Постанова

від 01.09.2023 по справі 5011-50/9749-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 5011-50/9749-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВІЕЙБІ Банк", виведення якого з ринку здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб,

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.С. Копитова, судді: Б.М. Поляков, Б.В. Отрюх) від 12.04.2023

за клопотанням Публічного акціонерного товариства "ВІЕЙБІ Банк", виведення якого з ринку здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та арбітражного керуючого Шевченка В.Є.

про заміну кредитора у справі № 5011-50/9749-2012

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до боржника Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ"

про визнання банкрутом.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 23.07.2012 Господарський суд міста Києва ухвалив порушити за заявою Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" (далі - Боржник) в загальному в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

04.06.2013 Господарський суд міста Києва постановив визнати Боржника банкрутом та відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру тощо

1.2. 25.01.2023 Публічне акціонерне товариство "ВІЕЙБІ Банк", виведення якого з ринку здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Банк), та 28.01.2023 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Шевченко В.Є. подали аналогічні за змістом клопотання про здійснення заміни кредитора Боржника, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнського акціонерного банку", на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АССІСТО" (далі - ТОВ "АССІСТО").

1.3. Клопотання обґрунтовані відступленням Банком до ТОВ "АССІСТО", згідно з укладеним між ними 25.03.2020 договором, права вимоги Банку до Боржника за укладеним між ними кредитним договором від 23.02.2009 № 3 та відповідними договорами забезпечення з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. 12.04.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив відхилити клопотання Банку та ліквідатора Боржника про заміну кредитора у цій справі його правонаступником.

2.2. Судове рішення мотивоване недоведенням заявниками наданими у справі доказами факту відступлення Банком на користь ТОВ "АССІСТО" права вимоги до Боржника у відповідному розмірі саме за укладеним між Банком та Боржником кредитним договором від 23.02.2009 № 3 та відповідними договорами застави. При цьому суд виходив з того, що грошові вимоги Банку до Боржника у цій справі були визнані на загальну суму 77 904 656 грн 68 коп., тоді як лот з реалізації на електронних торгах прав вимог Банку містив інформацію щодо продажу декількох видів активів Банку, зокрема і прав вимог за низкою кредитних договорів з фізичними особами та іншими суб`єктами господарювання. Також суд зазначив, що ТОВ "АССІСТО" не звертався до суду з приводу правонаступництва у цій справі.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 26.02.2020 року відбулися електронні торги з продажу лоту GL16N616802.

На підтвердження цих обставин надано ксерокопію протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-02-05-000083-b.

Згідно з цим протоколом лот GL16N616802 складався із активів Банку, а саме, з земельних ділянок, нежитлового приміщення, житлового будинку, монет шведських крон, квартир, дебіторської заборгованості, права вимоги та майнових прав за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, активів банку, що складаються з прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання.

3.2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2012 у справі №5011-50/9749-2012 визнано конкурсним кредитором Боржника, зокрема, Банку на суму 77 904 656 грн 68 коп. Ця ухвала є чинною.

Вказані вимоги обґрунтовувались укладенням 23.02.2009 між Банком та Боржником кредитного договору № 3, за умовами якого Боржнику надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошових коштів (кредиту) у формі не поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі еквівалентній 40 271 000 грн 00 коп. з терміном остаточного повернення до 23.02.2012 включно. Процентна ставка за користування кредитом, згідно з Кредитним договором, по траншу у доларах США встановлена на рівні 15,25% річних, по траншу у гривні - 24 % річних, та договором застави від 23.02.2009, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов`язань та задоволення вимог Банку (заставодержатель) до Боржника (заставодавець) у повному обсязі, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, та інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором № 3 від 23.02.2009, заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, що полягають у праві вимоги грошових коштів, які надійдуть на поточний рахунок Боржника, відкритий у Банку, згідно з умовами Контракту №02/2009 від 10.02.2009, укладеному між Боржником та компанією WEBBING LTD, та яке належить заставодавцю і є предметом застави, на суму 52 300 000 грн 00 коп.

Також вказані вимоги банку обґрунтовані тим, що між кредитором - Банком (заставодержатель) та Боржником (заставодавець) з метою забезпечення виконання зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон Інвест" за Кредитним договором № 178, укладеним 19.10.2006 між Банком (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Соломон Інвест" (позичальник), укладено Договір застави від 19.10.2006, згідно з яким заставодавець надає заставодержателю в заставу готову продукцію - товар ПВХ модифікований, згідно з Випискою з балансованого рахунку № 281 "товари на складі" станом на 19.10.2006 балансованою вартістю 2 502 105 грн 29 коп. Вартість предмета застави визначена сторонами і становить 3 002 526 грн 35 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 22.05.2023 Банк подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та винести нову постанову - про задоволення клопотання про заміну кредитора його процесуальним правонаступником.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, так як цей суд порушив та неправильно застосував положення статей 11, 204, 215, 512, 514 Цивільного Кодексу України, оскільки всупереч правилу щодо презумпції правомірності правочину з відступлення права вимоги до Боржника за договором між Банком і ТОВ "АССІСТО", що був укладений за результатами електронних торгів з реалізації активів (зокрема і права вимоги Банку до Боржника), безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про заміну кредитора у цій справі його процесуальним правонаступником, не врахувавши при цьому висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені в ухвалі від 28.11.2019 у справі № 916/2286/16, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, від в постановах від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20, від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, від 12.11.2020 у справі № 462/4045/15, від 10.02.2021 у справі № 925/594/18, від 13.04.2021 у справі 3 910/11702/18 тощо.

Також скаржник вказав на порушення судом пунктів 1, 2, 4 статті 269 та підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки в оскаржуваній ухвалі не зазначено мотивів прийняття чи відхилення аргументів заявників, викладених в поданих у справі клопотаннях про заміну сторони її правонаступником.

При цьому скаржник зауважив, що інформація про проведені електронні торги з продажу права вимоги Банку, укладені договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги так само, як і безпосередньо договори розміщені на сайті Проззоро продажі, а відомості про право вимоги нового кредитора - ТОВ "АССІСТО" внесено до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що зазначено в ухвалі місцевого суду від 17.08.2022, що переглядається в апеляційному порядку.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо розподілу тягаря доказування у господарському судочинстві

6.1. За змістом статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 цього Кодексу первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

6.2. Отже, законодавець передбачив можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

6.3. Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

6.4. За змістом положень статей 1, 43, 45 КУзПБ, статей 512, 514, 517 ЦК України, статті 52 ГПК України суд, вирішуючи у справах про банкрутство за заявою правонаступника питання щодо заміни первісного кредитора правонаступником у разі сингулярного правонаступництва кредитора (внаслідок вибуття чи заміни первісного кредитора у зобов`язанні), має виходити з того, що заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені).

Суд, виходячи з положень статей 86, 233, 237, 238 ГПК України, статей 1, 45, 46, 47 КУзПБ має встановити ці обставини та обґрунтувати у своєму рішенні підстави відхилення або прийняття доводів та обставин, на які посилається правонаступник, зазначити розмір вимог, щодо яких здійснюється таке правонаступництво та їх черговість, оскільки за наслідком прийняття такого рішення вносяться зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції щодо правонаступництва у разі відступлення права вимоги кредитора до боржника, сформульованої Верховним Судом в постанові 19.05.2021 у справі 925/236/15.

6.5. У зв`язку із викладеним Суд дійшов висновку, що розгляд у справі про банкрутство заяви про заміну кредитора правонаступником в порядку статті 52 ГПК України, статті 43 КУзПБ за правових підстав, передбачених статтями 512, 514 ЦК України, вимагає оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів (договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі прав вимоги, актів приймання-передачі документів, розрахункових документів тощо), зокрема і тих, на які послався Банк, обґрунтовуючи та підтверджуючи свої вимоги при зверненні із відповідною заявою у цій справі.

6.6. При цьому Суд зазначає, що за загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, а розподіл тягаря доказування визначається предметом спору (статті 13, 14, 73, 74, 80 ГПК України).

За змістом статей 13, 14, 73, 74, 80 ГПК України усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою (у спірних правовідносинах із заявою/клопотанням про заміну сторони правонаступником), а неможливість подання доказів у відповідний строк повинна бути письмово доведена позивачем (заявником) до суду та належним чином обґрунтована.

Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.

6.7. Поряд з цим Суд наголошує на такому.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду (частина перша статті 14 ГПК України).

Відтак, на особу, що ініціює заміну сторони (кредитора у справі про банкрутство) в порядку правонаступництва при зверненні із відповідною заявою/клопотанням покладений обов`язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги.

У протилежному випадку - у разі ненадання заявником всіх документів на підтвердження переходу до правонаступника права вимоги кредитора - відповідна особа (заявник) несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

У цьому висновку Суд звертає до подібного за змістом висновку, викладеного в постанові від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21.

6.8. Отже, закріплені статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одних із основних засад судочинства, а також принципи господарського судочинства, що передбачають здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, верховенства права, змагальності, диспозитивності, пропорційності та обов`язковості судових рішень (статті 7, 11, 13, 14, 18 ГПК України) покладають на заявника обов`язок подати докази набуття (переходу) права вимоги та обґрунтування їх передання новому кредитору документами, що підтверджують дійсність відступленого права.

Такий висновок випливає із необхідності дослідження судом, у разі сингулярного правонаступництва, як обсягу переданого права, так і структури відступлених вимог, оскільки за наслідком розгляду такої заяви передбачається внесення змін до реєстру вимог кредиторів, яким вимоги кредиторів заносяться до різної черговості відповідно до Закону про банкрутство, КУзПБ.

А тому, покладеному на кредитора (нового кредитора) згідно з нормами частини 1 статті 14 Закону про банкрутство, частини третьої статті 45 КУзПБ обов`язку подати докази в обґрунтування кредиторських вимог, кореспондує обов`язок кредитора надати суду у справі про банкрутство докази дійсності його грошових вимог на момент передання права вимоги, зокрема, вимог за кредитним договором, які можуть бути задоволені третіми особами (поручителями, майновими поручителями, за наслідком реалізації заставного майна) з огляду на значний, обумовлений законом, час процедури у справі про банкрутства. Цей обов`язок випливає із положень частини 1 статті 514 ЦК України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.06.2018 у справі № 5023/7064/11.

6.9. Враховуючи викладені висновки щодо розподілу тягаря доказування при зверненні із заявою/клопотанням про заміну сторони (кредитора) у справі про банкрутство) правонаступником та встановлені апеляційним судом обставини (пункти 3.1, 3.2):

- надання Банком на підтвердження відповідних вимог цій справі лише ксерокопії протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-02-05-000083-b (з реалізації активів Банку на користь ТОВ "АССІСТО"), в якому хоча і перелічені активи Банку, зокрема і права вимоги за кредитними договорами, що були реалізовані на користь ТОВ "АССІСТО", однак не конкретизовані кредитні договори, за якими реалізовані відповідні права вимоги, не зазначені розмір та склад відповідного права вимоги (сума і її склад тощо);

- ненадання Банком будь-яких інших документів (договорів, активів приймання-передачі, розрахункових документів тощо) на підтвердження переданого Банком на користь ТОВ "АССІСТО" права вимоги до Боржника;

Суд погоджується із висновками апеляційного суду про недоведення заявниками наданими у справі доказами факту відступлення Банком на користь ТОВ "АССІСТО" права вимоги до Боржника у відповідному розмірі саме за укладеним між Банком та Боржником кредитним договором від 23.02.2009 № 3 та відповідними договорами застави, а відповідно і з висновками про відсутність підстав для задоволення клопотань як Банку, так і ліквідатора Боржника про здійснення заміни кредитора у цій справі - Банку, на його правонаступника ТОВ "АССІСТО".

6.10. Дійшовши наведеного висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зауважуючи на такому.

Аргументи скаржника про розміщення на сайті Проззоро продажі інформації про проведені електронні торги з продажу права вимоги Банку, про укладені договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, так само як і аргументи про безпосередньо розміщенні на вказаному сайті відповідні договори, між тим без надання заявником відповідних доказів на підтвердження цих аргументів є по суті відсилкою скаржника до інформації, розміщеної хоча і на офіційних інтернетресурсах, однак вимагає від суду здійснення ним безпосереднього пошуку та розміщення в матеріалах справи відповідної інформації та доказів стосовно заявлених вимог (предмету спору, клопотання, заяви), що у спірних правовідносинах - за відсутністю аргументів Банку про неможливість самостійно надати відповідні докази (статті 81 ГПК України) перебуває поза компетенцією суду та суперечить одному із головних принципів господарського судочинства - диспозитивності, закріпленому в частині першій статті 14 ГПК України, за яким збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Суд також зазначає про неналежність посилання скаржника у своїх аргументах (пункт 5.1) на внесені до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про право вимоги нового кредитора Боржника - ТОВ "АССІСТО", із вказівкою на це в ухвалі місцевого суду у цій справі від 17.08.2022, оскільки ця ухвала на момент винесення апеляційним судом оскаржуваної ухвали переглядалась в апеляційному порядку, а також враховуючи, що в ухвалі від 17.08.2022 хоча і встановлений, з посиланням на відомості в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна, факт заміни права застави рухомого майна з Банку на ТОВ "АССІСТО", однак суд не зробив висновок про відступлення Банком на користь ТОВ "АССІСТО" права вимоги до Боржника у цій справі, не зазначив про відповідний розмір та склад переданих прав вимоги до Боржника, вказавши, що такий опосередкований висновок зробив ліквідатор Боржника, який по суті є припущенням ліквідатора Боржника.

6.11. Водночас Суд зазначає, що відмова у задоволенні вимог Банку та ліквідатора Боржника про заміну кредитора - Банку його правонаступником не перешкоджає повторному зверненню цих осіб або стверджуваного заявниками правонаступника - ТОВ "АССІСТО", до суду із заявою про правонаступництво у цій справі на будь-якій стадії провадження у справі, з наданням доказів набуття відповідним правонаступником права вимоги до Боржника на визнану у цій справі суму кредиторських вимог.

6.12. Таким чином висновки апеляційного суду про відмову Банку та ліквідатору Боржника у задоволенні заяви про заміну кредитора - Банку його правонаступником, ТОВ "АССІСТО", зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

6.13. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВІЕЙБІ Банк", виведення якого з ринку здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 5011-50/9749-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк