Рішення від 05.09.2023 по справі 918/539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/539/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Демократична, 32, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (34200, Рівненська обл., Сарненський район, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 15, код ЄДРПОУ 04387421)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянський двір-08" (34208, Рівненська обл., Сарненський район, с. Рокитне, вул. Ювілейна, 2, код ЄДРПОУ 35846174)

про витребування протирадіаційного укриття площею 26 кв.м.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від прокуратури: Кректун О.О..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянський двір-08", в якому просить витребувати в останнього на користь Рокитнівської селищної ради Сарненеького району протирадіаційне укриття № 66736, площею 26 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Ювілейна, 2 в с. Рокитне Сарненського району Рівненської області, у будівлі зерноскладу, загальною площею 1222,2 кв.м..

Даний позов обгрунтовує наступним. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селянський двір-08» (далі - ТзОВ «Селянський двір-08») з 20.03.2015 є власником нерухомого майна - будівлі зерноскладу, яка розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, с. Рокитне, вул. Ювілейна, 2, загальна площа якої становить 1222,2 кв.м..

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради Сарненського району по вул. Ювілейна, 2 в с. Рокитне Сарненського району, знаходиться протирадіаційне укриття під обліковим записом № 66736, площею 26 кв.м., яке належить та експлуатується ТзОВ "Селянський двір-08" (листи № 1568/03-18/22 від 22.07.2022, № 1709/03-18/22 від 15.08.2022 та № 1871/03-18/22 від 07.09.2022).

Керівник прокуратури зазначає, що факт наявності за вищевказаною адресою споруди цивільного захисту також підтверджується, окрім іншого, інформацією, що міститься в додатку до листа Сарненської райдержадміністрації №01/09/23-643/22 від 09.08.2022, а саме під номером 211 зазначено захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 66736, що знаходиться за адресою: вул. Ювілейна, 2 в с. Рокитне Сарненського району. Аналогічна інформація щодо розміщення за вищевказаною адресою захисної споруди цивільного захисту підтверджується додатками до листа ГУ ДСНС України в Рівненській області № 6201 -2859/6206/2 від 28.06.2022, де під номером 1377 зазначено протирадіаційне укриття № 66736. Факт розміщення за зазначеною адресою протирадіаційного укриття також підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 66736 від 17.02.2021 та 05.05.2022.

Прокурор зазначає, що крім того, про розміщення в підвалі будівлі зерноскладу по вул. Ювілейна в с.Рокитне колишнього Рокитнівського району, Рівненської області, захисної споруди (протирадіаційного укриття № 66736) свідчить облікова картка, згідно п. 2 якої протирадіаційне укриття належить Комбікормовому заводу. Вказане протирадіаційне укриття призначене для укриття працівників заводу. Дата введення в експлуатацію - 1984 рік. Загальна площа - 26 кв.м.. Разом з тим, відповідно до паспорта сховища (протирадіаційного укриття) № 66736 від 16.10.2000 останнє належить ВАТ «Комбікормовий завод». Так, пунктом 1 «Загальні відомості» паспорту вказано адресу останнього, а саме: с. Рокитне Рокитнівського району, вул. Ювілейна, 2. У розділі «Технічна характеристика» паспорту вказано, що протирадіаційне укриття площею 26 кв.м., та місткістю 40 чоловік, вбудоване в будівлю.

Прокурор зазначає, що Колективне підприємство «Рокитнівський комбікормовий завод» має статус - припинено з 2008 року. Згідно акта прийому-передачі майна від 25.05.2008 майно Рокитнівського комбікормового заводу, у тому числі зерносклад, площею 1222,2 кв.м. передано у власність ТзОВ «Селянський двір-08» відповідно до протоколу № 1 від 18.04.2008.

Керівник прокуратури вважає, що спірна споруда цивільного захисту населення протиправно, поза волею власника - органу місцевого самоврядування вибула із комунальної власності Рокитнівської територіальної громади, протирадіаційне укриття № 66736, площею 26 кв.м. підлягає витребуванню у ТзОВ «Селянський двір-08» на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району.

Ухвалою суду від 05.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшла Заява, в якій позовні вимоги визнає, зазначає, що протирадіаційне укриття № 66736, площею 26 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Ювілейна, 2 в с. Рокитне Сарненського району Рівненської області, у будівлі зерноскладу, загальною площею 1222,2 кв.м. буде передано Рокитнівській селищній раді Сарненського району у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 05.09.2023 року не з`явились представники позивача та відповідача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від зазначених учасників надійшли Заяви про розгляд справи за відсутності їх повноважних представників.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16.11.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №8419 від 07.02.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3057-IX від 18.05.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18.05.2023 року №3057-IX "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №9532 від 26.07.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 26.07.2023 року №451 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача.

При розгляді справи по суті представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селянський двір-08» (далі - ТзОВ «Селянський двір-08») з 20.03.2015 є власником нерухомого майна - будівлі зерноскладу, яка розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, с. Рокитнє, вул. Ювілейна, 26, загальна площа якої становить 1222,2 кв.м..

20.03.2015 Реєстраційною службою Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області Товариству видано свідоцтво про право власності, серія та номер: 35217008 на будівлю зерноскладу, що розташована за адресою: Рівненська обл., Рокитиівський р-н., с. Рокитнє, вул. Ювілейна, 26.

20.03.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області Кураішев О.М., за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.03.2015, реєстраційний номер 10681974, яку подала Руденко Віра Олександрівна, що діє на підставі протоколу серія і номер 2, виданого 01.07.2009, ТзОВ «Селянський двір-08» проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану будівлю зерноскладу, про що внесено запис до Державного реєстру прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 601797556250).

Рішенням Рокитнівської сільської ради Рокитнівського району № 35 від 18.06.2012 «Про присвоєння поштової адреси» вирішено присвоїти приміщенню зерноскладу, протипожежного пункту, авто вагової, цеху ОКЦ-3 5 поштову адресу: вул. Ювілейна, 26, с. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області.

Відповідно до технічного паспорту на будівлю зерноскладу, розташовану по вул. Ювілейна, 26, в с. Рокитне Сарненського (ліквідованого Рокитнівського) району від 10.03.2015, розробленого директором КП РОБТІ Собчуком Ю.А., будівля одноповерхова цегляна та включає в себе «Б-1» зерносклад та « Пд./Б» підвал. Рік побудови - 1980.

Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, у Рівненській області утворено Сарненський район (з адміністративним центром у місті Сарни) у складі територій Березівської сільської, Вирівської сільської, Висоцької сільської, Дубровицької міської, Клесівської селищної, Миляцької сільської, Немовицької сільської, Рокитнівської селищної, Сарненської міської, Старосільської сільської, Степанської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Також, вказаною постановою у Рівненській області ліквідовано Рокитнівський район.

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради Сарненського району по вул. Ювілейна, 26 в с. Рокитне Сарненського району, знаходиться протирадіаційне укриття під обліковим записом № 66736, площею 26 кв.м., яке належить та експлуатується ТзОВ «Селянський двір-08» (листи № 1568/03-18/22 від 22.07.2022, № 1709/03-18/22 від 15.08.2022 та № 1871/03-18/22 від 07.09.2022).

Факт наявності за вищевказаною адресою споруди цивільного захисту також підтверджується, окрім іншого, інформацією, що міститься в додатку до листа Сарненської райдержадміністрації №01/09/23-643/22 від 09.08.2022, а саме під номером 211 зазначено захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 66736, що знаходиться за адресою: вул. Ювілейна, 2 в с. Рокитне Сарненського району.

Аналогічна інформація щодо розміщення за вищевказаною адресою захисної споруди цивільного захисту підтверджується додатками до листа ГУ ДСНС України в Рівненській області № 6201 -2859/6206/2 від 28.06.2022, де під номером 1377 зазначено протирадіаційне укриття № 66736.

Факт розміщення за зазначеною адресою протирадіаційного укриття також підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 66736 від 17.02.2021 та 05.05.2022.

Крім того, про розміщення в підвалі будівлі зерноскладу по вул. Ювілейна в с. Рокитне колишнього Рокитнівського району, Рівненської області, захисної споруди (протирадіаційного укриття № 66736) свідчить облікова картка, згідно п. 2 якої протирадіаційне укриття належить Комбікормовому заводу. Вказане протирадіаційне укриття призначене для укриття працівників заводу. Дата введення в експлуатацію 1984 рік. Загальна площа - 26 кв.м.

Разом з тим, відповідно до паспорта сховища (протирадіаційного укриття) № 66736 від 16.10.2000 останнє належить ВАТ «Комбікормовий завод». Так, пунктом 1 «Загальні відомості» паспорту вказано адресу останнього, а саме: с. Рокитне Рокитнівського району, вул. Ювілейна, 2. У розділі «Технічна характеристика» паспорту вказано, що протирадіаційне укриття площею 26 кв.м., та місткістю 40 чоловік, вбудоване в будівлю.

Водночас, встановлено, що Колективне підприємство «Рокитнівський комбікормовий завод» має статус - припинено з 2008 року.

Згідно акта прийому-передачі майна від 25.05.2008 майно Рокитнівського комбікормового заводу, у тому числі зерносклад, площею 1222,2 кв.м. передано у власність ТзОВ «Селянський двір-08» відповідно до протоколу № 1 від 18.04.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (в редакції чинній станом на 20.03.2015 на момент виникнення спірних відносин), до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості; 3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Згідно з положеннями ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (в редакції чинній станом на 20.03.2015 на момент виникнення спірних відносин), захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.

З огляду на вказане, захисна споруда в силу положень ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України є обмежено оборотоздатною річчю, позаяк не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.

Крім того, згідно ДБН А.3.1-9:2015 «Захисні споруди цивільного захисту» до захисних споруд цивільного захисту, належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За загальним правилом власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

У позовах про витребування майна з підстав, передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України, до предмета доказування належать: встановлення дійсного власника спірного майна та встановлення підстав для його витребування в особи, яка володіє спірним майном, зокрема факту вибуття майна з володіння позивача поза його волею, наявності саме спірного майна у незаконному володінні відповідача.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Чинний ЦК України розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача врегульовано частиною першою статті 388 ЦК України, якою передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача, а саме: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймі, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуженні, він вважається недобросовісним.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справ № 653/1096/ 16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою осо ою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним).

Вказане вище узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2022 у справі № 906/730/18.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06.02.2015 чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону (в редакції від 06.02.2015 чинній на момент виникнення правовідносин) державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав не є підставою набутім права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

Так, згідно правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18, при дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

17.11.2020 на підставі рішення Рокитнівської селищної ради № 1 «Про початок повноважень депутатів Рокитнівської селищної ради», розпочала діяльність Рокитнівська селищна рада Сарненського району.

Окрім того, 07.12.2020 Рокитнівською селищною радою Сарненського району прийнято рішення №23 «Про початок реорганізації Біловізької сільської ради, Блажівської сільської ради, Борівської сільської ради, Карпилівської сільської ради, Кисорицької сільської ради, Масевицької сільської ради, Рокитнівської сільської ради, Сновидовицької сільської ради, Томашгородської селищної ради та Томашгородської сільської ради шляхом приєднання до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області».

Згідно пункту 2 вищевказаного рішення Рокитнівська селищна рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків рад, що приєднуються, у тому числі і Рокитнівської сільської ради Рокитнівського району.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Згідно ч. З ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Таким чином, вибуття споруди цивільного захисту із комунальної власності та її отримання в приватну власність товариства обмежує можливості органу місцевого самоврядування в реалізації покладених повноважень, зменшує матеріальну базу фонду захисних споруд, обмежує можливості у формуванні резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Враховуючи те, що спірна споруда цивільного захисту населення протиправно, поза волею власника - органу місцевого самоврядування вибула із комунальної власності Рокитнівської територіальної громади, протирадіаційне укриття № 66736, площею 26 кв.м. підлягає витребуванню у ТзОВ «Селянський двір-08» на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що судове рішення про задоволення віндикаціиного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути не майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

У пункті 74 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Вищевикладене також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.08.2022 у справі № № 461/1980/17.

Враховуючи зазначене, у даному випадку відсутні підстави для застосування такого способу захисту прав, як скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Селянський Двір-08» на будівлю зерноскладу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 601797556250 в частині включення протирадіаційного укриття № 66736, площею 26 кв.м..

Відповідно до ст. 44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст. ст. 4, 53, 55 ГПК України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній вимозі самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається правовий режим власності.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

За ч.1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. І ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і. законів України.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння користування та розпорядження об`єктами права комунальної, власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної, власності визначаються відповідною радою. Право комунальної, власності територіальної громада захищається законами на рівних умовах з права.

Згідно з положеннями ст. 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад, зокрема належать власні повноваження в частині виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільною захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані.

За п. 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 КЦЗ України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування га реалізує державну

політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, об`єкти права комунальної власності, правомочності власника щодо якої від імені га виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Крім того, захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисний споруд є основою забезпечення безпеки громадян Отже, порушення прав територіальної громади, яка с невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Пунктами 4,5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.202І по справі № 806/2361/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держачи здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правовідносини, пов`язані з використанням комунального майна, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а тому неправомірне, всупереч закону набуття речових прав на нього не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За ст. 4 КЦЗ України, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю.

Згідно із ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Також, відповідно до положень Конституції України, державна політика повинна спрямовуватися на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 прийнято Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законами України № 2119-І.Х від 15.03.2022, № 2132-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022, № 2738-ІХ від 16.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, №3057-IX від 18.05.2023, №9532 від 26.07.2023 року строк дії воєнного стану продовжено. У подальшому, Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року на 90 діб.

Тому, на даний час особливо актуальним є питання належного використання захисних споруд цивільного захисту.

Ураховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.

Таким чином, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду на захист державних інтересів з метою усунення порушень закону шляхом витребування протирадіаційного укриття.

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 містяться такий правовий висновок стосовно представництва прокурором держави в суді: щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, позов Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянський двір-08" про витребування майна підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, у зв"язку із визнанням Відповідачем позову підлягає поверненню з Державного бюджету України Рівненській обласній прокуратурі 50% від сплаченого судового збору у сумі 1342,00 грн..

На підставі ст.129 ГПК України підлягає стягненню з Відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури 1342,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянський двір-08" (34208, Рівненська обл., Сарненський район, с. Рокитне, вул. Ювілейна, 2, код ЄДРПОУ 35846174) на користь Рокитнівської селищної ради Сарнененського району Рівненської області (34200, Рівненська обл., Сарненський район, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 15, код ЄДРПОУ 04387421) протирадіаційне укриття № 66736, площею 26 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Ювілейна, 2 в с. Рокитне Сарненського району Рівненської області, у будівлі зерноскладу, загальною площею 1222,2 кв.м..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянський двір-08" (34208, Рівненська обл., Сарненський район, с. Рокитне, вул. Ювілейна, 2, код ЄДРПОУ 35846174) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 1342,00 грн..

4. Повернути з Державного бюджету України Рівненській обласній прокуратурі (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 50% від сплаченого судового збору у сумі 1342,00 грн., про що постановити ухвалу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.