Рішення

від 23.03.2023 по справі 910/4248/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2023Справа № 910/4248/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 55-д)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 2/11)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок Плюс" (вул. Набережна Перемоги, буд.38 Б, оф.103, м. Дніпро, 49000)

про припинення договору іпотеки

Представники сторін:

представник позивача: не з`явився.

представник відповідача 1: Крижовий Д.В.( в режимі відеоконференції)

представник відповідача 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтреблок Плюс" про визнання припиненим укладеного між відповідачами Договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паладій Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1396.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17 предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, реєстраційний номер 823870680000, нежитлова будівля, що розташована за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55, літ. В, визнана знищеним об`єктом, що відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення дії іпотечного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року за результатами розгляду заяви позивача від 09.04.2020 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4248/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2020 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.05.2020 року через канцелярію суду 12.05.2020 року від уповноваженого представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву №15-11-б.б./1312 від 06.05.2020 року з доказами його надсилання на адреси інших учасників справи, в якому відповідач 1 проти позову заперечує та зазначає, що спірний іпотечний договір №2007-151/4 від 25.03.2008 року було укладено між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Інтерблок Плюс» на забезпечення виконання ТОВ «СП «Відродження» кредитного договору №2007-151 від 06.04.2007 року. На підставі вказаного іпотечного договору в іпотеку банку було передано нежилий будинок літ. В, розташований за адресою м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 55. Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 року у справі №910/6325/13 було звернено стягнення на вказаний предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 28 326 087,09 грн. Проте, за твердженням відповідача 1, щодо зазначеного предмета іпотеки систематично вчиняються дії, спрямовані на уникнення звернення стягнення та незаконний перехід права власності.

При цьому, що стосується зміни площі предмета іпотеки та нібито факту його знищення відповідач 1 вказує, що у разі якщо предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво, то всі реконструйовані та новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Водночас, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17, яким встановлено факт знищення предмета іпотеки та на яке посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідач 1 вважає таким, що викликає сумніви в його справжності, оскільки таке рішення опубліковане в Реєстрі судових рішень більш ніж через 3 роки після дати його ухвалення. Крім того, вказане рішення ухвалено як додаткове до заочного рішення від 17.01.2017 року у справі з абсолютно іншими позовними вимогами та предметом спору, з іншими сторонами та з порушенням правил виключної підсудності.

Відтак, на переконання відповідача 1, оскільки позивачем не надано належні докази знищення спірного нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нежитлова будівля, яка належить останньому на праві власності, не є новоствореним об`єктом нерухомості, оскільки побудована позивачем шляхом проведення реконструкції попередньої будівлі. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 року відкладено підготовче засідання на 17.06.2020 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання 17.06.2020 року через канцелярію суду 26.05.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив №18/05-1 від 15.05.2020 року з доказами її надсилання на адресу відповідачів, згідно з якою позивач вказує, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 наразі не оскаржено та у встановленому законом порядку не скасовано, а тому встановлені вказаним рішенням факти та обставини мають преюдиційний характер та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

В свою чергу, позивач зазначає про законність набуття ним права власності на спірну нежитлову будівлю, розташовану за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців 55 Д, оскільки на час укладання між гр. ОСОБА_1 та ПП «Рент 2016» інвестиційного договору від 05.12.2016 року та ухвалення рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 жодних обмежень прав на нерухоме майно реєстр речових прав не містив. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 17.06.2020 року через канцелярію суду надійшли від відповідача 1: клопотання № 15-11-б.б./ від 17.06.2020 року про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 (2020 рік); клопотання № 15-11-б.б/1728 від 12.06.2020 року про зупинення провадження разом з доказами відправки на адресу сторін, в якому відповідач 1 просить суд зупинити провадження у справі до розгляду цивільної справи № 202/231/17; клопотання № 15-11-б.б/1764 від 16.06.2020 року про витребування доказів разом з доказами відправки на адресу сторін, а саме у Державної архітектурно - будівельної інспекції України матеріали та інформацію щодо надання ПП «Рент-2016» та/або ОСОБА_1 та/або іншим особам дозвільної документації на проведення підготовчих та будівельних робіт, у Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документів щодо присвоєння поштової адреси спірному об`єкту нерухомого майна, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В. матеріали справи щодо реєстрації 20.03.2020 року новоствореного об`єкта нерухомого майна; клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи № 15-11-б.б/1766 від 17.06.2020 року. Подані клопотання додані судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року у зв`язку поданням відповідачем 1 вищезазначених клопотань та неявкою представника відповідача 2 відкладено підготовче засідання на 09.07.2020 року.

У підготовчому засіданні 09.07.2020 року протокольною ухвалою оголошено перерву на 16.07.2020 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 09.07.2020 року від відповідача 1 надійшло клопотання № 11-11-б.б/1920 від 03.07.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів направлення клопотання про приєднання доказів та клопотання про призначення експертизи на адресу сторін; 09.07.2020 року від позивача надійшли заперечення проти клопотань ПАТ "Родовід Банк"; 16.07.2020 року від відповідача 1 надійшла заява № 11-11-б.б/1984 від 16.07.2020 року про недостовірність та підробку доказів та письмові пояснення № 11-11-б.б/1983 від 16.07.2020 року на заперечення представника позивача проти клопотань банку. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року відкладено підготовче засідання на 27.08.2020 року та ухвалено звернутись до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з проханням про надання інформації щодо стану розгляду справи № 202/231/17 (провадження № 2/202/3/2020) (суддя Бєсєда Г.В.) про відновлення судового провадження та щодо набрання додатковим Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 2020/231/17 (провадження № 2/202/802/2017) (суддя Мороз В.М.).

Так, до початку судового засідання 27.08.2020 року на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2020 року 17.08.2020 року супровідним листом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 202/231/17/10321/2020 від 06.08.2020 року надійшла відповідна інформація щодо стану розгляду справи № 202/231/17 про відновлення втраченого провадження та набрання 27.01.2017 року чинності додатковим рішенням від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17. Супровідний лист разом з доданими до нього копіями відповідних процесуальних документів судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 року відкладено підготовче засідання на 23.09.2020 року та частково задоволено клопотання відповідача 1 про витребування доказів, а саме в частині витребування у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни належним чином засвідчених копій матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення реєстраційних дій 20.03.2020 року з реєстрації новоствореного об`єкту нерухомого майна.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 23.09.2020 року від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів № 11-11-б.б/2462 та клопотання № 15-11-б.б/2463 від 23.09.2020 року про зупинення провадження у справі до розгляду провадження у справі № 202/231/17 про відновлення втраченого провадження. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 року за клопотанням відповідача 1 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В. належним чином засвідчені копії реєстраційної справи та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 22.10.2020 року.

Проте, у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 22.10.2020 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 року судове засідання призначено на 23.12.2020 року.

До початку судового засідання на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2020 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В. надійшла відповідь № 01-16/2020 від 22.09.2020 року, в якій приватний нотаріус повідомила, що після вчинення реєстраційних дій матеріали реєстраційної справи в паперовому вигляді щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 2059192680000, розташованого за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55 "Д", номер запису про право власності: 36035341 від 20.03.2020 року були сформовані та направленні на зберігання відповідному суб`єкту державної реєстрації, що відповідно до закону наділений повноваженнями із забезпечення зберігання реєстраційних справ. Відповідь долучена судом до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні 23.12.2020 року судом повідомлено сторін про самостійне отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації щодо спірного об`єкта нерухомого майна та копій матеріалів реєстраційної справи, які судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.12.2020 року, розглянувши клопотання відповідача 1 № 15-11-б.б/1766 від 17.06.2020 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у зв`язку з відсутністю за сукупності умов для призначення експертизи, визначених ст. 99 ГПК України, та з урахуванням предмету та підстав позову, судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, а також протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 № 15-11-б.б/1728 від 12.06.2020 року про зупинення провадження у справі № 910/4248/20 до розгляду в порядку цивільного судочинства справи № 202/231/17, у зв`язку з відсутністю на час даного судового засідання правових підстав, передбачених п.5 ч. 1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої судової справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4248/20 та призначення розгляду справи по суті на 11.02.2021 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.02.2021 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 24.02.2021 року.

Проте, судове засідання, призначене на 24.02.2021 року, не відбулось у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року розгляд справи призначено на 04.03.2021 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.03.2021 року уповноваженим представником відповідача 1 подано для долучення до матеріалів справи клопотання № 15-11-б.б/285 від 03.03.2021 року про приєднання доказів, а саме копій матеріалів судової справи № 202/231/17 про відновлення втраченого провадження, та письмові пояснення № 15-11-б.б/286 від 03.03.2021 року. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 року у справі в зв`язку з необхідністю вирішення питання про можливість призначення судової будівельно - технічної експертизи у справі судом постановлено перейти зі стадії розгляду справи № 910/4248/20 по суті до стадії підготовчого засідання та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 11.03.2021 року.

У підготовчому судовому засіданні 11.03.2021 року уповноваженим представником відповідача 1 подано для долучення до матеріалів справи клопотання № 15-11-б.б від 11.03.2021 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи (уточнене), в якому відповідач 1 зазначив, що відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року по справі № 202/231/17 факт знищення будівлі та побудови нової будівлі встановлено на підставі матеріалів технічної інвентаризації та акту інженера з інвентаризації від 12.12.2016 року, що, за умови відсутності самих матеріалів справи № 20/231/17, на думку відповідача 1, не є достатнім та належним доказом, встановленим законом.

Окрім цього відповідач 1 наголошував, що за результатами перевірки розміщеної на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформації будь-які відомості про надання дозвільної документації для знесення (знищення) об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 823870680000, а саме нежитлової будівлі що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 55 літ В, а також будь-які відомості про надання дозвільної документації проведення будівельних робіт, та подальшого прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 55 літ Д - відсутні.

Разом з тим, у поданих поясненнях позивача щодо переходу зі стадії судового провадження до підготовчого для вирішення питання про призначення експертизи останнім зазначено, що викладені в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17 обставини визнання факту знищення нерухомого майна - реєстраційний номер: 823870680000, а саме за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55, літ В, мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, оскільки визнання нерухомого майна знищеним є підставою для припинення дії іпотечного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року за результатами розгляду клопотання відповідача 1 про призначення судової будівельно - технічної експертизи та з врахуванням поданих сторонами пояснень, з метою виключення суперечностей та неоднозначностей в наданих сторонами на підтвердження своїх правових позицій доказів, а також для документального підтвердження на підставі належних та допустимих доказів наявності чи відсутності ознак новоствореного об`єкта або здійснення будівельних робіт (будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, тощо), призначено у справі № 910/4248/20 судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз. Провадження у справі зупинене на час проведення судової експертизи.

Відповідно до супровідного листа № 910/4248/20/3173/2021 від 12.05.2021 року матеріали справи № 910/4248/20 в 3томах були направлені на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

Через канцелярію суду 10.06.2021 року надійшло клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 16708/16709/21-44 від 02.06.2021 року про необхідність погодження строку проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів та надання додаткових матеріалів, а також 11.06.2021 року - клопотання № 16708/16709/21-44 від 08.06.2021 року про направлення рахунку платнику відповідача 1 - ПАТ "Родовід Банк". Клопотання судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 року поновлено провадження у справі № 910/4248/20 та призначено клопотання експерта до розгляду на 07.07.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 року судове засідання по розгляду клопотання експерта відкладено на 11.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 року задоволено заяву ТОВ "Топлайн фінанс" про заміну відповідача 1 - ПАТ "Родовід Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс".

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 року у справі № 910/4248/20 задоволено клопотання експертів КНДІСЕ № 16708/16709/21-44 від 02.06.2021 року про надання матеріалів, необхідних для проведення судової будівельно - технічної експертизи. Направлено судовим експертам для проведення експертизи додаткові матеріали: лист Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар лесі Українки, 26) б/н від 30.07.2021 року, повідомлення ПАТ "Родовід Банк" № 11-11-Б.Б/758 від 06.07.2021 року; направлено експертній установі копію квитанції № 33095269 від 29.06.2021 року про оплату ПАТ "Родовід Банк" судової будівельно - технічної експертизи на суму 27 457,60 грн., а також погоджено КНДІСЕ проведення судової будівельно - технічної експертизи документів за наявними матеріалами справи та у термін понад 90 календарних днів, зупинено провадження у справі № 910/4248/20 на час проведення судової експертизи та отримання її результатів.

Супровідним листом від 08.09.2021 року № 910/4248/20/7398/2021 матеріали справи № 910/4248/20 направлено до КНДІСЕ для проведення судової експертизи.

В подальшому, 21.09.2021 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 16708/16709/21-44 від 16.09.2021 року про забезпечення візуально - інструментального обстеження об`єкту дослідження, яке необхідне для подальшого проведення призначеної судової будівельно - технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 року задоволено клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 16708/16709/21-44 від 16.09.2021 року про забезпечення візуально - інструментального обстеження об`єкту дослідження.

Через канцелярію суду 17.11.2021 року надійшло клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.10.2021 року про забезпечення візуально - інструментального обстеження об`єкту дослідження, яке необхідне для подальшого проведення призначеної судової будівельно - технічної експертизи, а саме: надання безперешкодного доступу та належних умов праці для проведення додаткового візуально-інструментального обстеження об`єкту дослідження за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55 Д; надання дозволу на розкриття конструкцій (руйнівним методом) для огляду поверхонь стін під фасадним утепленням, стін під обшивкою листами з гіпсокартону та міжповерхових перекриттів за підвісними стелями; забезпечення технічної можливості та виконавців для розкриття зазначених конструкцій завчасно, до проведення обстеження, яке відбудеться 26.11.2021 орієнтовно о 10:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 року розгляд клопотання експерта призначено на 25.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 року задоволено клопотання експерта КНДІСЕ № 1286/44/10-12-21 від 09.11.2021 року про забезпечення візуально - інструментального обстеження об`єкту дослідження, погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України розкриття конструкцій (руйнівним методом) для огляду поверхонь стін під фасадним утепленням, стін під обшивкою листами з гіпсокартону та міжповерхових перекриттів за підвісними стелями на об`єкті дослідження за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55 Д, виключно в межах та обсязі, необхідному для проведення дослідження; зобов`язано позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" забезпечити надання безперешкодного доступу та належних умов праці для проведення додаткового візуально-інструментального обстеження об`єкту дослідження за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55 Д; забезпечити технічну можливість та виконавців для розкриття зазначених конструкцій завчасно, до проведення обстеження, яке відбудеться 26.11.2021. Провадження у справі № 910/4248/20 зупинено на час проведення судової експертизи та отримання її результатів.

Матеріали справи № 910/4248/20 направлено до КНДІСЕ для проведення судової будівельно - технічної експертизи.

Через канцелярію суду 31.10.2022 року супровідним листом № 16708/16709/21-44 від 12.01.2022 року разом з матеріалами справи № 910/4248/20 від КНДІСЕ надійшов висновок експертів від 12.01.2022 року №16708/16709/21-44 за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної експертизи у справі № 910/4248/20.

Поряд із цим через канцелярію суду 20.12.2021 року від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 17.12.2021 року про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 року поновлено провадження у справі №910/4248/20 та призначено підготовче засідання у справі на 25.01.2023 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 25.01.2023 року засобами електронного зв`язку 13.01.2023 року від уповноваженого представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення б/н від 13.01.2023 року щодо суті спору з урахуванням висновку експертів від 12.01.2023 року № 16708/16709/21-44, за змістом яких відповідач 1 зазначає, що зазначеним висновком експертів підтверджуються доводи ТОВ «Топлайн Фінанс» щодо реконструкції позивачем предмета іпотеки за Договором іпотеки №2007-151/4 від 25.03.2008 року, у зв`язку з чим дія іпотеки поширюється на реконструйований об`єкт нерухомого майна.

Крім того, відповідач 1 повідомив суд, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 року у справі №202/231/17 додаткове рішення Індустріального районного суду від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 скасовано. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 16.01.2023 року від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 13.01.2023 року з урахуванням висновку експертів КНІДСЕ, відповідно до яких позивач вважає висновки експертів необґрунтованими, оскільки вони суперечать юридичним фактам, встановленим додатковим рішенням Індустріального районного суду від 17.01.2017 року у справі №202/231/17, яким було визнано знищеним нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки №2007-151/4 від 25.03.2008 року. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 25.01.2023 року у зв`язку з неявкою уповноважених представників сторін судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.02.2023 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 23.03.2023 року до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4248/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 23.03.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.03.2023 року взяв участь уповноважений представник відповідача 1 поза межами суду в режимі відео-конференції за допомогою додатку EasyCon.

Уповноважені представники позивача та відповідача 2 в судове засідання з розгляду справи по суті 23.03.2023 року не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення позивача та відповідача 2 про розгляд справи по суті, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 22.02.2023 року про закриття підготовчого провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та відповідача 2, а саме: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 55-д та вул. Набережна Перемоги, буд.38 Б, оф.103, м. Дніпро, 49000 відповідно.

Доказів отримання позивачем та відповідачем 2 ухвали суду від 22.02.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи 23.03.2023 року до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень №0105493946095 та №0105493946117, в яких зазначено, що станом на 15.03.2023 року та 20.03.2023 року поштові відправлення не вручено під час доставки відповідно.

В той же час, судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адрес місцезнаходження позивача - ТОВ «Нерухомість Класу Люкс» та відповідача 2 - ТОВ «Інтерблок Плюс», на які здійснювалось відправлення поштової кореспонденції.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження позивача та відповідача2, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищенаведене, а також враховуючи факт отримання позивачем та відповідачем 2 попередніх ухвалу суду у даній справі, господарський суд зазначає, що позивач та відповідач 2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення розгляду справи по суті у справі № 910/4248/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження позивача та відповідача 2 та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки уповноважених представників позивача та відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 23.03.2023 року суд не повідомлено.

Також суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали від 14.04.2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4248/20, які також визначені судом в подальших ухвалах у даній справі, відповідач 2 мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 2 не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем 2 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача 2 на час проведення підготовчого судового засідання 23.03.2023 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та відповідач 2 не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, уповноважені представники ТОВ «Нерухомість класа люкс» та ТОВ «Інтерблок Плюс» не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті 23.03.2023 року, за відсутності підстав для відкладення судового засідання та/або оголошення перерви та відповідних клопотань, здійснював розгляд справи 23.03.2023 року виключно за наявними матеріалами, за відсутності представників позивача та відповідача 2.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.03.2023 року представник відповідача 1 проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових пояснення щодо суті спору з урахуванням висновку експертів від 12.01.2023 року № 16708/16709/21-44.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.03.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права.

Як встановлено судом та зазначено позивачем в поданій суду позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість класа люкс» є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі) загальною площею 800,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та було набуте позивачем на підставі рішення №20/03/20 одноособового учасника товариства від 20.03.2020 року гр. ОСОБА_1 про внесення до статутного капіталу ТОВ «Нерухомість класа люкс» зазначеного нерухомого майна, а також акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Нерухомість класа люкс» від 20.03.2020 року.

Матеріали справи свідчать, що право власності позивача ТОВ «Нерухомість класа люкс» на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 800,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим приватним нотаріусом Маматовою В.В., Київського міського нотаріального округу м. Києва, номер запису про право власності: 36041871, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2059192680000, індексний номер витягу: 204983420.

В свою чергу, право власності засновника ТОВ «Нерухомість класа люкс» гр. ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно було набуто на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17.

Так, додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Рент 2016», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності - задоволено частково.

Розірвано Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 05.12.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Рент 2016».

Визнано знищеним об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 823870680000, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на: об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю із присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_1 , загальною площею 800,7 кв.м., яка складається: І поверх: 1 - тамбур, 1,0 кв.м; 2 - приміщення, 58,8 кв.м; 3 - приміщення, 81,4 кв.м; 4 - вбиральня, 1,2. кв.м; 5 - вбиральня, 1,2 кв.м; 6 - вбиральня, 1,1 кв.м, 7 - вбиральня, 1,1 кв.м; 8 - приміщення, 55,8 кв.м; 9 - приміщення, 52,8 кв.м; І - сходова клітина, 16,6 кв.м; II поверх; 1 - приміщення, 60,0 кв.м; 2 - приміщення, 129,3 кв.м; 3 - приміщення, 54,6 кв.м; II - сходова клітина, 15,8 кв.м; ІІІ поверх: 1 - приміщення, 255.2 кв.м; ІІІ - сходова клітина, 15,8 кв.м.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею - 0, 1194 га, із цільовим призначенням - для реконструкції з розширенням і надбудовою та подальшою експлуатацією офісного комплексу, якій було присвоєно кадастровий номер: 8000000000:91:165:0032 із присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_1 .

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою: загальною площею - 0,1194га, із цільовим призначенням - для реконструкції з розширенням і надбудовою та подальшою експлуатацією офісного комплексу, якій було присвоєно кадастровий номер: 8000000000:91:165:0032, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення, розташованих самочинно побудованих невстановленими особами гаражів та нежитлових приміщень у кількості 11 штук.

В іншій частині позову відмовлено.

Так, згідно встановлених вказаним додатковим судовим рішенням у справі № 202/231/17 обставин підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі №202/231/17 було неналежне виконання Приватним підприємством «Рент 2016» умов Інвестиційного договору будівництва об`єктів нерухомості, укладеного 05.12.2016 року між ОСОБА_1 (як менеджером проекту з будівництва) та ПП «Рент 2016» (як інвестором), предметом якого є участь сторін у здійсненні підготовчих та будівельних робіт шляхом: знищення об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер: 823870680000, а саме: нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55 літ. В, та будівництво нового об`єкту нерухомості нежитлової будівлі із присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 літ. Д , загальною площею 800,7 кв.м., з отриманням у загальну пайову власність сторін відповідних часток нежитлового будинку на умовах і в порядку, передбачених Договором, який розташований в межах земельної ділянки, загальною площею - 0,1194 га, із цільовим призначенням - для реконструкції з розширенням і надбудовою та подальшою експлуатацією офісного комплексу, якій було присвоєно кадастровий номер: 8000000000:91:165:0032 та укладено договір оренди земельної ділянки від 07.08.2009 року між Київською міською радою та ТОВ «Інтерблок Плюс».

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про погашення права власності Приватного підприємства «Рент 2016» на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 823870680000, номер запису про право власності № 17867272 та № 17865139, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців (стара назва - вул. Артема), будинок 55 літ. В, у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомого майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №205055481 від 23.03.2020 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №205055361 від 23.03.2020 року.

На підставі зібраних в матеріалах справи документів та встановлених судовими рішеннями у справах № 910/2815/19 та № 910/16620/16 обставин судом також встановлено, що право власності Приватного підприємство "Рент 2016" на нерухоме майно (нежитлову будівлю) загальною площею 483,40 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було набуте ПП «Рент 2016» на підставі укладених із ТОВ "ІІ Паша" (продавцем) двох договорів купівлі-продажу часток (по 1/2 частки) нежитлової будівлі від 02.12.2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюком М.М. та зареєстрованих в реєстрі за № 1904 та № 1905.

Відповідно до пункту 1.2 указаних договорів купівлі-продажу визначені сторонами частки нерухомого майна, що відчужувались ПП «Рент 2016», належали продавцю ТОВ "II Паша" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року по справі № 910/16620/16, яке набрало законної сили.

Згідно вказаного рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року по справі № 910/16620/16 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІ Паша» набуло право власності на нежитлову будівлю № 55 літ. В загальною площею 483,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2016 року, в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «БРДМ» в розмірі 6 200 000,00 грн. за договором позики від 12.07.2016 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що під час здійснення ним державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, вул. Артема, буд. 55 Д, за ТОВ «Нерухомість класа люкс», приватним нотаріусом було повідомлено Кірєєва Є.О. про те, що в спецрозділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку, номер запису 12854909, дата та час реєстрації 25.03.2008, 18:39:05, підстава виникнення - договір іпотеки, серія та номер 1396, виданий 25.03.2008, видавник Палладій Н.В., опис нерухомого майна: нежитлова будівля, загальною площею 483,4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд 55 літ. В., іпотекодержатель - ВАТ «Родовід Банк», іпотекодавець - ТОВ «Інтерблок Плюс».

Отримавши зазначену інформацію позивач звернувся до ТОВ «Інтерблок плюс», від якого отримав копію Договору іпотеки №2008-151/4 від 25.03.2008 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Інтерблок плюс».

Отже, позивач стверджує, що ПАТ «Родовід Банк» протиправно не було вжито заходів щодо припинення іпотечного обтяження нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55 літ. В, яке було визнано знищеним об`єктом нерухомого майна згідно з додатковим рішенням Індустріального районного суду від 17.01.2017 року у справі №202/231/17, що, в свою чергу, перешкоджає ТОВ «Нерухомість класа люкс» як законному власнику даного майна реалізовувати свої законні права.

Таким чином, позивач вважає Договір іпотеки № 2007-151/14 від 25.03.2008 року, укладений між ВАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Інтерблок плюс», припиненим на підставі статті 17 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку зі знищенням переданої в іпотеку будівлі - нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55 літ. В, реєстраційний номер 823870680000, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість класа люкс» до суду з даним позовом про визнання припиненим укладеного між відповідачами Договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паладій Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1396.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», який перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (банк за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» (позичальник за договором) було укладено Кредитний договір № 2007-151, згідно з пунктом 1.1 якого сторони погодили, що мета, порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України та/або в іноземних валютах (євро, долари США) з повною чи частковою конвертацією у національну валюту та долари США в межах загальної суми 1 868 460,39 євро встановлюється на основі додаткових угод про надання кредиту (траншу) до цього договору, які є невід`ємною частиною (додаткові угоди).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання кредитних коштів позичальнику на виконання вказаного Кредитного договору № 2007-151 від 06.04.2007 року було встановлено, зокрема, рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 року у справі № 2/307 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ТОВ «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Поряд з цим, з метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань за цим кредитним договором, 25.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (іпотекодержатель за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" (іпотекодавець за договором, відповідач 2 у справі) був укладений Договір іпотеки № 2007-151/4 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов пункту 1.1 якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» (боржник) своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором № 2007- 151 від 06.04.2007 року разом з додатковими угодами, можливими змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами, яке було та/або буде прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором та цим Договором, надалі - «основне зобов`язання», передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - нежилий будинок (літера В), загальною площею 483,4 кв.м, який знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 55 (далі - «предмет іпотеки» та/або «нерухоме майно»).

Розділами 2-4 Договору іпотеки сторони погодили права та обов`язки сторін, підстави, порядок і способи звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимоги іпотекодержателя, відповідальність сторін тощо.

Пунктом 1.2.1 Договору іпотеки встановлено, що боржник зобов`язаний погасити заборгованість за Кредитним договором в межах загальної суми 1 500 000,00 Євро в строки, вказані у відповідних Додаткових угодах Кредитного договору, але не пізніше 03 квітня 2009 року.

У відповідності до п. 1.3 Договору іпотеки передане в іпотеку нерухоме майно є власністю іпотекодавця на підставі: договору купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності шляхом викупу № 1225 від 29.01.08 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Інтерблок плюс», зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. за № 267, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів від 29.01.08 р., номер витягу 5356800, номер правочину 2657647; реєстраційного посвідчення № 029763, виданого Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 21.02.08 р., записано у реєстрову книгу № д25п-296, за реєстраційним № 1988.

Вартість предмета іпотеки за цим договором іпотеки за домовленістю сторін складає 17 449 483,00 грн. (п. 1.5 Договору іпотеки).

Згідно з п. 1.8 Договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

У відповідності до пункту 5.4 Договору іпотеки цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення, та діє до повного розрахунку боржника/іпотекодавця за основним зобов`язанням.

Вказаний Договір іпотеки підписаний уповноваженими представниками іпотекодавця та іпотекодержателя, скріплений печатками юридичний осіб та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Палладій Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №1397.

Як встановлено судом, укладений між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Інтерблок плюс» правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

За приписами ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Розділом 3 Договору іпотеки встановлено підстави, порядок і способи звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотеко держателя, а також застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

Так, згідно з пунктом 3.1.1 Договору іпотеки при порушенні боржником своїх обов`язків за основним зобов`язанням щодо строків погашення заборгованості за кредитами, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, та/або при порушенні іпотекодавцем умов цього Договору та у випадках встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За матеріалами справи судом встановлено, що у зв`язку з порушенням позичальником умови кредитного договору, ПАТ "Родовід банк" як позичальник звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ "СП "Відродження" як боржника кредитної заборгованості за Кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області № 2/307 від 02.11.2009 року було стягнуто з ТОВ «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 року за період з 06.04.0207 року до 26.04.2007 року, що складається з: простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1 223 000,00 євро, простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 2 166 000,00 грн., простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 42 218,63 євро, заборгованості по процентах у розмірі 103 849,30 грн., пені за договором у розмірі 133 390,77 євро, пені за договором у розмірі 236 242,37 грн., пені за порушення термінів сплати відсотків за договором у розмірі 4 951,62 євро та пені за порушення термінів сплати відсотків за договором у розмірі 12 180,01 грн.

Доказів виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що у зв`язку із невиконанням ТОВ "СП "Відродження" вищевказаного рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 року у справі № 20/307 про стягнення грошової заборгованості, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6325/13 від 07.10.2013 року, яке набрало законної сили, за позовом ПАТ "Родовід банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" у рахунок погашення зазначеної заборгованості було звернуте стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 року - нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 літ. В, загальною площею 483,4 кв.м, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 8 282 400,00 грн.

При цьому, під час розгляду справи № 910/6325/13 та задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» суд виходив з обставин порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором та невиконання вказаного рішення суду у справі № 20/307, що підтверджувалось, зокрема, наданими банком копіями матеріалів виконавчого провадження ВП № 17166814 та банківської виписки з особового рахунку за період з 06.04.07 року до 07.10.2013 року.

На виконання вказаного рішення у справі №910/6325/13 Господарським судом міста Києва 28.10.2013 року було видано відповідні накази.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 року приватним виконавцем Мельниченко К.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/6325/13, в межах якого постановою від 19.02.2020 року приватним виконавцем здійснено опис та арешт майна (коштів) боржника.

Окрім цього, у попередніх виконавчих провадженнях № 40853155 та 49188021 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі № 910/6325/13 державними виконавцями складались акти опису та арешту майна від 27.03.2014 року та від 29.03.2016 року з одночасним встановленням способу реалізації предмета іпотеки за Договором іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Проте, як зазначає відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, кредитне зобов`язання, яке забезпечене іпотечним договором №2007-151/4 від 25.03.2008 року, та вказане рішення суду у справі №910/6325/13 наразі так і не виконано у зв`язку, як вказує відповідач 1, з неодноразовим відчуженням спірного майна.

Частинами 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що підстави припинення іпотеки визначено у частині 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотека припиняється у разі: 1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 2) реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; 6) з інших підстав, передбачених цим Законом.

Тобто, названою нормою закону визначені підстави, за яких іпотека припиняється у силу закону. Зокрема, згідно положень частини 1 статті 17 вказаного Закону іпотека припиняється у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Наразі, як встановлено судом, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість класа люкс" в обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що вказаним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17 предмет іпотеки, а саме нерухоме майно реєстраційний номер 823870680000, нежитлова будівля, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55, літ. В, визнана знищеним об`єктом, про що на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.03.2020 року внесений запис про знищення об`єкта нерухомого майна, що відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення дії Договору іпотеки, предметом якого є саме вказана будівля.

В частині вказаних доводів позивача з посиланням на додаткове рішення від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17 суд зазначає, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 року у справі № 202/231/17 за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Топлайн Фінанс» додаткове рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у справі № 202/2321/17 скасовано, справу передано на розгляд Шевченківському районному суду м.Києва за підсудністю.

Зокрема, як свідчать матеріали справи та зазначено у вказаній постанові апеляційної інстанції, за інформацією Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільна справа №202/231/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ТОВ «Бул-Спред», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсним правочинів та позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності, викрадена з приміщення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська адвокатом Бобровським А. І. під час ознайомлення з матеріалами справи 17 березня 2020 року.

Наразі, як встановлено судом, додаткове рішення від 17.01.2017 року ухвалене судом у цивільній справі № 20/231/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бул-Спред», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , предметом якої є визнання недійсним правочинів: Додаткових угод від 16.10.2014 року до Договорів про купівлю-продаж цінних паперів №36-1-БД та №26-2-БД від 25 червня 2014 року, укладених між ОСОБА_4 від імені за рахунок та в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі Довіреності від 06.10.2014 року та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за участю ТОВ «Бул-Спред» про заміну сторони Покупця в зобов`язанні з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , тобто у справі з іншими предметом спору та складом сторін, за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 , та опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.03.2020 року.

При цьому ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року за поданням дисциплінарної комісії Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2020 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ТОВ «Бул-Спред», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсним правочинів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2022 року відновлено втрачене провадження у справі № 202/231/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бул-Спред», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним правочинів.

В подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року у справі № 202/231/17 прийнято відмову від позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бул-Спред», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним правочинів та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності, провадження по справі за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання права власності закрито.

Відтак, на час ухвалення рішення у даному спорі наявність в ЄДРСР зазначеного скасованого додаткового рішення від 17.01.2017 року у справі № 202/231/17 як підстави позовних вимог ТОВ «Нерухомість класу люкс» в сукупності з затвердженою судом відмовою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 від позовних вимог свідчить про неспроможність відповідних доводів позивача та, відповідно, про неможливість їх врахування судом.

В свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач 1 як іпотекодержатель та кредитор також вказує на те, що знищення предмету іпотеки не відбулось, а у випадку реконструкції нерухоме майно залишається предметом іпотеки згідно приписів Закону України «Про іпотеку».

Відтак, з метою усунення суперечностей та неоднозначностей наданих сторонами доказів та наведених доводів, документального підтвердження на підставі належних та допустимих доказів наявності чи відсутності ознак новоствореного об`єкта або здійснення будівельних робіт (будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, тощо), у справі № 910/4248/20 ухвалою від 11.03.2021 року призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Наразі зміст, обґрунтування та письмові пояснення сторін щодо призначення у справі судової експертизи, а також перелік запропонованих на її вирішення питань зазначено судом в мотивувальних частинах процесуальних ухвал у справі № 910/4248/20.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Так, за результатами проведеної експертами КНДІСЕ комплексної судової будівельно - технічної експертизи, висновок від 12.01.2022 року №16708/16709/21-44 у якій супровідним листом № 16708/16709/21-44 від 12.01.2022 року надійшов на адресу суду 31.10.2022 року разом з матеріалами справи № 910/4248/20, встановлено:

1, 2. Об`єкт нерухомого майна - будівля за адресою АДРЕСА_1 , створений в результаті проведення комплексу будівельних робіт в будівлі за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців (колишня Артема), 55 В, що відносяться до виду будівництва - реконструкція.

3. Визначити орієнтовний період будівництва нерухомого майна - будівлі за адресою АДРЕСА_1 не вбачається за можливе оскільки експертам на дослідження не надано виконавчої документації по зазначеному будівництву. Роботи з реконструкції будівлі могли бути завершені орієнтовно не раніше II кварталу 2019 року.

4, 5. Виконаний комплекс будівельних робіт на об`єкті - будівля за адресою: АДРЕСА_1 , не призвів до знищення об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 823870680000, а саме: нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 483,40 кв. м із основою будови 293,8 кв. м, в результаті проведення робіт було збережено частину несучих та огороджуючих конструкцій. Визначити в яких саме конкретних обсягах зазначені роботи не відповідають, роботам зі знищення об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 823870680000, а саме: нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 483,40 кв.м із основою будови 293,8 кв. м не вбачається за можливе, оскільки на дослідження не надано відповідної проектної, звітної та виконавчої документації.

6. Виконаний комплекс будівельних робіт на об`єкті - будівля за адресою: АДРЕСА_1 , не може вважатись новим будівництвом об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 800,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , оскільки він являється реконструкцією будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).

Отже, надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, тоді як принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Водночас, судове пізнання завжди опосередковане оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 року у справі №910/5300/17.

Зокрема, ознайомившись зі змістом отриманого судом експертного висновку від 12.01.2022 року №16708/16709/21-44, докладним описом проведених досліджень та висновками з поставлених перед експертами питань, судом встановлено відсутність будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

За результатами здійсненої судом згідно приписів статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України оцінки та аналізу наданого експертного висновку судом встановлено, що на момент внесення 20.03.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про знищення об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 823870680000, а саме: нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 В, загальною площею 483,40 кв.м, предмет іпотеки було реконструйовано, оскільки виконаний комплекс будівельних робіт на об`єкті - будівля за адресою: м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 Д, не призвів до знищення об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 823870680000, а саме: нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 В, загальною площею 483,40 кв. м

При цьому зареєстрований 21.03.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2059192680000, а саме: нежитлова будівля за адресою м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 Д, загальною площею 800,7 кв.м, не може вважатись новоствореним об`єктом нерухомості, оскільки він являється реконструкцією будівлі за адресою: м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 В.

Отже, вказаним експертним висновком спростовуються твердження позивача про факт знищення нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за спірним договором іпотеки.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку" іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Суд зазначає, що збільшення площі об`єкту нерухомості в результаті самочинної реконструкції не робить його новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку (частину) поширюється іпотека.

Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, у разі якщо об`єкт нерухомості не виділений в натурі, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/4650/17, від 04.09.2019 у справі №301/660/16-ц з посиланням на правову позицію в ухвалі Верховного Суду України від 20.04.2011 року у справі № 6-61027св10, та у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №910/15584/16.

При цьому, згідно постанови Верховного суду України від 06.07.2016 року у справі № 6-1213цс16, постанови Верховного суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року у справі № 335/640/15-ц, постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 19.04.2018 року у справі № 161/3376/17 встановлено, що новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2059192680000, а саме: нежитлова будівля за адресою м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 Д, загальною площею 800,7 кв.м, є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 року, характеристики якого змінені в результаті реконструкції першопочаткової площі одного й того самого об`єкту шляхом проведення комплексу будівельних робіт, зокрема, по зміні геометричної конфігурації покрівлі будівлі та перетворення горища на мансарду, наслідком чого є збільшення загальної площі будівлі з 483,4 кв.м до 800,7 кв.м.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Січових стрільців (колишня Артема), 55 Д, загальною площею 800,7 кв.м, на яку зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість класа люкс», поширюється дія іпотеки на підставі Договору іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1397, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання договору іпотеки припиненим на підставі частині 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку зі знищенням предмета іпотеки та будівництвом нового об`єкта.

У той же час, судом встановлено, що на час прийняття рішення у даній справі постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 року у справі №202/231/17 додаткове рішення Індустріального районного суду від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 було скасовано, справу №202/231/17 передано на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за підсудністю.

Таким чином, посилання позивача на вказане рішення Індустріального районного суду від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 як на таке, що встановлює факти та обставини знищення нерухомого майна, що мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи №910/4248/20, є безпідставними.

В частині посилань позивача на правомірність набуття спірного нерухомого майна з огляду на те, що на час укладання між Кірєєвим Є.О. та ПП «Рент 2016» Інвестиційного договору від 05.12.2016 року та ухвалення рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №202/231/17 жодних обмежень прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців 55 Д, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив, у тому числі в реєстрі речових прав не було жодних записів у вигляді заборон, обтяжень та іпотек, суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина 1 статті 23 цього Закону). Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина 2 статті 23 цього закону).

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Тобто, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс16.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц.

Таким чином добросовісність набуття ТОВ «Нерухомість класа люкс» права власності на предмет іпотеки не має значення в силу приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку", яка імперативно визначає, що новий власник стає новим іпотекодавцем навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

В той же час судом встановлено, що 10.12.2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/15788/15 за позовом Іноземної компанії «Норангер Дивелопмент Вест ЛТД» та ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. про зобов`язання вчинити дії, було зобов`язано приватного нотаріуса Павловську Г.О. вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про іпотеку, накладену ПАТ «Родовід Банк» від 25 березня 2008 року номер запису іпотеки 6864984, щодо нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 483,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 55 в.

Водночас вказана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року була скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 року у справі №804/15788/15.

Таким чином запис про іпотеку був виключений з Державного реєстру іпотек на підставі судового рішення, яке було згодом скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу частини 1 статті 4 цього Закону, державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека (пункт 2 частини 1 цієї статті).

Отже, іпотека як забезпечувальне зобов`язання, похідне від основного зобов`язання, за загальним правилом, виникає з моменту проведення її державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та є дійсною до моменту припинення основного зобов`язання у встановленому законом порядку, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, або до закінчення строку дії іпотечного договору (постанова Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №926/2353/18).

В свою чергу, відповідно до частини 3 статті 17 закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, внесення до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді (постанова Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №910/4989/18).

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у пункті 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

З огляду на наведене, за висновком суду, станом на момент укладення між гр. ОСОБА_1 та ПП «Рент 2016» інвестиційного договору від 05.12.2016 року, іпотека щодо спірного нерухомого майна була чинною не зважаючи на відсутність у цей час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі, а відтак до позивача як до нового власника нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором від 25.03.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з приписів чинного законодавства та оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, якими спростовуються доводи позивача про знищення предмета іпотеки та будівництво нового об`єкту нерухомого майна, зважаючи на те, що факт здійснення позивачем реконструкції нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок якої загальна площа вказаного об`єкта нерухомості була збільшена, підтверджується результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, та на момент прийняття рішення належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини позивач суду не представив, тому вимога позивача про припинення Договору іпотеки №2007-151/4 від 25.03.2008 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2023 року

Суддя А.М. Селівон