Постанова

від 11.09.2023 по справі 910/2643/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. Справа №910/2643/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Труфанової Людмили Василівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023

у справі №910/2643/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ ПОІНТ"

до Фізичної особи-підприємця Труфанової Людмили Василівни

про стягнення 251 010,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМ ПОІНТ" (далі - ТОВ "АТМ ПОІНТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Труфанової Людмили Василівни про стягнення грошових коштів у розмірі 251 010,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для повернення відповідачем позивачу, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), грошових коштів в сумі 251 010,00 грн, сплачених згідно з рахунком-фактурою від 28.12.2021 №30, оскільки ФОП Труфановою Л.В. невиконані послуги з діагностики банкоматів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Труфанової Л.В. на користь ТОВ "АТМ ПОІНТ" грошові кошти у розмірі 251 010,00 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 765,15 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 600,00 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що кошти у розмірі 251 010,00 грн підлягають поверненню в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, в частині надання замовлених послуг. Крім того, надавши оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та з урахуванням ціни позову у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 600,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ФОП Труфанова Л.В. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, скаржник зазначає, що у жовтні 2021 року, на замовлення позивача, на складі постачальника компанії SPL Computer Trading GmbH, за адресою: 32, Industriestr, Bramsche, Germany, 49565, проведено діагностику 45 банкоматів марки NCR моделі 6631, обладнаних модулем для прийому та видачі готівкових коштів. За результатами виконаних робіт, між сторонами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2021 та у цей же день ТОВ "АТМ ПОІНТ" здійснив оплату за виконані послуги, тим самим підтвердужючи факт здійснення робіт. Крім того, як вказує скаржниця, 17.02.2022 платіжним дорученням №44 нею сплаченою єдиний податок з вищенаведених коштів в сумі 19 763,21 грн. Також, до апеляційної скарги долучено ряд документів, зокрема копії: акта приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2021, паспорту відповідача, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виду на проживання.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023 апеляційну скаргу ФОП Труфанової Л.В. у справі №910/2643/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/2643/23 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2643/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

14 червня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2643/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2643/23. Вирішено розгляд апеляційної скарги ФОП Труфанової Л.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень.

5 серпня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, у відзиві позивач, зокрема зазначає, що апелянт безпідставно набув грошові кошти у розмірі 251 010,00 грн, оскільки в дійсності не надав послуг з діагностики банкоматів NCR 6631, за які отримав передплату на підставі рахунку-фактури від 28.12.2021 №30.

17 липня 2023 року через систему "Електронний суд" відповідачем подані додаткові пояснення по суті спору.

25 липня 2023 року, через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, позивачем подано клопотання про долучення до справи доказів понесених судових витрат.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, в зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку (рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2643/23 між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справу №910/2643/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФОП Труфанової Л.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23.

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме: копій акта приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2021, паспорту відповідача, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виду на проживання колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем недотримано приписів статті 165 ГПК України під час подання заяви по суті справи, в зв`язку з чим суд першої дійшов вірного висновку, що відзив на позов для вирішення даного спору не приймається до уваги, а додані до нього докази не є належними.

Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "АТМ ПОІНТ" звернулося до ФОП Труфанової Л.В. за отриманням послуги з діагностики банкоматів NCR 6631 Recycling module.

28 грудня 2021 року позивач, на підставі отриманого від відповідача рахунку від 28.12.2021 №30, здійснив передоплату за послуги діагностики на загальну суму 251 010,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №28121.

25 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач наголошує, що відповідач своїх зобов`язань не виконав та оплачених послуг не надав, що і стало причиною для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (стаття 208 ЦК України).

При цьому, статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами частини 1 статті. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Беручи до уваги, що в матеріалах справи наявні рахунок-фактура від 28.12.2021 №30 та платіжне доручення від 28.12.2021 №28121 про оплату послуг на суму 251 010,00 грн, а у призначенні платежу зроблено запис про найменування послуг, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що між сторонами мало місце укладення правочину про надання послуг у спрощений спосіб.

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АТМ ПОІНТ", зокрема, наголошує, що відповідачем кошти в розмірі 251 010,00 грн збережені без достатньої правової підстави та підлягають поверненню, на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначалось вище, між сторонами виникли правовідносини про надання послуг шляхом укладення правочину у спрощений спосіб, а підставою перерахування коштів був рахунок-фактура від 28.12.2021 №30 з найменування відповідних послуг.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у даному випадку спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем замовлених і оплачених позивачем послуг.

25 січня 2023 року ТОВ "АТМ ПОІНТ" надіслало на адресу ФОП Труфанової Л.В. претензію про повернення коштів в розмірі 251 010,00 грн. Проте, доказів повернення таких коштів або виконання замовлених послуг сторонами надано не було.

Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо повернення грошових коштів в розмірі 251 010,00 грн, оскільки такі кошти підлягають поверненню в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині надання замовлених послуг.

Доводи відповідача, що 17.12.2022 платіжним дорученням №44 останній сплатив єдиний податок з отриманих коштів не заслуговують на увагу, оскільки не підкріплені жодними належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем у розмірі 8 00,00 грн, мають бути повністю покладені на відповідача, оскільки розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, відповідністю цієї суми критеріям реальності, розумністю розміру витрат з урахуванням ціни позову у справі. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 12.12.2022 між ТОВ "АТМ ПОІНТ" (клієнт) та адвокатом Бартосевичем Богданом Васильовичем (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №5/01-П, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором за Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу з будь-яких правових питань, що виникають у клієнта.

У пункті 1.2 договору сторони домовились, що вартість надання професійної правничої допомоги, яка надається адвокатом клієнту, становить 1 200,00 грн за одну годину надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 5.1 договору за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та на умовах, що визначається актом-розрахунком приймання-передачі послуг професійної (правової) допомоги.

Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 5 календарних днів з дня отримання клієнтом акта-розрахунку або з дня коли він вважається підписаним (пункт 5.4 договору).

На підтвердження виконання робіт (надання послуг) позивачем надано суду акт-розрахунок приймання-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги від 28.06.2023 №8-П на суму 5 700,00 грн.

Згідно з вищенаведеним актом адвокатом були виконані, а клієнтом прийняті послуги:

- ознайомлення з матеріалами справи №910/2643/23 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду, вартістю - 1 200,00 грн;

- ознайомлення з апеляційною скаргою у справі №910/2643/23; вивчення та аналіз судової практики з подібних спорів; надання клієнту розгорнутої консультації з приводу можливих перспектив виконання предмету договору, вартістю - 1 800,00 грн;

- підготовка, оформлення та подача до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/2643/23, вартістю - 2 700,00 грн.

Сторони щодо вартості, якості та порядку сплати наданих послуг жодних претензій одна до одної не мають (пункт 4 акта).

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією від 17.07.2023 №МВ23677662 на суму 5 700,00 грн.

Адвокат Бартосевич Б.В. здійснює свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.02.2020 серії КВ №5370.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у встановлений ГПК України строк подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач своїм правом не скористався, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, суду не надав.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Труфанової Людмили Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 у справі №910/2643/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Стягнути з Труфанової Людмили Василівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ ПОІНТ" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 34, ідентифікаційний код 44654281) 5 700 (п`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/2643/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова