Рішення

від 06.09.2023 по справі 610/3627/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/3627/21

№ 2/183/2502/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:

- поділ квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и в:

23 листопада 2021 року позивач звернулась до Балаклійського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 02 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та 15 грудня 2021 року позивачем подано уточнений позов.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 15 листопада 1998 року між позивачем, ОСОБА_3 та відповідачем, ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Пришибською сільською радою Балаклійського району Харківської області. Шлюбний договір між позивачем та відповідачем не укладався. 19 вересня 2013 року сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1 та оформлено право власності на ім`я відповідача. Тобто квартира придбана за час шлюбу. 30 листопада 2018 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем досягнуто згоди про добровільний поділ майна, набутого за час шлюбу. А саме: автомобілі придбані за час шлюбу відповідач залишає собі, а квартиру АДРЕСА_1 відповідач переоформить на спільну доньку. Проте, в листопаді 2021 року відповідач відмовився здійснити оформлення квартири, згідно з попередньою домовленістю і зазначив, що квартира його і він не збирається її переоформляти на будь-кого іншого. Спірну квартиру, в якій проживає позивач та яка зареєстрована на ім`я відповідача, на момент звернення до суду відповідач вважає особистою власністю і не дає позивачу змоги вільно користуватися та розпоряджатися квартирою, як спільним майном. Останні три роки позивач самостійно утримує спірну квартиру, сплачує усі комунальні платежі та здійснює необхідний поточний ремонт. Відповідач в утриманні квартири участі не приймає. Добровільно розділити нерухоме майно придбане за час шлюбу із відповідачем неможливо. На будь-яке звернення до нього відповідач не реагує та погрожує виселити з квартири позивача. Станом на листопад 2021 року виник спір щодо майна набутого за час шлюбу позивача із відповідачем.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 17 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Балаклійського районного суду Харківської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

27 березня 2023 року цивільна справа надійшла на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та ухвалою судді від 28 березня 2023 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 18 травня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову з підстав, викладених у ньому. Пояснила, що сім`єю позивача та відповідача за спільні кошти, отримані внаслідок спільної праці придбане майно, яке оформлено на відповідача, зокрема квартира АДРЕСА_1 та машина, якою користувався відповідач. Після розірвання шлюбу, в порушення досягнутих домовленостей відповідач одноосібно відчужив придбану машину та відмовився визнавати квартиру спільним майном подружжя, хоча нею користується позивач. Незгода відповідача на поділ майна стала підставою для звернення до суду.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, в тому числі і у порядку, встановленому ч. 10 ст. 130 ЦПК України та ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з огляду на зареєстроване місце проживання. Судові повістки, направлені судом, повернуті суду з відміткою поштового відділення: «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Так, 15 листопада 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Пришибською сільською радою Балаклійського району Харківської області /а.с.7/.

19 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким відповідач набув права власності на вказану квартиру, за суму 75 000,00 грн, які продавець одержала від покупця до моменту продажу. Правочин вчинено за згодою дружини покупця ОСОБА_1 . Договір посвідчено нотаріально державним нотаріусом Голуб А. М. та зареєстровано в реєстрі за № 2-1260 /а.с.41/.

19 вересня 2013 року право власності на майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 /а.с.42/

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , 30 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с.8/

Вирішуючи позов суд виходить з наступного.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

За ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У судовому засіданні позивач указала на факт придбання спірної квартири у шлюбі за спільні кошти подружжя. Час придбання квартири припадає на період шлюбу сторін. Відповідач не спростовував презумпцію належності майна до спільної сумісної власності подружжя, за таких обставин наявні підстави для визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя позивача та відповідача.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1, ч. 4 ст. 372 ЦК України).

Частиною 2 статті 372 ЦК України установлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Ураховуючи, що позивач просить визнати майно спільною сумісною власністю подружжя та поділити його, виділивши з нього частку, останнім не доведено суду підстав для відхилення від презумпції належності майна до спільної сумісної власності подружжя, рівності часток у праві спільної сумісної власності, зважаючи на те, що у сторін наявний спір щодо даного майна суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Позивачем, належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в обґрунтування позову та порушення її майнових прав відповідачем через відсутність домовленості щодо належного поділу та реєстрації права на частку, внаслідок чого наявні підстави для визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане за час шлюбу подружжям та зареєстроване за відповідачем і поділу об`єкта права спільної сумісної власності подружжя між співвласниками шляхом визнання за позивачем та відповідачем по частці у праві власності.

Посилання позивача на той факт, що наявне інше майно, придбане під час шлюбу, яке є не поділеним після його розірвання не приймається судом до уваги, оскільки спростовується відсутністю доказів на підтвердження такого майна у матеріалах справи.

Судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору /а.с.1, 32/ в розмірі 1 789,00 грн слід покласти на відповідача внаслідок задоволення позову в порядку, передбаченому ст. 141 ЦАПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 11 вересня 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Парфьонов