ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2023 Справа № 917/714/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/714/23
за позовною заявою Приватного підприємства "Фірма Еталон-Інвест", вул. Казакова, 1-Б м. Дніпро, 49000
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс-Лайн", вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс", вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43, м. Київ, 03189
3) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай", просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6-А, м. Київ, 04210
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Океаніка Лоджистік, вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074
про 1) солідарне стягнення 130 000,00грн матеріальної шкоди,
2) стягнення 107 253,00 грн матеріальної шкоди,
Без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області 02.05.2023 року надійшла позовна заява Приватного підприємства "Фірма Еталон-Інвест" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс-Лайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай", відповідно до якої були заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінанс-Лайн відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 130 000, 00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн (вх. № 763/23).
Також у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь судові витрати в розмірі 3 558,81 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою суду від 04.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляд, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у справі Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.ЕС.АЙ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1. Встановлено відповідачам строки для подання відзивів на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзиви подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання належним чином засвідчених копій пояснень водія ОСОБА_1 , страхового полісу ТДВ "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай", накладної №49000102243558 та фіскального чеку на суму 68,80 грн щодо направлення документів відносно страхового відшкодування на адресу ТОВ "Фінанс Лайн" належної якості - 5 днів з дня отримання цієї ухвали. Зобов`язано позивача надіслати копії наданих на виконання даної ухвали документів на адресу відповідачів, докази чого надати суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
09.05.2023 року від відповідача 1 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи №917/714/23 (вх. № 5814, т. 1 а. с. 89, 90).
11.05.2023 року від відповідача 1 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву з доданими до нього додатками (вх. № 6002, т. 1 а. с. 94 - 99). У відзиві відповідач 1 зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає позов в частині вимог до ТОВ "Фінанс-Лайн" є завідомо безпідставним та необґрунтованим, оскільки ТОВ "Фінанс-Лайн" є неналежним відповідачем, не несе жодної відповідальності перед ПП "Фірма Еталон-Інвест". ТОВ "Фінанс-Лайн" не отримувало статус страховика, не отримувало ліцензію на здійснення страхової діяльності та не укладало жодних договорів страхування. Між ТОВ "Фінанс-Лайн" та ТДВ "Страхова Компанія Ю.ЕС.АЙ" відсутні будь-які договори/домовленості про зобов`язання здійснювати відшкодування шкоди від імені чи в інтересах ТДВ "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай". Відповідач 1 виконує роль call-центру, що здійснює консультацію, організовує підтримку страхувальників, він не виконує функції страховика щодо затвердження страхових актів, узгодження розміру збитку, виплати страхового відшкодування тощо.
Як додаток до відзиву відповідач 1 подав до суду клопотання (т. 1 а. с. 101 - 103) про застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 5 368,00 грн, посилаючись на ст. 2, 13, 43 131, 135 ГПК України. У клопотанні зазначено, що позивач діючи недобросовісно та на основі особистих припущень ввів суд в оману, що стало наслідком ущемлення прав ТОВ "Фінанс-Лайн" (завдано шкоди діловій репутації товариства, необхідність звертатися до адвоката за наданням професійної правничої допомоги та понесення у зв`язку з цим витрат, необхідність доводити свою позицію у судовому порядку в рамках спору, в якому товариство ні об`єктивно, ні юридично не може приймати участь).
Також відповідачем 1 до відзиву додано додаток - заяву про розподіл судових витрат (т.1 а. с. 105 - 109), якою просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Копії ухвали суду від 04.05.2023 року, які направлялися на адреси місцезнаходження відповідача 2 та ТОВ "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай", що вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43, м. Київ, 03189 та просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6-А, м. Київ, 04210) повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (т. 1 а. с. 125 128, 130 132).
22.05.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (вх. № 6428, т. 1 а. с. 133 - 138), де вказує про підтримку позовних вимог та звертає увагу суду, що від відповідача 1 на електронну адресу позивача надійшли відповіді щодо розгляду поданих документів по страховому відшкодуванню (тобто ТОВ "Фінанс-Лайн" є належним відповідачем). Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, то вони є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, оскільки є занадто завищеними, не відповідають складності справи, відповідачем 1 не надано належного доказу щодо проведення відповідної оплати заявлених витрат та належного обґрунтування понесених таких витрат. Крім того, у адвоката Терези О. С. відсутні повноваження на представництво інтересів ТОВ "Фінанс-Лайн", оскільки ордер на надання правової допомоги Серія ВІ №1086638 не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012 року, так як в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" відсутня конкретна назва "Господарський суд Полтавської області", а зазначено загальні "абстрактні" назви органів державної влади.
Щодо клопотання відповідача 1 про застосування до ПП "Фірма Еталон-Інвест" заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 5 368,00 грн, позивач просить відмовити в його задоволенні, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним: при зверненні до суду з позовом ПП "Фірма Еталон-Інвест" перш за все було використано право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду (ст. 4 ГПК України), у позові було належно обґрунтовано предмет спору та не було порушено жоден з пунктів, передбачених ч. 2 ст. 43 ГПК України.
Також 22.05.2023 року позивач надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій пояснень водія ОСОБА_1 , страхового полісу ТДВ "Страхова Компанія Ю.ЕС.АЙ", накладної №49000102243558 та фіскального чеку на суму 68,80 грн щодо направлення документів відносно страхового відшкодування на адресу ТОВ "Фінанс - Лайн" (вх. № 6430, т. 1 а. с. 154 - 157).
Крім того, 22.05.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі №917/714/23 у якості відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.ЕС.АЙ" (просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6-А, м. Київ, 04210) (вх. № 6429, т. 1 а. с. 106 - 162). Позивачем викладно прохальну частину позову в наступній редакції:
- стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.ЕС.АЙ" (просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6-А, м. Київ, 04210 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32404600) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс-Лайн" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38021781) на користь Приватного підприємства "Фірма Еталон-Інвест" (вул. Казакова, 1-Б м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35044324) відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 130 000,00 грн;
- стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" (вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43, м. Київ, 03189, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38216911) на користь Приватного підприємства "Фірма Еталон-Інвест" (вул. Казакова, 1-Б, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35044324) відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн.
24.05.2023 року до суду через систему Електронний суд від відповідача 1 надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи заперечення та копію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2023 року (вх. №6538, т. 1 а. с. 199 - 208). В запереченнях відповідач 1 зазначив наступне:
- позиція позивача щодо відсутності у представник відповідача 1 повноважень на представництво інтересів є абсурдною та помилковою;
- надання правничої допомоги відповідачу 1 потребувало звернення і до інших державних органів (крім судових), а тому 22.03.2023 року був сформований Ордер № 1086638, який надає повноваження представляти інтереси ТОВ Фінанс - Лайн як в судах України, так і в інших, зазначених окремо, державних органах;
- даний ордер є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції від 12.04.2019 року № 41. Вважає дану поведінку представника позивача як надмірний формалізм, що може призвести до порушень прав на доступ до справедливого суду в розумінні ст. 6 Конвенції (висновок ВС КАС у справі 804/243/16).
- між ТОВ Фінанс - Лайн та ТДВ СК Ю.Ес.Ай. відсутні будь-які договори/домовленості, відповідно до змісту яких ТОВ Фінанс - Лайн зобов`язувалось би здійснювати відшкодування шкоди від імені чи в інтересах ТДВ СК Ю.Ес.Ай.. Законодавство про страхування не містить жодних положень, що стороння юридична особа мала б відшкодовувати шкоду від імені чи в інтересах іншої страхової компанії;
- ТОВ Фінанс - Лайн не отримувало у встановленому законом порядку статусу страховика, не отримувало ліцензію на здійснення страхової діяльності та не укладало жодних договорів страхування, а відтак, не несе відповідальності за шкоду, завдану ПП Фірма Еталон - Інвест в силу відсутності будь-яких на це правових підстав. Вказане, зокрема, підтверджується рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.03.2023 року по справі № 761/4357/22.
Ухвалою суду від 25.05.2023 року задоволено клопотання про залучення співвідповідача; залучено до участі у справі в якості відповідача 3 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Ю.Ес.Ай. та виключено його зі складу третіх осіб у справі, а також встановлено відповідачу3 строки для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзиви подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167,184 ГПК України.
26.05.2023 року до суду від представника відповідача 2 Косовського Я. О. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 6654, т. 1 а. с. 217 - 220).
29.05.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на заперечення (вх. № 6758, т. 1 а. с. 221 - 223), де зазначено, що практика Верховного Суду, на яку посилається адвокат Терезі О.С., щодо повноважень на представництво інтересів у суді є не актуальною; на офіційному сайті ТДВ Страхова Компанія Ю.Ес.Ай було зазначено, що прийом документів за страховими випадками на підставі договору доручення № 22-11 від 22.11.2021 здійснює ТОВ Фінанс-Лайн (що неодноразово встановлено судами в судових рішеннях Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2023 року по справі № 509/3747/22, Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року по справі № 756/6540/22, Сихівського районного суду міста Львова від 22 червня 2022 року по справі № 464/1231/22); факт укладання з ТДВ Страхова Компанія Ю.Ес.Ай договору доручення № 22-11 від 22.11.2021 та наявності підстав у ТОВ ФІНАНС-ЛАЙН прийому документів за страховими випадками підтверджує факт взяття на себе зобов`язань ТОВ Фінанс - Лайн щодо обслуговування звернень за страховими випадками, страхова відповідальність яких застрахована у ТДВ Страхова Компанія Ю.Ес.Ай; ТОВ Фінанс-Лайн є належним відповідачем по справі, оскільки дії останнього були направлені на прийняття документів, розгляд поданих документів та прийняття рішення щодо відшкодування страхових виплат.
16.06.2023 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 7567, т. 2 а. с. 1 - 15), в якому зазначено, що дана позовна заява є необґрунтованою, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню, а ТОВ Евакуатор Сервіс є неналежним відповідачем, виходячи з наступного:
- відповідно до договору найму автотранспорту № 2021/02/11-ЕС/ОЛ від 11.02.2022 року транспортний засіб ІVЕСО ЕUROCARGO 150Е18, державний № НОМЕР_1 , був переданий в оренду для ТОВ Океаніка Лоджистік, яка відповідно до договору (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/5089535, виданим ТДВ СК Ю.Ес.Ай здійснила його обов`язкове страхування та виступала в якості страхувальника з метою подальшого розпоряджання ним на власний розсуд для ведення власної господарської діяльності;
- ОСОБА_2 , який являється винуватцем дорожньо - транспортної пригоди ніколи не перебував в трудових відносинах із відповідачем 2;
- позивач жодного разу до відповідача 2 не звертався за допомогою у подоланні негативних наслідків настання ДТП та будь-які вимоги не заявляв;
- на момент ДТП транспортний засіб ІVЕСО ЕUROCARGO 150Е18, державний № НОМЕР_1 було застраховано за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/5089535, виданим ТДВ СК Ю.Ес.Ай, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн. Також на момент ДТП даний транспортний засіб було застраховано за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 20.010100.1203-0177, укладеним з ТДВ СК Ю.Ес.Ай, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 300 000,00 грн. Отже, сума збитків, заявлена позивачем, в повному обсязі покривається договором (полісом) АР/5089535 та договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №20.010100.1203-0177 з урахуванням встановлених лімітів (130 000 грн + 300 000 грн = 430 000,00 грн);
- не відомо чи позивач отримав грошові кошти за пошкоджений транспортний засіб;
- належним відповідачем по справі має бути ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай.;
- припинення ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай. членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань згідно з укладеними ними договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На дату підготовки відзиву ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай. не визнано банкрутом;
- підстави для стягнення грошових коштів сплачених в якості судового збору та витрат на правничу допомогу відсутні;
- позивач не надає підтвердження про заходи досудового врегулювання спору із відповідачем 2.
Також разом із відзивом на позовну заяву відповідачем 2 було подано клопотання про поновлення строку на подачу відзиву (вх. № 7568, т. 2 а. с. 19), де зазначено, що 19.05.2023 року ним було отримано відзив на позовну заяву від відповідача 1, але позовної заяви з додатками він не отримував. 25.05.2023 року ним було надіслано через кабінет Електронного суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, а 26.05.2023 року було надано відповідний доступ. Враховуючи, що ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками відповідач 2 фактично отримав 26.05.2023 року, тому просив вважати строк встановлений судом на надання відзиву таким, що не пропущений.
При цьому у прохальній частині даного клопотання відповідач 2 просив поновити строк на подачу відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, ухвалою від 04.05.2022 Господарський суд Полтавської області, зокрема, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Як встановлено судом вище, копія ухвали суду від 04.05.2023 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача 2, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43, м. Київ, 03189) повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою. 19.05.2023 року відповідачем 2 було отримано відзив на позовну заяву від відповідача 1 (відповідно до інформації із офіційного сайту АТ "Укрпошта"), але позовної заяви, як вказує ТОВ "Евакуатор Сервіс" з додатками він не отримував. Лише 26.05.2023 року, отримавши можливість ознайомитися з матеріалами справи №917/714/23 в електронному вигляді, відповідач 2 фактично отримав копію ухвали суду про відкриття провадження.
Отже, враховуючи ту обставину, що відповідач 2 ознайомився з ухвалою про відкриття провадження лише 26.05.2023 року, він мав право подати відзив на позовну заяву до 12.06.2023 року включно (оскільки 15-ий день припав на 10.06.2023 року суботу).
Відповідно до відмітки АТ Укрпошта, направлення відповідачем 2 відзиву на позовну заяву з додатками на адресу суду (номер відправлення 0421506659200) було здійснено 06.06.2023 року, а отже строк на подачу відзиву на позовну заяву не було пропущено, що виключає можливість задоволення клопотання.
10.08.2023 року (після виходу судді з відпустки, яка тривала з 13.06.2023 року по 04.08.2023 року включно) судом ухвалено залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Океаніка Лоджистік (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42129804), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2.
11.08.2023 року від відповідача 1 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи підтвердження направлення матеріалів на юридичну адресу ТОВ «Океаніка Лоджистік» на виконання ухвали суду від 10.08.2023 року (вх.. № 9948 від 11.08.2023 року, т. 2 а. с.26 28).
Копія ухвали від 10.08.2023 року (направлена на адресу місцезнаходження третьої особи ТОВ «Океаніка Лоджистік», що вказана у ЄДРЮОФОПГФ (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42129804), повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (т. 2 а. с. 29 - 32).
05.09.2023 року від відповідача 1 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи інформаційного повідомлення про зарахування коштів №ЗНО0095728 від 31.08.2023 року, що підтверджує оплату з боку ТОВ «Фінанс Лайн» витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/714/23 (вх. № 10921 від 05.09.2023 року, т. 2 а. с. 38 40).
Копія ухвали від 25.05.2023 року (направлена на адресу місцезнаходження відповідача 3, що вказана у ЄДРЮОФОПГФ (просп. Героїв Сталінграда, 4, корп. 6-А, м. Київ, 04210), відповідно до якої було залучено до участі у справі в якості відповідача 3 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай", виключено його зі складу третіх осіб у справі та встановлено відповідачу 3 строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали, повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (т. 1 а. с. 239 - 243).
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу 3 ухвали суду від 25.05.2023 року є 30.05.2023 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача 3 про розгляд справи.
Відповідач 3 своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відносно тверджень представника позивача у відповіді на відзив та у відповіді на заперечення стосовно відсутності у адвоката Терезі О.С. повноважень на представництво інтересів ТОВ "Фінанс-Лайн" у Господарському суді Полтавської області суд критично їх оцінює з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином за змістом наведених норм до суду може звернутись особа, яка діє через керівника, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або адвокат.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність, ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Як встановлено частинами 2 та 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з урахуванням змін, внесених рішенням Ради адвокатів України від 17.11.2020 року №118) (далі - Положення №41) одним із реквізитів, який має містити ордер, є назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Так, у відповіді на відзив представник позивача послався на підпункт 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, на пункт 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі Назва органу, в якому надається правова допомога. Тобто, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Крім того, представник позивача вказав, що дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі № 9901/847/18.
Представник відповідача 1 заперечив проти доводів представника позивача, зазначивши, що надання правничої допомоги відповідачу 1 потребувало звернення і до інших державних органів (крім судових), а тому 22.03.2023 року був сформований Ордер № 1086638, який надає повноваження представляти інтереси ТОВ Фінанс - Лайн як в судах України, так і в інших, зазначених окремо, державних органах. Даний ордер є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції від 12.04.2019 року № 41. Він вважає дану поведінку представника позивача як надмірний формалізм, що може призвести до порушень прав на доступ до справедливого суду в розумінні ст. 6 Конвенції (висновок ВС КАС у справі 804/243/16).
При цьому суд звертає увагу, що частиною 6 Рішення Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (із змінами, внесеними Рішенням ради адвокатів № 45 від 29.04.2022), визнано таким, що втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, крім Додатка № 1 до Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, та пункту 18 Положення, які діють до 01 січня 2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ордер Серія ВІ№ 1086638 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ Фінанс-Лайн виданий Адвокатським бюро Терезі та партнери датується 22.03.2023 року. Тобто, на момент видачі даного ордеру чинним вже було Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з урахуванням змін, внесених рішенням Ради адвокатів України від 17.11.2020 року №118), де чітко підпунктом 12.4 пункту 12 передбачено, що ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Суд зазначає, що в ордері Серія ВІ № 1086638 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ Фінанс-Лайн виданий Адвокатським бюро Терезі та партнери 22.03.2023 року (т. 1 а. с. 104) в графі Назва органу, у якому надається правова допомога зазначено: суди України, правоохоронні органи, антимонопольний комітет України, юридичні особи приватного права, юридичні особи публічного права. Тобто, терміном - суди України представником відповідача було чітко відокремлено суд від інших органів державної влади.
За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності.
Отже, суд критично відноситься до посилань позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі № 9901/847/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 911/2636/19, оскільки у них висновки сформовані із застосуванням Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року N 36, яке станом на 22.03.2023 року втратило чинність.
Станом на 22.03.2023 року (дату видачі ордеру Серія ВІ № 1086638) чинним вже було Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з урахуванням змін, внесених рішенням Ради адвокатів України від 17.11.2020 року №118). Крім того, як встановлено у вищезазначеній постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2019 р. у справі № 9901/847/18, до матеріалів справи було надано ордер, в якому взагалі не було посилання на судові органи, а на думку адвоката Ковальова С.В., чинне законодавство не відокремлює суди від інших органів державної влади в контексті надання правової допомоги.
Крім того, Україна як учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Белле проти Франції від 4.12.95 та Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2018 у справі №761/5894/17).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
23.01.2022 року о 16 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом IVECO д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, просп. Г. Сталінграда, виїзд на просп. С. Бандери, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з транспортним засобом HYUNDAI д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2022 року у справі №756/2236/22 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було визнано ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 28).
У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведенню.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачеві.
Як убачається з матеріалів справи, транспортний засіб IVECO д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс та на час відповідної пригоди перебував у почасовому та платному користуванні ТОВ Океаніка Лоджистік на умовах найму відповідно до договору №2021/02/11-ЕС/ОЛ найму автотранспорту від 11.02.2021 року (далі договір найму, т. 1 а. с. 250 - 252).
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу IVECO д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-5089535 від 09.02.2021 року (далі поліс) (страхова сума (ліміт відповідальності за шкоду майну) 130 000,00 грн). Також на момент ДТП вказаний транспортний засіб було застраховано за договором №21.010100.1203-0177 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу від 09.02.2021 року (страхова сума (ліміт відповідальності за шкоду майну) 300 000,00 грн) (далі договір добровільного страхування, т. 1 а. с. 248 249). Поліс та договір добровільного страхування на момент ДТП були чинні, а страхувальниками в обох випадках було зазначено ТОВ Океаніка Лоджистік, а страховиками - ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай..
Відповідно до висновків Звіту щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №143/02-22 (об`єкт оцінки - HYUNDAI д.н.з. НОМЕР_2 ) вартість матеріального збитку складає 237 253,22 грн (т. 1 а. с. 38 - 63).
В позовній заяві позивач зазначив, що він з метою отримання страхового відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), де йому було повідомлено, що ТДВ СК Ю.Ес.Ай. з 02.08.2021 р. втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ, та відповідно до ст. 52 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів припинило членство в МТСБУ, що підтверджується загальнодоступною інформацією на сайті МТСБУ.
Як вказує позивач, ним також було встановлено, що відповідно до офіційної інформації розміщеної на офіційному сайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/ua/news/all/strahoviku-anulovano-litsenziyi) рішенням Правління Національного Банку України від 10.11.2021 № 542-рш до ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай" застосовано захід впливу у вигляді відкликання (анулювання) усіх ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Крім того, 17.11.2021 р. Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг НБУ прийняв рішення № 21/3563-пк про виключення ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, що підтверджується загальнодоступною інформацією розміщеною на офіційному сайті Національного Банку України за посиланням (https://bank.gov.ua/ua/news/all/visim-ustanov-viklyucheno-z-derjavnogo-reyestm-fmansovih-ustanov).
Позивач зазначає, що оскільки станом на 25.01.2022 року на офіційному сайті ТДВ СК Ю.Ес.Ай. було зазначено, що прийом документів за страховими випадками, на підставі договору доручення № 22-11 від 22.11.2021 р., здійснює компанія ТОВ Фінанс-Лайн, ПП Фірма Еталон-Інвест були надіслані відповідні повідомлення про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду та заява про виплату страхового відшкодування до ТОВ Фінанс-Лайн. Як доказ його направлення надав накладну №4900102243558 та фіскальний чек АТ Укрпошта від 25.02.2022 року (т. 1 а. с. 156).
Відповідно до позову, відповіді щодо розгляду направлених документів від ТОВ Фінанс-Лайн не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2022 року позивачем було направлено на електрону адресу відповідача 1 статутні документи та права водія (тема: документи для виплати по ДТП Хюндай НОМЕР_2 ). 11.08.2022 року відповідачем 1 було повідомлено ПП Фірма Еталон-Інвест, що справа №USI 00286 закрита 05.08.2022 року та повний пакет документів переданий у відділ урегулювання, а також, що з ПП Фірма Еталон-Інвест зв`яжеться даний відділ (підтверджується роздруківками електронного листування, т. 1 а. с. 139, 140).
Також, з метою отримання страхового відшкодування ПП Фірма Еталон-Інвест також були направлені:
-на адресу ТДВ СК Ю.Ес.Ай. запит за вих. № 78/АЛ від 03.10.2022 щодо надання інформації про виплату страхового відшкодування;
-на адресу ТДВ СК Ю.Ес.Ай. повторно запит за вих. № 0903/1 від 09.03.2023 щодо надання інформації про страхову виплату;
-на адресу ТОВ ФІНАНС-ЛАЙН запит за вих. № 0903/2 від 09.03.2023 щодо надання інформації з приводу страхового відшкодування.
Як зазначає позивач, відповідей від ТДВ СК Ю.Ес.Ай. та ТОВ Фінанс-Лайн не надходило, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо - транспортної пригоди не здійснено.
Отже судом встановлено, що загальний розмір матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_2 становить сума в розмірі 237 253,22 грн, яка перевищує страхову суму (ліміт відповідальності за шкоду майну) згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-5089535 від 09.02.2021 року. Однак, при цьому - не перевищує ліміт визначений в Договорі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що ТДВ СК Ю.Ес.Ай. та ТОВ Фінанс-Лайн є особами, які відповідальні за відшкодування заподіяної позивачу шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу IVECO д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована у відповідача 3 ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай., оскільки дії ТОВ Фінанс-Лайн були направлені на прийняття документів, розгляд поданих документів та прийняття рішення щодо відшкодування страхових виплат (відповідно до договору доручення № 22 11 від 22.11.2021). У зв`язку з чим просить солідарно стягнути з них відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 130 000,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з власника наземного транспортного засобу IVECO д.н.з. НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" на його користь відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн (237253,22 - 130000,00), оскільки ліміт відповідальності страховика за Полісом №АР/5089535 обов`язкового страхування не покриває всю суму вартості матеріального збитку.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): виписку з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, виписку з ЄДРЮОФОПГФ відносно АБ Олександра Шевченка, договір №1-ЕІ про надання правової допомоги від 29.03.2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №3604, посвідчення адвоката України від 25.01.2018 року, ордер серія АЕ №1155532, роздруківка із сайту Опендатабот відносно ТДВ СК Ю.Ес.Ай., роздруківка із сайту Опендатабот відносно ТОВ Фінанс Лайн, роздруківка із сайту Опендатабот відносно ТОВ Евакуатор Сервіс, друга сторінка протоколу адміністративного правопорушеня серії ААД №242574; схема місця ДТП до протоколу адміністративного правопорушеня серії ААД №242574; пояснення водія ОСОБА_1 ; постанова Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2022 року по справі № 756/2236/22; поліс ТДВ СК Ю.ЕС.АЙ. серії АР/5089535; поліс ПРАТ УСК Княжа серії ЕР - 205504184; накладна № 49000102243558 та фіскальний чек щодо направлення документів відносно страхового відшкодування на адресу ТОВ Фінанс Лайн; Заява щодо отримання інформації від 03.10.2022 р. вих. № 78/АЛ; Запит за вих. № 0903-2 від 09.03.2023 р. щодо отримання інформації про страхове відшкодування; Запит за вих. № 0903-1 від 09.03.2023 р. щодо отримання інформації про страхове відшкодування; видаткова накладна (автомобілі) №СМ00000253 від 17.08.2021 р.; висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу за №143/02-22 від 11.05.2022 р.; звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу за №143/02-22 від 11.05.2022 р.; роздруківка електронного листування між позивачем та відповідачем 1 від 11.08.2022 р. та 05.08.2022 р.
На заперечення позовних вимог відповідач 1 надав наступні докази (копії): ордер серія ВІ №1086638 від 22.03.2023 р., акт виконання робіт (наданих послуг) від 10.05.2023 року, договір про надання професійної правничої допомоги №03/2022-АБ від 14.02.2022 року, додаткову угоду №1 від 14.02.2022 року, роздруківка з сайту МТСБУ відносно Полісу №АР5089535, витяг з центральної бази даних МТСБУ по полісу №АР5089535, роздруківка з сайту МТСБУ з інформацією відносно ТДВ СК Ю.Ес.Ай., рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року у справі №761/4357/22.
На заперечення позовних вимог відповідач 2 надав наступні докази (копії): витяг з ЄДРЮОФОПГФ відносно ТОВ Евакуатор Сервіс, лист до ТОВ ОкеанікаЛоджистік вих. № 24/6 від 26.05.2023 року, лист - відповідь ТОВ ОкеанікаЛоджистік до ТОВ Евакуатор Сервіс вих. № 28 від 30.05.2023 року, поліс ТДВ СК Ю.ЕС.АЙ. серії АР/ 5089535 від 09.02.2021 року, договір №21.010100.1203-0177 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 09.02.2021 року; договір №2021/02/11-ЕС/ОЛ найму автотранспорту від 11.02.2021 року з додатком №1.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі за текстом - Закон).
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу IVECO EUROCARGO д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай. згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-5089535 від 09.02.2021 року. Строк його дії з 18.02.2021 року по 17.02.2022 рік.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачами 1, 3 дій щодо розслідування обставин ДТП, здійснення запитів щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, направлення свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, як того вимагають приписи ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Пунктом 34.3 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Відповідно до висновків Звіту щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №143/02-22 (об`єкт оцінки - HYUNDAI д.н.з. НОМЕР_2 ) (виготовленого ТОВ Клевер Експерт), вартість матеріального збитку складає 237 253,22 грн.
Щодо вказаного звіту, суд зазначає, що статтею 98 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 ст. 98 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Звіт щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №143/02-22 був складений на замовлення ПП Фірма Еталон Інвест до порушення провадження у справі № 917/714/23, і в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Вказаний звіт водночас не містить відомостей щодо попередження (обізнаність) експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
З огляду на викладене, суд вважає, що висновок звіту щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №143/02-22 не має сили висновку судової експертизи, а є висновком спеціаліста, у зв`язку з чим оцінюється не за правилами статті 98-109 ГПК України, а як письмовий доказ за правилами ст.ст. 86, 91 ГПК України.
Оцінивши Висновок Звіту щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №143/02-22, суд зазначає, що вказаний доказ є достатнім, який підтверджує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 237 253,22 грн.
Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Закону страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України Про страхування.
Згідно із ст. 4 Закону суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про страхування, страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: - фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти); - зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).
Позивачем не надано доказів, що ТОВ Фінанс -Лайн у встановленому законом порядку набуло статусу страховика та отримувало ліцензію на здійснення страхової діяльності, а відтак, не може нести відповідальності за шкоду, завдану ПП Фірма Еталон-Інвест.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
При цьому, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Матеріли справи не містять належних та допустимих доказів, що між ТОВ Фінанс-Лайн та ТДВ СК Ю.Ес.Ай укладені будь-які договори/домовленості, відповідно до змісту яких ТОВ Фінанс - Лайн зобов`язувалось здійснювати відшкодування шкоди від імені чи в інтересах ТДВ СК Ю.Ес.Ай. Обов`язок з відшкодування завданої страхувальником за відповідним полісом страхування шкоди покладається виключно на страховика, який уклав відповідний поліс, або у випадках, визначених Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Так, автотранспортній асистанс виконує роль call-центра, що цілодобово здійснює консультаційну й організаційну підтримку страхувальників - приймає та реєструє запит, дає рекомендації, займається евакуацією, наданням юридичної та/чи невідкладної допомоги у випадку ДТП. Клієнтам надається наступний орієнтовний перелік послуг: - виїзд аварійного комісара на місце ДТП; - супровід клієнта в супутніх питаннях врегулювання; - збір необхідних документів; - виклик евакуатора; - направлення на СТО; - узгодження рахунків з СТО тощо. Асистанс не виконує функцій страховика щодо затвердження страхових актів, узгодження розміру збитку, виплати страхового відшкодування тощо.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України, роз`яснень наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. ст. 48, 51 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц, Постанова Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 705/3876/18, Постанова Верховного Суду від 19.08.2020 року по справі № 639/6295/16-ц).
Таким чином, зважаючи на норми ст.1166 ЦК України, стороною позивача позовні вимоги заявлені до ТОВ Фінанс - Лайн щодо солідарного стягнення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 130 000,00 грн, як до неналежного відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-5089535 від 09.02.2021 року страховиком у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай".
Наведеними нормами закону визначено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановленого відповідним полісом ліміту відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат, виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Відповідно до вищезазначеного полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Отже відповідач 3 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай" є особою, відповідальною за завдання позивачу шкоди на суму 127 400,00 грн (130 000,00 грн - 2 600,00 грн), решту завданих збитків, в силу положень ст. 1194 Цивільного кодексу України, має відшкодовувати безпосередньо особа, яка завдала шкоду.
До того ж суд вважає правильним зазначити, що під час розгляду справи встановлено, що ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай. припинила своє членство в МТСБУ, однак ТДВ Страхова компанія Ю.Ес.Ай. не визнана банкрутом, а тому остання не звільняється від виконання зобов`язань згідно з укладеними ними договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відтак, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, враховуючи положення пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Оскільки відповідач 3 отримав заяву про страхове відшкодування, то виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування він мав здійснити у строк не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Доказів сплати відповідачем 3 позивачу суми страхового відшкодування матеріали справи не містять.
З огляду на вищенаведене, позовна вимога про стягнення з Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай" страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню в розмірі 127 400,00 грн.
Відносно позовних вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" про стягнення відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн суд зазначає наступне.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України визначає особливим суб`єктом, відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц).
Як встановлено судом, страхувальником згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-5089535 від 09.02.2021 року та за договором №21.010100.1203-0177 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу від 09.02.2021 року є ТОВ Океаніка Лоджистік.
Також, судом встановлено та не заперечується відповідачем 2, що саме ТОВ Евакуатор Сервіс на момент ДТП являється власником наземного транспортного засобу IVECO д.н.з. НОМЕР_1 . Однак, як вбачається з матеріалів справи 11.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Еакуатор Сервіс (далі наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Океаніка Лоджистік (далі - наймач) було укладено договір №2021/02/11-ЕС/ОЛ найму автотранспорту (т. 1 а. с. 250 252), відповідно до умов якого наймодавець зобов`язується передати, а наймач зобов`язується прийняти почасове та платне користування на умовах найма наступне майно (далі об`єкт найму): автовози, причепи, евакуатори, маніпулятори, вантажні автомобілі (п. 1.1. договору найму).
Об`єкт найма передається наймачу для використання (експлуатації) його у відповідності до цільового (функціонального) призначення об`єкта найма та умов цього договору, в тому числі для здійснення закордонних, внутрішніх, міжміських перевезень вантажів, для евакуації легкових автомобілів, мікроавтобусів, джипів та спеціальної техніки, протягом строку дії цього договору. Використання наймачем об`єкта найма з іншою метою не допускається (п. 1.2 договору найму).
Пунктом 4.3.5 договору найму передбачено обов`язок наймача нести усі витрати, пов`язаним з використанням об`єкту найма, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.
Згідно з п. 7.1 та 7.2 договору найму, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 10 лютого 2022 року.
Відповідно до додатку № 1 до договору найму акту прийому передачі від 11.02.2021 року, наймодавець передав, а наймач прийняв у найм (користування) наступне майно: транспортний засіб - IVECO EUROCARGO 150Е18 д.н.з. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_3 .
Дану інформацію також підтверджує Товариство з обмеженою відповідальністю Океаніка Лоджистік в листі вих. № 28 від 30.05.2023 року, що був поданий відповідачем 2 як додаток до відзиву на позовну заяву (т. 1 а. с.247).
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
При цьому, відповідач 2 у відзиві зазначає, ОСОБА_2 , який являється винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ Еакуатор Сервіс. Позивачем доказів зворотного не надано.
Також відповідач 2 зазначає, що позивач жодного разу не звертався до нього за допомогою у подоланні негативних наслідків настання ДТП.
Отже, відповідно до чинного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю Еакуатор Сервіс не може бути відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки (наземним транспортним засобом IVECO д.н.з. НОМЕР_1 ), оскільки на момент вчинення ДТП (23.01.2022 року) законним орендарем вказаного транспортного засобу (на підставі договору найму) було Товариство з обмеженою відповідальністю Океаніка Лоджистік.
Таким чином, позивачем позовні вимоги заявлені до Товариство з обмеженою відповідальністю Еакуатор Сервіс щодо стягнення відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн, як до неналежного відповідача.
Окрім цього суд звертає увагу, що на момент ДТП транспортний засіб (наземним транспортним засобом IVECO д.н.з. НОМЕР_1 ) було також застраховано ТОВ Океаніка Лоджистік за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 20.010100.1203-0177, укладеним з ТДВ СК Ю.Ес.Ай, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 300 000,00 грн. Отже, сума збитків, заявлена позивачем, в повному обсязі покривається договором (полісом) АР/5089535 та договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №20.010100.1203-0177 з урахуванням встановлених лімітів (130 000 грн + 300 000 грн = 430 000,00 грн).
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача 2 належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують той факт, що позов в частині вимоги про стягнення відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн пред`явлений до неналежного відповідача, а відтак в задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай" страхового відшкодування в розмірі 127 400,00 грн є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою документально та нормами матеріального права та такою, що підлягає задоволенню.
В іншій частині вимог щодо стягнення 2 600,00 грн з ТДВ "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай", солідарного стягнення страхового відшкодування з ТОВ Фінанс - Лайн, а також стягнення з ТОВ Еакуатор Сервіс відшкодування різниці між сумою матеріального збитку та лімітом відповідальності страховика в розмірі 107 253,00 грн позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягають
Відносно клопотання представника відповідача 1 про застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 5 368,00 грн суд зазначає наступне.
У даному клопотанні відповідач 1, посилаючись на ст. 2, 13, 43 131, 135 ГПК України, зазначив, що позивач діючи недобросовісно та на основі особистих припущень ввів суд в оману, що стало наслідком ущемлення прав ТОВ "Фінанс-Лайн" (завдано шкоди діловій репутації товариства, необхідність звертатися до адвоката за наданням професійної правничої допомоги та понесення у зв`язку з цим витрат, необхідність доводити свою позицію у судовому порядку в рамках спору, в якому товариство ні об`єктивно, ні юридично не може приймати участь).
При цьому, у відповіді на відзив (т. 1 а. с. 133 138) позивач просив відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання представника відповідача 1, оскільки позивачем було використано право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду відповідно до ст. 4 ГПК України. При зверненні до суду позивачем було належно обґрунтовано предмет своїх вимог та спору, а також не було порушено жоден з пунктів, передбачених ч. 2 ст. 43 ГПК України.
Так, однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Водночас за умови наведення ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України переліку дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом, приписами господарського процесуального кодексу не встановлено.
Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Згідно зі статтею 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Заходами процесуального примусу, згідно зі статті 132 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Положеннями частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Суд зазначає, що під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду із справедливого та своєчасного розгляду і вирішення господарської справи.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
При цьому суд наголошує, що відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, з аналізу вказаних вище положень чинного процесуального законодавства слідує, що застосування заходів процесуального примусу до сторін спору та учасників судового розгляду є правом, а не обов`язком суду; застосування заходів процесуального примусу є крайньою мірою впливу на сторін спору та учасників судового розгляду з метою спонукання вказаних осіб (їх представників) до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Розглянувши подане представником відповідача 1 клопотання, судом не встановлено у діях позивача зловживання процесуальними правами, тож подане представником відповідача 1 клопотання задоволенню не підлягає.
При вирішенні заяви представника відповідача 1 про розподіл судових витрат (вх. № 6002 від 11.05.2023 року) суд враховує наступне.
В поданій заяві відповідач 1 зазначив суму судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) - 10 000,00 грн, яку просив стягнути з позивача.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:
- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача 1 відповідно до заяви про розподіл судових витрат просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду наступні документи (копії): ордер серія ВІ №1086638 від 22.03.2023 р., акт виконання робіт (наданих послуг) від 10.05.2023 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт 10 000,00 грн, договір про надання професійної правничої допомоги №03/2022-АБ від 14.02.2022 року , додаткову угоду №1 від 14.02.2022 року та інформаційне повідомлення про зарахування коштів №ЗНО0095728 від 31.08.2023 року на суму 10 000,00 грн (т. 1 а. с. 104, 110 115, т. 2 а. с. 39).
Між ТОВ Фінанс-Лайн та Адвокатським бюро ТЕРЗІ ТА ПАРТНЕРИ укладеним Договір про надання професійної правничої допомоги №03/2022-АБ від 14.02.2022 року (т. 1 а. с. 112 - 114).
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. Гонорар є формою винагороди Бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги Клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядку його сплати, умови повернення тощо визначаються в Додатковій угоді до даного Договору.
Згідно пунктів 2-3 Додаткової угоди №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №03/2022-АБ від 14.02.2022 (т. 1 а. с. 115) розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого Бюро часу та складності опрацьованих Бюро справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначається Актом виконаних робіт (наданих послуг). Гонорар сплачується на підставі Акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідності до п. 3.3. Договору.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10.05.2023 року на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги №03/2022-АБ від 14.02.2022 Адвокатським бюро Терезі та Партнери виконані наступні роботи (надані послуги):
- ознайомлення з матеріалами позовної заяви ПП Фірма Етало Інвест, визначення правової позиції по справі № 917/714/23, аналіз нормативно-правової бази, правових висновків Верховного Суду та судової практики у спірних правовідносинах; визначення тактики захисту прав та інтересів ТОВ Фінанс-Лайн, підготовка та направлення до Господарського суду Полтавської області відзиву по справі № 917/714/23. Ціна години по 2 500,00 грн за годину, всього 4 години. Вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 10 000,00 грн (т. 1 а. с. 110).
Відповідач 1 просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позивач у відповіді на відзив (вх.№6428 від 22.05.2023 року) просив зменшити розмір витрат ТОВ Фінанс Лайн на професійну правничу допомогу до 0,00 грн, оскільки вимоги відповідача 1 про відшкодування даних витрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач також відмітив, що розмір заявлених понесених витрат на правову допомогу є занадто завищеним та таким, що не відповідає складності справи; відповідачем 1 не надано належного підтвердженого доказу щодо проведення відповідної оплати заявлених витрат на правову допомогу та належного обґрунтування понесення таких витрат у розмірі 10 000,00 грн за 4 години роботи; дії ТОВ Фінанс Лайн щодо прийняття документів позивача, надання відповіді щодо нарахування страхових виплат протягом подальших трьох місяців та не виплати свідчить про ухилення від виконання обов`язків; у адвоката Терезі Олександра Сергійовича відсутні повноваження на представлення інтересів ТОВ Фінанс Лайн у Господарському суді Полтавської області.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Окрім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19, від 15.04.2021 у справі №905/717/20.
При цьому, суд в рішенні вище вже оцінив критично та відхилив доводи позивача щодо відсутності у адвоката Терезі Олександра Сергійовича повноваження на представлення інтересів ТОВ Фінанс Лайн у Господарському суді Полтавської області.
Судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом, послуги адвоката було реально надані відповідачеві 1 і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.
Заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю даної справи. Отже, заява ТОВ Фінанс Лайн про розподіл судових витрат (професійна правнича допомога) у справі №917/714/23 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 917/714/23 суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню позовна вимога лише відносно одного відповідача - ТДВ "Страхова Компанія Ю.Ес.Ай" (стягнення страхового відшкодування в розмірі 127 400,00 грн), а в іншій частині вимог відносно ТОВ Фінанс Лайн та ТОВ Еакуатор Сервіс позов задоволенню не підлягає, тому витрати відповідача 1 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн покладаються на позивача.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Ю.Ес.Ай (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6. А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32404600) на користь Приватного підприємства "Фірма Еталон-Інвест" (вул. Казакова, 1-Б, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35044324) 127 400,00 грн - суму страхового відшкодування у розмірі та 1911,00 грн судового збору.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Еталон-Інвест" (вул. Казакова, 1-Б, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35044324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" (вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43, м. Київ, 03189, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38216911) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення складено та підписано 11.09.2023 р.
Суддя О. М. Тимощенко
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2023 |
Оприлюднено | 13.09.2023 |
Номер документу | 113356808 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Тимощенко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні