Постанова

від 05.09.2023 по справі 908/3687/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023 року м. Дніпро Справа № 908/3687/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 20.03.2023р. у справі № 908/3687/21

за позовом Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс, м.Запоріжжя

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм, м.Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепкова Олена Володимирівна, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2: Фізична особа ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу недійсним та скасування записів про реєстрацію прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу недійсним та скасування записів про реєстрації прав на нерухоме майно, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот-Плюс серія та номер 3265, виданий 01.06.2020, видавник Чепкова Олена Володимирівна, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області; скасувати записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм, здійснені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою Оленою Володимирівною, номер запису про право власності 52531288 від 05.06.2020 та 52531286 від 05.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ «Камелот Плюс» до статутного капіталу ТОВ «Камелот Прайм» є правочином, вчиненим з порушенням принципів добросовісності, є фіктивним та фраудаторним.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 у справі № 908/3687/21 в задоволенні позову Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс, Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- прийняття загальними зборами учасників рішення про формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм та передачу учасником в якості внеску нерухомого майна за актом приймання-передачі не містить ознак фраудаторної угоди, оскільки відсутнє волевиявлення юридичної особи - відповідача на відчуження спірного нерухомого майна;

- спірний акт приймання-передачі нерухомого майна є похідним від рішення загальних зборів учасників та не містить ознак цивільно-правового правочину як то купівлі-продажу чи дарування тощо;

- позивач не є носієм права чи інтересу, яке було би порушене учасниками товариства, в т.ч. ОСОБА_1 при вчиненні розпорядження належним їй майном (корпоративним правом);

- товариство з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм взагалі не є боржником, оскільки відсутнє будь-яке судове рішення, на підставі якого була б стягнута з останнього заборгованість, в тому числі на користь Концерну Міські теплові мережі, що унеможливлює ухилення від виконання зобов`язань.

Крім того, акт приймання-передачі майна учасника ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм фіксує перелік майна, який попередньо визначений для передачі рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм від 12.05.2020 (оформлені протоколом № 1). Відтак, акт прийому-передачі не можна визнати правочином, оскільки останній є лише документом, що засвідчує факт передачі майна на виконання рішення загальних зборів учасників.

Позивач не довів належними й допустимим доказами, яким чином рішення загальних зборів відповідача та підписаний на його виконання спірний акт приймання-передачі майна порушує законні права та інтереси концерну Міські теплові мережі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, концерн Міські теплові мережі звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що на момент передачі спірних приміщень ТОВ Камелот Плюс мав обов`язок щодо сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн за подання позовної заяви та 3842,00 грн за перегляд справи в касаційному порядку по справі № 908/1349/19.

Вчиняючи передачу майна від ТОВ Камелот Плюс до ТОВ Камелот Прайм фактично здійснено приховування майна, на яке можливо було б накласти арешт та реалізувати в рахунок стягнення заборгованості.

Досліджуючи акт приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ Камелот Плюс до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм № 3265 від 01.06.2020, суд першої інстанції не врахував, що майно, яке передано засновником належало на праві власності ТОВ Камелот Плюс, яке було споживачем та боржником концерну Міські теплові мережі за рішенням суду по справі № 908/1349/19 від 14.04.2020, тому несе відповідальність по господарсько-правовим зобов`язанням.

Скаржник вважає, що акт приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ Камелот Плюс до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм є правочином, вчиненим з порушенням принципів добросовісності, є фіктивним та фраудаторним.

З метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52531288 від 05.06.2020 індексний номер 52531286 від 05.06.2020, винесені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою Оленою Володимирівною, підлягають скасуванню; акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм серія та номер 3265 від 01.06.2020, виданий приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою Оленою Володимирівною, слід визнати недійсним.

У наданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм вказує, що відповідно до акту приймання-передачі майна ТОВ Камелот Плюс від 30.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровими №№2328, 2329, ТОВ Камелот Плюс та громадянка України ОСОБА_1 підписали цей акт на підтвердження того, що на підставі заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників ТОВ Камелот Плюс та у відповідності до умов, вказаних у протоколі загальних зборів ТОВ Камелот Плюс № 12 від 28.04.2020 товариство передало, а учасник прийняв у власність: нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м.; нежитлове приміщення ХІХ-1 підвалу, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м.

Наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ Камелот Плюс жодним чином не впливає на корпоративні права учасника товариства ОСОБА_1 , у тому числі не може обмежувати право останньої отримати після виходу із товариства вартість частки у статутному капіталі. Так саме, ОСОБА_1 не несе відповідальності по господарсько-правовим зобов`язанням ТОВ Камелот Плюс перед концерном Міські теплові мережі.

Зі змісту акту приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: 3265, який нотаріально посвідчений 01.06.2020, вбачається, що ТОВ Камелот Прайм та громадянка України ОСОБА_1 підписали цей акт приймання-передачі майна на підтвердження того, що з метою формування статутного капіталу, на підставі рішення загальних зборів №1 від 12.05.2020 засновник передав, а товариство прийняло у власність: нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м.; нежитлове приміщення ХІХ-1 підвалу, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м.

Тобто, оспорюваний акт, на думку відповідача-2, є похідним від рішення загальних зборів учасників ТОВ Камелот Прайм та не може бути самостійно скасовано без скасування рішення в частині передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства.

Відповідач-2 наголошує, що у ТОВ Камелот Прайм не існує жодних невиконаних зобов`язань перед концерном Міські теплові мережі.

Акт прийому-передачі не можна визнати правочином, оскільки останній є документом, що засвідчує факт передачі майна на виконання рішення загальних зборів учасників.

Позивачем не обґрунтовано факт порушення його прав в результаті внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм нерухомого майна, що свідчить про відсутність між сторонами по справі предмета спору у даній частині вимог, а також про відсутність підстав для визнання акту прийому-передачі недійсним.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення основної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.2020, задоволенню не підлягають і похідні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду доказів, що підтверджують повноваження юрисконсульта Нікітіна А. на підписання апеляційної скарги в порядку самопредставництва юридичної особи - Концерну Міські теплові мережі (статут, положення, витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та т.ін.), належних доказів сплати судового збору у сумі 6 810,00 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 поновлено строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 у справі №908/3687/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.07.2023 о 11:30 год.

18.07.2023 сторони не забезпечили явку повноважних представників до судового засідання.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.09.2023 о 11:45 год.

05.09.2023 у судове засідання з`явився представник відповідача-2 (у режимі відеоконференції за допомогою сервісу "EasyCon"), який надав відповідні пояснення.

Апелянт та інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В подальшому ОСОБА_1 вирішила вийти зі складу учасників та отримати виплату вартості її частки в статутному капіталі за рахунок майна, що входило до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс №12 від 28.04.2020, загальними зборами прийнято рішення по першому питанню порядку денного про те, що у зв`язку з виходом учасника ОСОБА_1 з Товариства виплату вартості її частки у сумі 633 392,07 провести шляхом видачі майна: нежитлового приміщення ХІХ-2 першого поверху, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м.; нежитлового приміщення XIX-1 підвалу, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м.

По другому питанню порядку денного прийнято рішення про те, що станом на 28.04.2020 загальна залишкова балансова вартість майна становить 651848,00 грн, що на 18455,93 грн. перевищує вартість частки - зобов`язати директора ОСОБА_1 на момент підписання акту приймання-передачі, повернути на користь товариства кошти у розмірі 18455,93 грн у якості різниці між вартістю майна, що передається та вартістю частки, що підлягає виплаті.

По третьому питанню порядку денного прийнято рішення про уповноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс на підписання від імені товариства акту приймання-передачі на користь учасника в рахунок оплати вартості частки наступного майна: нежитлового приміщення ХІХ-2 першого поверху, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м.; нежитлового приміщення XIX-1 підвалу, літ.А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м.

Відповідно до акту приймання-передачі майна Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс від 30.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. за реєстровими №№ 2328, 2329, Товариство з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс та громадянка України ОСОБА_1 підписали цей акт приймання-передачі майна на підтвердження того, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.04.2020 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс та у відповідності до умов, вказаних у протоколі загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс №12 від 28.04.2020 Товариство передало, а учасник прийняв у власність: нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху, ліл. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м.; нежитлове приміщення XIX-1 підвалу, літ.А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м.

Протокол загальних зборів №1 товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм від 12.05.2020 свідчить про те, що засновниками фізичною особою громадянином України ОСОБА_1 та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 прийняті рішення про: створення товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм; формування статутного капіталу товариства у розмірі 930 000,00 грн, який внесений засновниками наступним чином: ОСОБА_1 вносить негрошовий вклад у вигляді майна: нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху, ліл. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м оціночною вартістю 600 000,00 грн; нежитлове приміщення XIX-1 підвалу, літ.А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м. оціночною вартістю 51 000,00 грн; ОСОБА_2 вносить грошовий вклад у розмірі 279 000,00 грн; розмір часток засновників складає: ОСОБА_1 70% статутного капіталу товариства, що у грошовому еквіваленті становить 651 000,00 грн; ОСОБА_2 30% статутного капіталу товариства, що у грошовому еквіваленті становить 279 000,00 грн.

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм (надалі товариство) та громадянкою України ОСОБА_1 (надалі засновник) підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3265.

Сторони підписали цей акт приймання-передачі майна на підтвердження того, що з метою формування статутного капіталу, на підставі рішення засновників ТОВ Камелот Прайм №1 від 12.05.2020 №12, засновник передав, а товариство прийняло у власність: нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 751,60 кв.м оціночною вартістю 600 000,00 грн; нежитлове приміщення XIX-1 підвалу, літ. А-4, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 257,20 кв.м. оціночною вартістю 50 000,00 грн.

На підставі зазначеного акту приймання-передачі майна приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм, номер запису про право власності 52531288 від 05.06.2020 та 52531286 від 05.06.2020.

Позивач вважає, що акт приймання-передачі майна від 01.06.2020 є правочином, який вчинений з порушенням принципів добросовісності, є фіктивним та фраудаторним, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).

Предметом спору у даній справі є вимога концерну Міські теплові мережі до товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу недійсним та скасування записів про реєстрацію прав на нерухоме майно.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Згідно з частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що оспорюваний акт приймання-передачі майна від 01.06.2020 складено на виконання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм (протокол загальних зборів №1 від 12.05.2020).

Зміст зазначеного акту свідчить про те, що, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, такий двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) у даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України (наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі № 927/352/18).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на момент передачі спірних нежитлових приміщень за актом приймання передачі від 01.06.2020, ТОВ Камелот Плюс мав обов`язок щодо сплати судового збору за рішеннями суду по справі № 908/1349/19 та як споживач комунальної послуги мав обов`язок щодо сплати отриманих послуг з централізованого опалення, які за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року склали 233 558,63 грн.

Позивач стверджує, що ТОВ Камелот Плюс належним чином був повідомлений про наявність у нього заборгованості до моменту передачі майна, шляхом надання йому актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків з листопада 2018 року по травень 2020 року. Вчиняючи передачу майна від ТОВ Камелот Плюс до ТОВ Камелот Прайм фактично здійснено приховування майна на яке можливо було б накласти арешт та реалізувати в рахунок стягнення заборгованості. Отже, акт приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ Камелот Плюс до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм є правочином, який вчинений з порушенням принципів добросовісності, є фіктивним та фраудаторним.

Згідно з частинами першою, другою статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, і з метою приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що оспорюваний правочин не є фіктивним, оскільки на підставі цього правочину виникли обумовлені ним правові наслідки, зокрема, з метою формування статутного капіталу на підставі рішення засновника №1 від 12.05.2020, засновник (громадянка України ОСОБА_1 ) передала, а товариство (ТОВ Камелот Прайм) прийняло у власність спірне нерухоме майно.

Отже, оспорюваний правочин не може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Колегія суддів враховує, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019, № 910/8357/18 від 28.11.2019).

Апеляційний господарський суд вважає, що оспорюваний правочин, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм та громадянкою України ОСОБА_1 , не є фраудаторним, оскільки не порушує майнові права концерну Запорізькі теплові мережі на стягнення заборгованості з ТОВ Камелот Плюс.

ТОВ Камелот Прайм та ОСОБА_1 не несуть відповідальність за невиконання ТОВ Камелот Плюс своїх зобов`язань перед Концерном Міські теплові мережі.

Крім того, позивачем не надані судові рішення про стягнення з ТОВ Камелот Плюс на користь концерну Міські теплові мережі заборгованості у розмірі 233 558,63 грн.

Посилання позивача на те, що директором ТОВ Камелот Плюс та ТОВ Камелот Прайм є ОСОБА_1 , що є ознакою афілійованої особи безпідставні, оскільки наведене не спричиняє фраудаторність правочину, з огляду на те, що ця ознака повинна безпосередньо стосуватися саме сторін оспорюваного правочину.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання скаржника на факт передачі спірного нерухомого майна від ТОВ Камелот Плюс до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм, оскільки, як вже було зазначено судом, у даному випадку спірне нерухоме майно було передано до статутного капіталу ТОВ Камелот Прайм його засновником ОСОБА_1 на виконання рішення загальних зборів ТОВ Камелот Прайм, оформленого протоколом № 1 від 12.05.2020.

Водночас, ТОВ Камелот Плюс передало спірне нерухоме майно ОСОБА_1 в якості виплати вартості її частки у зв`язку з виходом учасника з товариства відповідно до рішення загальних зборів ТОВ Камелот Плюс, оформленого протоколом №12 від 28.04.2020.

При цьому, рішення загальних зборів ТОВ Камелот Плюс, оформлене протоколом № 12 від 28.04.2020, яким, зокрема, вирішено у зв`язку з виходом учасника ОСОБА_1 з товариства виплату вартості її частки у сумі 633 392,07 грн провести шляхом видачі спірного нерухомого майна, у встановленому законом порядку недійсним не визнано та є чинним.

Слід також зазначити, що однією зі сторін спірного правочину є фізична особа - ОСОБА_1 , що обумовлює необхідність її залучення до розгляду справи в якості відповідача та розгляду справи в порядку цивільного судочинства, адже спір у даній справі не є корпоративним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.2020.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що акт прийому-передачі не можна визнати правочином, оскільки оспорюваний акт приймання-передачі в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є двостороннім правочином, який підтверджує волевиявлення сторін та породжує відповідні правові наслідки (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 924/588/20. Однак наведене не призвело до прийняття неправильного рішення.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що позовна вимога про скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Камелот Прайм, здійснені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою Оленою Володимирівною, номер запису про право власності 52531288 від 05.06.2020 та 52531286 від 05.06.2020 є похідною від вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.2020 і відмова у її задоволенні унеможливлює задоволення похідної вимоги.

Встановивши відсутність порушеного права позивача, місцевий господарський суд дійшов і до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-2 про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52531288 від 05.06.2020, індексний номер 52531286 від 05.06.2020, винесені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою Оленою Володимирівною, оскільки вказана вимога не є предметом позову у даній справі.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 у справі №908/3687/21 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 11.09.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз