Ухвала

від 08.09.2023 по справі 910/13786/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

м. Київ

08.09.2023Справа №910/13786/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд. 8, Н/П 127; ідентифікаційний код 33635083)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТТ" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1; ідентифікаційний код 32393217)

про стягнення заборгованості у розмірі 14 069,34 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТТ" про стягнення заборгованості у розмірі 14 069,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" вказує, що ним у період з січня по грудень 2022 року згідно Договору №35/Ц/ПС/11 від 01.08.2008 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АМТТ" послуги з спостереження і обслуговування засобів пожежної автоматики у складських та офісних приміщеннях, розташованих за адресою: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 1/А, загальною вартістю 11 022,00 грн., в той час як відповідач не оплатив надані послуги, у зв`язку з чим у нього виник борг перед позивачем у вказаній сумі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №35/Ц/ПС/11 від 01.08.2008 позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТТ" пені у розмірі 1 500,48 грн., 3% річних у розмірі 183,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 363,20 грн.

За наслідками розгляду позовних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" судом було виявлено, що справа №910/13786/23 не відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва, а тому підлягає передачі для розгляду іншому суду з огляду на наступне.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Тотожні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в статтях 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Так, відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням відповідача до 08.09.2023 була адреса: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 1/А.

Тобто на момент звернення до суду із даним позовом (29.08.2023) відповідач мав місцезнаходження у Київській області, на територію якої (крім м. Київ) поширюється юрисдикція Господарського суду Київської області, та лише 08.09.2023 ним було змінено місцезнаходження та на даний час він знаходиться у м. Київ.

Варто відзначити, що підсудність спору визначається саме станом на момент звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується змістом постанов Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №921/730/19 та від 14.06.2022 у справі №910/15190/20.

Попри наведене, частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ та передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Як зазначено в постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Подібні висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів щодо нерухомого майна викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021 по справі №911/2390/18, а також у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21 та від 27.09.2022 у справі №922/423/19.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань, пов`язаних з володінням нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України.

В даному випадку предметом вирішення спору за поданим позовом є саме стягнення заборгованості з оплати послуг з спостереження і обслуговування засобів пожежної автоматики у складських та офісних приміщеннях, які безпосередньо (нерозривно) пов`язані із об`єктом нерухомого майна за адресою: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 1/А.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань, пов`язаних із володінням та користуванням відповідачем нерухомістю, що в силу викладеної у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду правової позиції вказує на поширення щодо нього правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.

Відтак, враховуючи, що відповідна нерухомість розташована у Київській області, то спір у цій справі за правилами виключної підсудності підлягає розгляду саме Господарським судом Київської області.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, позовні матеріали підлягають направленню до Господарського суду Київської області.

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної безпеки" (вих. №1/ПЗ від 29.08.2023) разом з доданими до неї матеріалами направити за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16/108).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко