Рішення

від 07.09.2023 по справі 910/10578/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2023Справа № 910/10578/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" (03142, місто Київ, вулиця Доброхотова, будинок 5-А)простягнення 9 036 грн 34 коп.Представники:не викликались Встановив:

03.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" про стягнення 9 036 грн 34 коп. заборгованості за послуги з оренди нежитлового приміщення у відповідності до актів надання послуг б/н від 31.03.2018 та від 30.04.2018.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та актів надання послуг б/н від 31.03.2018 та від 30.04.2018 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати послуг з оренди нежитлового приміщення в розмірі 6 711 грн 40 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 290 грн 40 коп. 3 % річних та 2 034 грн 51 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10578/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як виконавцем, було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго", як замовнику, послуги оренди приміщення на вул. Доброхотова, 5А за квітень 2018 року та послуги теплопостачання за березень 2018 року на загальну суму 7 841 грн 67 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами надання послуг від 30.04.2018 на загальну суму 6 381 грн 31 коп. та від 31.03.2018 на загальну суму 1 460 грн 36 коп., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши правову природу відносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про укладення між позивачем та відповідачем договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема предмету договору та суми оплати за виконані роботи. Однак сторонами не було встановлено строку здійснення оплати за виконані роботи.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов`язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з своєчасної та повної оплати наданих Публічним акціонерним товариством "Київенерго" послуг, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповід альністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроме нерго" виникла заборгованість за отримані послуги у розмірі 7 841 грн 67 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 7 841 грн 67 коп.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі № 905/1965/19 припинено процедуру розпорядження майном боржника Акціонерного підприємства "Київенерго", яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго", визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

27.07.2021 арбітражним керуючим розміщено оголошення за лотом № 69 про продаж майна в процедурі банкрутства Акціонерне товариство "К.Енерго", порушеного Господарським судом Донецької області, справа № 905/1965/19, а саме: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішенням, яке відбулось на електронному майданчику "Е Тендер" з датою проведення аукціону 27.07.2021.

27.07.2021 за результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-16-000066-1, переможцем визначено Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

02.08.2021 між Акціонерним товариством "К.Енерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" складено Акт про придбання майна на аукціоні, в якому визначено, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено сторонами, та на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27 липня 2021 року, продавець передає у власність покупцеві наступний об`єкт продажу банкрута - Акціонерного товариства "К.Енерго":

Лот № 69: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства "К.Енерго" до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1, в тому числі й оголошені на електронному майданчику через якого покупцем було подано пропозицію - Товариству з обмеженою відповідальністю "Е-ТЕНДЕР".

Предметом акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 02.08.2021, укладеного між сторонами, є право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства "К.Енерго" до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1.

Як вбачається з додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні, новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс") перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" за актами надання послуг від 30.04.2018 та від 31.03.2018 на суму боргу 6 711 грн 40 коп. (вказана сума боргу також відображена у Довідцах про стан дебіторської заборгованості станом на 31.01.2021, виданої Акціонерним товариством "К.Енерго").

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" посилався на те, що ним у встановленому законом порядку набуто право вимоги до відповідача, який не оплатив послуги, отримані на підставі актів надання послуг від 30.04.2018 та від 31.03.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 6 711 грн 40 коп.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 290 грн 40 коп. 3% річних та 2 034 грн 51 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов`язань.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 512, 514 та 517 Цивільного кодексу України: кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Зі змісту норм Цивільного кодексу випливає, що за загальним правилом, будь-яке зобов`язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов`язання або через пряму заборону закону є винятком.

Обмеження щодо заміни кредитора у зобов`язанні може бути встановлено договором або законом (частини 3 статті 512 Цивільного кодексу України). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов`язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором.

Цивільний кодекс встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В частині 1 статті 512 Цивільного кодексу України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Отже, заміна кредитора у зобов`язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому слід брати до уваги те, що в Цивільного кодексі України термін "зобов`язання" вживається в різних значеннях і не збігається змістовно з поняттям "договір".

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався (протилежного матеріали справи не містять), суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" набуло прав вимоги (стало новим кредитором) до боржника (Товариства з обмеженою відповід альністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроме нерго") щодо сплати заборгованості за актами надання послуг від 30.04.2018 та від 31.03.2018 у розмірі 6 711 грн 40 коп.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов`язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.01.2022 позивач, відповідно до опису вкладення в цінний лист, накладної № 0304010736004 та фіскального чеку № 0189833 0174554 від 10.01.2022, направив на адресу відповідача вимогу № 10-10/01 від 10.01.2022 про оплату заборгованості за надані послуги, яка була отримана 11.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0304010736004.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 6 711 грн 40 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" за актами надання послуг від 30.04.2018 та від 31.03.2018 у сумі 6 711 грн 40 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" суми основного боргу у розмірі 6 711 грн 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 034 грн 51 коп. інфляційних нарахувань та 290 грн 40 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 19.01.2022 по 30.06.2023.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням зобов`язань, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 034 грн 51 коп. інфляційних нарахувань та 290 грн 40 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 19.01.2022 по 30.06.2023, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" (03142, місто Київ, вулиця Доброхотова, будинок 5-А, ідентифікаційний код 31752994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315; ідентифікаційний код 38039872) 6 711 (шість тисяч сімсот одинадцять) грн 43 коп. основної заборгованості, 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн 51 коп. інфляційних нарахувань, 290 (двісті дев`яносто) грн 40 коп. 3% річних та 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 63 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька