Постанова

від 11.09.2023 по справі 908/696/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/696/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 (суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складений 23.05.2023) у справі №908/696/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕВІС. Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод , Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

06.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕВІС. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод 39867,64грн основного боргу за договором поставки, 10048,83грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 602,93грн трьох процентів річних та 3121,44грн інфляційних втрат, а також заявлено про стягнення з відповідача понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2912 від 29.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі №908/696/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕВІС. суму основного боргу у розмірі 39 867,64 грн, пеню у розмірі 10048,83 грн, 3% річних у розмірі 602,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 3121,44 грн.

Також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що ТОВ "ВП Вільнянський молокозавод" виробляє молочну продукцію і постачає її населенню, Збройним Силам України, Нацгвардії та іншим структурам, що є життєво важливою функцією.

Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд розглянув позов ТОВ "Торговий дім "Арматура Україна", при цьому у резолютивній частині зазначив, що кошти стягнені на користь ТОВ" БРЕВІС.", таким чином, суд не надав відповідачу можливості висловити свої аргументи і позбавив скаржника можливості в апеляційній скарзі заперечувати проти позову ТОВ "Торговий дім "Арматура Україна".

За твердженням скаржника, судом не враховано, що відповідач не підписував договір поставки №2912 від 29.12.2021, на який посилається ТОВ"БРЕВІС.", оскільки у графі покупець підпис не ідентифікований як такий, що належить керівнику відповідача. З огляду на викладене, заявлена сума боргу документально не обґрунтована через договір, крім того, наявні у справі видаткові накладні не містять посилання на нього.

Апелянт вказує на те, що витрати на професійну правову допомогу не знайшли обґрунтування у матеріалах справи та рішенні суду.

Скаржник наголошує, що заборгованість є тимчасовим чинником, який виник через об`єктивні причини, що залежали не від нього, а від його контрагентів.

Також апелянт стверджує, що позивач, в порядку ст.530 ЦК України не надсилав відповідачу вимогу, тому строк виконання зобов`язань не настав, між тим, суд наведеного не врахував та зробив висновки без належної оцінки фактичних обставин справи і норм закону.

На думку скаржника, судове рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи.

17.07.2023 у системі "Електронний суд" апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "БРЕВІС." вважає рішення місцевого господарського суду обґрунтованим та законним посилаючись на те, що обставини укладення договору №2912 від 29.12.2021 між сторонами підтверджується матеріалами справи. Також на підтвердження існування між сторонами договірних відносин у матеріали справи надані копії специфікацій до цього договору та видаткових накладних, які були підписані обома сторонами. Крім того, позивач вважає необґрунтованими доводи щодо неотримання скаржником претензії позивача стосовно оплати боргу, оскільки до позовної заяви останнім додані копія вимоги щодо сплати боргу, з доказами направлення її на адресу скаржника.

Отже, за твердженням позивача, апеляційна скарга не має доводів та доказів, які не були досліджені судом першої інстанції, апеляційна скарга подана з метою затягування виконання рішення суду та намагання відповідача ухилитися від сплати боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванов О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

28.06.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Розпорядженнями керівника апарату суду від 11.09.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, а також відпусткою судді Березкіної О.В. члена колегії суддів, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідача), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснкіова Ю.Б., та ухвалою суду від 11.09.2023 справу прийнято до провадження вказаним складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕВІС. (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод (покупеццем) укладено договір поставки № 2912, відповідно до п. 1.1-1.2 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені договором строки у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід`ємною частиною.

У п.7.2 договору сторони узгодили, що умови та строки оплати визначаються сторонами і вказуються у специфікаціях.

Згідно з п.8.3 договору у разі несплати вартості товару покупцем у строк, узгоджений сторонами , покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення .

За умовами п.10.1, 10.2 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору та закінчується 31.12.2022, та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний від постачальника директором Волковим Г.Г., від покупця в.о. директора Кошелевой Н.С. та скріплений печатками товариств.

На виконання умов договору між сторонами оформлені, підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств специфікації щодо замовлення та поставки товару, а саме: № 1 від 29.12.2021 - Паливні гранули з лушпиння соняшника, у кількості 24 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 151 200,00 грн; № 2 від 04.01.2022 - Паливні гранули з лушпиння соняшника, у кількості 24 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 151 200,00 грн; № 3 від 18.01.2022 - Паливні гранули з лушпиння соняшника, у кількості 26 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 163 800,00 грн; № 4 від 28.01.2022 - Паливні гранули з лушпиння соняшника, у кількості 11,500 (+/-10%) тон, на загальну вартість 69 000,00 грн; № 5 від 31.01.2022 - Лушпиння соняшникове гранульоване, у кількості 10,050 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 60 300,00 грн; № 6 від 03.02.2022 - Паливні гранули з лушпиння соняшника, у кількості 25 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 151 000,00 грн; №7 від 16.02.2022 - Лушпиння соняшникове гранульоване, у кількості 23 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 103 500,00 грн та лушпиння соняшникове гранульоване, у кількості 3 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 14 400,00 грн; № 8 від 23.02.2022 - Пелети (Лушпиння соняшнику пресоване гранульоване) у кількості 13 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 58 500,00 грн; специфікація № 9 від 24.03.2022 - Лушпиння соняшникове гранульоване, у кількості 9 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 42 336,00 грн; № 10 від 16.05.2022 - Паливні гранули з лушпиння соняшника, у кількості 62 (+/- 10%) тон, на загальну вартість 372 000,00 грн.

З приводу передачі зазначеного товару між сторонами оформлені видаткові накладні, а саме: № 428 від 29.12.2021 на загальну суму 69 854,40 грн; № 429 від 30.12.2021 на загальну суму 69 174,00 грн; № 3 від 05.01.2022 на загальну суму 71 064,00 грн; № 4 від 05.01.2022 на загальну суму 71 473,50 грн; № 44 від 19.01.2022 на загальну суму-79 065,00 грн; № 48 від 21.01.2022 на загальну суму 87 381,00 грн; № 71 від 28.01.2022 на загальну суму 69 000,00 грн; № 76 від 31.01.2022 на загальну суму 60 300,00 грн; № 78 від 03.02.2022 на загальну суму 75 780,00 грн; № 95 від 07.02.2022 на загальну суму 63 480,00 грн; № 140 від 16.02.2022 на загальну суму 57 330,00 грн; № 159 від 18.02.2022 на загальну суму 44 865,00 грн; № 173 від 23.02.2022 на загальну суму 55 035,00 грн; № 179 від 27.02.2022 на загальну суму 15 696,00 грн; № 180 від 24.03.2022 на загальну суму 40 736,64 грн; № 186 від 16.05.2022 на загальну суму 62 820,00 грн; № 190 від 18.05.2022 на загальну суму 74 580,00 грн; № 191 від 18.05.2022 на загальну суму 77 220,00 грн; № 205 від 24.05.2022 на загальну суму 85 200,00 грн; № 202 від 27.05.2022 на загальну суму 71 760,00 грн.

Накладні також піписані представниками обох сторін та скріплені печатками товариств.

Загальна вартість поставленого товару становить 1 301 814,54 грн. з ПДВ.

Докази наявності претензій з приводу якості, упаковки, фасування, кількості та асортименту не надані.

Крім того, ТОВ БРЕВІС. було складено та зареєстровано а ЄРПН/РК на користь ТОВ Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод наступні податкові накладні: № 33 від 29.12.2021; № 34 від 30.12.2021 № 3 від 04.01.2022 № 10 від 05.01.2022; № 48 від 19.01.2022; № 52 від 21.01.2022; № 72 від 28.01.2022; № 77 від 31.01.2022; № 2 від 03.02.2022; № 6 від 07.02.2022; № 52 від 16.02.2022; № 68 від 18.02.2022; № 83 від 23.02.2022; № 88 від 27.02.2022; № 2 від 24.03.2022; № 5 від 16.05.2022; № 9 від 16.05.2022; № 10 від 18.05.2022; № 20 від 24.05.2022; № 23 від 27.05.2022.

Зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод частково.

14.11.2022 на адресу відповідача була направлена вимога вих. № 1411/22 щодо сплати боргу (номер поштового відправлення 0813500216060), яка залишена відповідачем без відповіді.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті поставленої за вказаним договором товару склала 39 867,64 грн.

За порушення строків оплати отриманого товару позивачем нараховано пеню у розмірі 10 048,83 грн за загальний період з 07.07.2022 по 06.01.2023, 3% річних у сумі 602,93 грн за період з 07.07.2022 по 06.01.2023 та інфляційні втрати у розмірі 3121,44 грн за період липень грудень 2022 року.

Неоплата ТОВ "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" вказаних вище сум боргу, пені, річних та інфляційних втрат слугувало підставою для звернення ТОВ "БРЕВІС." з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином виконані зобов`язань за договором поставки №2912 від 29.12.2021 у частині оплати поставленого за цим договором товару та, у зв`язку з цим, наявності підстав для нарахування йому сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у визначених позивачем розмірах.

Одночасно суд зазначив, що заявлені до стягнення з відповідача витрати, понесені позивачем на правову допомогу, з урахуванням заперечень відповідача, підлягають частковому задоволенню у розмірі 10000,00грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У даному випадку сторонами було укладено договір поставки.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.ст 525 , 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.692 Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №2912 від 29.12.2021 у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого за цим договором товару та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, колегія суддів погоджується з частковим задоволенням заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10000,00грн. з підстав, викладених у цьому рішенні.

Доводи скаржника про те, що ним не підписувався договір поставки №2912 від 29.12.2021 є безпідставиними.

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір, а також специфікації та видаткові накладні до нього підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками товариств.

Зокрема з боку покупця спірний договір та специфікації підписані в.о. директора Кошелевою Н.С., якою від імені відповідача і був укладений спірний договір та яка діяла на підставі Статуту товариства, видаткові накладні підписані представником товариства відповідача за довіреністю.

При цьому скаржником не надані докази втрати печатки товариства, або заволодіння нею сторонніми особами у протизаконний спосіб.

Твердження скаржника стосовно того, що підпис на договорі не належить керівнику відповідача і тому такий договір з його боку є непідписаним мають декларативний характер, оскільки не підтверджені будь-якими доказами.

Крім того, у даному випадку, спірний договір нечинним у передбаченому законом порядку не визнавався, доказів зворотного скаржником не надано, тому в силу приписів ст.629 Цивільного кодексу України він є обов`язковим для виконання.

Доводи скаржника про необґрунтованість сум боргу, а також про те, що позивач не надсилав на його адресу вимогу про сплату боргу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно доводів апелянта про відсутність посилань у накладних на номер договору та щодо відсутності у матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, а у рішенні обґрунтування щодо таких витрат позивача, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Що стосується доводів про зазначення судом в описовій частині оскаржуваного рішення позивачем ТОВ "Торговий дім "Арматура Україна", колегія суддів вбачає, що у даному випадку, з огляду на оскаржуване рішення у цілому, йдеться про допущену судом описку, яка може бути виправлена шляхом постановлення ухвали про виправлення описки за відповідною заявою сторони або за ініціативою суду (стаття 243 ГПК України), при цьому така описка не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

Посилаючись в апеляційній скарзі на зростання цін на молочну сировину та інші супутні товари, а також на неналежне виконання контрагентами скаржника своїх зобов`язань як на підставу виникнення заборгованості, скаржник не надає доказів на підтвердження цих обставин і обґрунтувань, яким чином ці обставини вплинули на виконання зобов`язань саме за договором поставки №2912. Одночасно зміна обставин, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, не впливає на строк виконання зобов`язання (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника цієї скарги та відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 53640,84 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі №908/696/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі №908/696/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.09.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд