Рішення

від 23.08.2023 по справі 698/661/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року Черкаси справа №698/661/18

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави (вул.Софії Терещенко, 40-а, м.Звенигородка Черкаської області, 20202 ідентифікаційний код 02911119)

до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул.Смілянська, 131, м.Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 39765890)

та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Катеринопільська селищна рада Звенигородського району Черкаської області

про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними,

за участю прокурора Олійник І.А.

та представниці відповідача ОСОБА_1 - Гнатюк А.І. , адвокат,

У вересні 2018 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави звернувся у Катеринопільський районний суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , у якому просив суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.11.2021):

визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 від 14.02.2014 №ЧК/7122281500:04:001/00002115, від 14.02.2014 №ЧК/7122281500:04:001/00002116 та від 14.02.2014 №ЧК/7122281500:04:001/00002117;

визнати недійсними договори оренди земельних ділянок:

- договір оренди земельної ділянки площею 19,0122 га (кадастровий номер 7122281500:04:001:0150), з них сільськогосподарські угіддя - сіножаті і площею 17,2548 га та пасовища площею 1,7574 га, розташованої в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району, який укладений 14.02.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Попович А.М. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11449941 від 06.03.2014), скасувати державну реєстрацію права оренди, та припинити право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про що внесені до реєстру 04.03.2014 за № 4899705;

- договір оренди земельної ділянки площею 42,0303 га (кадастровий номер 7122281500:04:001:0151), розташованої в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району, який укладений 14.02.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Попович А.М. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11438834 від 06.03.2014), скасувати державну реєстрацію права оренди, та припинити право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про що внесені до реєстру 04.03.2014 за №4894419;

- договір оренди земельної ділянки площею 46,1045 га (кадастровий номер 7122281500:04:001:0152), з них сільськогосподарські угіддя - рілля площею 38,4065 га та пасовища площею 7,6980 га, розташованої в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району, укладений 14.02.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Попович А.М. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11444220 від 06.03.2014), скасувати державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про що внесені до реєстру 04.03.2014 за №4897005.

У позові заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області просив суд судові витрати у справі покласти на відповідачів та стягнути на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) судовий збір у розмірі 10572,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок проведеної перевірки встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_1 права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності: площею 19,0122 га; 42,0303 га та 46,1045 га, які розташовані в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. Зокрема, прокурором зазначено, що 27.12.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Відповідно до наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 14.02.2014: №ЧК/7122281500:04:001/00002115; №ЧК/712228150:04:001/00002116 та №ЧК/712228150:04:001/00002117 затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, надано земельні ділянки площею відповідно 19,0122 га; 42,0303 га та 46,1045 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності. На підставі цих наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 було укладено три договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею відповідно 19,0122 га; 42,0303 га та 46,1045 га. 06.03.2014 ці договори оренди були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з індексними № 11449941; №11438834 та №11444220. З посиланням на дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прокурор зазначає, що до подання заяви про отримання вказаних вище земельних ділянок, ОСОБА_1 отримав в оренду одинадцять інших земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області загальною площею 282,71404 га та 14.02.2000 зареєстрував фермерське господарство «Надія». На підставі викладеного, прокурор вважає, що накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 14.02.2014 №ЧК/7122281500:04:001/00002115; №ЧК/712228150:04:001/00002116 та №ЧК/712228150:04:001/00002117 є незаконними, а укладені на їх підставі договори оренди від 14.02.2014 є недійсним, оскільки вказані дії призвели до отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок без обов`язкового дотримання конкурсних процедур, що суперечить статті 124 Земельного кодексу України.

У відповіді на відзив, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури зазначив, що доводи відповідачів, щодо не зазначення прокурором органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є безпідставними, оскільки у цій справі Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не визначено позивачем у справі, оскільки цей орган державної влади не може бути і позивачем, і відповідачем у справі з одночасним пред`явленням до нього позовних вимог, що суперечитиме статтям 12, 13, 48-50 та 175 Цивільного процесуального кодексу України.

У своїх відзивах, представники відповідачів заперечували проти позовних вимог прокурора, оскільки цей позов поданий особою, яка не має на те відповідних повноважень із порушенням статей 4 та 56 Цивільного процесуального кодексу України. Прокурором у позові не зазначено повне коло осіб, які мають бути залучені у справу, не визначено позивача, тобто орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування, інтереси якого представлені прокурором в суді. Крім того, у позовній заяві, прокурор чітко не вказав, в чому ж таки полягає порушення інтересів держави і не довів, що на момент виникнення спірних правовідносин було порушено право або охоронюваний інтерес держави, які б підлягали судовому захисту.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11.01.2022, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17.05.2022, відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсним.

Постановою Верховного суду від 08.02.2023 скасовано рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11.01.2022 та постанову Черкаського апеляційного суду від 17.05.2022, провадження у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Катеринопільська селищна рада Звенигородського району Черкаської області, про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними закрито та роз`яснено прокурору право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

20.02.2023 до Верховного Суду надійшла заява першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури №50-397вих-23 від 16.02.2023 про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду від 08.03.2023 справу №698/661/18 за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Катеринопільська селищна рада Звенигородського району Черкаської області про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними передано для продовження розгляду до Господарського суду Черкаської області.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Господарського суду Черкаської області від 20.03.2023, справа передана на розгляд судді Кучеренко О.І.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.03.2023 позовну заяву заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відповідачам встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття. Підготовче засідання у справі призначено о 10 год 00 хв 18.04.2023.

Протокольною ухвалою від 18.04.2023 суд відклав підготовче засідання до 12 год 00 хв 02.05.2023.

Протокольною ухвалою від 02.05.2023 суд відклав підготовче засідання до 10 год 00 хв 06.06.2023.

Протокольною ухвалою від 06.06.2023 суд відклав підготовче засідання до 12 год 00 хв 12.06.2023.

10.05.2023 від представниці ОСОБА_1 до суду надійшли два клопотання про закриття провадження у справі, у яких вона просила суд закрити провадження у справі, у зв`язку із закінченням строку позовної давності та у зв`язку із відсутністю у прокурора підстав для представництва в суді законних інтересів держави.

22.05.2023 перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури надіслав суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у яких зазначив, що органом, уповноваженим здійснювати в суді захист державних інтересів у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядник спірної земельної ділянки, яке мало б бути прокурором визначене позивачем у справі. Проте, у цій справі прокурор фактично звернувся із позовом на захист інтересів держави щодо оскарження рішення самого ж Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, правомірно визначивши його відповідачем. Оскільки вимогами процесуального закону не передбачено визначення одного учасника справи одночасно в якості позивача та відповідача, то прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Суд, розглянувши клопотання представниці відповідача - ОСОБА_1 , зазначає, що підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 Господарського процесуального Кодексу України.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Враховуючи те, що жодна з наведених у цій статті Кодексу відповідачем не наведена, суд вважає, що ці клопотання не підлягають до задоволення.

Протокольною ухвалою від 12.06.2023 суд ухвалив у задоволенні клопотання представниці ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовити, клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності розглянути при прийняті рішення; закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 14 год 30 хв 19.07.2023.

Протокольною ухвалою від 19.07.2023 суд ухвалив оголосити перерву у справі до 11 год 00 хв 02.08.2023.

Протокольною ухвалою від 02.08.2023 суд ухвалив оголосити перерву у справі до 10 год 15 хв 23.08.2023.

Прокурор у судовому засіданні просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури про уточнення позовних вимог від 08.11.2021.

Представниця ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила у повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомленні належним чином про що є відомості у матеріалах справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 23.08.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

14.02.2000 ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство «Надія», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004448812.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою закінчення формування статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) є 08.11.2008 (Т.1, а.с.19).

Упродовж 2005-2008 років фермерському господарству «Надія», одноосібним засновником та єдиним членом якого є ОСОБА_1 , було надано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки державної власності із кадастровими номерами: 7122281500:03:002:0048 площею 4,9545 га, 7122281500:04:003:0301 площею 75,4549 га, 7122281500:03:001:0020 площею 0,9406 га, 7122281500:03:001:0021 площею 10,5972 га, 7122281500:03:002:0047 площею 6,4824 га, 7122281500:03:002:0049 площею 19,7994 га, 7122281500:03:001:0022 площею 1,8655 га, 7122281500:03:002:0050 площею 9,3997 га, 7122281500:04:003:0002 площею 12,9098 га, 7122281500:03:004:0300 площею 135,531 га, 7122281500:03:002:0051 площею 4,7904 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

27.12.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявами, у яких просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею: 42,03 га, 18,9277 га та 45,9998 га в оренду терміном на 5 років для ведення фермерського господарства із земель державної власності в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (Т.1. а.с.38, 40, 42).

Наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області №ЧК/7122281700:04:001/00001885, №ЧК/7122281700:04:001/00001886 та №ЧК/7122281700:04:001/00001863 від 20.01.2014, ОСОБА_1 видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із кадастровими номерами 7122281500:04:001:0150, 7122281500:04:001:0151, 7122281500:04:001:0152 із земель державної власності в оренду (Т.1 а.с.37, 39, 41).

Наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області №ЧК/7122281500:04:001/00002115, №ЧК/7122281500:04:001/00002116 та ЧК/7122281500:04:001/00002117 від 14.02.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства (кадастрові номери 7122281500:04:001:0150, 7122281500:04:001:0151, 7122281500:04:001:0152) (Т.1 а.с.115-117).

Вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення надані ОСОБА_1 із земель державної власності в оренду строком на 10 років (пункт 2 наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області №ЧК/7122281500:04:001/00002115, №ЧК/7122281500:04:001/00002116 та ЧК/7122281500:04:001/00002117 від 14.02.2014).

14.02.2014 на підставі наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 14.02.2014 №ЧК/7122281500:04:001/00002115, №ЧК/7122281500:04:001/00002116 та № ЧК/7122281500:04:001/00002117, між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено три договори оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 7122281500:04:001:0150, 7122281500:04:001:0151, 7122281500:04:001:0152, які розташовані в адміністративних межах Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (далі - договори оренди).

Згідно з пунктом 1 договорів оренди від 14.02.2014 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, які знаходяться (розташовані) за межами пункту, в адміністративних межах Гончариської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області

Відповідно до актів приймання-передачі об`єкта оренди, які є додатками до договорів оренди від 14.02.2014, Головне управління Держземагенства у Черкаській області передало, а ОСОБА_1 прийняв у своє користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності: із кадастровим номером 7122281500:04:001:0150, площею 19,0122 га; із кадастровим номером 7122281500:04:001:0151, площею 42,0303 га; із кадастровим номером 7122281500:04:001:0152, площею 46,1045 га (Т.1 а.с.55, 67, 79).

Вказане підтверджується і відомостями, що містяться у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2018 №138387284 (Т.1 а.с.85-89).

01.12.2016 ОСОБА_1 створив та зареєстрував фермерське господарство «Агро-Лан-15», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004448812 (Т.1, а.с.22-24).

Згідно з актом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №56-ОТГ від 14.12.2020 спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 7122281500:04:001:0150, 7122281500:04:001:0151 та 7122281500:04:001:0152 були передані у комунальну власність Катеринопільської селищної ради.

Відповідно до інформації, що міститься у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №262693539 від 23.06.2021, земельна ділянка кадастровий номер 7122281500:04:001:0150, площею 19,0122 га для ведення фермерського господарства, розташована в адмінмежах Гончариської сільської ради, зареєстрована за Катеринопільською селищною радою (ЄДРПОУ 34393423). Форма власності комунальна. Дата державної реєстрації 18.06.2021 номер запису про реєстрацію 42628468 (Т.2 а.с.178). На дату розгляду справи право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, що міститься у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №262707534 від 23.06.2021, земельна ділянка кадастровий номер 7122281500:04:001:0151, площею 42,0303 га для ведення фермерського господарства, розташована в адмінмежах Гончариської сільської ради, зареєстрована за Катеринопільською селищною радою (ЄДРПОУ 34393423). Форма власності комунальна. Дата державної реєстрації 18.06.2021 номер запису про реєстрацію 42629891 (Т.2 а.с.179). На дату розгляду справи право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, що міститься у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №262668563 від 23.06.2021, земельна ділянка кадастровий номер 7122281500:04:001:0152, площею 46,1045 га для ведення фермерського господарства, розташована в адмінмежах Гончариської сільської ради, зареєстрована за Катеринопільською селищною радою (ЄДРПОУ 34393423). Форма власності комунальна. Дата державної реєстрації 18.06.2021, номер запису про реєстрацію 42627946 (Т.2 а.с.180). На дату розгляду справи право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1

23.11.2021 між Катеринопільською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 14.02.2014 (щодо оренди спірних земельних ділянок кадастровий номер 7122281500:04:001:0150, 7122281500:04:001:0152,7122281500:04:001:0151, згідно з якими внесено зміни до визначення нормативно-грошової оцінки цих ділянок, а також продовжено строк дії договорів до 14.02.2034 (Т.3, а.с.199-201)

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі з урахуванням зміни предмету позову, є вимоги прокурора про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та визнання договорів оренди недійсними.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина перша статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (стаття 43 Господарського процесуального Кодексу України).

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1 Закону «Про прокуратуру»). За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право у порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами. Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення, зокрема, інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту (частина шоста вказаної статті).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного Кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Судом встановлено, що на час надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , спірні земельні ділянки належали до державної власності. Після звернення прокурора з позовом до суду ці земельні ділянки були передані у комунальну власність.

Прокурор вказує, що повноваження з розпорядження спірними земельними ділянками (на час виникнення спірних правовідносин) належали до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, який є органом, який уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на вказане вище, подаючи позовну заяву до суду й оскаржуючи, зокрема, накази першого відповідача та договори оренди, на підставі яких ОСОБА_1 набув права користування спірними земельними ділянками, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави порушенням порядку передачі земельних ділянко у користування без дотримання вимог статті 134 Земельного Кодексу України. Тому необґрунтованим є доводи відповідачів про те, що прокурор без достатніх підстав не зазначив позивачем відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати ВС від 27.02.2019, справа №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас, в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У справі, що розглядається, прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області. Відповідачами прокурор визначив Головне управління Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 .

Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держземагентства у Черкаській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.

Разом з тим прокурор як позивач, у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 від 14.02.2014 №ЧК/7122281500:04:001/00002115, №ЧК/7122281500:04:001/00002116 та №ЧК/7122281500:04:001/00002117 слід відмовити.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 на підставі №ЧК/7122281500:04:001/00002115, №ЧК/7122281500:04:001/00002116 та №ЧК/7122281500:04:001/00002117 від 14.02.2014, то суд зазначає наступне.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей

Відповідно до статті 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина 2 статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, спеціальний Закону України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Проаналізувавши зміст заяв ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду, суд дійшов висновку, що вони не містять сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин, зокрема, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

З аналізу вищевикладеного слідує, що право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство, як юридична особа, має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Отже, особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц (провадження №14-бцс19).

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці три етапи: 1) отримання виключно фізичною особою (майбутнім засновником фермерського господарства) права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства; 3) передача землі у користування фермерському господарству.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 №6-2902цс15, від 11.05.2016 №6-2903цс15, від 18.05.2016 №6-248цс16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , як одноосібний засновник та єдиний член фермерського господарства «Надія» вже реалізував своє право на отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, тому ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, шляхом повторного звернення у 2014 році для отримання земельних ділянок у спрощеному порядку, про що свідчать укладені відповідні договори оренди від 04.04.2005, від 16.10.2007, від 18.06.2008, та 10.10.2008 між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 . Строк дії договорів до 29.09.2026, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Т.1 а.с.90-122).

Враховуючи вищевикладене, отримання ОСОБА_1 в подальшому на поза конкурсній основі спірних земельних ділянок (кадастровий номер 7122281500:04:001:0150, кадастровий номер 7122281500:04:001:0151, кадастровий номер 7122281500:04:001:0152), суперечить вищевикладеним вимогам законодавства, оскільки повторене звернення у 2014 році щодо надання земельних ділянок мало б відбутись на конкурентних засадах через участь у торгах.

З аналізу вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 використав право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, скориставшись пільговим порядком одержання в користування земель державної власності, та створив фермерське господарство «Надія».

У випадку отримання земельної ділянки та створення фермерського господарства, як це передбачено законодавством, наступні земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності можуть бути отримані у користування виключно у порядку, передбаченому статтею 134 Земельного кодексу України, що підтверджується усталеною практикою суду касаційної інстанції, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі №397/30/17 та від 30.06.2021 у справі №917/1134/19.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

При цьому, відповідачами під час розгляду справи не спростовано доводів прокурора про отримання у користування інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою (кадастрові номери: 7122281500:03:002:0048 площею 4,9545 га, 7122281500:04:003:0301 площею 75,4549 га, 7122281500:03:001:0020 площею 0,9406 га, 7122281500:03:001:0021 площею 10,5972 га, 7122281500:03:002:0047 площею 6,4824 га, 7122281500:03:002:0049 площею 19,7994 га, 7122281500:03:001:0022 площею 1,8655 га, 7122281500:03:002:0050 площею 9,3997 га, 7122281500:04:003:0002 площею 12,9098 га, 7122281500:03:004:0300 площею 135,531 га, 7122281500:03:002:0051 площею 4,7904 га), тому враховуючи положення чинного законодавства та правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки, які надані у користування ОСОБА_1 згідно з договорами оренди від 14.02.2014 із кадастровими номерами 7122281500:04:001:0150, 7122281500:04:001:0151, 7122281500:04:001:0152 було здійснено поза процедурою земельних торгів, отже з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведене, оскільки спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», наведені обставини є підставою для визнання спірних договорів оренди недійсними.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020 та на час подання прокурором заяви про зміну предмету позову) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №597/977/21 та від 17.08.2022 у справі №450/441/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) викладено висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

Також, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №904/6943/20, скасування запису про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації не є еквівалентними за своїм змістом поняттями, а скасування державної реєстрації, на відміну від скасування запису про державну реєстрацію є способом захисту, який прямо передбачений статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити про наявність достатніх підстав вважати, що належним способом захисту порушених прав у спосіб обраний прокурором, зокрема, шляхом ухвалення рішення про скасування рішень державного реєстратора в поєднанні з вирішенням питання щодо визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав може бути ефективним способом захисту прав.

Щодо клопотання представниці ОСОБА_1 про застосування спливу строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 256-258 Цивільного кодексу України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

У справі №910/18560/16 (постанова від 04.12.2018) Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок: за змістом статей 256, 261 Цивільного Кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Як встановлено судом та підтверджене матеріалами справи прокурор під час проведення перевірки звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із запитом від 20.07.2017 на отримання копій оспорюваних наказів та договорів. Листом №10-23-0.3-7029/2-17 від 01.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було надано прокурору накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду. Спірні договори оренди землі були отримані прокурором 05.05.2018, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-01.3-2992/2-18.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що про порушене право держави, яке підлягає захисту, прокурору стало відомо саме з дати отримання цих доказів.

З позовом прокурор звернувся до суду 11.08.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності, який визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, тому підстав для задоволення клопотання представниці ОСОБА_1 у суду немає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги прокурора задоволені частково, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню Черкаській обласній прокуратурі за рахунок відповідачів у рівних частинах - по 4228,80 грн з кожного.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 19,0122 га (кадастровий номер 7122281500:04:001:0150), з них сільськогосподарські угідді - сіножаті площею 17,2548 га та пасовище площею 1,7574 га, яка розташована в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району, укладений 14.02.2014 між Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Попович А.М. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11449941 від 06.03.2014), скасувати державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про що внесені до реєстру 04.03.2014 за №4899705.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 42,0303 га (кадастровий номер 7122281500:04:001:0151), яка розташована в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району, укладений 14.02.2014 між Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Попович А.М. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11438834 від 06.03.2014), скасувати державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про що внесені до реєстру 04.03.2014 за №4894419.

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 46,1045 га (кадастровий номер 7122281500:04:001:0152), з них сільськогосподарські угідді - рілля площею 38,4065 га та пасовище площею 7,6980 га, яка розташована в адмінмежах Гончариської сільської ради Катеринопільського району, укладений 14.02.2014 між Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2014 державним реєстратором Катеринопільського районного управління юстиції Попович А.М. (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11444220 від 06.03.2014), скасувати державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про що внесені до реєстру 04.03.2014 за №4899705.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 39765890) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18015, ідентифікаційний код 02911119) судовий збір у сумі 4228,80 грн.

7.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18015, ідентифікаційний код 02911119) судовий збір у сумі 4228,80 грн

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 07.09.2023.

Суддя О.І.Кучеренко