Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/14690/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/14690/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/14690/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (вулиця Ярославів Вал, будинок 33 Б, місто Київ, 04053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вонтед Бір» (проспект Героїв Сталінграда, будинок 64/56, квартира 66, місто Київ, 04213)

про стягнення 2 400,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вонтед Бір» (далі - відповідач) про стягнення 2 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект Героїв Сталінграда, будинок 64/56, квартира 66, місто Київ, 04213.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ УКРАЇНИ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вонтед Бір» (далі Покупець) було укладено договір поставки товару № 6201 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка Постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (редакція "ІНКОТЕРМС" 2010 року).

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) Постачальника, що є невід`ємною частиною даного Договору, а за їх відсутності - у видаткових накладних. У випадку зміни цін на товар, Постачальник зобов`язаний будь-яким зручним для Сторін способом повідомити Покупця про такі зміни не пізніше ніж за 7 (сім) календарних дні до дати введення в дію нових цін на товар та, за наявності прас листа, надіслати Покупцю його оновлену редакцію. Фактом погодження Покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки Покупця на поставку товару та підписанні Сторонами видаткові накладні.

(п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.10. Договору, Товар має поставлятися в заводській упаковці. Тара багаторазового використання, яка вказується у товаро-транспортній накладній підлягає поверненню шляхом 100% ретуру, або в інший узгоджений Сторонами термін. У разі неповернення тари протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Покупцем письмової на те вимоги від Постачальника, Покупець відшкодовує Постачальнику 100% заставної вартості тари, яка була не повернута з урахуванням ПДВ.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до видаткової накладної № МВУ-004955 від 01.02.2022 поставив відповідачеві товар на суму 950,00 грн та зворотню тару на суму 2 400,00 грн.

16.09.2022 позивачем було направлено відповідачу претензію щодо повернення зворотної тари у підтвердження чого останнім долучено квитанцію Укрпошти з трек-номером 0313410570791.

Як стверджує позивач, відповідачем не було повернуто тару багаторазового використання, грошові кошти за вищевказану тару не сплачено, відповіді на претензію не надано.

Оскільки відповідач не виконано взяті на себе зобов`язання щодо повернення тари багаторазового використання або відшкодування її заставної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2 400,00 грн вартості неповернутої тари багаторазового використання.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач за видатковою накладною № МВУ-004955 від 01.02.2022 поставив відповідачеві товар на загальну суму 950,00 грн.

Як вбачається з вищевказаної накладної товар був поставлений у 50 л Кег.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар за видатковою накладною № МВУ-004955 від 01.02.2022 поставлявся у Кег, а тому у відповідача відповідно до п. 4.10. Договору виник обов`язок повернути зворотну тару позивачу, а у випадку її неповернення протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від позивача письмової вимоги відшкодувати Постачальнику 100% заставної вартості тари, яка була не повернута з урахуванням ПДВ.

Вартість тари вказана у видатковій накладній № МВУ-004955 від 01.02.2022 та становить 2 400,00 грн.

24.08.2022 року Позивачем було направлено претензію щодо повернення зворотної тари у підтвердження чого останнім долучено квитанцію Укрпошти з трек-номером 0313410538154.

Однак, письмова вимога позивача про повернення тари залишились без відповіді відповідача та без виконання.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо повернення зворотної тари та/або оплати вказаної тари, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки товару № 6201, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення з відповідача вартості неповернутої тари багаторазового використання.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ УКРАЇНИ" про стягнення 2 400,00 грн підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вонтед Бір» (проспект Героїв Сталінграда, будинок 64/56, квартира 66, місто Київ, 04213; ідентифікаційний код 43704315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ УКРАЇНИ" (01034, місто Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, код ЄДРПОУ 36001810) 2 400 грн заборгованості та 2 481 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.09.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.