Рішення

від 07.09.2023 по справі 924/809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. Справа № 924/809/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до комунального підприємства "Лебідь" Орининської сільської ради, c. Оринин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 3 020,00 грн. шкоди,

представники сторін:

позивача: Ступка Г.М. - згідно даних з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

відповідача: Фролов А.І. - директор;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 3 020,00 грн. шкоди, заподіяної здійсненням спеціального водокористування за відсутності дозволу всупереч вимогам ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача під час судового розгляду спору та у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує пропуском строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, позаяк акт про результати проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання відповідачем раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, що є підставою позову, складено 13.02.2020 року. Натомість позивач звернувся з даним позовом 25.07.2023 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. При цьому доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності вважає безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.01.2015 року Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА видав комунальному підприємству «Лебідь» Орининської сільської ради дозвіл №441 на спеціальне водокористування з терміном дії до 14.01.2018 року.

22.03.2018 року Державним агентством водних ресурсів видано комунальному підприємству «Лебідь» Орининської сільської ради дозвіл на спеціальне водокористування з метою задоволення питних, санітарно-гігієнічних та виробничих потреб та передачі води населенню та вторинним водокористувачам, зі строком дії до 22.03.2023 року.

27.01.2020 року Державна екологічна інспекція наказом №132 утворила комісію з проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Лебідь» Орининської сільської ради. Тоді ж позивачем видано направлення №118/03 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства комунального підприємства «Лебідь» Орининської сільської ради.

Відповідно до довідки відповідача від 04.02.2020 року, останнім спожито за період з 15.01.2018 року по 21.03.2018 року 1821 м.куб. води.

Позивачем 13.02.2020 року складено акт №134/03 за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів комунального підприємства «Лебідь» Орининської сільської ради. Згідно акту, в ході перевірки виявлено, що в період з 15.01.2018 року по 21.03.2018 року КП «Лебідь» здійснювало спеціальне водокористування за відсутності дозволу всупереч вимогам ст.ст. 44,48 Водного кодексу України та самовільно забрано 1821 м.куб. води.

04.02.2020 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 , директора КП «Лебідь» Орининської сільської ради, щодо допущення останнім порушення правил водокористування, а саме здійснення в період з 15.01.2018 року по 21.03.2018 року спеціального водокористування за відсутності дозволу. Протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень.

Постановою від 14.02.2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування від 17.02.2020 року, розмір збитків становить 3020,00 грн.

Позивач адресував відповідачу листа від 23.03.2020 року щодо необхідності відшкодування 3020,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар`єрної чи дренажної води.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Нормами ст.49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов`язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Зі змісту ч.ч. 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України вбачається, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання (правова позиція Верховного Суду у постанові у справі № 916/1718/18 від 02.06.2019).

Як визначено п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 р. по справі № 917/717/17.

З матеріалів справи стверджується, що 13.02.2020 року позивачем складено акт №134/03 за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів комунального підприємства «Лебідь» Орининської сільської ради. В ході перевірки виявлено, що в період з 15.01.2018 року по 21.03.2018 року КП «Лебідь» здійснювало спеціальне водокористування за відсутності дозволу всупереч вимогам ст.ст. 44,48 Водного кодексу України та самовільно забрано 1821 м.куб. води.

Відсутність дозволу у вказаний період та обсяг спожитої води відповідачем не заперечується.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (далі - Методика).

Розрахунок збитків здійснено позивачем відповідно до пункту 9.1 Методики, згідно з яким розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3), на дату виявлення порушення.

Розмір шкоди розраховано позивачем відповідно до довідки відповідача №11 від 04.02.2020 року, відповідачем розрахунки збитків не заперечені та не спростовані.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності підтверджують протиправну поведінку відповідача, яка полягає у порушенні ним норм природоохоронного законодавства, а саме у самовільному використанні водних ресурсів без дозвільних документів, що завдало шкоди навколишньому природному середовищу, та нанесено збитки у розмірі 3020,00 грн.

З приводу заяви відповідача на пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, про вчинене правопорушення та розмір збитків позивач довідався внаслідок проведеної перевірки та проведеного розрахунку у лютому 2020 року. При цьому, згідно поштового штемпеля на конверті, позивач звернувся з даним позовом до суду 21.07.2023 року.

Водночас, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423, від 25.04.2023 № 383 карантин продовжувався на усій території України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Таким чином, карантин в Україні було встановлено з 12.03.2020 р. до 30.06.2023 р., а тому перебіг позовної давності з 12.03.2020 року продовжився на строк дії карантину.

В подальшому, 15.03.2022 року доповнено Цивільний кодекс України пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, 18.04.2022, 17.05.2022, 12.08.2022, 07.11.2022, 11.02.2023, 01.05.2023, 26.07.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан в Україні триває з 24.02.2022 року і до теперішнього часу, а тому перебіг позовної давності продовжується.

Оскільки до 24.02.2022 року (введення воєнного стану) позовна давність для звернення до суду з даним позовом не спливла, а станом на даний час вона продовжена на період воєнного стану в силу обов`язкових приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, звернення позивача до суду у даному випадку відбулося в межах позовної давності, а тому відсутні підстави для відмови в позові з мотивів пропуску строку позовної давності.

Відтак, позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до комунального підприємства "Лебідь" Орининської сільської ради, c. Оринин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 3 020,00 грн. шкоди, суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до комунального підприємства "Лебідь" Орининської сільської ради, c. Оринин Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 3 020,00 грн. шкоди, задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Лебідь» Орининської сільської ради (32331, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Оринин, вул. Т. Шевченка, 73, код 03355815) шкоду у розмірі 3020,00 грн. ( три тисячі двадцять грн. 00 коп.) в дохід ГУК у Хмел.обл/Хмельн.р-н//21081100, Кам`янець-Подільський район/м.Кам`янець-Подільський, код отримувача ЄДРПОУ 37971775, номер рахунку UA568999980313060106000022235, отримувач - Казначейство України.

Стягнути з комунального підприємства «Лебідь» Орининської сільської ради (32331, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Оринин, вул. Т. Шевченка, 73, код 03355815) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2, код 38045514) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08.09.2023 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - відповідачу (32331, Кам`янець-Подільський район, с. Оринин, вул. Т. Шевченка, 73) - рек. з пов. про вручення; позивачу в електронний кабінет