Рішення

від 30.08.2023 по справі 908/1558/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 Справа № 908/1558/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області, (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Запорізька міська рада, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

2. Східний офіс Держаудитслужби, (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2) в особі Управляння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129)

до відповідача 1 Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 23)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11)

про визнання недійсними рішення, визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури Стешенко В.Є., службове посвідчення № 075793 від 01.03.2023

від позивача 1 не з`явився;

від позивача 2 не з`явився;

від відповідача 1 Колодій А.О., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1120890 від 30.06.2023;

від відповідача 2 не з`явився;

09.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 55-192-23 від 03.05.2023 (вх. № 1693/08-07/23 від 09.05.2023) Виконуючого обов`язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро в особі Управляння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», м. Запоріжжя про:

1. визнання недійсним рішення, оформленого протоколом № 68 від 11.04.2018 тендерного комітету Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» про визнання переможцем та намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9) (Дизельне паливо);

2. визнання недійсним договору про закупівлю товару № 18/ЕЗ від 23.04.2018, укладеного між Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ»;

3. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» 1 368 000,00 грн., а з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» одержані ним за рішенням суду 1 368 000,00 грн. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 справу № 908/1558/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1558/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/115/23, підготовче засідання призначено на 30.06.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1558/23 до 29.08.2023, підготовче засідання відкладено на 26.07.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1558/23, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 30.08.2023.

В судове засідання 30.08.2023 з`явилися представники прокуратури та відповідача 1, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 30.08.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Представники позивача 1, позивача 2 та відповідача 2 в судове засідання 30.08.2023 не з`явилися.

Позивач 1 про поважність причин неявки в судове засідання 30.08.2023 суд завчасно не попередив, про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/1558/23 представник позивача 1, присутній в судовому засіданні 26.07.2023, повідомлявся під особистий розпис.

Позивачем 2 до матеріалів справи надані письмові Пояснення вих. № 040825-17/1836-2023 від 05.06.2023 (вх. № 12470/08-08/23 від 008.06.2013), за текстом яких позивач 2 просить суд розглядати справу № 908/1558/23 без участі в судових засіданнях уповноваженого представника Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро в особі Управляння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Розглянувши клопотання позивача 2 про розгляд справи без участі його представника, дослідивши матеріали справи № 908/1558/231, суд вважає, що подане позивачем 2 клопотання не суперечить його правам та охоронюваним законом інтересам, не порушує прав інших учасників судового процесу, а тому підлягає задоволенню судом.

Відповідач 2 в жодне судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суд завчасно не попередив.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1558/23 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на його юридичну адресу та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою» та «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом з сайту https://usr.minjust.gov.ua, зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) станом на 18.05.2023 є: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті цієї ж статті ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем 2 та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача 2 щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 2 про відкриття провадження у справі № 908/1558/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач 2 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 30.08.2023 за відсутністю позивачів 1 і 2 і відповідача 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст. 3, 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст., ст. 5, 20, 208 ГК України, приписи Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про публічні закупівлі». Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області встановлено, що 16.03.2018 КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі 50000 л. дизельного палива (ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти) (ідентифікатор з купівлі UA-2018-03-16-000172-b). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 370 000,00 гривень. Критерієм вибору переможця була ціна. Найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією з переліку учасників була обрана пропозиція ТОВ «РІФ СІЧ», яка відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій. У зв`язку з цим, ТОВ «РІФ СІЧ» визнано переможцем процедури відкритих торгів, що підтверджується протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 68 від 11.04.2018 Цим протоколом також прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю із вказаним товариством. Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір. На виконання вказаного протоколу між КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» та ТОВ «РІФ СІЧ» укладено договір про закупівлю товару № 18/ЕЗ від 23.04.2018 щодо закупівлі 50000 л. дизельного палива. Як зазначає прокурор, договір про закупівлю товару № 18/ЕЗ від 23.04.2018 виконаний обома сторонами в повному обсязі. Таким чином, відповідачем 1 за договором від 23.04.2018 № 18/ЕЗ на рахунок відповідача 2 перераховано кошти у загальній сумі 1 368 000,00 грн. В подальшому Адміністративна колегія Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатом розгляду справи № 54/32-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу прийняла рішення від 24.11.2020 № 54/41-р/к, яким визнано, що ТОВ «ОЛІО ТРАНС» та ТОВ «РІФ СІЧ» вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених в системі електронних торгів Prozorro, втому числі КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», та полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлях. Порушення ТОВ «РІФ СІЧ» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного КП «ЕЛУАШ» тендера, э не сумісним з основними засадами цивільного законодавства. Як вважає прокурор, у діях ТОВ «РІФ СІЧ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору. Завідомо суперечлива мета дій відповідача 2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. У зв`язку з цим, рішення, оформлене протоколом № 68 від 11.04.2018 тендерного комітету КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», про визнання переможцем та намір укласти договір з ТОВ «РІФ СІЧ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України. Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера. Отже, придбання КП «ЕЛУАШ» 50000 л дизельного палива проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «РІФ СІЧ», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України. За результатами виконання Договору ТОВ «РІФ СІЧ» одержало 1 368 000,00 грн. Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «РІФ СІЧ», як сторони оспорюваного договору, одержані ним 1 368 000,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби. Враховуючи викладене прокурор вважає наявними підстави для здійснення захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, прокурор просить суд позов задовольнити повністю. Також прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Позивачі 1 про відмову від позову прокурора не заявив, письмових пояснень по суті спору суду не надав, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених прокурором в обґрунтування заявлених ним вимог, вважає, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

08.06.2023 до суду від Управління східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли Пояснення по суті спору вих. № 040825-17/1836-2023 від 05.06.2023 (вх. № 12470/08-08/23 від 008.06.2013), в яких позивач 2 підтримав заявлених прокурором позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

06.06.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» надійшов Відзив на позовну заяву (вих.. № 560 від 01.06.2023, вх. № 12168/08-08/23 від 06.06.2023), відповідно до якого відповідач 1 проти позову не заперечив, наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог підстави вважає доведеними та обґрунтованими.

Відзив на позовну заяву від відповідача 2 не надходив, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача 2 з цього приводу не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, суд

УСТАНОВИВ

Мелітопольською окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (відповідач 1 у справі, далі за текстом скорочено КП «ЕЛУАШ») 16.03.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі 50 000 л дизельного палива (ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти) (ідентифікатор закупівлі UА-2018-03-16-000172-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/ UА-2018-03-16-000172-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 370 000,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано 2 суб`єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (відповідач 2 у справі, далі за текстом скорочено ТОВ «РІФ СІЧ») (остаточна пропозиція 1 368 000,00 грн.) та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» (остаточна пропозиція 1 370 000,00 грн.), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Критерієм вибору переможця була ціна.

Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників торгів не змінювався.

Ураховуючи викладене, ТОВ «РІФ СІЧ», пропозиція, якого була найбільш економічно вигідною та відповідала вимогам тендерної документації, визнано переможцем, що підтверджується протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» № 68 від 11.04.2018.

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок та виконання вказаного протоколу між КП «ЕЛУАШ» та ТОВ «РІФ СІЧ» укладено Договір про закупівлю товару № 18/ЕЗ від 23.04.2018 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРУ за ДК 021:2015-09130000-9 - (Дизельне паливо) (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору визначено, що відповідач 2 (Постачальник) зобов`язується до 20.05.2018 поставити відповідача 1 (Замовнику) товар, зазначений у п.1.2 Договору та Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити Товар.

Згідно зі Специфікацією до Договору Постачальник має передати Замовнику товар - дизельне паливо у кількості 50 000 літрів загальною вартістю 1 368 000, 00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 1 368 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 228 000,00 грн.

Строк поставки товару визначено з 23.04.2018 по 20.05.2018 (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку товару за адресою Постачальника (АЗС у м. Запоріжжя).

З матеріалів справи вбачається, що Договір про закупівлю товару № 18/ЕЗ від 23.04.2018 виконаний обома сторонами в повному обсязі.

Вказане підтверджується інформацією Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua оплата по вказаному Договору пройшла наступними платежами:

1) транзакція № 84839402, номер розрахункового документу 259 від 02.05.2018 (оплачено 04.05.2018) на суму 82 080,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 25.04.2018 № 250404, в т.ч. ПДВ 13 680,00 грн.;

1) транзакція № 84839402, номер розрахункового документу 259 від 02.05.2018 (оплачено 04.05.2018) на суму 82 080,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 25.04.2018 № 250404, в т.ч. ПДВ 13 680,00 грн.;

2) транзакція № 84839899, номер розрахункового документу 260 від 02.05.2018 (оплачено 04.05.2018) на суму 54 720,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 25.04.2018 № 250405, в т.ч. ПДВ 9 120,000 грн.;

3) транзакція № 84839698, номер розрахункового документу 263 від 02.05.2018 (оплачено 04.05.2018) на суму 136 8000,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 26.04.2018 № 260405, в т.ч. ПДВ 22 800,00 грн.;

4) транзакція № 84838320, номер розрахункового документу 269 від 02.05.2018 (оплачено 04.05.2018) на суму 82 080,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 27.04.2018 № 270412, в т.ч. ПДВ 13 680,00 грн.;

5) транзакція № 100385141, номер розрахункового документу 298 від 07.05.2018 (оплачено 10.05.2018) на суму 82 080,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 05.05.2018 № 050501, в т.ч. ПДВ 13 680,00 грн.;

6) транзакція № 1002711018, номер розрахункового документу 303 від 05.05.2018 (оплачено 08.05.2018) на суму 54 720,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 03.05.2018 № 030503, в т.ч. ПДВ 9 120,00 грн.;

7) транзакція № 100270882, номер розрахункового документу 3034 від 05.05.2018 (оплачено 08.05.2018) на суму 82 080,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 03.05.2018 № 030504, в т.ч. ПДВ 13 680,00 грн.;

8) транзакція № 100709242, номер розрахункового документу 311 від 10.05.2018 (оплачено 14.05.2018) на суму 273 600,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 10.05.2018 № 100502, в т.ч. ПДВ 45 600,00 грн.;

9) транзакція № 100706239, номер розрахункового документу 312 від 10.05.2018 (оплачено 148.05.2018) на суму 136 800,00 грн., призначення платежу: «1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 10.05.2018 № 100501, в т.ч. ПДВ 22 800,00 грн.;

10) транзакція № 101320934, номер розрахункового документу 335 від 16.05.2018 (оплачено 18.05.2018) на суму 54 720,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 15.05.2018 № 150503, в т.ч. ПДВ 9 120,00 грн.;

11) транзакція № 101319893, номер розрахункового документу 337 від 16.05.2018 (оплачено 18.05.2018) на суму 54 720,00 грн., призначення платежу: « 1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 16.05.2018 № 160504, в т.ч. ПДВ 9 120,00 грн.;

12) транзакція № 101535907, номер розрахункового документу 338 від 18.05.2018 (оплачено 22.05.2018) на суму 273 600,00 грн., призначення платежу: «1417461; 2610; сплата за дизельне паливо; згідно договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ, видаткова накладна від 18.05.2018 № 180501, в т.ч. ПДВ 45 600,00 грн.

Таким чином, відповідачем 1 за Договором від 23.04.2018 № 18/ЕЗ на рахунок ТОВ «РІФ СІЧ» перераховано кошти у загальній сумі 1 368 000,00 грн.

Однак, в подальшому Адміністративна колегія Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатом розгляду справи № 54/32-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» (ідентифікаційний код 40383219) та Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (ідентифікаційний код 35450246) прийняла рішення від 24.11.2020 № 54/41-р/к.

Зазначеним рішенням було визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених у системі електронних торгів Prozorro Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», Комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло», Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, та полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлях:

1) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин, дизельне паливо скретч- картки), проведених Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня2 Запорізької обласної ради (далі - Замовник 1) (UA-2017-05-05-000251-b);

2) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - Дизельне паливо, проведених Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - Замовник 2) (UA-2017-07-06-001130-с);

3) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9-Дизельне паливо проведених Замовником 2 (UA-2017-07-14-000801-b);

4) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9-Дизельне паливо, проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-001010-b);

5) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9-Дизельне паливо проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-000271-с);

6) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - (Бензин А-92) проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-000331-с);

7) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-000301-а);

8) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-09-12-000880-а);

9) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-09-12-000971-а);

10) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-03-000547-а);

11) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015- 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-03-001841-с);

12) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92; А-95; дизельне паливо), проведених Комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло» (далі - Замовник 3) (UA-2017-П-09-001145-b);

13) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-10-002618-b);

14) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-10-001080-а);

15) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-15-002062-а);

16) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-15-002456-а);

17) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-17-002303-а);

18) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001386-а);

19) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001639-b);

20) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001470-а);

21) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001515-а);

22) Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-92 картки), проведених Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (далі-Замовник 4) (UA-2018-01-04-000450-b);

23) Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-92 картки), проведених Замовником 4 (UA-2018-01-04-000462-b);

24) Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (Дизельне паливо), проведених Замовником 4 (UA-2018-01-04-000484-b);

25) Код ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо (газ зріджений (скраплений) пропан-бутан автомобільний), проведених Замовником 4 (UA-2018-01-04-000502-b);

26) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95), Замовником 3 (UA- 2018-01-22-002038-а);

27) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92), проведених Замовником 3 (UA-2018-01-23-000823-с);

28) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо), проведених Замовником 3 (UA-2018-01-23-002194-с);

29) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-02-05-000845-b);

30) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-000856-а) (далі - Торги 30);

31) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-000894-а) (далі - Торги 31);

32) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-001194-с);

33) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-000957-а);

34) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-16-000510-с);

35) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-16-000172-b);

36) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-16-000492-а).

Відповідно до п. 289 Розділу 4 (установлені Відділенням факти) матеріалів розгляду справи № 54/32-20 антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

- наявність сталих господарських відносин між відповідачами, єдність інтересів;

- надання фінансової допомоги;

- використання однієї електронної поштової скриньки;

- використання однакових засобів зв`язку;

- фактичне розташування відповідачів за однаковими адресами;

- використання одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси;

- забезпечення ТОВ «РІФ СІЧ» участі у Торгах ТОВ «ОЛІО ТРАНС»;

- технічна участь у Торгах одного із відповідачів для забезпечення перемоги іншим відповідачем;

- схожості дій ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» при визначенні вартості предметів закупівель;

- схожості в оформленні відповідачами конкурсної документації;

- наявність спільних унікальних особливостей властивостей файлів, завантажених Відповідачами в електронну систему закупівель, не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) Відповідачами своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах 1 - 36, зокрема, про обмін інформацією.

Тобто, наведене свідчить, що ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» обмінювались інформацією та координували свою поведінку, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки який полягає у наявності тісного взаємозв`язку у відповідних осіб та спрямованості дій на викривлення прозорого конкурентного відбору. Такі дії не сумісні із конкурентним принципом процедури публічних закупівель. У рішенні від 24.11.2020 № 54/41-р/к міститься детальний опис встановлених фактів.

Висновки адміністративної колегії у справі та кваліфікація дій: Відповідачі під час підготовки документації в торгах 1-36 діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України "Про публічні закупівлі". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовниками 1-4 торгів 1-36, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції». Така поведінка відповідачів становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, дії учасників торгів ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у відкритих торгах на закупівлю, що призвели до усунення конкуренції між ними, наявність якої є необхідною умовою при проведенні торгів, внаслідок чого право на укладання договору за результатами торгів одним із учасників отримано не на конкурентних засадах, що спотворило результати цих торгів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини Другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

Рішенням № 54/41-р/к визнання порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, накладено штраф за кожне вчинене порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» у сумі 71 830,00 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» у сумі 1 187 890,00 грн.

Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https//sotheastmty.аmсu.gon.uа/storage/арр/uрlоаds/рublіс/605/9с5/3dа/6059с53dас460032654219.рdf.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54-41-р/к від 24.11.2020.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/2881/21 відмовлено у задоволенні позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення № 54-41-р/к від 24.11.2020 у справі №54/32-20.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/2881/21 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/3500/21 з ТОВ «РІФ СІЧ» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції стягнуто штраф у сумі 1 187 890,00 грн.

23.01.2023 на виконання вказаного рішення суду виданий судовий наказ.

З урахуванням викладеного, прокурор стверджує про наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсними рішення, оформленого протоколом тендерного комітету КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» № 68 від 11.04.2018 та договору від 23.04.2018 № 18/ЕЗ про закупівлю товару, укладеного між КП «ЕЛУАШ» та ТОВ «РІФ СІЧ» як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «РІФ СІЧ» та застосування наслідків недійсності такого правочину.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003 (далі - Конвенція), яка для України набрала чинності 01.01.2010 у зв`язку з її ратифікацією Законом України від 18.10.2006 № 251-У, та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок укладення спірного договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (№910/18605/19).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії»).

Пунктом 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції. Так, відповідно до ст. 3 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте, порушення учасниками закупівель вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Тому, пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «РІФ СІЧ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні2 матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 4 цього Закону визначено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», затвердженого рішенням міської ради від 17.03.2023 № 54 (далі по тексту - Статут) Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» створене на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 16.05.1991 № 193, згідно з чинним законодавством України. Підприємство є правонаступником Державного комунального експлуатаційного лінійного управління автомобільних шляхів.

Пунктами 1.4, 1.5 Статуту визначено, що власником підприємства є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. У своїй діяльності підприємством керується цим Статутом, нормативно-правовими актами державних органів, органів місцевого самоврядування та чинним законодавством України.

Пунктом 5.2 Статуту визначено, що джерелами формування майна Підприємства є майно та кошти, передані Власником (внески Власника); кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується відповідна сторона оспорюваного договору, а також, беручи до уваги здійснення міською радою виключних повноважень щодо затвердження міського бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі2, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 цього Закону).

При цьому на підставі п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. З указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби2 та Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23.

Таким чином, саме Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, та інших неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Невід`ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій2 обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізька міська рада та Східний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювали.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області на виконання вимог, установлених ст. 23 указаного Закону, листом від 09.03.2023 № 55/2-595ВИХ-23 повідомлено Запорізьку міську раду та КП «ЕЛУАШ» про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «РІФ СІЧ». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Виконавчий комітет Запорізької міської ради листом від 10.04.2023 № 03920/03.3-20/04 повідомив прокурора, що Запорізькою міською радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету КП «ЕЛУАШ», оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 68 від 11.04.2018 та договору № 18/ЕЗ від 23.04.2018 не вживались.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - до суду позов не пред`являвся.

Запорізькою обласною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 30.01.2023 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист за № 15/2-57вих-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Листом Східного офісу Держаудитслужби від 06.02.2023 № 040431-18/875-2023 повідомлено, що лист обласної прокуратури від 30.01.2023 № 15/2-57вих-23 було скеровано до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

У свою чергу листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 24.02.2023 № 040831-17/611-2023 повідомлено прокурора, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживались та не плануються.

Таким чином, Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Східним офісом Держаудитслужби допущено нездійснення необхідного захисту - не пред`явлено до суду відповідний позов.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред`явлення позову, листами від 20.04.2023 № 55-1060ВИХ-23 і № 55-1062ВИХ-23 повідомлено позивачів 1 і 2 про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право за захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч., ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання з момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст.208 ГК України.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

«Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.»

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 вказаного Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону).

Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п.28 ч. 1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, КП «ЕЛУАШ» мало на меті не просто задовольнити потребу в наявності пального для здійснення господарського діяльності, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що «визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.».

Обставини вчинення ТОВ «РІФ СІЧ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2018-03-16-000172-b КП «ЕЛЕАШ» 50 000 л дизельного пального, підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі ТОВ «РІФ СІЧ», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемога у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Законність рішення від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20 підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі №904/2881/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення ТОВ «РІФ СІЧ» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного КП «ЕЛУАШ» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які полягали у взаємозв`язку учасників процедури закупівлі, розміщення виробничих потужностей за однією адресою, наявності сталих господарських відносин, надання поворотної фінансової допомоги, синхронності дій при підготовці тендерних пропозицій та використання однакових ІР-адрес, схожість в оформленні документів у складі тендерних пропозицій, є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.

Тому дії ТОВ «РІФ СІЧ» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, у діях ТОВ «РІФ СІЧ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «РІФ СІЧ» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

У силу положень ст. 202 ЦК України рішення, оформлене протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» № 68 від 11.04.2018, яким ТОВ «РІФ СІЧ» визнано переможцем та вирішено укласти з ним договір про закупівлю, є правочином, учиненим цим комунальним підприємством і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору.

Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 ЦК України в подібних правовідносинах викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У зв`язку із цим, рішення, оформлене протоколом № 68 від 11.04.2018 тендерного комітету КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», про визнання переможцем та намір укласти договір з ТОВ «РІФ СІЧ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9) (Дизельне паливо), завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ «РІФ СІЧ» і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Обґрунтовуючи підстави для визнання недійсним Договору про закупівлю товару № 18/ЕЗ від 23.04.2018 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) прокурор посилається на ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору).

Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення Договору № 18/ЕЗ від 23.04.2018) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на сьогодні.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС2, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання КП «"ЕЛУАШ» дизельного палива відбулось за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «РІФ СІЧ», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При цьому, підстави для визнання недійсним рішення, оформленого протоколом тендерного комітету КП "ЕЛУАШ" №9 від 10.01.2018, що зазначені вище, повною мірою застосовні для визнання недійсним договору.

Ураховуючи зазначене, спірний договір укладено в результаті прийняття спірного рішення, оформленого протоколом тендерного комітету КП "ЕЛУАШ" №9 від 10.01.2018, який підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення, оформленого протоколом, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Отже недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору. (Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 910/16309/18).

З урахуванням вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення, оформлене протоколом № 68 від 11.04.2018 тендерного комітету КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», про визнання переможцем та намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9) - (Дизельне паливо) та про визнання недійсним Договору № 18/ЕЗ про закупівлю 23.04.2018, укладеного між КП «Експлуатаційне лінійне правління автомобільних шляхів» та ТОВ «РІФ СІЧ».

В пункті 31 постанови від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України) сформулював свій висновок таким чином:

«Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.»

Приймаючи рішення в цій частині суд враховує, що ч., ч. 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. (Аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте, згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів.

Такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Рішення, оформлене протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» № 68 від 11.04.2018 та Договір від 23.04.2018 № 18/ЕЗ оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ «РІФ СІЧ».

Як було зазначено вище, оспорюваний договір наразі є виконаним та оплаченим на суму 1 368 000,00 грн.

Однак, незважаючи на притягнення ТОВ «РІФ СІЧ» до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з ним Договору № 18/ЕЗ від 23.04.2018 залишаються не усунутими.

ЦК України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом установлено, що за результатами виконання Договору про закупівлю ТОВ «РІФ СІЧ» за спірним Договором одержало 1 368 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного ТОВ «РІФ СІЧ», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, прийняло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 1 368 000,00 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «РІФ СІЧ» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «РІФ СІЧ» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 1 368 000,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 «Інші надходження».

Таким чином, вищевказані кошти повинні бути повернуті КП «ЕЛУАШ», а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

За таких обставин, оскільки вимога прокурора про визнання спірного Договору недійсним поєднана із вимогою про застосування наслідків недійсного правочину, а тому є належним способом захисту порушеного права, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» 1 368 000,00 грн., а з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» одержані ним за рішенням суду 1 368 000,00 грн. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статі 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Прокурор і позивачі 1 і 2 надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач 1 наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог підстави вважає доведеними та обґрунтованими. Відповідач 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи прокурора не спростував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача 2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірної поведінки.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Виконуючого обов`язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро в особі Управляння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», м. Запоріжжя і до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», м. Запоріжжя про визнання недійсними рішення, визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення, оформлене протоколом № 68 від 11.04.2018 тендерного комітету Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне правління автомобільних шляхів» про визнання переможцем та намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9) - (Дизельне паливо).

3. Визнати недійсним Договір № 18/ЕЗ про закупівлю товару від 23.04.2018, укладений між Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне правління автомобільних шляхів» (ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35450246).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 23, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) кошти в сумі 1 368 000 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути у дохід держави з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 23, ідентифікаційний код юридичної особи 03345018) кошти в сумі 1 368 000 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., отримані за рішенням суду. Видати наказ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, розрахунковий рахунок UА43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 25 888 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 11» вересня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.