Рішення

від 29.08.2023 по справі 214/4068/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4068/23

2/214/3419/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 серпня 2023 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/4068/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТОВАРНО-СИРОВИННА ФІРМА «ДНІПРООБЛОПТТОРГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Придніпровська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на товарній біржі,-

Представники:

від позивача адвокат Симонова Я.М.,

від відповідача ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 08 червня 2023 року, в якій просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 28 грудня 2001 року на Придніпровській товарній біржі, реєстраційний номер №84-НД/84-Н, зареєстрований КП «Криворізьке БТІ» 14 січня 2002 року у книзі 8-Н, стор. №101, запис №3101, згідно з яким у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перейшла окремо розташована будівля загальною площею 598,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 28 грудня 2001 року ОСОБА_1 придбав нежитлову окремо розташовану будівлю загальною площею 598,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу укладено між ним та ВАТ «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг» (правонаступник - ПрАТ «ТСФ «ДНІПРООБЛОПТТОРГ) на Придніпровській товарній біржі, реєстраційний номер №84-НД/84-Н. Право власності на придбаний об`єкт нерухомості зареєстроване у КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . У зазначеній будівлі протягом періоду часу з моменту її придбання до 2018 року він здійснював свою господарську діяльність. 28 грудня 2018 року він припинив підприємницьку діяльність та вирішив продати нежитлову окремо розташовану будівлю загальною площею 598,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись за консультацією до приватного нотаріуса з правовстановлюючими документами, він дізнався про неможливість укладення договору з відчуження майна, оскільки договір купівлі-продажу від 28 грудня 2001 року не відповідає вимогам законодавства, а саме не був нотаріально посвідчений. Зауважив, що при укладенні договору всі істотні умови сторонами було погоджено, правовстановлюючі документи передано йому як покупцеві, а він сплатив вартість придбаного майна покупцю. Таким чином, обидві сторони свої зобов`язання за договором купівлі-продажу виконали. Нотаріальне посвідчення договору не здійснювалось з огляду на реєстрацію його на товарній біржі відповідно до ст.15 Закону України Про товарну біржу. У подальшому, він зареєстрував за собою право власності на придбану нерухомість в КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації, після чого на законних підставах стаВ власником квартири. Оскільки відсутність нотаріального посвідчення договору ставить під сумнів його дійсність як правовстановлюючого документу, тому за захистом своїх прав як власника та можливості їх безперешкодної реалізації у подальшому він вимушений звернутися до суду з даним позовом. Зауважив, що право позивача як власника майна на звернення до суду за захистом своїх майнових прав, не пов`язаних з правом володіння власністю, не може бути обмежене строком позовної давності.

Ухвалою суду від 09 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.21).

Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Симонова Я.М. не скористались, остання направила на адресу суду засобами поштового зв`язку заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Не заперечувала поти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ПрАТ «ТСФ «ДНІПРООБЛОПТТОРГ» - генеральний директор Бунчук В.С. про свою участь в судовому засіданні не заявив, направивши на адресу суду засобами поштового зв`язку заяву про розгляд справи за його відсутності. Стосовно позовних вимог зазначив, що за архівними даними підприємства, дійсно будівля загальною площею 598,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше належна відповідачеві, була відчужена на користь позивача на Придніпровській товарній біржі за договором купівлі-продажу №84-НД/84-Н наприкінці 2001 року. Окремо зауважив щодо інституту позовної давності в рамках спірних правовідносин та доцільності з`ясування питання поважності причин пропуску строку. Рішення просив ухвалити у відповідності до вимог ст.263 ЦПК України. Судові витрати по справі покласти на позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Придніпровська товарна біржа також не забезпечила участь свого представника в судовому засіданні, будучи повідомленою належним чином. Заяв, пояснень по справі щодо позову або відзиву з викладенням своєї позиції стосовно пред`явлених вимог від третьої особи не надходило.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи не заявлення учасниками справи про свою участь в судовому засіданні, викладену ними позицію по справі, суд вважає за можливе розглянути справи за їх відсутності.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/поновлення провадження не вживались.

Суд, дослідивши зміст та вимоги позовної заяви, письмові матеріали справи, встановивши предмет спору та визначивши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в сукупності, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Підстави для ухвалення такого рішення обумовлені наступним.

Судом встановлено, що 28 грудня 2001 року між ВАТ «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг» в особі представника правління Литвекова В.Ф., який діяв у відповідності до статуту «продавцем» та приватним підприємцем ОСОБА_1 «покупцем» було укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості будівлі і споруди, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Відповідно до п.2 договору, технічна характеристика нерухомого майна: окремо розташована будівля літ. А-1 загальною площею 598,2 кв.м., брама №3, 4, огорожа №2.

Як слідує з п.10 договору, правочин укладено на виконання біржової угоди, договір зареєстрований на Придніпровській товарній біржі 28 грудня 2001 року за №84-Н.На підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» та відповідно до прикінцевих положень договору, договір нотаріальному посвідченню не підлягав.

Право власності на нежитлове житлове приміщення зареєстроване за приватним підприємцем ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі зазначеного договору КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», запис в реєстровій книзі №8-Н, стор. №101, запис №3101, про що видано реєстраційне посвідчення від 14 січня 2002 року (а.с.12).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність, запис №22270060004027335 від 28 грудня 2018 року (а.с.13-14).

Як вказував позивач, причиною його звернення до суду став захист його прав як власника нерухомого майна, набутого за договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі та не посвідченим нотаріально, що з огляду на наявні розбіжності в законодавстві впливає на дійсність правочину як правовстановлюючого документу, та як наслідок на вільну реалізацію ним своїх прав як власником спірного житлового приміщення, у тому числі щодо відчуження на користь інших осіб.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність пред`явлених ОСОБА_1 вимог, суд виходить з наступного.

Встановленим в судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини з порядку належного оформлення та форми договору купівлі продажу нерухомого майна, передбаченіст.227 ЦК УРСР 1963 року, норми якого діяли на момент укладення угоди 28 грудня 2001 року.

За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язуєтьсяприйняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

Відповідно до ч. 1 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст.15 Закону України „Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі-продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб-підприємців, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що визначали вимоги до форми угоди щодо відчуження нерухомого майна ст.15 Закону України "Про товарну біржу" та ст.277 ЦК УРСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст.15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 28 грудня 2001 року дійсно підлягав нотаріальному посвідченню, однак не був нотаріально оформлений з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року (в редакції, чинній на момент укладення договору). Так, під час укладення вказаної угоди сторони не посвідчили його нотаріально, вважаючи достатньою його реєстрацію на товарній біржі та в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації».

Згідно з ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Аналогічні приписи містять положення ч.2 ст.220 ЦК України в діючій редакції.

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що на момент укладення правочину сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов, продавецьВАТ «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг» (правонаступником якого єПрАТ «ТСФ «ДНІПРООБЛОПТТОРГ») передало ФОП ОСОБА_1 як покупцеві правовстановлюючі документи на відчужуване майно, а останній сплатив біржову вартість цього майна на розрахунковий рахунок підприємства на виконання умов п.4 договору. До того ж наявність реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення за ФОП ОСОБА_1 , проведеної КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації 14 січня 2002 року з видачею реєстраційного посвідчення, у сукупності в черговий раз свідчать про дійсність та правомірність набуття об`єкта нерухомості у власність ФОП ОСОБА_1 за наслідками фактичного виконання умов угоди обома сторонами. Факт укладення оспорюваного договору також визнаний самим відповідачем в ході судового розгляду справи. Докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу будь-якими доказами не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами угоди відбулося повне її виконання, всі істотні умови погоджені, загальних договірних засад та прав і свобод сторін договору не порушено, угода купівлі-продажу фактично відбулася з передачею оплати за майном продавцеві, а самого майна покупцеві, право власності на нерухоме майно належним чином зареєстроване за покупцем. Однак відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу як правовстановлюючого документу ставить під сумнів його дійсність не дивлячись на наявність реєстрації права власності за позивачем, що визначає необхідність визнання його дійсним в судовому порядку. Відтак, заявлені позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів представника відповідача про строк позовної давності, поважність його пропуску позивачем в рамках спірних правовідносин, доцільність перевірки механізму його перебігу, то суд вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу при вирішенні спору з огляду на таке.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.71 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися сукупно як про факт порушення свого права, так і про особу, яка його порушила. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст.15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Предмет та характер спору у даній справі свідчать про те, що пред`явлений ОСОБА_1 позов є негаторним, оскільки фактично стосується усунення позивачеві перешкод у реалізації ним прав як власником з огляду на тривалість порушення його прав відсутність нотаріального посвідчення оспорюваного правочину як правовстановлюючого документу за наявності зареєстрованого за позивачем права власності на нерухоме майно виключає можливість розпорядження ним.

Оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, тому позовна давність до них не застосовується, адже як неодноразово акцентував увагу Верховний Суд в постановах (зокрема у справі №653/1096/16-ц),допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом на його захист.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача та не пред`явлення вимог про компенсацію понесених судових витрат по справі, не наведення попереднього їх розрахунку, а тому суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору за пред`явлення даного позову залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТОВАРНО-СИРОВИННА ФІРМА «ДНІПРООБЛОПТТОРГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Придніпровська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на товарній біржі задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу№б/н від 28 грудня 2001 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг» в особі представника правління Литвекова В.Ф., який діяв у відповідності до статуту «продавцем» та приватним підприємцем ОСОБА_1 «покупцем», зареєстрований на Придніпровській товарній біржі 28 грудня 2001 року за №84-Н, за яким приватний підприємець ОСОБА_1 набув у власність об`єкт нерухомості будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 598,2 кв.м.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТОВАРНО-СИРОВИННА ФІРМА «ДНІПРООБЛОПТТОРГ», код ЄДРПОУ 01880993, юридична адреса: пр-т. Праці, буд.9, м. Дніпро.

Придніпровська товарна біржа, код ЄДРПОУ 13420399, юридична адреса: вул. Січеславська Набережна, буд.15-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України рішення у справі складено 04 вересня 2023 року.

Суддя А.В. Ткаченко