Рішення

від 30.08.2023 по справі 910/9494/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2023Справа № 910/9494/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.КОМОДІТІЗ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО»

про стягнення 1 373 084, 93 грн

за участю представників:

від позивача: Тітова Т.С.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.КОМОДІТІЗ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО» про стягнення 1 373 084, 93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем домовленостей за договором про новацію боргу у позикове зобов`язання від 02.01.2023.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі № 910/9494/23 на 04.07.2023.

У судовому засіданні 04.07.2023 суд оголосив про відкладення підготовчого засіданні на 19.07.2023, у зв`язку з відсутністю представника відповідача.

У судовому засіданні 19.07.2023 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9494/23 до судового розгляду по суті на 30.08.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судове засідання 30.08.2023 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи по суті відповідач повідомлений ухвалою суду від 19.07.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 30.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 січня 2023 року між ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ» та ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО» укладено договір про новацію боргу у позикове зобов`язання, відповідно до предмету якого, сторони за взаємною згодою та волевиявленням дійшли домовленості про те, що у відповідності до статей 604, 1053 Цивільного кодексу України зобов`язання, яке виникло на підставі договору залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення № 12-07/2022-1 від 12.07.2022, який було укладено між стороною-1, як вкладником та стороною-2, як фінансовою установою, яка залучила фінансові активи із зобов`язанням їх наступного повернення, змінюється новим позиковим зобов`язанням.

Позивач зазначає, що на підставі договору про розірвання від 30.12.2022, сторони, за згодою сторін, припинили зобов`язання за первинним договором та визначили строк для повернення стороні-1 стороною-2 суми фінансових активів та нарахованих процентів за первинним договором, які погоджені сторонами та складають суму зобов`язання сторони-2 за первинним договором перед стороною-1 у розмірі 1 373 084,93 грн, а саме: залучені фінансові активи у розмірі 1 300 000,00 грн та нараховані відсотки у розмірі 73 084,93 грн.

За доводами позивача, керуючись своїм правом на дострокове повернення наданої позики, передбаченим пунктом 3.1.3 укладеного договору, ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ» 24.04.2023 звернулося з вимогою № 940/2-04/23 до ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО», в якій просило відповідача достроково повернути позику позивачу у розмірі 1 373 084,93 грн у 15-денний строк від дати отримання письмової вимоги.

Позивач посилається на те, що на час подання позову вимога відповідачем не виконана, відповідь на вимогу позивач не отримував, строк на виконання зобов`язання з дострокового повернення позики за договором про новацію боргу у позикове зобов`язання від 02.01.2023 сплив, а тому ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ» звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.КОМОДІТІЗ» (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО» (сторона-2, відповідач) був укладений договір про новацію боргу у позикове зобов`язання (надалі - договір), відповідно до якого сторони за взаємною згодою та волевиявленням дійшли домовленості про те, що у відповідності до статей 604, 1053 Цивільного кодексу України зобов`язання, яке виникло на підставі договору залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення №12-07/2022-1 від 12.07.2022 (надалі - «Первинний договір»), який було укладено між стороною-1 як вкладником та стороною-2 як фінансовою установою, яка залучила фінансові активи із зобов`язанням їх наступного повернення, змінюється новим позиковим зобов`язанням (п. 1.1. договору).

У пункті 1.2. договору визначено, що на дату укладання цього договору сторона-2 має зобов`язання з повернення стороні-2 суми фінансових активів та сплати нарахованих відсотків за первинним договором, відповідно до якого фінансова установа в порядку та на умовах, визначених первинним договором, залучила від сторони-1 фінансові активи із зобов`язанням щодо наступного їх повернення та сплати процентів (винагороди) за користування такими активами, а сторона-2 зобов`язалась передати стороні-1 такі активи в визначені первинним договором строки та розміри.

На підставі договору про розірвання від 30.12.2022 сторони за згодою сторін припинили зобов`язання за первинним договором та визначили строк для повернення стороні-1 стороною-2 суми фінансових активів та нарахованих процентів за первинним договором, які погоджені сторонами та складають суму зобов`язання сторони-2 за первинним договором перед стороною-1 у розмірі 1 373 084 (один мільйон триста сімдесят три тисячі вісімдесят чотири) гривні 93 копійки (надалі - «зобов`язання»), а саме: залучені фінансові активи у розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок та нараховані відсотки у розмірі 73 084 (сімдесят три тисячі вісімдесят чотири) гривні 93 копійки.

За взаємною домовленістю сторони погодили, що з моменту укладання цього договору зобов`язання сторони-2 перед стороною-1, що виникло з первинного договору у розмірі, що визначений у абзаці 2 пункту 1.2 цього договору, вважається погашеним (виконаним) (п. 1.3. договору).

У п. 1.4 договору визначено, що за новим позиковим зобов`язанням сторона-1 надає стороні-2 позику (поворотну фінансову допомогу (надалі - «Позика»), а саме передає стороні-2 грошові кошти у розмірі 1 373 084 (один сімдесят три тисячі вісімдесят чотири) гривні 93 копійки, а сторона-2 зобов`язується повернути стороні-1 зазначені грошові кошти у розмірі та строки, які визначені у цьому договорі.

За умовами п. 1.5. договору позика у розмірі позикового зобов`язання надається стороною-1 стороні-2 для потреб сторони-2 як товариства відповідного до статутних цілей його діяльності.

Позика у розмірі грошових коштів позикового зобов`язання вважається наданою з моменту укладання цього договору, який підтверджує фактичне отримання стороною-2 грошових коштів. Підписанням цього договору стороною-2 свідчить, що грошові кошти у розмірі позики нею отримані (п. 1.6. договору).

Згідно з п. 1.7 договору сторони погодили, що грошові кошти у розмірі позики зобов`язання надаються стороні-2 безкоштовно та без нарахування процентів за користування стороною-2 грошовими коштами сторони-1.

За умовами п. 2.1. договору сторони погодили, що сторона-2 зобов`язана повернути суму позики стороні-1 у строк до 29.11.2023 (включно).

У відповідності до п. 3.1.3. договору сторони погодили, що сторона-1 має право вимагати дострокового повернення наданої позики, направивши письмову вимогу про повернення позики у розмірі, обумовленому у п. 1.4. цього договору, стороні-2.

Водночас, сторона-2 зобов`язана на письмову вимогу сторони-1 достроково повернути надану позику у розмірі, обумовленому у п. 1.4. цього договору у 15-денний строк від дати письмові вимоги про повернення позики (п. 3.2.5 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту належного і в повному обсязі виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно п. 3.1.3. договору 25.04.2023 позивачем надіслано відповідачу вимогу № 940/2-04/23 від 24.04.2023, в якій позивач просив відповідача достроково повернути позику позивачу у розмірі визначеному в п. 1.4 договору, а саме у розмірі 1 373 084,93 грн у 15-денний строк від дати отримання письмової вимоги. На підтвердження надіслання позивачем та отримання відповідачем вимоги надано до матеріалів справи копію опису вкладення в цінний лист, поштову накладну та поштову квитанцію № 0101510348592 від 25.04.2023, трекінг відправлень AT «Укрпошта» № 0101510348592.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що оскільки вимога № 940/2-04/23 від 24.04.2023 отримана відповідачем 27.04.2023, то строк на виконання зобов`язання з дострокового повернення позики за договором про новацію боргу у позикове зобов`язання від 02.01.2023 сплив 09.05.2023.

За доводами позивача, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення позики на вимогу позивача, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 373 084, 93 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2023 сторони уклали договір про новацію боргу у позикове зобов`язання, у пункті 1 якого підтвердили, що за взаємною згодою та волевиявленням сторони дійшли домовленості про те, що у відповідності до статей 604, 1053 Цивільного кодексу України зобов`язання, яке виникло на підставі договору залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення №12-07/2022-1 від 12.07.2022, який було укладено між позивачем як вкладником та відповідачем як фінансовою установою, яка залучила фінансові активи із зобов`язанням їх наступного повернення, змінюється новим позиковим зобов`язанням (п. 1.1. договору).

Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов`язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов`язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України); дійсність первинного зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тим ж сторонами (новація).

У пункті 1.2. договору визначено, що на дату укладання цього договору сторона-2 має зобов`язання з повернення стороні-2 суми фінансових активів та сплати нарахованих відсотків за первинним договором, відповідно до якого фінансова установа в порядку та на умовах, визначених первинним договором, залучила від сторони-1 фінансові активи із зобов`язанням щодо наступного їх повернення та сплати процентів (винагороди) за користування такими активами, а сторона-2 зобов`язалась передати стороні-1 такі активи в визначені первинним договором строки та розміри.

На підставі договору про розірвання від 30.12.2022 сторони за згодою сторін припинили зобов`язання за первинним договором та визначили строк для повернення стороні-1 стороною-2 суми фінансових активів та нарахованих процентів за первинним договором, які погоджені сторонами та складають суму зобов`язання сторони-2 за первинним договором перед стороною-1 у розмірі 1 373 084 (один мільйон триста сімдесят три тисячі вісімдесят чотири) гривні 93 копійки (надалі - «зобов`язання»), а саме: залучені фінансові активи у розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок та нараховані відсотки у розмірі 73 084 (сімдесят три тисячі вісімдесят чотири) гривні 93 копійки.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем сплачено на рахунок відповідача кошти у розмірі 1 300 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4052285 від 12.07.2022, з призначенням платежу: «надання фінансових активів згідно договору залучення фінансового активу із зобов`язанням щодо наступного їх повернення від 12.07.2022 №12-07/2022-1 без ПДВ».

Сторонами у п. 1.4 договору визначено, що за новим позиковим зобов`язанням сторона-1 надає стороні-2 позику (поворотну фінансову допомогу, а саме передає стороні-2 грошові кошти у розмірі 1 373 084 (один сімдесят три тисячі вісімдесят чотири) гривні 93 копійки, а сторона-2 зобов`язується повернути стороні-1 зазначені грошові кошти у розмірі та строки, які визначені у цьому договорі.

При цьому, сторони погодили у п. 1.6. договору, що позика у розмірі грошових коштів позикового зобов`язання вважається наданою з моменту укладання цього договору, який підтверджує фактичне отримання стороною-2 грошових коштів. Підписанням цього договору стороною-2 свідчить, що грошові кошти у розмірі позики нею отримані.

Отже, в контексті обставин справи суд вважає, що укладення договору про новацію боргу у позикове зобов`язання свідчить про фактичне виникнення обов`язку у відповідачу з повернення суми позики позивачу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.1. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний повернути суму позики позивачу у строк до 29.11.2023 (включно).

Водночас, пунктами 3.1.3. та 3.2.5 договору сторони передбачили, що сторона-1 має право вимагати дострокового повернення наданої позики, направивши письмову вимогу про повернення позики у розмірі, обумовленому у п. 1.4. цього договору, стороні-2. Сторона-2 зобов`язана на письмову вимогу сторони-1 достроково повернути надану позику у розмірі, обумовленому у п. 1.4. цього договору у 15-денний строк від дати письмові вимоги про повернення позики.

25.04.2023 позивачем надіслано відповідачу вимогу № 940/2-04/23 від 24.04.2023 про дострокове повернення позики позивачу у розмірі 1 373 084,93 грн у 15-денний строк від дати отримання письмової вимоги, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, поштовою накладною та поштовою квитанцією № 0101510348592 від 25.04.2023, факт отримання вимоги підтверджується трекінгом відправлень AT «Укрпошта» № 0101510348592, з якого вбачається, що відповідач отримав вимогу - 27.04.2023.

Відтак, суд дійшов висновку, що строк повернення відповідачем позики є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів повернення боргу у розмірі 1 373 084,93 грн відповідач не надав, заперечень проти заборгованості у сумі 1 373 084,93 грн суду не повідомив.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму позики у розмірі 1 373 084,93 грн в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1 373 084,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.КОМОДІТІЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО» повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОЩАДНЕ ТОВАРИСТВО» (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 1/7, ідентифікаційний код 42667545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.КОМОДІТІЗ» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 3А, ідентифікаційний код 42601505 заборгованість у сумі 1 373 084,93 грн та судовий збір у сумі 20 596,28 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.09.2023.

Суддя О.В. Гулевець