Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/1036/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1036/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 03.07.2023 в м. Одесі

у справі: №916/1036/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ

про стягнення 163 801,25 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до Господарського суду Одеської області, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість за Договором підряду №04/08 від 05.08.2021 у розмірі 61 489,90 грн, штрафу у розмірі 79,773,63 грн, інфляційних втрат у розмірі 19 763,09 грн, 3% річних у розмірі 2774,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №04/08 від 05.08.2021.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ про стягнення заборгованості за Договором підряду №04/08 від 05.08.2021р. у розмірі 61489 грн 90 коп., штрафу у розмірі 79 773 грн 63 коп., інфляційних втрат у розмірі 19 763 грн 09 коп., 3% річних у розмірі 2 774 грн 63 коп. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД грошові кошти у розмірі 61 489 грн 90 коп., штраф у розмірі 43 162 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 763 грн 09 коп., 3% річних у розмірі 2 734 грн 19 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2083 грн 43 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 11 643 грн 66 коп; в решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн на користь позивача, суд зазначив, що складання договору про надання правової допомоги; надання Клієнту реквізитів для сплати судового збору шляхом надіслання їх на електронну пошту з попереднім заповненням з використанням даних, розміщених на офіційному сайті Господарського суду Одеської області; отримання банківських виписок на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 р. по справі № 916/1036/23;складання Детального опису робіт, виконаних адвокатом; складання акту про обсяг виконаних робіт; направлення детального опису робіт, виконаних адвокатом та копій договору про надання правової допомоги і акту про обсяг виконаних робіт на електронну пошту Господарського суду Одеської області не є за своєю суттю правовою допомогою та не потребує значного часу.

Таким чином, суд, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30 000 грн., відсутність позиції відповідача у справі, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн є не співрозмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, тривалістю розгляду справи, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та вважає, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є 15 000 грн.

На підставі зазначеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково у розмірі 11 643 грн 66 коп.

12.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23 скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 11 643,66 грн та ухвалити нове рішення, яким вимогу про розподіл судових витрат, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу задовольнити у розмірі 23 287,32 грн.

Апелянт також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 10 000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідачем ТОВ «ВВЛК-СТРОЙ» не заявлялось клопотання по справі №916/1036/23 про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, що відповідно усталеної позиції Верховного Суду є неприпустимим.

Також апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на дослідження обсягу наданих адвокатом послуг, зазначених у Детальному описі робіт, виконаних адвокатом є необгрунтованими та недоречними, оскільки договором про надання правової допомоги б/н від 07.03.2023 р. було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 163 801,25 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на наведені законодавчі приписи, а також доводи та вимоги за апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення лише в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У даній справі відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вище зазначено, що за результатами розгляду справи рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ про стягнення заборгованості за Договором підряду №04/08 від 05.08.2021р. у розмірі 61 489 грн 90 коп., штрафу у розмірі 79 773 грн 63 коп., інфляційних втрат у розмірі 19 763 грн 09 коп., 3% річних у розмірі 2 774 грн 63 коп. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД грошові кошти у розмірі 61 489 грн 90 коп., штраф у розмірі 43 162 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 763 грн 09 коп., 3% річних у розмірі 2 734 грн 19 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2083 грн 43 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 11 643 грн 66 коп; в решті позову відмовлено.

На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги у розмірі 07.03.2023р., укладеного між Адвокатом Василіним В.В. (Адвокат) та ТОВ ІНТОБУД (Клієнт), відповідно до п.1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п.1.2. Договору Адвокат, зокрема, відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього з приводу стягнення заборгованості, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за договором підряду №04/08 від 05.08.2021 р., укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ; готує та подає позовну заяву до Господарського Одеської області щодо стягнення на користь Клієнта грошових коштів за договором підряду № 04/08 від 05.08.2021 р., укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ, а також інші необхідні процесуальні документи; приймає за необхідності участь у судових засіданнях у Господарському суді Одеської області по справі щодо стягнення на користь Клієнта грошових коштів за договором підряду № 04/08 від 05.08.2021 р., укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю ВВЛК-СТРОЙ; надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього тощо.

Згідно п.3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.1.2. Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі 30000 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору порядок оплати послуг Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно акта про обсяг виконаних робіт від 12.04.2023р., підписаного сторонами, Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято без зауважень наступні роботи:

-складання договору про надання правової допомоги;

-опрацювання наявних у Клієнта документів, які стосуються та можуть бути використані в якості доказів при підготовці позовної заяви відповідно до Договору;

-моніторинг діючого законодавства України та судової практики;

-складання тексту позовної заяви, здійснення розрахунків штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, визначення та опрацювання додатків до позовної заяви, їх посвідчення, підготовка екземплярів позовної заяви з додатками для учасників справи;

-надання Клієнту реквізитів для сплати судового збору шляхом надіслання їх на електронну пошту з попереднім заповненням з використанням даних, розміщених на офіційному сайті Господарського суду Одеської області;

-направлення поштою позовної заяви з додатками на адресу ТОВ ВВЛК-СТРОЙ; подання позовної заяви з додатками до Господарського суду Одеської області;

-отримання банківських виписок на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 р. по справі № 916/1036/23;

-підготовка до участі у судовому засіданні, призначеному на 13.04.2023 р. о 10:30;

-складання Детального опису робіт, виконаних адвокатом;

-складання акту про обсяг виконаних робіт;

-направлення детального опису робіт, виконаних адвокатом та копій договору про надання правової допомоги і акту про обсяг виконаних робіт на електронну пошту Господарського суду Одеської області.

Відповідно до п.3 акта оплата за вказані у пункті 1 Акту роботи буде здійснена Клієнтом у сумі 30 000 грн відповідно до умов Договору.

В п.4 вказаного акта сторони дійшли згоди, що вказана в п.3 цього акта оплата враховує заплановану та обов`язкову участь Адвоката у судовому засіданні по справі № 916/1036/23, призначеному на 13.04.2023 р. о 10:30, а також наступних судових засідань по справі №916/1036/23 (за необхідності), що не передбачає обов`язкового додаткового складання окремого акту виконаних робіт.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що договором про надання правової допомоги б/н від 07.03.2023 було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката і становить 30 000 грн.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Колегія суддів констатує, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 30000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірні із виконаною роботою. Отже, їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 30000 не є пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30 000 грн., відсутність позиції відповідача у справі, судова колегія дійшла висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн є не співрозмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, тривалістю розгляду справи, та погоджується із висновком суду першої інстанції, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є 15 000 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.

При цьому, суд першої інстанції правомірно врахував часткове задоволення позову та стягнув з відповідача 11 643,66 грн витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТОБУД залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1036/23 залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська