Рішення

від 11.09.2023 по справі 910/5181/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/5181/23Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріенжел"

про стягнення 87 019,60 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (далі - ТОВ "Велес Буковина", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріенжел" (далі - ТОВ "Меріенжел", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 87 019,60 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором експедиційно-транспортного обслуговування № 1-101122 від 10.11.2022 в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ «Велес Буковина» просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 75 000 грн., пеню в сумі 10 273,97 грн., інфляційні втрати в сумі 1 129,20 грн. та 3 % річних у сумі 616,43 грн, що разом становить 87 019,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.11.2022 року між ТОВ «Меріенжел» (експедитор) та ТОВ «Велес Буковина» (перевізник) був укладений договір на експедиційно-транспортне обслуговування № 1-101122 (далі - договір), за умовами якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних перевезеннях (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1.1 договору експедитор зобов`язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого «замовлення на перевезення», що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення додаткові вимоги, а також своєчасно оплачувати послуги перевізника (п. 2.1.7 договору).

Ціни та послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника (п. 3.1 договору)

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, якщо в «замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Згідно з п. 8.3 договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31. 12.2022. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає силу для сторін кожного разу ще на один рік.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як встановлено судом, 10.11.2022 ТОВ «Меріенжел» було надано ТОВ «Велес Буковина» замовлення № 1 на транспортно-експедиційне перевезення вантажу - антипасти масою 15885 кг. за маршрутом: Катеріні (Katerini), Греція - Київ, Україна. У замовленні № 1 зазначено, що вартість перевезення становить 125 000 грн. та оплата повинна бути здійснена безготівковим способом протягом 14 днів з дня отримання оригіналів документів.

Позивачем була надана відповідачу послуга з перевезення вантажу у період з 16.11.2022 по 25.11.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами:

- актом надання послуг № 960-22ВБ від 25.11.2022;

- актом надання послуг №445-41 від 25.11.2022;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 015796 від 16.11.2022;

- рахунком на оплату № 960-22ВБ від 25.11.2022;

- рахунком на оплату № 445-41 від 25.11.2022;

11.12.2022 року відповідач отримав зазначені документи через поштовий сервіс «Нова пошта», що підтверджується наявною в матеріалах справи експрес-накладною № 20450629562256, в якій зазначено, що датою отримання документів є 11.12.2022.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином.

Проте відповідач, який повинен був оплатити вартість наданих йому послуг до 25.12.2022, допустив порушення умов договору, а саме - 06.01.2023 року здійснив часткову їх оплату на суму 50 000 грн.

У подальшому, відповідно до гарантійного листа ТОВ «Меріенжел» № 1/020223 від 02.02.2023, відповідач взяв на себе обов`язок в термін до 10.03.2023 року погасити наявний грошовий борг за договором №1-101122 від 10.11.2023 року по оплаті за транспортно-експедиційне перевезення вантажу №1 від 10.11.2022 року в розмірі 75 000 грн.

Однак на час звернення позивача до суду, такої оплати відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості наданих послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «Велес Буковина» про стягнення з відповідача боргу в сумі 75 000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з ТОВ «Меріенжел» пеню в сумі 10 273,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку затримки оплат, вказаних в п. 3.1, 4.1 даного договору, експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, на підставі наведених правових норм та в силу пункту 5.4 договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату пені є правомірними.

Стосовно заявлених до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 1 129,20 грн. та 3 % річних у сумі 616,43 грн., то суд враховує, що таке право позивача передбачене законом. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених матеріальних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 129,20 грн. та 3 % річних у сумі 616,43 грн., тобто в сумах, заявлених позивачем.

Отже, позов ТОВ «Велес Буковина» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 684,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 10 640,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 10 640,00 грн. заявник надав копії:

- договору про надання юридичної (правової) допомоги № 10/23 від 24.01.2023, укладеного ТОВ «Велес Буковина» з адвокатським об`єднанням «Кирилюк і Партнери" (з урахуванням додаткової угоди № 10/23 від 24.01.2022), в якому сторони дійшли згоди про вартість послуг, наданих адвокатським об`єднанням, що складає 10 640 грн. (п. 4.1.1);

- замовлення від 24.01.2023 відповідно до п. 2.1 договору про надання правової допомоги № 10/23 від 24.01.2023;

- звіту до договору № 10/23 про надання правової допомоги від 24.02.2023 (із зазначенням переліку наданих послуг).

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та (або) значення справи.

Тому, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на категорію справи, яка не є складною; ціну позову, яка не перевищує 100 прожиткових мінімумів; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позовної заяви такої категорії; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, який відбувся без виклику сторін; відсутність будь-яких заперечень відповідача проти позову, суд вважає обґрунтованою вартість витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Також суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн. покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріенжел" про стягнення 87 019, 60 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Меріенжел" (02160, місто Київ, вулиця Регенераторна, будинок 4, ідентифікаційний код 40619128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (58023, м. Чернівці, вулиця Руська, будинок 245, квартира 14, ідентифікаційний код 37273350) заборгованість у сумі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч ) грн. 00 коп., пеню в сумі 10 273 (десять тисяч двісті сімдесят три) грн. 97 коп., інфляційні втрати у сумі 1 129 (одна тисяча сто двадцять дев`ять ) грн. 20 коп., 3 % річних у сумі 616 (шістсот шістнадцять гривень) грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складене 11 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.