Ухвала

від 11.09.2023 по справі 913/303/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

11 вересня 2023 року м.Харків Справа № 913/303/23

Провадження № 30/913/303/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши в порядку наказного провадження заяву № 28/08 від 28.08.2023

стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Продукт Плюс», м. Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про видачу судового наказу про стягнення 75674 грн 40 коп.

Без повідомлення (виклику) сторін,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Продукт Плюс» звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою № 28/08 від 28.08.2023 про видачу судового наказу про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон» заборгованості за договором поставки № 449/19 від 03.01.2019 в сумі 75674 грн 40 коп., з яких: 57668 грн 31 коп. основний борг; 15508 грн 89 коп. сума інфляційного збільшення; 2497 грн 20 коп. 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 заява передана на розгляд судді Голенко І.П.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України).

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

При цьому обсяг наданих заявником доказів, має бути достатнім для формування у суду переконання про реальність заявлених грошових вимог навіть без повноцінної перевірки їх обґрунтованості по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судвстановив, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Продукт Плюс» про видачу судового наказу обґрунтована наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон» зісплати вартості поставленого товару за договоромпоставки № 449/19 від 03.01.2019.

Заявник зазначає, щоборжнику поставлено товар на загальну суму 58380 грн 09 коп.за видатковими накладними №№ КМ000010533, КМ000010519, КМ000010913, КМ000010648 від 08.02.2022, №№ КМ000010957, КМ000010985, КМ000011064 від 09.02.2022, №№ КМ000011265, КМ000011547 від 10.02.2022, №№ КМ000011578, КМ000011710, КМ000011711 від 11.02.2022, №№ КМ000011831, КМ000011982, КМ000012014 від 12.02.2022, №№ КМ000012052, КМ000012179, КМ000012180 від 14.02.2022, №№ КМ000012289, КМ000012406, КМ000012541, КМ000012542 від 15.02.2022, №№ КМ000012835, КМ000012636 від 16.02.2022, №№ КМ000012851, КМ000012902, КМ000013022 від 17.02.2022, №№ КМ000013103, КМ000013279 від 18.02.2022, №№ КМ000013362, КМ000013518, КМ000013383, КМ000013468, КМ000013517 від 19.02.2022, №№ КМ000013585, КМ000013593, КМ000013715, КМ000013716 від 21.02.2022, №№ КМ000013821, КМ000013921, КМ000014117 від 22.02.2022, №№ КМ000014158, КМ000014172від 23.02.2022, № КМ000014522 від 24.02.2022, № КМ000014609 від 01.03.2022.

Вартість товару за видатковою накладною № КМ000010533 від 08.02.2022 боржником сплачена частково. Тому, як зазначає заявник, заборгованість за цією видатковою накладною становить 828 грн 32 коп., а загальний розмір заборгованості з врахуванням часткової оплати 57668 грн 31 коп.

При цьому в якості доказів заявник надає вищезазначені видаткові накладні на загальну суму 58380 грн 15 коп., проте не надано доказів здійснення боржником часткової оплати, яка врахована при визначені розміру заборгованості.

Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості вартості поставленого товару в сумі 57668 грн 31 коп. не є підтвердженою, оскільки з матеріалів заяви не вбачається обставин несплати вартості поставленого товару за договоромпоставки № 449/19 від 03.01.2019 саме в заявленому розмірі.

Виходячи зі змісту наданих доказів, суд позбавлений можливості встановити підстави та документальне підтвердження виникнення залишку несплаченої вартості поставленого товару саме у заявленому розмірі.

З огляду на це суд вважає, що заявником не доведено належними та достатніми доказами, що сума основної заборгованості за договором поставки № 449/19 від 03.01.2019 складає саме 57668 грн 31 коп.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що ним додані до заяви про видачу судового наказувидаткові накладні на загальну суму 58380 грн 15 коп., а згідно із заявою про видачу судового наказу загальна вартість поставлено товару за видатковими накладними становить 58380 грн 09 коп.

Суд також звертає увагу на те, що у таблиці, яка міститься у заяві про видачу судового наказу, заявник вказав суму видаткової накладної № КМ000011982 від 12.02.2022 742 грн 20 коп., у той час згідно із доданої до заяви видаткової накладної № КМ000011982 від 12.02.2022 її сума становить 742 грн 26 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст. 150 ГПК України, а саме: до заяви не додано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (не підтверджено право грошової вимоги у заявленій сумі), суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.

Водночас відповідно до ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Згідно із ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 148, 151 153, 232 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У видачі судового наказу за заявою № 28/08 від 28.08.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Продукт Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон» заборгованості з вартості поставленого товару за договором поставки № 449/19 від 03.01.2019 в сумі 75674 грн 40 коп. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 11.09.2023 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя Ірина ГОЛЕНКО