Постанова від 28.08.2023 по справі 909/325/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. Справа №909/325/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №131-13/1372-23 від 08.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1856/23 від 12.06.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2023 (повний текст 24.05.2023, суддя Стефанів Т. В.)

у справі №909/325/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Суб`єкта оціночної діяльності Чимбура Богдана Степановича, с.Чистилів Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Івано-Франківськ

про стягнення коштів в сумі 52 834,33грн, з яких: 8 261,00грн 3 % річних та 44 573,33грн інфляційні втрати,

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

ФОП Суб`єкт оціночної діяльності Чимбур Б. С. звернувся до суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів в сумі 52 834,33грн, з яких: 8 261,00грн 3% річних та 44 573,33грн інфляційні втрати.

Позов обґрунтовується неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань по оплаті за послуги з проведення незалежної оцінки майна, які було стягнуто з відповідача на підставі судового рішення. Наведена обставина стала підставою для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу позивача, що становлять 10 000,00грн та витрати на підготовку та подання позовної заяви в сумі 2 951,99грн (2 684,00грн судовий збір, 267,99грн витрати пов`язані з розглядом справи), про що зазначив у клопотанні б/н від 17.05.2023 (вх. № 7523/23 від 17.05.2023).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2023 у справі №909/325/23 позов Фізичної особи-підприємця Суб`єкта оціночної діяльності Чимбура Богдана Степановича до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів в сумі 52 834,33грн, з яких: 8 261,00грн 3% річних та 44 573,33грн інфляційні втрати - задоволено частково.

Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Фізичної особи-підприємця Суб`єкта оціночної діяльності Чимбура Богдана Степановича 8 147,81грн 3 % річних, 44 349,26грн інфляційних втрат, 2 666,82грн судового збору, 9 936,00грн витрат на правову допомогу та 266,28грн витрат на підготовку та подання позовної заяви. В частині заявлених вимог про стягнення 3 % річних в сумі 113,19грн та інфляційних втрат в сумі 224,07грн - відмовлено. Судовий збір в сумі 17,18грн, витрати на правову допомогу в сумі 64,00грн та 1,71грн витрат на підготовку та подання позовної заяви - залишено за позивачем.

Рішення суду обгрунтовано тим, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач отримав послуги з проведення незалежної оцінки майна на загальну суму 93 900,00грн, проте розрахувався за них несвоєчасно. Враховуючи той факт, що борг сплачено в повному обсязі 24.02.2023, останнім днем прострочки слід вважати 23.02.2023. За розрахунком суду 3 % річних становлять 8 147,81грн, інфляційні втрати 44 349,26грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2023 у справі №909/325/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та за недоведеності обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Скаржник зазначає, що Головне територіальне управління юстиції в Тернопільській області та Південно- Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) як його правонаступник господарські договори на проведення незалежної оцінки майна з ФОП Суб`єктом оціночної діяльності Чимбуром Б.С. не укладали, жодні документи, які б свідчили про те, що управління юстиції та позивач дійшли згоди щодо істотних умов договору, відсутні, відповідно жодних зобов`язань щодо оплати таких робіт відсутні. В матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач дійсно отримував акти виконаних робіт, не встановлена дата отримання таких актів, як і момент, з якого можна вести відлік прострочення виконання зобов`язання, тому і обов`язку щодо їх оплати з дня складення актів виконаних робіт у скаржника не виникло, як і не можна стверджувати про прострочення грошового зобов`язання, про існування якого стороні-платнику не було відомо.

Отже, на думку скаржника, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми 3-ма роками, які передували подачі такого позову. Таким чином, визначальним для можливості стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України є встановлення моменту порушення грошового зобов`язання.

Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, відсутній елемент прострочення грошового зобов`язання, тобто цивільного порушення, за яке б настала відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних були необгрунтованими та не підлягали до задоволення.

Скаржник також зазначає, що Господарський суд Івано-Франківської області при присудженні витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 9 936,00грн та 266, 28грн відповідно, не надав належної оцінки співмірності суми витрат заявника на правничу допомогу зі складністю та об`ємом справи, а також, не врахував, що матеріали справи, які були додані до даного позову, в якості доказів, вже були предметом розгляду в справі №921/44/22, додатковим рішенням від 20.04.2023 у справі №921/44/22 стягнуто з відповідача Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Кавійчик Віти Петрівни, 2 715, 00грн витрат з надання послуг по підготовці та поданню позовної заяви. Тобто з матеріалами, які використовувались в даній справі, адвокат була ознайомлена ще при розгляді справи №921 /44/22.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що розмір, присуджених Господарським судом Івано-Франківської області витрат на правову допомогу в розмірі 9 936,00грн та 266,28грн витрат на підготовку та подання позовної заяви не відповідають критеріям реальності та розумності, судом не надано належної оцінки співмірності суми витрат заявника на правничу допомогу зі складністю та об`ємом справи.

Фізична особа-підприємець Суб`єкт оціночної діяльності Чимбура Богдан Степанович у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, посилаючись на те, що твердження відповідача про не укладення договорів і відсутність зобов`язання перед позивачем не відповідає дійсності і не потребувало встановлення судом першої інстанції повторного дослідження та встановлення відповідних обставин, які вже встановлені у справі №921/44/22.

Зокрема, позивач зазначає, що у 2022 році останній звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовними вимогами про стягнення з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області, Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) боргу за надані послуги в сумі 93 900,00грн. При розгляді справи №921/44/22 судом було встановлено, що постановами Тернопільське ВДВС Головного територіального управління юстиції Тернопільської області МУІО зобов`язано позивача здійснювати оцінку майна. У свою чергу, позивач, у зв`язку із відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки у вигляді висновків про вартість майна передав державному виконавцю для використання у виконавчому провадженні.

В матеріалах справи містяться докази того, що на виконання припису державного виконавця позивачем надавались послуги, пов`язані із здійсненням оцінки майна в рамках зведених виконавчих проваджень №№36035661, 20145278, 58706256 та 59984924, 58970847, що вказує на належне виконання зобов`язань позивачем. В судовому засіданні було встановлено, що договори, акти виконаних робіт, калькуляцію витрат було передано одночасно з звітами про оцінку майна, однак безпідставно залишені без підпису.

Також, позивач зазначив, що 17.01.2023 у справі №921/44/22 Західним апеляційним господарським судом винесено постанову, в якій зазначено, що суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, погодився з висновками суду першої інстанції, крім того зазначив, що позивачем на адресу відповідачів направлялись для підписання примірники договорів про надання послуг, однак, останні не були підписані. Не отримавши підписаних сторонами примірників договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт, позивач звертався повторно до відповідачів з проханням підписати їх, що підтверджується листом від 27.05.2020 (отримано провідним спеціалістом міжрегіонального управління MIO (м. Івано-Франківськ)) та листом від 01.06.2020 (отримано Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)). Однак, дана вимога залишилась без належного реагування. Також, суд першої інстанції в своєму рішенні обгрунтував підстави задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу з посиланням на подання докази, норми права та висновки Верховного суду.

Щодо долучення до позовної заяви матеріалів, які вже були предметом дослідження у справі №921/44/22, це не є підставою не стягнення витрат на правову допомогу. Дані докази долучалися для всебічного розгляду справи з посиланням на рішення і постанову у справі №921/44/22, висновками судів у даній справі було встановлено не виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати послуг.

З приводу того, що скаржник не погоджується із розміром витрат, позивач зауважив, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання, на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат. Однак, при розгляді справи в суді першої інстанції, клопотання щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу з обгрунтуванням їх неспівмірності стороною не подавалося.

Позивач, враховуючи умови договору про надання правової допомоги, додаткової угоди, акту надання послуг, матеріалів справи, практики Верховного суду, вважає, що суд першої інстанції правомірно задоволив вимоги на правову допомогу.

Також, позивач зазначив, що додатково поніс витрати на правову допомогу за розгляд апеляційної скарги в сумі 7 000,00 грн, про що до відзиву додано заяву з додатками про їх стягнення.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу №909/325/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №131-13/1372-23 від 08.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1856/23 від 12.06.2023) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2023 у справі №909/325/23, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2022 у справі №921/44/22 позов ФОП суб`єкта оціночної діяльності Чимбура Б. С. до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Тернопільського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення боргу за надані послуги в сумі 93 900,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ФОП суб`єкта оціночної діяльності Чимбура Б.С. 93 900,00 грн заборгованість за надані послуги, в іншій частині в позові відмовлено.

Як встановлено у зазначеному вище судовому рішенні, борг виник в результаті неналежного виконання відповідачем умов договорів на проведення незалежної оцінки майна, в частині оплати послуг з оцінки майна від 25.07.2019, від 04.12.2019, від 12.09.2019, від 16.12.2019, від 13.08.2019, від 02.09.2019, від 10.02.2020, від 06.03.2019, від 22.10.2019, від 23.05.2019, від 04.07.2019, від 22.10.2019, від 25.11.2019, від 04.03.2020, від 27.02.2020, від 10.10.2019, від 24.10.2019, від 24.09.2019, від 19.08.2019, від 19.08.2019, від 24.09.2019, а також актів складених за наслідками виконаних робіт (а.с. 51-112).

На момент звернення до суду з цим позовом відповідач сплатив заборгованість в сумі 93 900,00 грн, про що свідчить виписка банку за 13.03.2023 (а.с.39). Борг оплачено 24.02.2023.

За порушення строку виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 8 261,00 грн 3% річних та 44 573,33грн інфляційних втрат за період прострочення з 27.03.2020 по 26.02.2023 на суму боргу 60 400,00грн, з 01.04.2020 по 26.02.2023 на суму боргу 21 000,00грн, з 01.05.2020 по 27.02.2023 на суму боргу 8 900,00грн, з 01.06.2020 по 26.02.2023 на суму боргу 1 800,00грн, з 01.07.2023 по 27.02.2023 на суму боргу 1 800,00грн

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом, у якому останній просить стягнути з відповідача кошти в сумі 52 834,33грн, з яких: 8 261,00грн 3% річних та 44 573,33грн інфляційні втрати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з виконання договорів про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договорів позивач надав, а відповідач отримав послуги з проведення незалежної оцінки майна на загальну суму 93 900,00грн, проте розрахувався за них несвоєчасно. Зазначене встановлено в ході розгляду справи №921/44/22 Господарським судом Тернопільської області. Зокрема, відповідачі не заперечили факт виконання позивачем своїх зобов`язань з надання послуг з оцінки вартості майна боржників у виконавчих провадженнях на загальну суму 93 900,00 грн, а також підтвердили факт часткової реалізації майна Відділами ДВС у виконавчих провадженнях, оцінка якого була здійснена позивачем на підставі постанов ДВС.

В силу ст. 75 ГПК України не потребує доведенню факт неналежного виконання зобов`язань відповідача стосовно оплати за отримані послуги в сумі 93 900,00грн, оскільки такий факт встановлено у судовому рішенні у справі № 921/44/22.

Посилання скаржника на те, що Головне територіальне управління юстиції в Тернопільській області та Південно - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) як його правонаступник господарські договори на проведення незалежної оцінки майна не укладали, відповідно жодні зобов`язання щодо оплати таких робіт відсутні, а також відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач дійсно отримував акти виконаних робіт, судова колегія до уваги не приймає, оскільки факт укладення таких договорів та не виконання відповідачем своїх зобов`язань було встановлено рішенням суду від 08.08.2022 у справі №921/44/22.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 8 261,00грн 3% річних та 44 573,33 грн втрат від інфляції судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем неправильно визначено період прострочення, зокрема, позивачем невірно визначено останній день прострочки.

Щодо визначення першого дня прострочки, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що з огляду на те, що умови договорів не визначають моменту оплати за виконані роботи, обов`язок по оплаті виник у відповідача в день складення актів виконаних робіт, отже, судом правомірно проведено розрахунки з урахуванням визначеного позивачем першого дня прострочення.

Враховуючи той факт, що борг сплачено в повному обсязі 24.02.2023, останнім днем прострочки є 23.02.2023.

З огляду на викладене з відповідача підлягає стягнення сума 3 % річних в розмірі 8 147,81 грн та інфляційні втрати в сумі 44 349,26 грн.

Щодо судових витрат, присуджених до стягнення судом першої інстанції, судова колегія зазначає таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 2 666,00 грн правомірно покладено на відповідача та судовий збір в сумі 17,18грн залишено за позивачем.

Що стосується витрат на правову допомогу, а також витрат пов`язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, судова колегія зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем з першою заявою по суті подано попередній розрахунок суми судових витрат (у позовній заяві зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складає 7 000,00грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Тобто вартість послуги адвоката встановлюється або в твердій сумі, незалежно від витраченого часу, або за кожну годину витраченого часу за надання послуги, що має місце в даному випадку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ від 28.11. 2002 у справі Лавентс проти Латвії за заявою № 58442/00, рішення у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112, відповідно). У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відшкодуванню підлягають не лише фактично сплачені витрати на допомогу адвоката, а й витрати, що тільки мають бути сплачені в майбутньому (правова позиція викладена у постанові ОП ВС у складі суддів КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в огрунтування понесених судових витрат надано договір про надання правової допомоги від 21.07.2020 укладений між ФОП Суб`єктом оціночної діяльності Чимбур Б. С. (клієнт) та Кавійчик В. П. (адвокат), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами га способами правовoї допомоги клієнту у вcix справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані iз представництвом, захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1. 1 договору).

На виконання даного договору, згідно з п. 1.2, клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень: представляти інтереси клієнта та приймати участь у судових засіданнях по адміністративних, цивільних, господарських та кримінальних справах вcix судових інстанцій користуючись всіма процесуальними правами встановленими ЦПК України, КПК України, ГПК України, КАС України.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.1 та 1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеною додатками до цього договору (п. 3.1 договору із змінами згідно додаткової угоди №2).

У додатку № 3 від 24.03.2023 до договору сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 10 000,00грн.

Актом надання послуг № 2 від 17.05.2023, підписаним обома сторонами підтверджується прийняття позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги, визначених умовами договору від 21.07.2020 у справі № 909/325/23 на суму 10 000,00грн,

Крім того, позивач зазначив про понесення додаткових витрат, спрямованих на підготовку та відправлення позовної заяви в сумі 267,99грн., з яких:

збір банку 30,00грн (квитанція № 16/К3 від 28.03.2023),

оплата за пересилання поштою до Господарського суду Івано-Франківської області 48,00грн (фіскальний чек № 114 до накладної № 4601103044560 від 28.03.2023),

вартість конверта С4 5,00грн (фіскальний чек № 113 від 28.03.2023), вартість конверта С4 5,00грн, вартість пакету з повітряною вставкою № 11 5,00грн (фіскальний чек № 73 від 26.04.2023);

оплата за пересилання поштою до Господарського суду Івано-Франківської області 64,99 грн (фіскальний чек № 72 до накладної № 4601103059184 від 26.04.2023),

оплата за пересилання поштою до Південно-Західне міжрегіональне управління Мін`юсту (м. Івано-Франківськ) 43,00грн (накладна № 4601103044543 від 28.03.2023),

оплата за пересилання поштою до Південно-Західне міжрегіональне управління Мінюсту (м. Івано-Франківськ) 67,00грн (накладна № 4601103059176 від 26.04.2023).

Приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України надано право іншій стороні звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті.

Як зазначив суд першої інстанції, у судовому засіданні представник відповідача заявляв усне клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, які поніс позивач, мотивуючи неспівмірністю їх з ціною позову.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у ст. 43 Конституції України (аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

В контексті наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції , що усне клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим в сумі 10 000,00грн, а також витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 267,99 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, витрати на правову допомогу та витрати пов`язані з розглядом справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 9 936,00грн та 266,28грн відповідно.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Скаржником належними та допустимими доказами не спростовано висновків суду першої інстанції. Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи наведене, судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції судова колегія зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України зазначено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрати.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як вбачається із заяви про стягнення судових витрат від 04.07.2023 (поданої позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу (надіслано скаржнику 04.07.2023, що підтверджується описом вкладення від 04.07.2023 та поштовою накладною від 04.07.2023, вх. ЗАГС №01-04/4709/23 від 13.07.2023), позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за розгляд справи в апеляційній інс танціх в розмірі 7 000,00грн.

В обгрунтування понесених витрат позивачем надано

копію додатку 4 до договору про надання правової допомоги б/н від 21.07.2020

копію акта про надання послуг №3 від 04.07.2023.

Відповідно до Додатку №4 договору укладеному. 21.07.2020 сторони визначили, що клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 7 000, 00грн.

Отже, сторони домовились про фіксовану вартість наданих послуг правової допомоги (гонорару) до договору про надання правової допомоги від 21.07.2020, а саме 7 000,00 грн.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Скаржником не надано суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, які поніс позивач.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих суду апеляційної інстанції позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим в сумі 7 000,00грн та підлягає стягнення з скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №131-13/1372-23 від 08.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1856/23 від 12.06.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2023 у справі №909/325/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Заяву про стягнення судових витрат від 04.07.2023 (вх ЗАГС №01-04/4709/23 від 13.07.2023) задоволити.

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційнйи код 43316386) на користь Фізичної особи-підприємця Суб`єкта оціночної діяльності Чимбура Богдана Степановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 7 000,00 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.