Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/14992/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/14992/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/14992/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто"

(провулок Новопечерський, будинок 5, місто Київ, 01042)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс"

(вулиця Львівська, будинок 22, приміщення 12, місто Київ, 01135)

про стягнення 126 907,57 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (далі - відповідач) про стягнення 126 907,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №1401ж/1 від 14.01.2021, наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 82 070,74 грн, за прострочення сплати якої нараховано інфляційне збільшення боргу в розмірі 16 037,40 грн, 23% річних від простроченої суми в розмірі 13 382,24 грн, пеня в розмірі 15 417,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

21.02.2023 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому, у клопотанні про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд просив поновити строк на його подачу та надати матеріали справи для ознайомлення через систему «Електронний суд».

10.03.2023 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому, у клопотанні про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд просив поновити строк на його подачу та надати матеріали справи для ознайомлення через систему «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 задоволено клопотання відповідача та визнати поважною причину пропуску строку на подання клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Львівська, будинок 22, приміщення 12, місто Київ, 01135.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

14.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто" (надалі за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (надалі за договором - Покупець) було укладено Договір поставки №1401ж/1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в обумовлений даним Договором строк поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток No 1), в кількості та за ціною, зазначеними у накладних, на умовах та в порядку, визначених даним Договором.

Згідно п. 2.1. Договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії визначається Сторонами у Замовленні та вказується в накладних. Ціни на товар зазначаються в накладних.

У п. 4.1. Договору зазначено, що загальна сума Договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним Договором окремими партіями.

Покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати приймання товару Покупцем, що вказана в накладній (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору Сторони погодили, що виходячи з того, що вартість товару містить у собі імпортну валютну складову, засновану на величині курсу долара США, вартість партії товару розуміється як величина динамічна і фіксується як величина постійна тільки в день здійснення Покупцем остаточних розрахунків за партію товару.

Підписуючи даний Договір Покупець погоджуються з тим, що у випадку, якщо на дату оплати товару Покупцем курс долара США до гривні зміниться +/-2% порівняно з курсом, що діяв на дату поставки товару Покупцю (сторони домовились використовувати міжбанківський курс, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України згідно даних сайту: http://index.minfin.com.ua.). вартість такої партії товару змінюється і сума, яка підлягає до сплати Покупцем за поставлений товар розраховується за наступною формулою:

S=S1*К2/К1, де

S - сума, що підлягає оплаті;

S1 - вартість товару на дату поставки, що вказана у накладній;

K1 - міжбанківський курс долара США, встановлений на дату поставки товару, що вказана у накладній;

К2 - міжбанківський курс долара США, встановлений на дату оплати товару Покупцем.

В такому випадку Постачальник здійснює розрахунок коригування вартісних показників до податкової накладної, а Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару з урахуванням змін.

У п. 4.5. Договору сторони погодили, що з метою оптимізації документообігу між сторонами, підвищення рівня збереження захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, сторони можуть використовувати системи електронного документообігу та організації електронного обміну документами. В такому випадку, сторони керуються Додатком No3, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставка товару може здійснюватися транспортом та за рахунок Постачальника або транспортом та за рахунок Покупця (самовивіз зі складу Постачальника). Місце поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково в замовленні та зазначається

Згідно п. 5.5. Договору право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкового його знищення переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Відповідно до п. 7.2. Договору У випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями буде встановлена відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 14.01.2023 року, а в частині зобов`язань, по залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань Сторонами. У тому випадку, якщо Сторони, у строк не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір, то Договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах. Кількість автоматичних пролонгацій не може перевищувати двох разів. (п.10.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 82 070,04 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними № 2572 від 07.02.2022 на суму 34 800,00 грн, № 2953 від 10.02.2023 на суму 19539,96 грн, № 4055 від 22.02.2022 на суму 18 500,00 грн, № 4100 від 23.02.2022 на суму 9 230,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого на підставі Договору поставки №1401ж/1 від 14.01.2021, наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 82 070,74 грн, за прострочення сплати якої нараховано інфляційне втрати в розмірі 16 037,40 грн, 23% річних в розмірі 13 382,24 грн, пеня в розмірі 15 417,89 грн..

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на суму 82 070,04 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними № 2572 від 07.02.2022 на суму 34 800,00 грн, № 2953 від 10.02.2023 на суму 19539,96 грн, № 4055 від 22.02.2022 на суму 18 500,00 грн, № 4100 від 23.02.2022 на суму 9 230,04 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи викладене та умови договору, строк виконання зобов`язання з оплати поставленого за видатковими накладними 82 070,04 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними № 2572 від 07.02.2022, № 2953 від 10.02.2023, № 4055 від 22.02.2022, № 4100 від 23.02.2022 є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав внаслідок чого виникла заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 82 070,04 грн.

Відповідач наявність вказаної заборгованості належними доказами не спростував.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, а доказів його оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 82 070,04 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 417,89 грн пені.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 15 417,89 грн пені.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 16 037,40 грн та 23% річних в розмірі 13 382,24 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 23% річних, суд встановив що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 23% річних в розмірі 13 382,24 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 16 037,40 грн інфляційних втрат.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки №1401ж/1 від 14.01.2021 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (вулиця Львівська, будинок 22, приміщення 12, місто Київ, 01135; ідентифікаційний код 38250230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто" (провулок Новопечерський, будинок 5, місто Київ, 01042; ідентифікаційний код 33830230) 82 070 грн 74 коп. основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 16 037 грн 40 коп., 23% річних в розмірі 13 382 грн 24 коп., пеню в розмірі 15 417 грн 89 коп. та 2 481 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.09.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.