на 17.05.2023р. була наявна заборгованість у розмірі 439 389,77 грн., що було еквівалентом 11 037,06 євро.

17.05.2023р. на адресу відповідача від адвоката Адвокатського бюро «Лев», який діє в інтересах позивача, була надіслана претензія №17/05 щодо сплати заборгованості, однак претензія залишена відповідачем без реагування.

При цьому, 25.05.2023р. відповідачем на рахунок позивача було сплачено 10 000 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 422 446,26 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару на суму 646 542,48 грн. за видатковою накладною №306 від 31.05.2021.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив оплату поставленого Товару. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 422 446,26 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 422 446,26 грн. відповідачем не виконано.

Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 422 446,26 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 422 446,26 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 123 171,02 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Поряд з цим, частина друга вказаної норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у цій справі.

Як уже зазначалося, за умовами пункту 2.3 укладеного між сторонами у справі Договору, валютою цього Договору, ціни та валютою розрахунків є національна валюта України. Ціна Товару, що постачається за цим Договором, є вільною, договірною, вказана в Додатку №1 до даного Договору (Специфікації), та становить 646542.48 грн. в г.ч. ПДВ 107 757,08 грн. Оскільки товар є імпортованим. Сторони погодили, на підставі ст.524 ЦК України визначати еквівалент загальної вартості Товару в іноземній валюті - Євро. таким чином, ціна товару в еквіваленті становить 19 215.00 євро в т.ч. ПДВ 3 202.50 євро. При виконанні грошових зобов`язань (здійсненні платежів) за цим договором, сторони погоджуються, що ціна товару в національній валюті України вказана у даному пункті та у відповідних пунктах Додатку №1 (Специфікації) є змінною (плаваючою) в залежності від Коефіцієнту, який визначається відповідно до п.2.4 цього Договору. Така зміна ціни не потребує додаткового узгодження між Сторонами умов договору та не є односторонньою зміною зобов`язань. Покупець самостійно, в порядку встановленому п.2.4 даного договору, визначає Коефіцієнт га проводить коригування платежу в національній валюті України на день оплати товар шляхом множення еквівалента узгодженої сторонами ціни товар) в євро. який не сплачений на Коефіцієнт на дату платежу. Ціна товару може бути сплачена частинами, якщо про це зазначено в Додатку №1 до даного Договору (Специфікації). Сторони заздалегідь погоджуються про застосування двох видів забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, а саме - пенею, відповідно до п.6.1 даного договору та завдатком. Для цілей даного договору, під завдатком сторони розуміють грошову сум) , що сплачується покупцем постачальнику у рахунок належних з нього платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Завдаток не повертається покупцеві у разі несплати останнім повної суми зобов`язання у строк визначений в Додатку №1 до даного Договору (Специфікації). Сторони погоджуються, що якщо у Додатку №1 до даного Договору (Специфікації) визначається певний платіж, як завдаток, то незалежно від призначення платежу в платіжному документі, даний платіж сторонами розцінюється саме, як завдаток. Порядок встановлення ціни товару вказаний у даному пункті та пункті 2.4 цього договору є визначальним у розрахунках покупця з постачальником та позбавляє прав покупця на апелювання до несправедливості встановлення ціни товару. Покупцю відомі ризики курсових коливань та наслідки впливу останніх на ціну товару. Покупець зобов`язується при проведенні розрахунків не застосовувати ціну товару (в гривні) вказану в акті прийому-передачі та видатковій накладній, якщо строк оплати товару відрізняється від дати (факту) складання акту прийому-передачі товару та видаткової накладної. Покупець згоден, що ціна товару в гривні остаточно формується в порядку вказаного даним пунктом та п.2.4 цього Договору на дату оплати товару.

Окрім цього, у вказаних вище Додатках до Договору сторони узгодили умову про те, що оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України, виходячи з курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів.

З огляду на викладене, грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару. Встановлена у Додатках до Договору умова про здійснення оплати товару виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанкіському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США/Євро.

Отже враховуючи те, що вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США/Євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі №910/11077/20.

З урахуванням наведеного, зважаючи на правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 123 171,02 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача 22 757,52 грн. - 3% річних.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 22 757,52 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 35100,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Позивач надав до суду у якості доказів понесення 35000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу надав наступні документи: копія Договору № 05/05 від 05.05.2023 р., копія Додаткової Угоди від 05.05.2023, копія платіжної інструкції № 118 від 18.06.2023 на суму 20000,00 грн., копія ордеру АА №1310793 від 31.05.2023.

Відповідно до п.4.1 Договору винагорода за надання Виконавцем правової допомоги Замовнику здійснюється у формі гонорару. Загальний розмір гонорару за надання правової допомоги, що передбачена в п.1.2. цього Договору, визначається в Додатку №1 та/або я додаткових угодах до цього Договору та/або в Актах здачі-прийняття правової допомоги, що є невід`ємними частинами нього Договору.

Згідно з п. 1 Додатку №1 від 05.05.2023р. до Договору сторони погодили, що вартість гонорару за надання правової допомоги, що передбачена в п.1.2. Договору та/або додаткових з годах становить 1300 гри. за 1 годину роботи адвоката.

Згідно з п.1 Додаткової угоди від 05.05.2023р. до Договору у відповідності до змов Договору Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику правову допомогу щодо стягнення заборгованості і коштів з Боржника Замовника - TOB «МІРОС АГРО» в позасудовому та або в судовому порядку , та в обсязі визначеному в п.1.2. Договору та цією додатковою угодою.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди від 05.05.2023р. сторони погодили, що загальна вартість правової допомоги, що передбачена в п.1 цієї Додаткової угоди становить 35 100,00 грн., що є 27 год. надання правових послуг.

Згідно з п.3 Додаткової угоди від 05.05.2023р. до Договору сторони погодили наступний обсяг та час надання правової допомоги: а) усні консультації щодо стягнення заборгованості з Боржника Замовника в позасудовому та судовому порядку - 2 год.; б) правовий аналіз документів доданих Замовником щодо правовідносин, що виникли між Замовником та Боржником Замовника на підставі договору поставки від 19.02.2021 - 2 год; в) правовий аналіз фінансового стану Боржника (пошук судових справ за участі Боржника, отримання інформації про виконавчі провадження щодо Боржника) - 1 год; г) досудове врегулювання спору, шляхом складання та надсилання Боржнику Замовника претензії про сплату суми заборгованості - 4 год.; д) аналіз судової практики Верховного Суду щодо стягнення заборгованості (коштів) за аналогічних обставин справи - 2 год; е) складання позовної заяви та всіх необхідних документів щодо стягнення з Боржника Замовника на користь Замовника заборгованості за договорами поставки від 19.02.2021 - 14 год.; є) складання інших заяв, клопотань, відповідей на відзив, пояснень тощо, що необхідні будуть для захисту прав та інтересів Замовника - 1 год.; ж) участь Виконавця в суді у розгляді судових справ - 1 год.

Сторони погодили, що вартість правової допомоги, то визначена в п.2 цієї Додаткової угоди сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця згідно наступного графіку: 20 000 гри. сплачується Замовником впродовж 5-ти днів з моменту підписання Договору: 15100 гри. сплачується Замовником впродовж 5-ти днів після прийняття судом рішення у справі щодо стягнення з Боржника заборгованості.

19.06.2023р. ТОВ «КІВОНЬ УКРАЇНА» сплатила на рахунок ЛБ «Лев» 20000 гри., що підтверджується копією платіжною інструкції від 19.06.2023р. №118.

При цьому, судом встановлено, що до переліку наданих послуг правничої допомоги, зазначених в звіті про виконання доручення за договором правової допомоги, включено послуги складання інших заяв, клопотань, відповідей на відзив, пояснень тощо, що необхідні будуть для захисту прав та інтересів Замовника - 1 год.; ж) участь Виконавця в суді у розгляді судових справ - 1 год. проте суд зауважує, що розгляд справи відбувався у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, тобто без проведення судового засідання. Окрім того, у матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву, а отже складання відповіді на відзив не є необхідним. Також суд зауважує, що правовий аналіз фінансового стану Боржника (пошук судових справ за участі Боржника, отримання інформації про виконавчі провадження щодо Боржника) - не є витратами на правничу допомогу та не потребують професійних знань адвоката у галузі права. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині стягнення 3 900,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОС АГРО" (вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 43136985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВОНЬ-УКРАЇНА" (вул. Здолбунівська, буд.7-Д, корпус "3", оф.401, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 38314544) 422 446,26 грн. - основного боргу, 22 757,52 грн. - 3% річних, 14 300,00 грн. - витрат на правову допомогу та 6678,05 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов