Постанова

від 05.09.2023 по справі 592/12704/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м.Суми

Справа №592/12704/21

Номер провадження 22-ц/816/1197/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач Сумська міська рада Сумської області,

відповідач ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Буняка Юрія Ігоровича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2023 року, ухвалене в складі судді Алфьорова А.М.,

в с т а н о в и в :

06 жовтня 2021 року Сумська міська рада Сумської області (далі - Сумська міська рада) звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 82097,29 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2145 га, кадастровий номер 5910136600:02:003:0496 за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди за період з 01 грудня 2018 року до 01 серпня 2021 року, стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 547196,43 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2704 га., кадастровий номер 5910136600:02:003:0021 за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди за період з 01 грудня 2018 року до 01 серпня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником 83/100 частки нежитлового приміщення цеху під літерою «Ш», загальною площею 4343,7 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_1 на земельних ділянках площею 1,2704 га (кадастровий номер 5910136600:02:003:0021) та площею 0,5484 га (кадастровий номер 5910136600:02:003:0401), які належать Сумській міській раді. Вказані земельні ділянки Сумською міською радою були передані в оренду ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» строком до 26 грудня 2016 року та 29 лютого 2017 року відповідно. Рішенням Сумської міської ради від 14червня 2017 року № 2181-МР ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5484 га на дві земельні ділянки площею 0,2145 га та 0,3339 га. Ділянці площею 0,2145 га присвоєно кадастровий номер 5910136600:02:003:0496, а ділянці площею 0,3339 га присвоєно кадастровий номер 5910136600:02:003:0495. Після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:02:003:0401 ОСОБА_1 було надіслано лист про укладення договору оренди на дві земельні ділянки та лист про визначення розміру недоотриманого доходу за використання земельних ділянок комунальної власності без укладення договору оренди за період з 01 грудня 2018 року до 01 серпня 2021 року. Відповідач вимог позивача не виконав.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2023 року позов Сумської міської ради задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 82097,29 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2145 га, кадастровий номер 5910136600:02:003:0496, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди за період з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 547196,43 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2704 га., кадастровий номер 5910136600:02:003:0021 за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди за період 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради судовий збір у розмірі 9439,41 грн.

Відповідач через свого представника оскаржив вказане рішення суду та, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року скасовані судові рішення, на підставі яких за ТОВ «Інфініто» було зареєстроване право власності на нежитлові приміщення цех у АДРЕСА_1 , які за договором від 29 червня 2015 року пожертвувано відповідачу. Відтак, у товариства на день укладення договору не було права власності на нерухоме майно. Крім того, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 грудня 2021 року фактично підтверджено право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення. Також суд не врахував, що на підставі договору про поділ нерухомого майна від 26 листопада 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на окремі, виділені в натурі об`єкти нерухомості (приміщення цеху). Звертає увагу, що державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням вже набутого права власності, тобто суд дійшов помилкового висновку, що оскільки за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно (приміщення цеху), тому саме відповідач має сплачувати заявлений борг.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумська міська рада просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому позивач зазначає, що постановою Господарського суду м. Києва від 18 січня 2016 року визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу 83/100 частин нежитлового приміщення (приміщення цеху), укладеного між ТОВ «Інфініто» та ТОВ «Торговий дім «Оріонн-Д», тобто останнє не мало право відчужувати цех ОСОБА_2 . Відтак, договір пожертви від 29 червня 2015 року, за яким ТОВ «Інфініто» передало у власність відповідачу нежитлові приміщення, є дійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Буняка Ю.І., представника позивача ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 83/100 частки нежитлового приміщення цеху під літерою «Ш», загальною площею 4343,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладеного між ТОВ «Інфініто» та ОСОБА_1 договору пожертви від 29 червня 2015 року, державна реєстрація права власності за відповідачем здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 червня 2015 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 41277759101.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 вказаного договору пожертви від 29 червня 2015 року відповідач отримав у власність нежитлове приміщення, яке розташоване на земельній ділянці площею 1,2704 га, кадастровий номер 5910136600:02:003:0021 та площею 0,5484 га кадастровий номер 5910136600:02:003:0401, належні Сумській міській раді.

У п. 1.3 договору пожертви вказано, що ОСОБА_1 відомо, що вказані земельні ділянки належать Сумській міській раді та передані в оренду ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» строком до 26 грудня 2016 року та 29 лютого 2017 року.

Рішенням Сумської міської ради від 14 червня 2017 року № 2181-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,5484 га., кадастровий номер 5910136600:02:003:0401 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 10485138 від 08 жовтня 2013 року), на дві земельні ділянки площею 0,2145 га та 0,3339 га

У зв`язку з поділом земельну ділянку площею 0,2145 га за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано у Державному земельному кадастрі 05 липня 2017 року, присвоєно кадастровий номер 5910136600:02:003:0496. Земельну ділянку площею 0,3339 га за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано у Державному земельному кадастрі 05 липня 2017 року присвоєно кадастровий номер 5910136600:02:003:0495.

Після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:02:003:0401 належне відповідачу ОСОБА_1 нерухоме майно розташоване на земельних ділянках площею 1,2704 га (кадастровий номер 5910136600:02:003:0021) та площею 0,2145 га (кадастровий номер 5910136600:02:003:0496), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 02 лютого 2021 року земельні ділянки площею 0,2145 га (кадастровий номер 5910136600:02:003:0496) та площею 1,2704 га (кадастровий номер 5910136600:02:003:0021), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у комунальній власності Сумської міської ради.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що Сумська міська рада є власником земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові приміщення (цех) і у період з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2021 року відповідач, будучи власником вказаних приміщень, користувався земельними ділянками без оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею. При цьому суд вважав відповідача фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки, тобто позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України.

За положеннями глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування належною позивачу земельною ділянкою. При набутті прав на нерухоме майно нежитлові приміщення право користування земельною ділянкою за спірний період до відповідача не перейшло, а відтак він користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника жилого будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення відповідачем власником об`єкту нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у період з 01 грудня 2018 року до 01 серпня 2021 року не був власником земельної ділянки, що фактичними власниками є треті особи, є недоведеними.

Як встановив місцевий суд та не спростовано сторонами, відповідач за період з 01 грудня 2018 року до 01 серпня 2021 року не вчиняв жодних дій з приводу оформлення права користування земельною ділянкою.

Заперечень проти розміру розрахунку завданих позивачу збитків відповідач суду не надав.

Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено процесуальний чи матеріальний закон, що потягнуло б за собою скасування оскаржуваного рішення.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов правильного висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Буняка Юрія Ігоровича залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина