Рішення

від 08.09.2023 по справі 922/3093/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3093/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)", с.Хроли, Харківська обл. (адреса: 62480, Харківська обл., с.Хроли, вул.Зорянська, 8) до Науково-виробничого підприємства "Сігма" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків (адреса: 61007, м.Харків, вул. Північна, 2) про стягнення 45652,74 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12.07.2023 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)" до Науково-виробничого підприємства "Сігма" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за договором про залучення засуджених до оплачуваної праці №Г-2 від 03.01.2022 року в розмірі 45652,74 грн (з яких: 38697,75 грн - основна сума боргу за виконані роботи; 6954,99 грн - пеня).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2023 року відкрито провадження у справі №922/3093/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.08.2023 року представник відповідача надав до суду відзив (вх.№21487), в якому визнав позовні вимоги частково в розмірі 25000,00 грн з урахуванням часткової сплати, що підтверджується платіжними інструкціями кредитного переказу коштів №1755 від 07.06.2023 на суму 3697,75 грн та №1781 від 19.07.2023 року на суму 10000,00 грн. Щодо стягнення пені заперечував, посилаючись на форс-мажорні обставини, що підтверджуються листом ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1. Відповідач зазначає, що порушення зобов`язань сталось унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом якого опинилось підприємство. Вказані обставини призвели до неспроможності виконати платіжні зобов`язання підприємства вчасно перед позивачем.

14.08.2023 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№21485) про перенесення розгляду судової справи та надання часу для примирення сторін.

21.08.2023 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№22293), в якому підтвердив, що станом на 15.08.2023 року відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 13697,75 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 07.06.2023 на суму 3697,75 грн та випискою з рахунку за 19.07.2023 на суму 10000,00 грн. Отже, з урахуванням часткової сплати, заборгованість відповідача за договором складає 25000,00 грн. Позивач зазначає, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини та воєнний стан щодо стягнення пені є необґрунтованими, тому просить стягнути з відповідача 25000,00 грн суми основного боргу за договором та 6954,99 грн пені за неналежне виконання зобов`язань.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Хролівський виправний центр (№ 140) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до Положення про державну установу «Хролівський виправний центр (№ 140)», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №3580/5 від 08.10.2021 року виправний центр є установою відкритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. Основними завданнями виправного центру є виконання покарань у виді обмеження волі, забезпечення дотримання прав осіб, які тримаються у виправному центрі, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінального покарання, реалізації їх законних прав та інтересів.

Згідно з чч.1,2 ст.60 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, як правило на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

03.01.2022 року між Державною установою "Хролівський виправний центр (№140)" (виконавець, позивач) та Науково-виробничим підприємством "Сігма" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (замовник, відповідач) було укладено договір №Г-2 про залучення засуджених до оплачуваної праці (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору виконавець зобов`язується виконати на об`єктах замовника за адресою:вул.Північна, 2, м.Харків, 61007 роботи загальногосподарського характеру в період з дати підписання по 31.12.2022 силами засуджених державної установи «Хролівський виправний центр (№ 140)» в кількості до 10 чоловік.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що замовник забезпечує зайнятість засуджених роботою протягом усього терміну дії договору з урахуванням тривалості робочого тижня відповідно до КЗпП України (5 денний (40 часовий) робочий тиждень з понеділка по п`ятницю робочий день складає 8 годин, у суботу, неділю вихідний день), з особливостями, обумовленими кримінально-виконавчим законодавством.

Згідно з п.1.4. договору замовник здійснює оплату виконаних робіт з розрахунку не нижче 9555,00 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп.) за кожний відпрацьований чол./місяць, в тому числі: заробітна плата засуджених за кожний відпрацьований чол./місяць не нижче 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.), нарахування в розмірі 25% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 «Про заходи для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України» (із змінами та доповненнями) за кожний відпрацьований чол./місяць не нижче 1625,00 грн. (одна тисяча шістсот двадцять п`ять грн. 00 коп.) та витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до вимог ч.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI (зі змінами та доповненнями) «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за кожний відпрацьований чол./місяць не нижче 1430,00 грн. (одна тисяча чотириста тридцять грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4.1. договору за виконану засудженими роботу замовник перераховує заробітну плату засуджених та нарахування на заробітну плату в розмірі 25% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 «Про заходи для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України» витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 7 числа наступного місяця.

Факт виконаних робіт за договором підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Термі дії договору встановлюється з дати підписання та діє до 31.12.2022 року включно.

Позивач на виконання умов договору надав робочу силу з числа засуджених, що підтверджується табелем обліку робочого часу за лютий 2022 року та актом виконаних робіт від 24.02.2022, який складений та підписаний сторонами договору без будь-яких претензій та зауважень.

Так, згідно з актом виконаних робіт від 24.02.2022 вартість робіт, виконаних в період з 01 по 23 лютого 2022 року становить 38697,75 грн, без ПДВ, в тому числі: заробітна плата засуджених 26325,00 грн, нарахування на заробітну плату засуджених 6581,25 грн, витрати на ЄСВ засуджених 5791,50 грн.

Вказані обставини також визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Як зазначає позивач в позовній заяві, фактично договірні відносини між сторонами припинені 24.02.2022 року, але, станом на 01.07.2023 року оплату за виконані в період з 01 по 23 лютого 2022 року роботи відповідач не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 38697,75 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялися претензії про сплату заборгованості (вих.№ 14/9/1-113/Хв від 05.04.2023, за вих.№ 14/14/1-7/Хв від 30.05.2023), в якій позивач просив терміново погасити існуючу заборгованість в розмірі 38697,75 грн.

Однак, як зазначено в позові, відповідач відповіді на претензії не надав та заборгованість у розмірі 38697,75 грн позивачу не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6954,99 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № Г-2 про залучення засуджених до оплачуваної праці від 03.01.2022 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є оплатним, відтак одним із основних обов`язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до чч.1, 2 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пунктів 1.2. та 2.1. Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі", затвердженої Наказом Мін`юсту від 07.03.2013 № 396/5 (із змінами та доповненнями, далі - Інструкція) засуджені залучаються до праці, зокрема, на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Відповідно до п.3.1 Інструкції засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

Пунктом 5.1. Інструкції встановлено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Позивач на підтвердження факту надання обумовлених договором послуг відповідачу надав підписаний між позивачем та відповідачем акт виконаних робіт та табель обліку робочого часу за лютий (а.с. 29-30).

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив надані позивачем послуги та наявну заборгованість.

Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. договору за виконану засудженими роботу замовник перераховує заробітну плату засуджених та нарахування на заробітну плату в розмірі 25% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 «Про заходи для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України» витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 7 числа наступного місяця.

Відповідно до акту виконаних робіт від 24.02.2022 року вартість робіт, виконаних відповідачем в період з 01 по 23 лютого 2022 року, становить 38697,75грн, яка повинна була сплачена замовником в строк до 07.03.2022 року включно.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги частково в розмірі 25000,00 грн, з урахуванням часткової сплати, що підтверджується платіжними інструкціями кредитного переказу коштів №1755 від 07.06.2023 на суму 3697,75 грн та №1781 від 19.07.2023 року на суму 10000,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив підтвердив, що станом на 15.08.2023 року відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 13697,75 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 07.06.2023 на суму 3697,75 грн та випискою з рахунку за 19.07.2023 на суму 10000,00 грн. З урахуванням часткової сплати, заборгованість відповідача за договором складає 25000,00 грн.

Як встановлено судом, відповідачем частково сплачено заборгованість до подання позову в розмірі 3697,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №1755 від 07.06.2023 та випискою з рахунку за 07.06.2023, які надані позивачем та відповідачем.

Позивач підтвердив часткову сплату заборгованості до звернення до суду з позовом, однак заяви про зменшення розміру позовних вимог не надав.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо включення позивачем до позовних вимог частини заборгованості у розмірі 3697,75 грн, яка була сплачена відповідачем до подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №1755 від 07.06.2023 та випискою з рахунку позивача за 07.06.2023, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3697,75 грн основної заборгованості.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем частково сплачено заборгованість, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №1781 від 19.07.2023 року на суму 10000,00 грн та випискою з рахунку позивача за 19.07.2023 на суму 10000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, поясненнями позивача та відповідача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу частково сплачена відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10000,00 грн, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Отже, з урахуванням часткової сплати, заборгованість відповідача за договором складає 25000,00 грн.

Враховуючи відмову у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 3697,75 грн основної заборгованості, закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10000,00 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №Г-2 від 03.01.2022 року складає 25000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та відповідача.

Отже враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо своєчасного та повного проведення розрахунку за виконані роботи не виконав, відповідачем визнана заборгованість за договором в розмірі 25000,00 грн, проте на час розгляду справи не надано доказів сплати заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25000,00 грн основного боргу є правомірними, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо пені.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6954,99 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню на суму несвоєчасного проведення розрахунку за виконані роботи.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків пені.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені (а.с.40), з огляду на наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач нараховує пеню на суму несвоєчасного проведення розрахунку за виконані роботи, починаючи з 07.03.2022 року.

Відповідно до п. 4.1. договору за виконану засудженими роботу замовник перераховує заробітну плату засуджених та нарахування на заробітну плату в розмірі 25% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 «Про заходи для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України» витрати на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 7 числа наступного місяця.

Отже, з урахуванням п.4.1. договору, судом встановлено, що зобов`язання мало бути виконано відповідачем в строк до 07.03.2022 року включно.

З урахуванням викладеного, прострочення відповідачем свого обов`язку щодо сплати заробітної плати за виконані роботи, виникло з 08.03.2022 року.

Отже перебіг нарахування пені починається з 08.03.2022 року.

Таким чином позивачем невірно визначений початок виникнення заборгованості та відповідно початок нарахування пені.

З огляду на зазначене, нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Перерахувавши розрахунок пені, з урахуванням вірного періоду початку нарахування, з 08.03.2022 (перший день прострочення зобов`язання) по 06.09.2022 (визначений позивачем кінцевий період нарахування), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 6933,79 грн пені.

В частині стягнення 21,20 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірно визначеним періодом нарахування.

Щодо заперечень відповідача щодо стягнення пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення пені посилаючись на форс-мажорні обставини, що підтверджуються листом ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1. Відповідач зазначав, що порушення зобов`язань сталось унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом якого опинилось підприємство. Вказані обставини призвели до неспроможності виконати платіжні зобов`язання підприємства вчасно перед позивачем.

Суд зазначає наступне, укладаючи з позивачем договір про залучення засуджених до оплачуваної праці, які містять умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати виконаних робіт, відповідач беручи на себе відповідні зобов`язання, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасного проведення такої оплати.

Зокрема, відповідач протягом усього періоду існування простроченої заборгованості, не звертався до позивача з гарантією оплати боргу, із заявою про відстрочення (розстрочення) сплати боргу, з проханням не нараховувати штрафні санкції, тощо; не надавав документів та будь-яких належних доказів, які б засвідчили той факт, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі; не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість вчасно розрахуватись за виконані роботи, зокрема, про настання форс-мажорних обставин; відповіді на претензію не надав.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач сам несе економічну відповідальність за свої дії та ризики.

Посилання відповідача на лист ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1. не підтверджує ті обставини що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Крім того, відповідачем не надані докази того, що підприємство зупинило роботу чи доказів скрутного фінансового становища.

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, позивач заперечує проти доводів відповідача щодо відмови в задоволенні пені, пеня погоджена сторонами у договорі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача щодо відмови в задоволенні штрафних санкцій та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом та погодженої у Договорі.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення 25000,00 грн та 6933,79 грн пені правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3697,75 грн основної заборгованості, у зв`язку із сплатою до подачі позову, закриттям провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10000,00 грн, відмови у стягнення 21,20 грн пені, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 1877,44 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Стягнути з Науково-виробничого підприємства "Сігма" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 61007, м.Харків, вул. Північна, буд.2; код ЄДРПОУ 30916409) на користь Державної установи "Хролівський виправний центр (№140)" (адреса: 62480, Харківська обл., Харківський р-н, с.Хроли, вул.Зорянська, 8; код ЄДРПОУ 14319188; р/р UA668201720313261002202009517 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172) заборгованість у загальній сумі 31933,79 грн, з яких: 25000,00 - основна сума боргу за виконані роботи; 6933,79 грн - пеня, а також 1877,44 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" вересня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт