Рішення

від 29.08.2023 по справі 725/3157/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/3157/23

Номер провадження 2/725/376/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відкритого акціонерного товариства «Чернівціоблтара», про виділ частки майна, що є у спільній сумісній частковій власності, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до договору дарування частини нежитлових будівель від 31.01.2006 року він набув у власність 8/100 тарного цеху літ. Г розташованих в АДРЕСА_1 , а саме: приміщення 1-5 площею 10,20 кв.м.; приміщення 1-11 площею 14-40 кв.м; приміщення 1-12 площею 18,70 кв.м; приміщення 1-13 площею 16,70 кв.м; приміщення 1-15 площею 15,90 кв.м; приміщення 1-16 площею 22, 40 кв.м; приміщення 1-17 площею 68,80 кв.м; - загальною площею 167,10 кв.м.

Зазначав, що 10.09.2019 року з Чернівецькою міською радою він уклав договір оренди земельної ділянки площею 0,0340 га., кадастровий номер 7310136600:27:006:0054 для обслуговування зазначеного майна.

При цьому, вказував, що на даний час власниками нежитлових будівель, реєстраційний номер майна 59437, є він - 8/100, ОСОБА_2 - 10/100, та ВАТ «Чернівціоблтара» - 9/100, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, однак після його усних звернень до відповідачів, він не отримав згоди на поділ майна в натурі.

Зазначав, що відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу та виділу нерухомого майна в натурі №1814 від 16.11.2022 року він являється власником 8/100 частин будівель на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини нежитлових будівель. При цьому, вказував, що на даний час в склад майна 8/100 частин входять приміщення в будівлі тарного цеху літ. Г, а саме: 1-5 приміщення площею 10,20 кв.м; 1-11 офісне приміщення площею 13,60 кв.м; 1-12 склад площею 18,40 кв.м; 1-13 склад площею 16,40 кв.м; 1-15 склад площею 15,90 кв.м; 1-16 склад площею 22,40 кв.м; 1-17 склад площею 68,80 кв.м; - загальною площею 165,70 кв.м. Дані приміщення є ізольованими, не мають місць загального користування та можуть бути окремим об`єктом цивільно-правових угод.

На підставі вищевикладеного, просив суд з метою безперешкодного володіння, користування, та розпорядження нерухомим майном виділити його частку та припинити спільну часткову власність.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак від його представника ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява, в якій вказав, що позов підтримує повністю, просить справу розглянути у його відсутність, у випадку неявки відповідачів не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті суду, про поважні причини неявки суд не повідомили та у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та постановити заочне рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Як вбачається із договору дарування частини нежитлових будівель від 31.01.2006 року, ОСОБА_1 набув у власність 8/100 ідеальних часток нежитлових будівель, які розташовані в АДРЕСА_1 , які складають частину тарного цеху літера «Г», який складається з приміщень, а саме: 1-5 площею 10,20 кв.м.; 1-11 площею 14-40 кв.м; 1-12 площею 18,70 кв.м; 1-13 площею 16,70 кв.м; 1-15 площею 15,90 кв.м; 1-16 площею 22,40 кв.м; 1-17 площею 68,80 кв.м; - загальною площею 167,10 кв.м.(а.с.6).

Судом встановлено, що відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу та виділу частки нерухомого майна в натурі №1814 від 16.11.2022 року, ОСОБА_1 є власником 8/100 частин будівель на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини нежитлових будівель від 31.01.2006 року (а.с.26).

Статтями15та16 ЦК Українипередбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до положень ст. ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положеньст. 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Так, ч. 1ст.364 ЦК України,передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядкустатті 364 ЦК Україниправо спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні.

Підпунктом "а" п. 12, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" та пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду У країни від 4 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", роз`яснено, що при поділі будинку в натурі, який є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, шо це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за технічної можливості переобладнати приміщення є ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності. Поділ об`єкту нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та наданням кожному об`єкту поштової адреси.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13, зроблено висновок, що «у разі виділу, співвласник, отримує свою частку у майні в натурі вибуває зі складу учасників спільної власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним заходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».

Частиною першоюстатті 364 ЦК Українипередбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).

Згідно ізст.367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Враховуючи вищевикладене, на основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню й відповідно слід виділити ОСОБА_1 в натурі із нежитлової будівлі тарного цеху літ.Г за адресою в АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна цілою часткою (1/1) у приватну власність належну частку нежитлових приміщень в нежитловій будівлі тарного цеху літ.Г, а саме: 1-5 приміщення площею 10,20 кв.м; 1-11 офісне приміщення площею 13,60 кв.м; 1-12 склад площею 18,40 кв.м; 1-13 склад площею 16,40 кв.м; 1-15 склад площею 15,90 кв.м; 1-16 склад площею 22,40 кв.м; 1-17 склад площею 68,80 кв.м; - загальною площею 165,70 кв.м., та припинити право спільної часткової власності на вказані нежитлові приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 355, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст.4,12,13,76,81,263,264,265,268,274,280-282,284,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі із нежитлової будівлі тарного цеху літ.Г за адресою в АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна цілою часткою (1/1) у приватну власність належну частку нежитлових приміщень в нежитловій будівлі тарного цеху літ.Г, а саме: 1-5 приміщення площею 10,20 кв.м; 1-11 офісне приміщення площею 13,60 кв.м; 1-12 склад площею 18,40 кв.м; 1-13 склад площею 16,40 кв.м; 1-15 склад площею 15,90 кв.м; 1-16 склад площею 22,40 кв.м; 1-17 склад площею 68,80 кв.м; - загальною площею 165,70 кв.м.

Право спільної часткової власності на нежитлове приміщення в нежитловій будівлі тарного цеху літ.Г, за адресою в АДРЕСА_1 , а саме: 1-5 приміщення площею 10,20 кв.м; 1-11 офісне приміщення площею 13,60 кв.м; 1-12 склад площею 18,40 кв.м; 1-13 склад площею 16,40 кв.м; 1-15 склад площею 15,90 кв.м; 1-16 склад площею 22,40 кв.м; 1-17 склад площею 68,80 кв.м; - загальною площею 165,70 кв.м., - припинити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало