Постанова

від 28.07.2006 по справі 10273-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10273-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.07.2006Справа №2-31/10273-2006А

11 годин 00 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Сімейного фермерського господарства «Гуляй-Поле» (97122, АР Крим, Нижньогірський район, с.Якимівка, вул.Студентська,11)

до відповідача –  Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (97100, АР Крим, смт.Нижньогірський, вул.Шкільна, 16)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

          СФГ «Гуляй-Поле» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0000252301/0 від 15.03.06р. про донарахування ПДВ на суму 17157,00грн., №0000161700/0 від 15.03.06р. в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 874,72грн. основного платежу і 6500,90грн. штрафних санкцій, а також позивач просить визнати дії Джанкойської ОДПІ по нарахування  пені в розмірі 2279,24грн. по податку з доходів фізичних осіб протиправними.  

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач безпідставно застосував штрафні санкції з ПДВ в сумі 17157грн. за неперерахування до спеціального рахунку коштів, оскільки кошти фактично не надходили на цей рахунок, тому що  підприємство здійснювало не грошові розрахунки за надані послуги. Також вважає, що відповідач необґрунтовано донарахував підприємству податок на доході фізичних осіб в сумі 874,72грн. і штрафні санкції в сумі 6500,90грн., оскільки позивач не є податковим агентом осіб, приватних підприємців, які отримали дохід за надані послуги. Вказує, що відповідач необґрунтовано нарахував пеню позивачу і просить визнати такі дії відповідача неправомірними. Разом з тим, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі з тих підстав, що винесені на підставі акту №15/23-01 від 13.03.06р., що не відповідає дійсності, оскільки слідувало брати за основу акт перевірки №156/23-01/24692638 від 13.03.06р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Надав додаткові пояснення щодо сум податкових зобов'язань, нарахованих відповідачем спірними повідомленнями рішеннями, які позивач просить визнати неправомірними.

          Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов і додатковому відзиві. Представник відповідача просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту  порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів.

На оголошення вступної та резолютивної частині постанови представники сторін не з'явились.

В порядку ст.150 КАС України по справі  оголошувались перерви для надання сторонами додаткових документів та доказів у справі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача,  дослідивши надані сторонами докази і давши їм оцінку у сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд вважає що, позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Джанкойською ОДПІ в АРК (правонаступником якої є ДПІ у Нижньогірському районі) 13.03.2006р. було проведено планову  виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства СФГ «Гуляй-Поле» за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року., про що складений акт №156/23-01/24692638 від 13.03.06р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняти і направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 15.03.06р.:

- №0000252301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 17757,00грн., у тому числі 400грн. за основним платежем і 17357,00грн за штрафними санкціями, нарахованими відповідно до пп.17.1.3 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

- №0000161700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9952,89грн., у тому числі 3317,63грн. за основним платежем  і 6635,26грн. за штрафними санкціями, нарахованими відповідно до п.17.1.9 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

-  також відповідачем, згідно додатку №1 до акту перевірки, нарахована пеня по податку з доходів фізичних осіб з оренди земельних паїв в сумі 2279,24грн. відповідно до ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податок на додану вартість.

Податкові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000252301/0 від 15.03.06р. визначені позивачу за наступними порушеннями:

- порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не включення до податкових зобов'язань у декларацію №3 (податкова декларація по ПДВ по інших категоріях операцій) доходів від реалізованого металобрухту на суму 2400,00грн., чиста сума податкових зобов'язань по ПДВ по даній декларації, що підлягає сплаті у бюджет, складає 400грн. На цю суму відповідачем застосована штрафна санкція  в сумі 200грн. – 50% від суми недоплати (заниження) суми податкового зобов'язання.

Донараховану податковим органом суму податкового зобов'язання в розмірі 600грн. позивач не оспорює, вважає її донарахування обґрунтованим.

- порушення п.11.21 і п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, а саме не перерахування СФГ «Гуляй-Поле» сум ПДВ на спеціальний рахунок по податку на додану вартість. Сума ПДВ, отримана за результатами діяльності позивача нарахована відповідачем у розмірі 17157,00грн.

Дану суму донарахованого податкового зобов'язання позивач оспорює і вважає таке донарахування безпідставним і таким, що не ґрунтується на нормах закону.

Суд погоджується з доводами позивача і вважає, що в цієї частині позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Законом України від 18.10.05р. №2987-IV до 01 січня 2007 року продовжено дію пп.6.2.6 п.6.2 ст.6  і пп.11.21 та 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.07р. №168/97-ВР (з подальшими змінами та доповненнями), якими передбачено спеціальний режим обкладення податком на додану вартість  сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств.

Згідно з абзацом 3 пункту 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що кошти ПДВ, що підлягають перерахуванню до бюджету, залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на  придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У випадку нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються у дохід Державного бюджету України у безспірному порядку.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»  постановою Кабінету Міністрів України  від 26.02.99р. №271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі-Порядок).

Згідно п.4 Порядку не перераховані на окремий рахунок  кошті також вважаються використаними не за цільовими призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно  до вказаного Порядку і з метою підвищення ефективності контролю за цільовим використанням сум ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками, які користуються спеціальним режимом оподаткування, спільним листом ДПА України та Мінагрополітики від 24.09.03р. №14884/7/15-2317, №37-21-1-12/10699 доведена форму і зміст довідки щодо цільового використання  сум ПДВ, яка подається органу податкової служби одночасно з декларацією з ПДВ за скороченою формою.

Вказаною довідкою передбачений взаємозв'язок механізму акумуляції коштів ПДВ, що повинні поступити на спеціальний рахунок і використовуватись за цільовим призначенням, і рухом коштів по банківським рахункам сільськогосподарських товаровиробників, які реально надійшли у звітному періоді на банківський рахунок платника як ПДВ від покупців товарів (робіт, послуг).

Отже стягненню до бюджету підлягають суми ПДВ, нараховані сільськогосподарськими товаровиробниками по спеціальним деклараціям, в частині відповідній сумі податку на додану вартість, розрахованій відповідно до Довідці.

Щодо стягнення до бюджету сум ПДВ, нарахованих сільськогосподарськими товаровиробниками по спеціальній декларації, але не перерахованих на спеціальні рахунки у зв'язку з товарообмінними операціями ДПА України своїм листом від 05.05.06р. №8557/7/16-1417, який є податковим роз'ясненням в силу п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України №2181, роз'яснила, що відповідно до вказаного вище Порядку підлягають стягненню до бюджету не перераховані до спеціального рахунку, які фактично надійшли як оплата за продані товари (роботи, послуги) на поточний рахунок або до касі підприємства. При цьому здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками збалансованих розрахунків у порядку товарообмінних операцій не може привести до наявності  податкового боргу на картці особового рахунку платника податку.

Враховуючи викладене слід зазначити, що у випадку здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва грошові кошти не отримані від покупців, то суми ПДВ, що приходяться на такі операції, не вважаються податковим боргом і не можуть бути вилучені до бюджету. Тобто обов'язковою умовою є здійснення грошових розрахунків за продаж таких товарів (робіт,послуг).

Як свідчать матеріали справи і визначено відповідачем у акті перевірки від 13.03.06р. позивач за період 2004-2005рік здійснював натуроплату з орендодавцями в рахунок оренди земельних паїв та розрахунки з комбаньорами за послуги  в негрошовій формі (зерном, ячменем).

Отже позивач не мав змоги перерахувати на спеціальний рахунок кошти, які фактично не поступали йому за товари.

На підставі викладеного,  суд дійшов висновку, що позивачем не порушено вимог п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тому відповідачем   безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями в сумі 17157,00грн. податковим повідомленням-рішенням №0000252301/0 від 15.03.06р.

Податок на доходи фізичних осіб.

Податкові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000161700/0 від 15.03.06р. визначені позивачу за наступні порушення:

- донараховано позивачу  за 2004, 2005 рік податку з доходів фізичних осіб в сумі 3317,63грн. основного платежу і 6635,26грн. штрафних санкцій: а саме, 6,40грн. податку і 12,80грн. штрафних санкцій, 69,78грн. податку і 121,56грн. штрафних санкцій, 1564,11грн. податку і 3128,22грню штрафних санкцій, 811,62грн. податку і 1623,24грн. штрафних санкцій, 874,72грн. і 1749,44грн. штрафних санкцій, які нараховані відповідачем за основаною сумою податку відповідно до п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»  і застосованих штрафних санкцій відповідно до п.17.1.9 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З донарахованих сум податку з доходів фізичних осіб позивач оспорює тільки суму основного платежу в розмірі 874,72грн. і штрафні санкції в сумі 6500,90грн. Інше донарахування позивач не оспорює і вважає обґрунтовано донараховним.

Як свідчать матеріали справи і зафіксовано у акті перевірки №156/23-01/24692638  від 13.03.06р. у 2004 році у СФГ «Гуляй-Поле» працювали приватні підприємці Литвинців Г.Б. (контракт з працівником від 30.05.04р. строком дії з 01.07.04р. по 15.08.04р.) і Данилюк О.О. (контракт з працівником від 30.05.04р. строком дії з 01.07.04р. по 15.08.04р.) Вказані особи були платниками єдиного податку на підставі відповідних свідоцтв, що зазначені у акті перевірки.

Перевіркою встановлено, що згідно бухгалтерських документів позивача вказаним приватним підприємцям 13-15 жовтня 2004 року нарахована і виплачена натуроплата –соняшник, яровий ячмінь, озимий ячмінь, озима пшениця, при цьому не утриманий податок з доходу. Одержання сільгосппродукції підтверджено розписами вказаних осіб у відомості на видачу сільгосппродукції 13-15 жовтня 2005 року.

Згідно з актом перевірки відповідно до пп.1.15 ст.1, пп.8.1.1 ст.8, пп.9.12.2 ст.9, пп..4.2.1 ст.4, п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано позивачу  податку в сумі 874,72грн. оскільки позивачем  при виплаті доходу в не грошовій формі не врахований коефіцієнт.

Позивач вважає, що дана сума необґрунтовано йому нарахована, оскільки відповідно до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницької діяльності», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.93р. №12 (з подальшими змінами і доповненнями), положення якої щодо необхідності підтверджувати підприємцем сплату авансових платежів, що було передбачено п.12 Інструкції з 01.01.04р.втратило силу. Отже на думку позивача, підприємство не є податковим агентом щодо виплачених вказаним підприємцям доходів і відповідно до п.9.12 ст.9 вказаного Закону доходи підприємця у джерела їх виплати не оподатковуються. Тому донарахування податку в сумі 874,72грн. і штрафної санкції у подвійному розмірі на таке донарахування в сумі 1749,44грн. суперечить нормам діючого законодавства.

З таким твердженням позивача не можна погодитись, оскільки норми п.9.12 ст.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» стосуються оподаткування доходів, отриманих фізичною особою -  суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, безпосередньо від підприємницької діяльності (п.9.12.1 Закону №889). Якщо фізична особа -  суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи ніж від підприємницької діяльності, то таки доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.(п.9.12.2 Закону).

Як визначено актом перевірки та не спростовано позивачем дані особи знаходились з СФГ «Гуляй-Поле» у трудових відносинах, про що свідчать укладені господарством трудові контракти,   і  отримали за свою працю натуроплату, з якої не було утримано податку з доходів фізичних осіб.

Отже СФГ «Гуляй-Поле» є податковим агентом зазначених осіб і повинно нараховувати і сплачувати до бюджету за їх рахунок суму податку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. №889 платником податку є резидент, що одержує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно зі п.1.15 ст.1  вказаного Закону податковий агент – юридична особа або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податків, вести податковий облік та надавати податкову звітність податковим органам згідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Статтею 3 цього Закону визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, що підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до п.3.4. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні доходів в будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, якій розраховується по формулі.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у виді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) платникові податків відповідно до умов трудовий чи цивільно-правовий   угоди, а також доходи від надання майна в оренду.  

Відповідно до п.8.1.1 ст.8 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.

Згідно з п.22.3 ст.22 Закону починаючи з 1 січня 2004 року  і до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок утриманий з доходів резидента, підлягає зарахуванню в бюджет згідно норм Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пп.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з фізичних осіб» відповідальність за своєчасне і повне перерахування сум податку у відповідний місцевий бюджет несе юридична особа, що нараховує (виплачує) оподатковуваний доход.

Розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.(п.20.1 ст.20 Закону).

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  у разі коли платник податків здійснює продаж товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплати є обов'язковою передумовою такого продажу або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано донараховану позивачу суму податкового зобов'язаня з основного платежу в сумі 3317,63грн. і 6635,26грн. штрафних санкцій застосованих податковим органом за таке донарахування.

Позивач також просить визнати протиправними дії відповідача з нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2279,24грн. нараховану відповідно додатку №1 до акту перевірки від 13.03.06р. №

Позивач мотивує свою вимогу тим, що відповідач не мав права застосувати п.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181, оскільки загальний порядок нарахування і сплати пені на суму податкового боргу не може бути застосований до цього виду податку, тому що податок з доходів фізичних осіб має особливості від'ємні від інших податків.

Суд погоджується з таким твердження позивача.  З аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язанб платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» випливає, що пеня справляється з платника податку у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання і нараховується виключно на суму податкового боргу. При цьому податковий борг це самостійно узгоджене податкове зобов'язання шляхом надання відповідної декларації або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку.

Враховуючи, що позивач  є податковим агентом, який утримує та сплачує податок з доходів фізичних осіб, і відображає таке нарахування податку тільки у своїх облікових даних, то нараховувати пеню на суму податкового зобов'язання, що не узгоджено з позивачем і не є податковим боргом, відповідач не мав права, оскільки пункт 16.1.1 статті 16 Закону №2181 не надає такого права податкового органу.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

  Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Проте, доказів обгрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, відповідачем суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводів позивача про невідповідність номеру акту перевірці номеру вказаному у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, оскільки   вказаний довід є формальною ознакою і не може бути підставою для скасування вірного за суттю рішення відповідача. Крім того, судом досліджувалось з оглядом у судовому засіданні журналу реєстрації актів перевірок, в якому за порядковим №156 вчинено запис про реєстрацію акту перевірки від 13.03.06р. Отже саме цей акт було покладено в основу спірних повідомлень-рішень.

При таких обставинах, враховуючи право суду прийняти судове рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, позов підлягає задоволенню частково: в частини скасування податкового повідомлення-рішення №0000252301/0 від 15.03.06р. в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями в сумі 17157,00грн. і в частині визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню пені по податку з доходів фізичних осіб. В інший частині позову слід відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь відповідно до задоволених вимог на підставі ч.3 ст.94 КАС України.

          В судовому засіданні 28 липня 2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 31 липня 2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,8,9,11,12,70, 71,86,94,98,158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252301/0 від 15.03.06р. Нижньогірського відділення Джанкойської ОДПІ в частині визначення Сімейному фермерському господарству «Гуляй-Поле» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 17157,00грн.

          3. Визнати протиправними дії ДПІ у Нижньогірському районі по нарахуванню Сімейному фермерському господарству «Гуляй-Поле» пені в сумі 2279,24грн. по податку з доходів фізичних осіб.

          4. В інший частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сімейного фермерського господарства «Гуляй-Поле» (97122, АР Крим, Нижньогірський район, с.Якимівка, вул.Студентська,11, ОКПО 24692638) 02,21грн. державного мита.

Виконавчий документ видати після набрання постановою законої сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.