Рішення

від 31.08.2023 по справі 916/2802/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2802/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК» (65005, м.Одеса, вул. Мельницька, буд.26/2, код ЄДРПОУ - 42423070, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

До відповідача: Міського комунального підприємства «ОДЕСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ№2» (65490, Одеська обл., Одеський р-н, місто Теплодар, електронна адреса: odtec2@gmail.com)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Нетронін Р.О.- на підставі ордеру серія ВН№1272047 від 04.08.2023р.;

Від відповідача: Дударенко С.В. - на підставі ордеру серія ВН№1075414 від 01.08.2023р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Міського комунального підприємства «ОДЕСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ №2» (далі - КП «Одеська ТЕЦ-2») про стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 1 418 481 грн 65 коп., пені у розмірі 115 084 грн 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі№916/2802/23, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.08.2023р.

Протокольною ухвалою від 01.08.2023р. підготовче засідання відкладено на 15.08.2023р. Протокольною ухвалою від 15.08.2023р. закрито підготовче провадження у справі№916/2802/23 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 31.08.2023р.

Позивач - ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК», підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн заперечує.

Відповідач - КП «Одеська ТЕЦ-2», позовні вимоги визначає у частині наявності основного боргу у розмірі 1 418 481 грн 65 коп. та просить зменшити розмір нарахованої пені до 1 грн з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 21.07.2023р.

Позивач у справі - ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК», зазначив, що 10.09.2020р. між ним, як Постачальником, та КП «Одеська ТЕЦ-2», як Споживачем, було укладено Договір №93-20 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.п.5.1- 5.6 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до порядку визначення ціни електричної енергії, згідно з додатком№2 до цього Договору. Порядок визначення вартості електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції Постачальника. Ціна електричної енергії зазначається Постачальником у рахунках на оплату вартості електричної енергії за цим Договором. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем згідно з обраним порядком розрахунків за електричну енергію, виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника відповідно до банківських реквізитів, зазначених у розділі 15 цього Договору. Оплата здійснюється Споживачем у строки, визначені у додатку№ 2 до цього Договору. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

За умовами п.2 Комерційної пропозиції, яка є додатком№2 до Договору, сторони домовилися, що оплата здійснюється у місяці, що є наступним за розрахунковим (після оплата), не пізніше 15:00 годин (час зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника) 13 числа місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем в обсязі 100% від фактичного споживання електричної енергії у розрахунковому місяці.

Позивач зазначає, що він належним чином виконував свої зобов`язання за Договором щодо постачання електричної енергії, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії у 2020-2023р.р. на суму 9 724 719 грн 96 коп.

При цьому, виходячи з умов п.5.16 Договору, позивач вважає, що акт купівлі-продажу електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) є достатнім підтвердженням факту постачання певного обсягу електричної енергії за вказаною вартістю.

Натомість, Споживач у період з листопада 2020р. по січень 2023р. здійснював розрахунки з порушенням встановленого порядку, але систематично, а з квітня 2023р. фактично припинив оплату, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 418 481 грн 65 коп., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період з 10.09.2020р. по 15.05.2023р.

Позивач зауважив, що заборгованість у розмірі 1 418 481 грн 65 коп. складається з часткової вартості поставки за лютий 2023р. у сумі 605 218 грн 02 коп. та вартості поставки за березень 2023р. у сумі 813 263 грн 63 коп.

Враховуючи викладене та посилаючись на положення ст.ст.530, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з КП «Одеська ТЕЦ-2» заборгованості у розмірі 1 418 481 грн 65 коп.

Також, позивач зазначив. що відповідно до п.9.5 Договору та п.9 додатку №2 до Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен календарний день прострочення.

Виходячи з цієї умови Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 115 084 грн 80 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач - КП «Одеська ТЕЦ-2», підтвердив факт існування між сторонами договірних відносин, що виникли на підставі Договору від 10.09.2020р. №93-20 про постачання електричної енергії споживачу та визнає позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 1 418 481 грн 65 коп.

Щодо стягнення пені у розмірі 115 084 грн 80 коп. відповідач зазначає, що станом на даний час підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, адже тарифи на теплову енергію не покривають ті витрати, які несе підприємство у процесі господарської діяльності, що призводить до збитковості КП «Одеська ТЕЦ-2», зокрема, збиток у період з січня по березень 2023р. склав 6 167 900 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що має також значну заборгованість перед АТ «національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка погашається на підставі договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ та погашення буде здійснюватися протягом 84 місяців : з лютого 2023р. по січень 2030 року по 269 487 грн 25 коп. щомісячно.

Також відповідач звернув увагу на те, що з початку вторгнення країни агресора оплата послуг з постачання теплової енергії від населення, яке складає 95% споживачів м. Теплодар, як основного джерела бюджету підприємства, значно зменшилась, при цьому, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р.№206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» постачання населенню теплової енергії здійснюється навіть у разі не оплати послуг або часткової оплати.

КП «Одеська ТЕЦ-2» також зазначило, що згідно Розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 06.03.2023р. №184/А-2023 підприємство визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Враховуючи все викладене, на підставі положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, враховуючи те, що позивачем у справі не заявлено про наявність у нього збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання, КП «Одеська ТЕЦ-2» просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 1 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальниками та споживачами, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП№312 від 14.03.2018р. (далі -Правила, ПРРЕЕ).

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику».

Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2020р. між ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК» (Постачальник) та КП «Одеська ТЕЦ-2» (Споживач) було укладено Договір №93-20 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Додатком №1 до Договору є заява на постачання електричної енергії, підписана Споживачем 10.09.2020р. Додатком №2 є комерційна пропозиція.

За п.13.1 Договору цей Договір вступає в силу з 01.10.2020р. та діє до 20.09.2021р., але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі. Договір продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити його дію, але при цьому загальний строк дії Договору не може перевищувати 3 років.

Згідно п.п.5.1 - 5.6 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до порядку визначення ціни електричної енергії, згідно з додатком №2 до цього Договору. Порядок визначення вартості електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції Постачальника. Ціна електричної енергії зазначається Постачальником у рахунках на оплату вартості електричної енергії за цим Договором. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем згідно з обраним порядком розрахунків за електричну енергію, виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника відповідно до банківських реквізитів, зазначених у розділі 15 цього Договору. Оплата здійснюється Споживачем у строки, визначені у додатку № 2 до цього Договору. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

За умовами п.2.1 Комерційної пропозиції оплата здійснюється у місяці, що є наступним за розрахунковим (після оплата), не пізніше 15:00 годин (час зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника) 13 числа місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем в обсязі 100% від фактичного споживання електричної енергії у розрахунковому місяці.

Відповідно до п.5.16 Договору Постачальник до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує зі свого боку Акт купівлі-продажу електричної енергії, за формою відповідно до додатку№3 до цього Договору, за відповідний розрахунковий період та надає Споживачу скановану копію цього акту, а також скановану копію рахунку за відповідний розрахунковий період, шляхом направлення електронного листа з сканованими копіями акту та рахунку на електронні адреси Споживача, з одночасним направленням оригіналів акту купівлі-продажу електричної енергії (у двох примірниках) та рахунків (у одному примірнику). Споживач, до 13 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує отриманий від Постачальника Акт купівлі-продажу електричної енергії та направляє його скановану копію Постачальнику електронним листом на електронні адреси Постачальника, з подальшим направленням (після отримання) оригіналу підписаного зі свого боку Акту купівлі-продажу електричної енергії Постачальнику. Оригінал Акту купівлі-продажу електричної енергії Споживач надає Постачальнику до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі не надання Споживачем Постачальнику оригіналу Акту купівлі-продажу електричної енергії у встановлений строк або вмотивованої претензії - такий акт вважається погодженим та підписаним сторонами.

Таким чином, виходячи з умов п.5.16 Договору акт купівлі-продажу електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) є достатнім підтвердженням факту постачання певного обсягу електричної енергії за вказаною вартістю.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що у період з жовтня 2020р. по квітень 2023р. позивач належним чином виконував свої зобов`язання за Договором щодо постачання електричної енергії, що підтверджується Актами купівлі-продажу електричної енергії на суму 9 724 719 грн 96 коп., підписаними представниками обох сторін без зауважень.

Але, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за спожиту електричну енергію виконав частково, станом на дату подачі позовної заяви має заборгованість у розмірі 1 418 481 грн 65 коп., яка складається з часткової вартості поставки за лютий 2023р. у сумі 605 218 грн 02 коп. та вартості поставки за березень 2023р. у сумі 813 263 грн 63 коп.

Відповідач у справі - КП «Одеська ТЕЦ-2», визнає заборгованість у розмірі 1 418 481 грн 65 коп.

Згідно з п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі- ПРРЕЕ) оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За таких обставин, правомірною та такою, що підлягає задоволенню є вимога ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК» про стягнення з КП «Одеська ТЕЦ-2» заборгованості у розмірі 1 418 481 грн 65 коп.

Відповідно до п.9.5 Договору та п.9 Комерційної пропозиції за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен календарний день прострочення.

Виходячи з цієї умови Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 115 084 грн 80 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені судом встановлено, що він є арифметично правильним, отже, наявні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 115 084 грн 80 коп.

Що стосується клопотання КП «Одеська ТЕЦ-2» про зменшення судом розміру пені до 1 грн, суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Передбачене ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення неустойки може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Відповідно до ст.549 цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, законодавець передбачив можливість зменшення судом штрафу, пені.

Слід зауважити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують саме стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу та є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі№913/89/18, від 13.01.2020р. у справі№902/855/18, від 14.01.2020р. у справі№911/873/19, від 10.02.2020р. у справі№910/1175/19.

Однак, суд має враховувати, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Крім того, правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Як відомо обом учасникам справи, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України№64/2022 від 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час. При цьому, введення воєнного стану впливає на господарську діяльність як відповідача. так і позивача у справі.

Як вбачається зі Статуту КП «Одеська ТЕЦ-2» підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Теплодар та знаходиться в управлінні Теплодарської міської ради, яка є власником (засновником) підприємства.

Крім того, КП «Одеська ТЕЦ-2», згідно Розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 06.03.2023р.№184/А-2023, визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Метою створення підприємства є задоволення потреб територіальної громади міста шляхом здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та постачанням електричної енергії, та іншої діяльності з метою отримання прибутку в порядку, встановленому законодавством (п.2.1 Статуту).

Суд також приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті допущеного відповідачем порушення строків оплати за спожитий природний газ.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, а також принцип збалансованості інтересів сторін, суд доходить висновку, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є зменшення розміру нарахованої пені на 50% від суми 115 084 грн 80 коп., тобто до 57 542 грн 40 коп.

На думку суду, стягнення з відповідача вказаної вище суми пені компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р.у справі№ 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі№ 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі№ 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі№ 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі№ 129/1033/13-ц (провадження№ 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р.№ 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України від відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі вищенаведеного, враховуючи визнання КП «Одеська ТЕЦ-2» позовних вимог до початку розгляду справи по суті, з відповідача підлягає стягненню 50% судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 129,130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК» до Міського комунального підприємства «ОДЕСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ№2» про стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 1 418 481 грн 65 коп., пені у розмірі 115 084 грн 80 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «ОДЕСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ№2» (65490, Одеська обл., Одеський р-н, місто Теплодар, електронна адреса: odtec2@gmail.com) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК» (65005, м.Одеса, вул. Мельницька, буд.26/2, код ЄДРПОУ - 42423070, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість у розмірі 1 418 481 грн 65 коп., пеню у розмірі 57 542 грн 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 501 грн 75 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул. Садова, буд.1-А, код ЄДРПОУ - 37607526) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК» » (65005, м.Одеса, вул. Мельницька, буд.26/2, код ЄДРПОУ - 42423070, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 11 501 грн 75 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №167 від 31.05.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога