Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/13657/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/13657/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/13657/22

за позовом Дочірнього підприємства «Ярославь» (вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, місто Київ, 04080 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідра Мозаїк Груп» (провулок Куренівський, будинок 17, місто Київ, 04073)

про стягнення 192 953,94 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Ярославь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідра Мозаїк Груп» про стягнення 192 953,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

04.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: провулок Куренівський, будинок 17, місто Київ, 04073.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.04.2021 між Дочірнім підприємством «Ярославь» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-АГРО» (далі - орендар) був укладений Договір оренди № 25 (далі - договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове, платне користування нежитлові приміщення, які перебувають на балансі Орендодавця (далі за текстом - Об`єкт оренди, Майно, Приміщення) та знаходяться за адресою - м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 8.

Майно, що передається в оренду: Блок приміщень (з №1 по № 14,16,17) 1 поверху будівлі літ.Б, загальною площею 138,6 м кв. (далі - Приміщення).

Разом з Приміщеннями в тимчасове платне користування Орендодавцем може передаватися Орендарю і окреме рухоме майно (в тому числі меблі). Вартість оренди такого майна може включається до вартості орендної плати за Договором або відображатись окремо, що регулюється додатковою угодою до даного Договору.

Передача рухомого майна відбувається на підставі відповідного акту, в якому зазначається найменування, кількість, інвентарний номер Орендодавця та первісна вартість (без ПДВ) відповідного рухомого майна.

Передача в оренду Об`єкта оренди оформляється відповідним Актом приймання передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору як додаток №1 до Договору. Передача в оренду рухомого майна (меблі тощо) оформляється відповідним Актом приймання передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору як додаток №1 до Договору (п.1.2. договору).

Цей Договір укладений на термін з 01 квітня 2021 року і діє до 30 вересня 2021 року (п. 2.1. договору).

У п. 3.1. Договору сторони домовились, що вартість місячної орендної плати за Об`єкт оренди становить 38 000,00 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ по ставці 20%, що становить 6 333 (шість тисяч триста тридцять три) гривні 33 копійок.

Відповідно до п 3.5. Договору Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування орендованим майном. Оплата здійснюється Орендарем на підставі отриманого рахунку-фактури шляхом внесення попередньої оплати протягом 10 десяти банківських днів поточного місяця.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що у випадку не внесення Орендарем орендної плати протягом 10 (десяти) банківських днів поточного календарного місяця, Орендодавець направляє Орендарю вимогу-попередження про необхідність оплати тa Можливе виселення. Якщо Орендар без узгодження з Орендодавцем не внесено орендну плату до 15 (п`ятнадцяти) банківських днів поточного календарного місяця, йому забороняється здійснювати діяльність На Об`єкті оренди і він зобов`язується повернути Об`єкт оренди Орендодавцю.

У п. 3.8. договору вказані витрати з утримання Майна: будь-які зміни в орендованому Майні, зокрема підключення кондиціонерів, промислового обладнання та приладів, використання раніше встановлених приладів в іншому режимі експлуатації (якщо такі зміни спричинять додаткові витрати на опалення, комунальні й експлуатаційні послуги) - можливі лише з письмової згоди Орендодавця, що е підставою для виставлення Орендарю рахунків на оплату додатково спожитих комунальних послуг за тарифами, чинними на момент розрахунків.

Згідно п. 3.9. договору Орендар компенсує Орендодавцю вартість спожитої електроенергії. Показники електролічильника у Приміщенні знімаються уповноваженою особою Орендодавця у присутності представника Орендаря, після чого виставляється рахунок та акти надання відповідних послуг.

Відповідно до п. 3.9.1. договору Орендар зобов`язується сплатити виставлений рахунок-фактуру за фактично спожиту електроенергію, як компенсацію витрат Орендодавця, у термін 5 (п`яти) днів від дати отримання рахунка-фактури.

Згідно п. 6.3. договору якщо Орендар допустить прострочення під час сплати орендної оплати, перерахування сум компенсацій за комунальні послуги чи оплати додаткових послуг, він зобов`язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, але у будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.04.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване приміщення у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами були підписані та скріплені печатками наступні акти Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо послуг оренди на загальну суму 114 000,00 грн, а саме: №ЯР377 від 31.05.2021 за травень 2021 року на суму 38 000,00 грн, №ЯР459 від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 38 000,00 грн, №ЯР530 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 38 000,00 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами були підписані та скріплені печатками Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо компенсації витрат по електроенергії на загальну суму 3 149,00 грн, а саме: №ЯР487 від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 1 680,00 грн, №ЯР568 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 1 469,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором оренди № 25 від 01.04.2021, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 105 988,92 грн та з компенсації вартості спожитої електричної енергії в сумі 3 149,00 грн, за прострочення сплати яких нараховано 3% річних в сумі 4 771,07 грн, пеню в сумі 9061,97 грн, інфляційні втрати в сумі 31952,97 грн. Також позивач заявив до стягнення штраф за несвоєчасне повернення об`єкта оренди в сумі 38 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі від 01.04.2021 позивач передав, а відповідач прийняв орендоване за договором приміщення у користування.

Згідно з ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що вартість загальна вартість оренди, яка підлягає сплаті відповідачем за користування орендованим майном у період з травня 2021 року по липень 2021 року становить 114 000,00 грн, а вартість компенсації витрат по електроенергії за період з червня 2021 року по липень 2021 року - 3 149,00 грн.

Викладене підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЯР377 від 31.05.2021 за травень 2021 року на суму 38 000,00 грн, №ЯР459 від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 38 000,00 грн, №ЯР530 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 38 000,00 грн, №ЯР487 від 30.06.2021 за червень 2021 року на суму 1 680,00 грн, №ЯР568 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 1 469,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що строк внесення орендної плати за травень - липень 2021 року та сплати компенсації витрат за спожиті відповідачем електроенергію за період часу з червня 2021 року по липень 2021 року є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач не оплатив оренду за травень - липень 2021 року та не сплатив компенсацію витрат за спожиту відповідачем електроенергію за період часу з червня 2021 року по липень 2021 року, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість з орендної плати в сумі 105 988,92 грн та зі сплати компенсації вартості спожитої електричної енергії в сумі 3 149,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк сплати орендної плати за травень - липень 2021 року та компенсацію витрат за спожиту відповідачем електроенергію за період часу з червня 2021 року по липень 2021 року за договором настав, а доказів їх оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 105 988,92 грн та зі сплати компенсації вартості спожитої електричної енергії в сумі 3 149,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 9 061,98 грн пені.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Договору, він укладений на термін з 01.04.2021 і діяв до 30.09.2021.

20.07.2021 Орендодавець, керуючись п. 6.4. ст. 6 та п. 7.2. ст. 7 Договору, враховуючи той факт, що Орендар порушуючи свої обов`язки передбачені Договором орендну плату не сплатив та не компенсував вартість спожитої електроенергії, вручив уповноваженому представнику Орендаря під розпис за адресою місцезнаходження Об`єкта оренди заяву (попередження) з вимогою про термінове звільнення Об`єкта оренди в строк до 31.07.202, а також про необхідність сплатити заборгованості по орендної плати та компенсації вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до п. 4.20. ст. 4 Договору Орендар зобов`язаний після припинення терміну дії цього Договору повернути Об`єкт оренди Орендодавцю у тому стані, у якому він його одержав, з урахуванням природного зносу.

За фактом повернення Об`єкта оренди складається Акт прийому-передачі (повернення), який підписується представниками Сторін.

Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Після дострокового припинення строку дії Договору, Орендар не виконав свого обов`язку передбаченого укладеним Договором та чинним законодавством України щодо повернення Об`єкта оренди Орендодавцю.

Таким чином, Орендар в порушення умов Договору не виконав свого обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди Орендарю шляхом складення Акту прийому-передачі (повернення).

Відповідно до п. 6.5. ст. 6 Договору, якщо Орендар не звільнить приміщення протягом 10 календарних днів від дня надіслання заяви (попередження) Орендодавця про розірвання Договору або якщо прострочення в сплаті орендної плати, перерахуванні сум компенсацій за комунальні послуги чи оплаті додаткових послуг протриває понад один календарний місяць, з Орендаря стягується штраф на користь Орендодавця у розмірі погодженої Сторонами орендної плати за два місяці.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем зобов`язання за Договором щодо повернення Об`єкта оренди Орендарю, позовні вимоги про стягнення з нього 38 000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 6.5. ст. 6 Договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 4 771,07 грн 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 31 982,97 грн інфляційних втрат.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором оренди № 25 від 01.04.2021 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідра Мозаїк Груп» (провулок Куренівський, будинок 17, місто Київ, 04073; ідентифікаційний код 39569027) на користь Дочірнього підприємства «Ярославь» (вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, місто Київ, 04080; ідентифікаційний код 30729372) 105 988 грн 92 коп. заборгованості з орендної плати, 3 149 грн заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії, пеню в сумі 9 061 грн 98 коп., 3% річних в сумі 4 771 грн 07 коп., інфляційні втрати в сумі 31 982 грн 97 коп., 28 000 грн штрафу та 2 883 грн 81 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.09.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.