Рішення

від 30.08.2023 по справі 921/406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 серпня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/406/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

розглянув справу

за позовом: Фермерського господарства "ЖАЙВІР", 48011, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мужилів

до відповідача: Підгаєцької міської ради, 48000, Тернопільська область, Підгаєцький район, м. Підгайці, вул.Шевченка, буд. 39

про визнання права постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

За участю представників від:

Позивача: Кукурудза Андрій Євгенович, адвокат

Відповідач: Луцишин Ганна Михайлівна, начальник відділу юридичного забезпечення.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Фермерське господарство "ЖАЙВІР" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підгаєцької міської ради про визнання за Фермерським господарством "Жайвір" права постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на грубе порушення прав та законних інтересів Фермерського господарства, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельними ділянками, що проявилося у відмові позивачу в реєстрації права постійного користування на земельні ділянки: площею 9,9912 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0973; площею 0,7990 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0971; площею 4,6284 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0974, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням "01.02 Для ведення фермерського господарства" та є землею комунальної форми власності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 справу №921/406/23 передано на розгляд судді Чопку Ю.О.

Позиція відповідача.

Відповідач у поясненнях №732 від 07.08.2023 та його представник в судовому засіданні 30.08.2023 позовні вимоги заперечив. При цьому посилається на те, що дійсно рішенням Підгаєцької районної ради від 19.02.1993 ОСОБА_1 надано земельну ділянку, площею 6 га для ведення фермерського господарства. На підставі вказаного рішення за позивачем було оформлено право постійного користування на земельну ділянку, площею 6 га для ведення фермерського господарства, що підтверджується державним актом, зареєстрованим у Книзі реєстрацій Державних актів 02.04.1993. В подальшому ОСОБА_1 зареєстрував ФГ "Жайвір", яке стало постійним користувачем земельної ділянки, площею 6 га. Згодом в процесі інвентаризації та реєстрації земельної ділянки, із земельної ділянки площею 6 га було сформовано дві земельні ділянки площами 0,7990 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0971 та 4,6284 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0974. Звертає увагу, що даний факт Підгаєцькою міською радою не заперечується, а тому позивач безпідставно звернувся до суду з даною вимогою.

Щодо додатково виділеної земельної ділянки площею 10 га, то просить суд врахувати, що дійсно, рішенням Мужилівської сільської ради від 21.02.1997 громадянину ОСОБА_1 виділено 10 га землі для розширення фермерського господарства. Водночас, у даному рішенні не зазначено на якому праві вирішили виділити землю - на праві постійного користування чи на праві оренди. Позивачем не надано доказів звернення до компетентних органів з метою виконання рішення Мужилівської сільської ради від 21.02.1997 та державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку площею 10 га. Довідка, видана Мужилівською сільською радою від 13.12.2013 року свідчить про користування позивачем земельною ділянкою площею 16 га, однак остання не підтверджує наявності права постійного користування. Державний акт на право постійного користування на земельну ділянку площею 10 га у Фермерського господарства відсутній.

Також, просить суд врахувати, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права постійного користування на спірні земельні ділянки. Право постійного користування підлягає реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації. Вважає, що позивачу слід захистити своє право в порядку оскарження рішення державного реєстратора. Просить суд в позові відмовити.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 31.07.2023, за клопотанням відповідача, підготовче засідання було відкладено на 14.08.2023.

Ухвалою суду від 14.08.2023 закрито підготовче провадження по справі №921/406/23 та призначено її до розгляду по суті на 30.08.2023.

У судовому засіданні 30.08.2023, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Для створення та ведення фермерського господарства, відповідно до вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та на підставі рішення Підгаєцької районної ради народних депутатів Підгаєцького району Тернопільської області від 19.02.1993 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 6,0 га, що підтверджується державним актом серії Т № 00021 від 02.04.1993.

Дана земельна ділянка, станом на 19.02.1993, знаходилась на території Мужилівської сільської ради.

Рішенням Мужилівської сільської ради (двадцять другого скликання восьмої сесії) від 21.02.1997 №22 ОСОБА_1 виділено із земель запасу Мужилівської сільської ради в урочищі "Совня" земельну ділянку площею 10 га для розширення фермерського господарства.

Вказане рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось та є чинним.

В подальшому, на підставі даного рішення Тернопільською філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виготовлено Технічний звіт по видачі державного акту на право постійного користування землею Фермерському господарству на території Мужилівської сільської ради.

Даний звіт містить, зокрема, Акт відведення земельної ділянки в нутуру від 16.05.1997 згідно якого проведено відведення в натурі земельної ділянки з земель запасу Мужилівської сільської ради загальною площею 10 га в постійне користування ОСОБА_1 . Даний акт підписаний представниками Тернопільського філіалу інституту землеустрою, землекористувача та селянського фермерського господарства та скріплений відповідними печатками.

Додатком до акта відведення земельної ділянки від 16.05.1997 оформлено схему відведення земельної ділянки, що підписана відповідальними особами та скріплена відповідними печатками.

На підставі вказаного Технічного звіту, до Державного акту на право постійного користування землею серії Т № 00021 від 02.04.1993 були внесені зміни шляхом виготовлення Додатку до вказаного Державного акту із планом розташування земельної ділянки площею 10,0 га на території Мужилівської сільської ради.

Однак з незалежних від Фермерського підприємства причин, Додаток до Державного акту на право постійного користування землею серії Т № 00021 не був оформлений належним чином, а саме відсутні підписи посадових осіб: голови Мужилівської сільської ради та інженера-землевпорядника, та відповідні печатки.

Як зазначає позивач, Фермерське господарство з моменту отримання в користування вказаних земельних ділянок, так і по даний час використовує їх для ведення фермерського господарства та сплачує відповідні податки.

Вказані обставини підтверджуються листом Головного управління ДПС України у Тернопільській області від 18.05.2023, у якому зазначено, що відповідно до поданих податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи та відомостей про наявність земельних ділянок у Фермерського господарства "Жайвір" (код ЄДРПОУ 14050349), площа земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, становить 15,4186 га.

Також, у вказаному листі зазначено, що на підставі даних ІКС "Податковий блок" Фермерським господарством "Жайвір" сплачується платіж з кодом 18050500 "Єдиний податок з с/г товаровиробників у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий звітний рік дорівнює або перевищує 75%", зокрема, станом на 16.05.2023 сплачено 13 745,55 грн.

В подальшому в процесі інвентаризації земель та реєстрації земельних ділянок, із земельної ділянки площею 6 га було сформовано дві земельні ділянки площами 0,7990 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0971 та 4,6284 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0974.

Щодо земельної ділянки площею 10 га, то з неї було сформовано земельну ділянку площею 9,9912 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0973.

На даний час вказані земельні ділянки є сформованими та зареєстрованими в Державному земельному кадастрі як три земельні ділянки: площею 9,9912 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0973; площею 0,7990 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0971; площею 4,6284 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0974 та відносяться до земель сільськогосподарського призначення "01.02 Для ведення фермерського господарства" та є землями комунальної форми власності.

Вказане підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9921980352023, №НВ-9921980112023 та №НВ-9921979852023 від 07.06.2023.

На звернення позивача Державний реєстратор Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області листом № 03/01-02 від 12.05.2023 відмовив у реєстрації права постійного користування земельними ділянками, оскільки правовстановлючі документи є неналежно оформлені, у тому числі відсутність інформації про виданий позивачу Державний акт на право постійного користування землею. Також даним листом рекомендовано звернутися до Господарського суду

Враховуючи наведені вище обставини, позивач вважає, що в даному випадку має місце порушення його прав та законних інтересів, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельними ділянками комунальної форми власності для ведення фермерського господарства. У зв`язку з чим, звернувся із цим позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 6,0 га надавалась на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ "Жайвір", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації ФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого ФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст.1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2020 у справі № 922/989/18).

Разом з тим, право користування земельною ділянкою може бути припинено, однак лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим може бути припиненим лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону, чинній на момент ухвалення рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством права суб`єктності як юридичної особи. Тоді як підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі №922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерське господарство) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновниками.

Як уже зазначалось вище, на підставі рішення Підгаєцької районної ради народних депутатів від 19.02.1993 ОСОБА_1 було передано в постійне користування земельна ділянка 6,0 га для ведення фермерського господарства, що підтверджується Державним актом серії Т № 00021 від 02.04.1993. В подальшому рішенням Мужилівської сільської ради народних депутатів №22 від 21.02.1997 ОСОБА_1 додатково виділено за рахунок земель запасу Мужилівської сільської ради в урочищі "Совня" 10 га землі для розширення фермерського господарства. На підставі даного рішення виготовлено Технічний звіт по видачі державного акту на право постійного користування землею фермерському господарству М.В. на території Мужилівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, який став підставою для виготовлення додатку до Державного акту серії Т № 00021 від 02.04.1993.

Разом з тим, як вбачається із наявних в матеріалах справи копії додатку до Державного акту серії Т № 00021 від 02.04.1993, останній не містить підписів, відтиску печатки органу, який його видав, що вказує на те, що вказаний акт був належним чином виготовлений відповідним державним органом і підготовлений до його видачі Позивачу.

В результаті неналежного виконання посадовими особами Мужилівської сільської ради своїх повноважень, позивачу виданий додаток до Державного акту серії Т № 00021 від 02.04.1993 без належного його оформлення, що в подальшому стало підставою для відмови державного реєстратора Підгаєцької міської ради у здійсненні державної реєстрації права Позивача на постійне користування земельними ділянками комунальної форми власності за кадастровими номерами 6124885000:01:001:0973; 6124885000:01:001:0971; 6124885000:01:001:0974 з цільовим призначенням "Для ведення фермерського господарства".

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги те, що на даний час виправити неналежне оформлення додатку до Державного акту серії Т № 00021 від 02.04.1993 є неможливим, оскільки відповідно до діючого законодавства такі державні акти на право постійного користування землею та додатки до них не видаються, а тому вказане право позивача можливо захистити лише у судовому порядку шляхом визнання судом права позивача на постійне користування вказаними земельними ділянками.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ФГ "Жайвір" право постійного користування земельними ділянками: площею 9,9912 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0973; площею 0,7990 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0971; площею 4,6284 га з кадастровим номером 6124885000:01:001:0974 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства"), що розташовані на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати за Фермерським господарством "Жайвір", Тернопільська область, Тернопільський район, село Мужилів (код 14050349) право постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 9.9912 га за кадастровим номером 6124885000:001:0973 (вид цільового призначення "01.02 Для ведення фермерського господарства"), площею 0.79990 га за кадастровим номером 6124885000:001:0971 (вид цільового призначення "01.02 Для ведення фермерського господарства"), площею 0.6284, кадастровий номер 6124885000:001:074 (вид цільового призначення "01.02 Для ведення фермерського господарства"), що розташовані на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області та перебувають у власності Підгаєцької міської ради.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 8 вересня 2023 року.

Суддя Ю.О. Чопко