Рішення

від 11.09.2023 по справі 922/2635/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2635/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук-Інвест" (03040, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 96) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 12) про стягнення 293808,92 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадук-Інвест" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" про стягнення 293808,92 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 259754,08 грн., пеня у розмірі 30409,39 грн., 3% річних у розмірі 1824,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 1820,88 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4407,14 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №23-17 від 07.03.2023 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 2 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

05.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із доданими до неї документами (вх. №17425), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 07.07.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 07.07.2023 по справі №922/2635/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадук-Інвест" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №23-17 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору погоджено, що постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві картоплю продовольчу урожаю 2022 року (товар), а покупець зобов`язується приймати товар та проводити його оплату на умовах договору.

Умовами пункту 1.2. договору найменування, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються сторонами у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору товар постачається постачальником покупцеві партіями, на які виписується окремий рахунок та окрема видаткова накладна.

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна товару, що поставляється, фіксується в Специфікації, рахунку на оплату та видаткових накладних на партію товару, що є невід`ємною частиною договору. Сума договору складається з загальної суми товару, що поставляється по договору протягом строку його дії по всім видатковим накладним, підписаним сторонами протягом дії договору.

Умовами пункту 4.1. договору погоджено, що поставка товару здійснюється автотранспортом і за рахунок покупця. Обсяг товарної партії, що постачається, та конкретний строк поставки партії товару узгоджується сторонами додатково в усній формі (шляхом здійснення покупцем заявок в телефонному режимі на поставку конкретної кількості та асортименту товару). Конкретна кількість партій товару визначається та фіксується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.3. договору визначено термін поставки товару - до 31.04.2023 року.

Умовами пункту 4.4. договору погоджено та передбачено, що передача товару покупцю здійснюється по видаткових накладних. Датою поставки товару (партії товару) вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Перехід ризиків на товар виникає в покупця з моменту відвантаження товару зі складу постачальника, що підтверджується видатковою накладною підписаною уповноваженими представниками з обох сторін.

Згідно з пунктом 5.1. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості, відповідно до умов договору, якщо при прийомі партії товару не було виявлено невідповідності товару (партії товару) вимогам по кількості та якості. Підписання представником покупця видаткової накладної на товар (партію товару) є свідченням належної кількості та якості поставленого товару (партії товару).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар, здійснивши із своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання товару.

Відповідно до пункту 5.3. договору погоджено, що при прийомі товару на при відсутності зауважень на нього, покупець зобов`язаний підписати відповідну видаткову накладну на даний товар.

Пунктом 6.1. договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - в гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, що вказаний в договорі.

Згідно з пунктом 6.2. договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар у розмірі 20% по кожній окремій партії, яка підтверджується окремою видатковою накладною. Остаточний розрахунок за товар відбувається не пізніше 10-го дня з дати поставки товару.

Умовами пункту 6.3. договору погоджено, що датою виконання покупцем вимог по оплаті товару є дата зарахування грошей на рахунок постачальника.

Специфікацією до договору визначено: найменування товару - картопля продовольча урожаю 2022 року у кількості 100000 кг., вартістю 800000,00 грн. Погоджено, що доставка товару відбувається за рахунок покупця.

Додатковою угодою від 22.03.2023 до договору поставки №23-17 від 07.03.2023 сторони дійшли згоди внести зміни до договору: п. 3.2. викласти у наступній редакції "Загальна сума договору: 323761,80 грн. з ПДВ. Сума ПДВ складає 53960,30 грн."; п. 4.3. викласти у наступній редакції: "Термін поставки товару - до 22.03.2023 року"; п. 11.5. викласти у наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2023 р., а взаєморозрахунки - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань".

Сторони вносять зміни до специфікації до договору (додаток №1) у наступній редакції: картопля продовольча урожаю 2022 року у кількості 40450 кг., вартістю 323761,80 грн. Загальна сума товару за специфікацією - 323761,80 грн. з ПДВ. Сума ПДВ складає 53960,30 грн.

Відповідно до видаткової накладної №20 від 09.03.2023 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 20000 кг. на суму 160080,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №21 від 10.03.2023 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 20000 кг. на суму 160080,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №23 від 13.03.2023 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 450 кг. на суму 3601,80 грн. з ПДВ.

На підставі платіжної інструкції №80 від 09.03.2023 відповідач сплатив на користь позивача кошти у розмірі 32000,00 грн. у якості попередньої оплати, про що свідчить відповідне призначення платежу.

На підставі платіжної інструкції №81 від 10.03.2023 відповідач сплатив на користь позивача кошти у розмірі 32000,00 грн. у якості попередньої оплати, про що свідчить відповідне призначення платежу.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №23/04-18 від 18.04.2023 з викладенням фактичних та правових підстав звернення, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором у розмірі 259761,80 грн., яка залишилася без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи договір поставки №23-17 від 07.03.2023, Специфікацію до нього, а також додаткову угоду від 22.03.2023 до договору, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як зазначено судом вище, умовами пункту 4.4. договору погоджено, що передача товару покупцю здійснюється по видаткових накладних. Датою поставки товару (партії товару) вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Перехід ризиків на товар виникає в покупця з моменту відвантаження товару зі складу постачальника, що підтверджується видатковою накладною підписаною уповноваженими представниками з обох сторін.

Згідно з пунктом 5.1. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості, відповідно до умов договору, якщо при прийомі партії товару не було виявлено невідповідності товару (партії товару) вимогам по кількості та якості. Підписання представником покупця видаткової накладної на товар (партію товару) є свідченням належної кількості та якості поставленого товару (партії товару).

Пунктом 5.3. договору погоджено, що при прийомі товару на при відсутності зауважень на нього, покупець зобов`язаний підписати відповідну видаткову накладну на даний товар.

Відповідно до видаткової накладної №20 від 09.03.2023 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 20000 кг. на суму 160080,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №21 від 10.03.2023 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 20000 кг. на суму 160080,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №23 від 13.03.2023 постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 450 кг. на суму 3601,80 грн. з ПДВ.

Всього передано відповідачу товару на загальну суму 323761,80 грн.

Зазначені вище видаткові накладні містять підписи позивача та відповідача, які скріплені відбитками печаток сторін. При цьому будь-яких заперечень або зауважень відповідача щодо якості, кількості, вартості або своєчасності поставленого товару, зазначені видаткові накладні не містять.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи належні докази дають підстави суду дійти висновку про належне виконання позивачем зобов`язань за укладеним договором поставки №23-17 від 07.03.2023, Специфікації до нього, а також додаткової угоди від 22.03.2023 до договору та поставку відповідачу товар на суму 323761,80 грн.

В силу приписів статті 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з пунктом 6.2. договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар у розмірі 20% по кожній окремій партії, яка підтверджується окремою видатковою накладною. Остаточний розрахунок за товар відбувається не пізніше 10-го дня з дати поставки товару.

Умовами пункту 6.3. договору погоджено, що датою виконання покупцем вимог по оплаті товару є дата зарахування грошей на рахунок постачальника.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до платіжної інструкції №80 від 09.03.2023 відповідач сплатив на користь позивача кошти у розмірі 32000,00 грн. у якості попередньої оплати. Також, на підставі платіжної інструкції №81 від 10.03.2023 відповідач сплатив на користь позивача кошти у розмірі 32000,00 грн. у якості попередньої оплати. Всього на суму 64000,00 грн.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, враховуючи, що суду не надано право виходити за межі заявлених позовних вимог в силу вимог частини 2 статті 237 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 259754,08 грн., є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1824,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1820,88 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19 зазначив, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 1824,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1820,88 грн., суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 1824,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1820,88 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 30409,39 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору погоджено, що у випадку порушення правил розрахунку оплати товару відповідно до п. 6.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на несплачену суму за весь період прострочення (за кожен день прострочення виконання).

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 30409,39 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування також відповідає вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 30409,39 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 12, код ЄДРПОУ 30990634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук-Інвест" (03040, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 96, код ЄДРПОУ 22941298) основну заборгованість у розмірі 259754,08 грн., пеню у розмірі 30409,39 грн., 3% річних у розмірі 1824,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 1820,88 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4407,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" вересня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова