Рішення

від 06.09.2023 по справі 925/763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

м. Черкаси справа № 925/763/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Довганя К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/763/22 за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мошнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Грот А про стягнення 43 223,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 43 223,62 грн. нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору з яких: 5 157,18 грн. 3% річні та 38 066,44 грн. інфляційні.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору оренди землі від 22.11.2018, а вказане зобов`язання було встановлене рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.11.2021 у справі №925/682/21, яке набрало законної сили 21.12.2021.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом встановлено, що копія ухвали від 12.06.2023 направлялась відповідачу на адресу, яка міститься у позовній заяві і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ЄДРПОУ), а саме: 18034, м. Черкаси, вул. Ярослава Галана, 3, кв. 506. Проте, вказана ухвала була повернута до суду 26.06.2023 без вручення адресату (поштове повернення №1801605577578) із Довідкою відділення поштового зв`язку (ф.20) з посилання на підставу невручення такої: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч.3 та ч.7 ст. 120 та ч.11 ст. 242 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. При цьому, суд враховує, що згідно ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 24.06.2022 для вчинення відповідних дій, та яка повернулася до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб`єктивний характер.

Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/3309/17, від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17 та від 22.07.2021 у справі № 920/938/20).

Відтак, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд, оцінивши наявні докази у справі, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Мошнівської сільської ради від 22.11.2018 №43-8/VII, між Мошнівською сільською радою Черкаського району Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Грот-А укладено договір оренди землі від 22.11.2018, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під існуючим нежитловим приміщенням (землі для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови), яка знаходиться за адресою: вул. Спасо-Преображенська, 56а, в межах села Мошни Черкаського району Черкаської області.

Свої зобов`язання за договором оренди землі від 22.11.2018 виконав в повному обсязі та передав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під існуючим нежитловим приміщенням (землі для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови), яка знаходиться за адресою: вул. Спасо-Преображенська, 56а, в межах села Мошни Черкаського району Черкаської області.

Відповідач не виконав зобов`язання за договором ореди землі, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі, позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості.

30.11.2021 року судом прийнято рішення у справі №925/682/21, яким суд встановив факт укладення договору оренди землі, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди землі, факт наявності заборгованості відповідача за договором оренди землі.

За результатом розгляду справи суд задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди землі. Рішення суду набрало законної сили 21.12.2021 року. Наказ виданий.

На запит Черкаської окружної прокуратури Мошнівська сільська рада листом №457/02-09 від 27.03.2023 повідомила, що за даними фінансового управління сільської ради рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2021 по справі №925/682/21 про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот А» на даний час не виконано, грошові кошти за оренду земельної ділянки не надходили.

У зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2021 по справі №925/682/21 Товариству з обмеженою відповідальністю «Грот А» нараховано з січня 2022 року по травень 2023 року включно 38 066,44 грн. інфляційних та 5 157,18 грн. 3% річних, а всього 43 223,62 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовґязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовґязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовґязання за кожен день прострочення виконання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Таким чином, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитом триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення.

З урахуванням зазначеного, позивач (прокурор) звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 38 066,44 грн. та 3% річних у розмірі 5 157,18 грн. за період з січня 2022 року по травень (включно) 2023 року, що разом складає 43 223,62 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

При вирішенні спору суд керується також роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань N 14 від 17.12.2013 року (зокрема, але не виключно п. 7.1.), правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 02.03.2016 р. у справі № 6-2491цс15, від 12.04.2017 р. у справах №№ 3-1462гс16, 3-1601гс16, від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

Дослідивши подані матеріали справи, суд зазначає, що відповідач порушив умови договору оренди землі, факт порушення підтверджений рішенням Господарського суду Черкаської області, яке набрало законної сили у справі №925/682/21. Відповідач не розрахувався із позивачем в строки передбачені договором, за що було додатково нараховано понесені позивачем інфляційні та 3% річних за період з січня 2022 року по травень (включно) 2023 року в сумі 43 223,62 грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, умов договору та вимог законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних та пені за період з січня 2022 року по травень (включно) 2023 року в сумі 43 223,62 грн. судом визнаються обґрунтованими, тому задовольняються повністю.

Також з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені останнім судові витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грот - А" (код 31701321, 18015, м. Черкаси, вул. Ярослава Галана, 3, кв. 506) на користь Мошнівської сільської ради (код 26357343, 19615, Черкаська область, Черкаський район, с. Мошни, вул. Максима Преснякова, 13) 38 066,44 грн (тридцять вісім тисяч шістдесят шість гривень 44 копійки) інфляційних та 5 157,18 грн (п`ять тисяч сто п`ятдесят сім гривень 18 копійок) 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грот - А" (код 31701321, 18015, м. Черкаси, вул. Ярослава Галана, 3, кв. 506) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, 18000, м. Черкаси, вул.. Богдана Хмельницького, 286) - 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат із сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст складено і підписано 11.09.2023.

СУДДЯ К.І. Довгань