Рішення

від 08.09.2023 по справі 927/935/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/935/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

код ЄДРПОУ 30368168, вул. Шкільна, б.8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область;

e-mail: svitanokstadnica@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс"

код ЄДРПОУ 43946343, вул. Івана Мазепи, б.51, кв.110, м. Чернігів, 14000

предмет спору: про стягнення 257327,42 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Обставини справи.

Селянським (фермерським) господарством "Світанок" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" про стягнення 257 327,42 грн, в тому числі: основного боргу в сумі 160 000 грн, пені в сумі 74438,36 грн, інфляційних втрат в сумі 18422,76 грн, 3% річних в сумі 4466,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №07/06/2021 року від 07.06.21, №19/07/2021 від 19.07.21, №06/08/2021 від 06.08.21, №30/08/2021 від 30.08.21 в частині виконання зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги.

Також позивачем заявлено до стягнення 3775,56 грн витрат по сплаті судового збору та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.23 справа №927/935/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Копії ухвали суду від 11.07.2023 були направлені позивачу та відповідачу на адреси, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Ухвала суду від 11.07.2023, направлена на адресу відповідача, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс", вул. Івана Мазепи, б.51, кв.110, м. Чернігів, 14000, міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/935/23

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, відзиву на позов у встановлений строк до суду не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:

Між Селянським (фермерським) господарством "СВІТАНОК" (надалі - Позикодавець, Позивач) та Товариством з обмеженого відповідальністю "ЛІЛІЯ АГРО ПЛЮС" (надалі - Позичальник, Відповідач) були укладені наступні Договори про надання поворотної фінансової допомоги:

№ 07/06/2021 від 07.06.2021 (надалі - Договір 1), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 30 000,00 грн;

№ 19/07/2021 від 19.07.2021 (надалі - Договір 2), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 70 000,00 грн;

№ 06/08/2021 від 06.08.2021 (надалі - Договір 3), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 10 000,00 грн;

№ 30/08/2021 від 30.08.2021 (надалі - Договір 4), відповідно до умов якого поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4 поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній та безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій сторонами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з розрахункового рахунка Позикодавця. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно з п. 2.7. Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4 поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 (дванадцять) календарних місяців із дати платежу, передбаченої пунктом 2.5 цього договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4 повернення грошових коштів Позикодавцю проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку. Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Позичальника.

Договір 1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, строк дії закінчується 31.12.2021 (п.6.1, 6.2 Договору 1).

Договір 2 набирає чинності з моменту його підписання та діє до 18.07.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього договору (п.8.1 Договору 2).

Договір 3 набирає чинності з моменту його підписання та діє до 05.08.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього договору (п.8.1 Договору 3).

Договір 4 набирає чинності з моменту його підписання та діє до 29.08.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього договору (п.8.1 Договору 4).

На виконання умов договорів Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 160000,00 грн, а саме:

по Договору 1 - 30 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №665 від 07.06.2021;

по Договору 2 - 70 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №848 від 19.07.2021;

по Договору 3 - 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №958 від 06.08.2021;

по Договору 4 - 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1129 від 30.08.2021.

Як зазначає позивач, з урахуванням п. 2.7. Договору Відповідач зобов`язався повернути поворотну фінансову допомогу: по Договору 1 - 07.06.2022; по Договору 2 - до 19.07.2022; по Договору 3 - до 06.08.2022, по Договору 4 - до 30.08.2022, але станом на момент написання даної позовної заяви кошти не повернув.

07.04.2023 Позивач направляв на адресу Відповідача пропозицію по досудовому врегулюванню спору №114 від 04.04.2023 та вимогу №115 від 04.04.2023, у якій просив Відповідача перерахувати грошові кошти на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання даної вимоги, про що свідчить накладна №0980101494963, фіскальний чек та опис вкладення.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти по договорам не повернув, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Договір 1, Договір 2 та Договір 3 підписані сторонами, скріплені печатками сторін, що свідчить про набрання ними чинності.

Із змісту договорів вбачається, що на їх підставі між сторонами виникли правовідносини позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві ту ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, ч незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України і встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у (певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для Залежного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договорами, надав відповідачу позику: по Договору 1 у сумі 30 000,00грн, по Договору 2 у сумі 70 000,00грн, по Договору 3 у сумі 10 000,00грн, по Договору 4 у сумі 50000,00 грн.

У п. 2.7 Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4 сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається Відповідачу до моменту вимоги її повернення Відповідачем, але на строк, не більший ніж 12 (дванадцять) календарних місяців.

Тобто, відповідач повинен був повернути позику по Договору 1 - до 07.06.2022; по Договору 2 - до 19.07.2022; по Договору 3 - до 06.08.2022, по Договору 4 - до 30.08.2022. До вказаних дат позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути позику.

Матеріали справи не містять доказів повернення позики у передбачені договорами строки.

07.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 115 від 04.04.2023 щодо повернення поворотної фінансової допомоги, зокрема, за договорами: № 07/06/2021 від 07.06.2021 в сумі 30 000,00 грн; № 19/07/2021 від 19.07.2021 в сумі 70 000,00 грн; № 06/08/2021 від 06.08.2021 сумі 10 000,00 грн; № 30/08/2021 від 30.08.2021 в сумі 50000,00 грн (поштове відправлення: 0980101494963).

Відправлення не вручене під час доставки: інші причини 14.04.2023, про що свідчить інформація із сайту Укрпошти.

Вимога позивача залишена без задоволення.

На момент ухвалення рішення в справі, строк щодо повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги за вищевказаними договорами на загальну суму 160 000,00грн, за висновком суду, настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 160 000,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по договорам, позивачем нараховано:

- по Договору 1: 15945,21 грн пені за період з 08.06.2022 по 30.06.2023, 956,71 грн 3% річних за період з 08.06.2022 по 30.06.2023, 4602,49 грн інфляційних втрат за період з червня 2022 року по травень 2023 року;

- по Договору 2: 33178,08 грн пені за період з 20.07.2022 по 30.06.2023, 1990,68 грн 3% річних за період з 20.07.2022 по 30.06.2023, 7767,12 грн інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по травень 2023 року;

- по Договору 3: 4493,15 грн пені за період з 07.08.2022 по 30.06.2023, 269,59 грн 3% річних за період з 07.08.2022 по 30.06.2023, 1109,59 грн інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по травень 2023 року;

- по Договору 4: 20821,92 грн пені за період з 31.08.2022 по 30.06.2023, 1249,32 грн 3% річних за період з 31.08.2022 по 30.06.2023, 4943,56 грн інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по травень 2023 року.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів. Прострочення виконання відповідачем зобов`язань виникло: по Договору 1 - з 08.06.2022; по Договору 2 - з 20.07.2022; по Договору 3 - з 07.08.2022; по Договору 4 - з 31.08.2022 .

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

Відповідно до п.5.3. Договору 1, Договору 2, Договору 3 та Договору 4, сторони домовились, що у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п.2.7. цього Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої п.2.1. Договору за весь період прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-IX від 16.06.2020, були внесені зміни до розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та доповнено п. 8 такого змісту: "У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Зазначені зміни також внесено до Цивільного кодексу України (розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (з урахуванням внесених змін) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

Також відповідно до ч. 3 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Отже, вказаними законами скасовано цивільну відповідальність щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), на період дії карантину та воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Також враховуючи наведені вище положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, з 24.02.2022 включно позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Оскільки укладені між сторонами договори про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договорами позики, на спірні правовідносини розповсюджують положення п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що прострочення позичальника (відповідача) за Договорами відбулося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, а також у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язків сплати на користь позивача пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 74438,36 грн, інфляційних втрат в сумі 18422,76 грн, 3% річних в сумі 4466,30 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзив на позовну заяву та докази щодо належного виконання ним своїх зобов`язань по договорам суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню частково, а саме: по договору № 07/06/2021 від 07.06.2021 в сумі 30 000,00 грн основного боргу; договору № 19/07/2021 від 19.07.2021 в сумі 70 000,00 грн основного боргу; по договору № 06/08/2021 від 06.08.2021 в сумі 10 000,00 грн основного боргу; по договору № 30/08/2021 від 30.08.2021 в сумі 50 000,00 грн основного боргу. В іншій частині стягнення слід відмовити.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: 3775,56 грн - судовий збір, 30 000,00грн - за надану правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірної бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу в цій справі складає 30 000,00грн, на підтвердження яких до суду надав засвідчені копії: договору б/н про надання правничої допомоги від 09.05.2023, укладеного між ним та адвокатом Столярчук В.М.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5427, виданого Столярчуку В.М. на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 03.10.2013 № 12.

За умовами договору б/н про надання правничої допомоги від 01.05.2023 (пункти 1.1., 3.1., 3.2.), адвокат Столярчук Вадим Миколайович зобов`язався надати клієнту СФГ "Світанок" правову допомогу, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в (…) судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження в справах про адміністративні правопорушення (…) тощо з будь-яких питань.

Розмір гонорару за надання правничої допомоги, який клієнт сплачує адвокату за Договором, є фіксованим та становить 30000,00 грн, за супроводження справи за позовом СФГ "Світанок" до ТОВ "Лілія Агро Плюс" про стягнення поворотної фінансової допомоги і не може змінюватись в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Клієнт та адвокат домовились, що гонорар, зазначений в п. 3.1. цього Договору, клієнт сплачує адвокатові на протязі 2 (двох) днів з моменту набуття законної сили рішення Господарського суду Чернігівської області.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд установив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу в межах даної справи в заявленому розмірі.

Також позивач, у порядку частини 8 статті 129 ГПК України, не заявив про намір подати докази на підтвердження факту отримання правничої допомоги в межах справи в установлений законом строк.

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 43946343, вул. Івана Мазепи, б.51, кв.110, м. Чернігів, 14000) на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (код ЄДРПОУ 30368168, вул. Шкільна, б.8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область) 160 000 грн основного боргу та 3859,93 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 74438,36 грн, інфляційних втрат в сумі 18422,76 грн та 3% річних в сумі 4466,30 грн відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/