Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/14728/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/14728/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/14728/22

за позовом Комунального підприємства «Фармація» (вулиця І.Франка, будинок, 38-Б, місто Київ, 01054)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Групп» (вулиця Промислова, будинок 4-а, місто Київ, 01013)

про стягнення 81 485,43 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Фармація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Групп» про стягнення 81 485,43 грн, а саме: основної заборгованості в розмірі 48 077,82 грн, суми пені 18 527,74 грн, 3 % річних у розмірі 1 663,62 грн, суми інфляційних витрат у розмірі 13 216,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання маркетингових послуг №283/м від 02.01.2020 в частині здійснення сплати коштів за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

21.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Промислова, будинок 4-а, місто Київ, 01013.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 між Комунальним підприємством «Фармація» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Групп» (далі - Замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг № 289/м (далі - Договір) на, умовами п. 2.1. якого Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає та оплачує маркетингові послуги.

У розумінні цього Договору нижчевикладені терміни вживаються у наступному значенні:

1.1. Маркетингові послуги - послуги з розміщення додаткової інформації про продукцію в місцях продажу (аптеках Виконавця), послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції до інформаційних баз продажу Виконавця, послуги зі збору та розповсюдженню інформації про продукцію, з метою стимулювання попиту, просування знаків для товарів і послуг Замовника під час реалізації продукції.

1.2. Продукція - продукція відповідних знаків для товарів і послуг, права на використання, яких належить Замовнику, в тому числі, але не виключно товари під знаками для товарів і послуг, що визначені в Додатках до цього Договору.

1.3. Поточний обліковий період - період протягом якого надаються маркетингові послуги.

Вид послуги, період її надання, напрями дослідження, перелік товарів відповідних торгових марок та інша інформація, що цікавить Замовника і є предметом маркетингового дослідження визначається у додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.2. договору).

У п. 3.7. договору зазначено, що розмір оплати за маркетингове обслуговування Замовника визначається Додатками до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2. Договору поточний обліковий період складає один календарний місяць. За угодою Сторін, викладеною у відповідному Додатку до цього Договору, обліковий період може змінюватись.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Виконавець до 10-го числа місяця наступного за звітним обліковим періодом надає Замовнику Звіт про маркетингове обслуговування у письмовому вигляді шляхом направлення на електронну адресу Замовника або у інший прийнятний для Замовника спосіб.

Згідно п. 3.4. Договору Замовник, ознайомившись із звітом Виконавця, має право вимагати від Виконавця Доопрацювання деяких положень, що містяться у наданих Виконавцем матеріалах та надання додаткової інформації в межах встановленого за цим Договором обсягу послуг. Виконавець зобов`язаний задовольнити вимогу Замовника протягом п`яти робочих днів з моменту отримання такої вимоги від Замовника у письмовій формі.

У п. 3.5. договору зазначено, що Виконавець до 10-го числа місяця, наступного за звітним обліковим періодом, надає Замовнику (шляхом направлення на поштову адресу зазначену у 9 розділі договору) на підпис Акт наданих послуг (далі за текстом - Акт), Рахунок-фактуру.

У п. 3.6. договору зазначено, що у разі, якщо протягом 10-ти календарних днів, з моменту зазначеному в п.п. 3.5, Виконавець не отримав підписаний Замовником Акт або аргументовану претензію до надання послуг, послуги вважаються такими, що виконані в повному обсязі та належним чином, Сторони при цьому одна до іншої претензій не мають.

Відповідно до п. 3.7. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей №1 від 02.01.2020) Оплата за цим Договором проводиться Замовником протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури на підставі двостороннього акту.

У випадку порушення Замовником строків визначених п. 3.7 цього Договору, останній оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості маркетингового обслуговування за кожен день прострочки (п. 4.2. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонам і діє до 31.12.2020 (п. 6.1. Договору).

Дія цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення будь-яка зі сторін.

02.01.2020 Комунальним підприємством «Фармація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-Групп» укладено Додаткову угоду №1 (далі - Додаткова угода) до договору про надання маркетингових послуг № 289/м від 02.01.2020, за якою Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії цієї Додаткової Угоди, надати Замовнику комплекс послуг, пов`язаних з проведенням маркетингових досліджень, послуг стимулювання збуту продукції Замовника.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди за цією Додатковою Угодою Виконавець надає Замовнику, зокрема, такі інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів Замовника:

1.2.1. розміщення в приміщеннях аптек (точок продажу) інформаційних друкованих матеріалів про продукцію та/або її виробника, знижки, акції стосовно продукції торгових марок Замовника;

1.2.2. розміщення в приміщеннях аптек (точок продажу) POS матеріалу у вигляді промостойки з інформацією про продукцію торгових марок Замовника;

1.2.3. Трансляція рухомого рядку або відеороликів з інформацією про продукцію торгових марок Замовника у приміщеннях аптек (точок продажу) на спеціальному обладнанні Виконавця з періодичністю трансляції не менше 2 разів протягом однієї години;

1.2.4. організація проведення презентацій доповідачем Замовника для фармацевтичних працівників торгових точок аптечної мережі Виконавця;

1.2.5. збирання, аналітична обробка та статистичний аналіз інформації про обіг товарів визначених в переліку продукції торгових марок Замовника в торгових точках аптечної мережі Виконавця, надання рекомендацій щодо його зростання.

Згідно п. 2 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що послуги в рамках цієї додаткової угоди надаються відносно наступної продукції торгових знаків Замовника: ТМ «КАРПАТСЬКА ДЖЕРЕЛЬНА».

У п. 3 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що вартість маркетингових послуг виконавця та порядок розрахунків встановлюються наступним чином:

3.1. При визначенні вартості маркетингових послуг/винагороди Виконавця, сторони виходять з того, що цінність послуг для Замовника полягає у досягнутому, завдяки їм, кінцевому результаті, тобто:

а) можливість підтримання постійного та оптимального асортиментного переліку продукції торгових марок (виробництва) Замовника в мережі аптек (точках продажу) Виконавця;

б) планування рекламних кампаній;

г) можливість проведення інформаційної роботи з працівниками аптек (точках продажу) продукції через власних представників;

д) підтримання або підвищення продажу продукції за рахунок співпраці представників Замовника з Виконавцем, що позитивно вплине на господарську діяльність Замовника.

3.2. Виконавець по закінченні облікового періоду, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним Замовнику на затвердження звіт про надані маркетингові послуги.

3.3. Вартість маркетингових послуг /винагороди визначається та нараховується з урахуванням ефективності надання послуг та визначається сторонами у наступному розмірі:

15% (в т.ч ПДВ) від суми перерахованих коштів за продукцію отриману від замовника за один обліковий період.

3.4. Вартість маркетингових послуг розраховується наступним чином: сума винагороди = сума перерахованих коштів за продукцію за обліковий період відсоток винагороди.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до закінчення терміну дії Договору (п. 4 Додаткової угоди).

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 48 077,82 грн, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств Актом надання послуг №1451 від 11.10.2021.

Відповідач оплату отриманих згідно вказаного акту послуг не здійснив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Групп» неналежним чином виконало свої зобов`язання за Договором щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 48 077,82 грн, за прострочення сплати якої нараховано 18 527,74 грн пені, 3 % річних у розмірі 1 663,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 13 216,28 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору про надання маркетингових послуг № 289/м від 02.01.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 48 077,82 грн, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств Актом надання послуг №1451 від 11.10.2021.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та умови договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за зазначеним вище актом є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором настав, а доказів оплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 48 077,82 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивач здійснив нарахування пені за період, що перевищує шість місяців.

За перерахунком суду розмір пені становить 4 520,63 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4 520,63 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 1 663,62 грн 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим ніж заявлено позивачем, а тому не виходячі за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі 1 663,62 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором про надання маркетингових послуг № 289/м від 02.01.2020належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Групп» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4-а; ідентифікаційний код 42921807) на користь Комунального підприємства «Фармація» (01054, м. Київ, вул. І. Франка, 38-Б; ідентифікаційний номер 05415852) 48 077 грн 82 коп. основного боргу, 4 520 грн 63 коп. пені, 1 663 грн 62 коп. 3% річних, 13 216 грн 28 коп. інфляційних втрат та 2 054 грн 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.09.2023.

Суддя Літвінова М.Є.