Рішення

від 11.09.2023 по справі 910/14969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/14969/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912)

до Державного підприємства "Експлуатаційно-майнове управління" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 24; ідентифікаційний код: 33947225)

про стягнення 12 832,10 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Експлуатаційно-майнове управління" (далі - відповідач) про стягнення 12 832,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникло право вимоги до відповідача як до особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов`язків завдано шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

23.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність застосування своїм страховиком коефіцієнту фізичного зносу під час виплати страхового відшкодування позивачу.

23.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Вказане клопотання мотивоване тим, що внаслідок безпідставного застосування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу "Acura", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ПАТ "НАСК "Оранта" зменшило розмір належного до сплати страхового відшкодування, а тому, у зв`язку із недостатністю страхової виплати, на відповідача покладено тягар зі сплати позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено.

07.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він, із посиланням на правовий висновок Верховного Суду, зазначає, що саме відповідач зобов`язаний відшкодувати різницю між реальними збитками і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020 о 07 год. 14 хв. на перехресті вул. Набережно-Хрещатицької, 37/55 та вул. Хоривої в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Skoda Superb", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Acura MDX", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 02.03.2020 у справі № 758/1225/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, транспортний засіб "Acura MDX", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 143208а9кп від 22.05.2019.

17.01.2020 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Згідно з наявними у матеріалах справи рахунком ремонтної організації (Приватного підприємства "Авто-Актив") №О000170 від 21.01.2020 та ремонтною калькуляцією №1.003.20.0 від 21.01.2020 вартість ремонту транспортного засобу "Acura MDX", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 32 807,82 грн.

На підставі Страхового акту № ARX2536533 від 23.01.2020, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 32 807,82 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 32 807,82 грн, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 635578 від 24.01.2020.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Superb", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5728360.

Позивач звернувся до страховика винної у ДТП особи із заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу № 1971/18/ЦВ від 02.03.2020.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" визначило страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 50% і, на підставі Страхового акту № ОЦВ-Р-20-32-20682/1 від 30.03.2020, виплатило позивачеві страхове відшкодування в розмірі 19 975,72 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 19465 від 21.04.2020.

Оскільки сума завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перевищила суму виплаченого страховиком страхового відшкодування, позивач зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, чиїм працівником - ОСОБА_1 було завдано шкоди, 12 832,10 грн майнової шкоди (сума перевищення).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 143208а9кп від 22.05.2019 та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № ARX2536533 від 23.01.2020, рахунку № О000170 від 21.01.2020 та ремонтної калькуляції № 1.003.20.0 від 21.01.2020, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 32 807,82 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 635578 від 24.01.2020.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина фізичної особи - ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Superb", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5728360.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за вказаним страховим випадком виплатив потерпілому страхове відшкодування в розмірі 32 807,82 грн, яке розраховано без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Натомість страховик винної особи виплатив позивачу в порядку суброгації страхове відшкодування в розмірі 19 975,72 грн, застосувавши при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей в розмірі 50%.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що на момент скоєння дорожньої-транспортної пригоди ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки, оскільки працював водієм автотранспортних засобів у відповідача, відтак вказані обставини відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

З огляду на вищенаведене, різницю між розміром завданої шкоди в результаті ДТП (32 807,82 грн) та виплаченим ПАТ "НАСК "Оранта" страховим відшкодуванням (19 975,72 грн), що складає 12 832,10 грн, в силу положень статей 1172, 1187 та 1194 Цивільного кодексу України, має відшкодовувати відповідач як роботодавець винної в ДТП особи.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність застосування ПАТ "НАСК "Оранта" коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу "Acura", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого було зменшено розмір належного до сплати страхового відшкодування і покладено тягар зі сплати позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою на відповідача, оскільки спір між відповідачем та його страховиком щодо визначення розміру коефіцієнта фізичного зносу виходить за межі предмета цього позову.

Суд зауважує, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16 та постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, який у подальшому підтримано й Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає майнова шкода в розмірі 12 832,10 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Експлуатаційно-майнове управління" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 24; ідентифікаційний код: 33947225) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) майнову шкоду в розмірі 12832 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.09.2023

Суддя О.В. Нечай