Рішення

від 06.09.2023 по справі 926/1992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1992/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Гливко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури Чернівецької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 167871,39 грн.

Представники сторін:

від прокуратури Маріуца Р.А.;

від позивача не з`явився;

від відповідача Чорна М.С.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 167871,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що за результатами процедури закупівлі електричної енергії між позивачем та відповідачем укладено договір №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, за яким річний плановий обсяг електричної енергії становив 350000 кВт. год. по ціні 1,949997 грн за 1 кВт. год. На виконання умов зазначеного договору позивачем сплачено кошти в сумі 682499,00 грн. В подальшому до вищевказаного договору сторони уклали ряд додаткових угод, внаслідок чого було збільшено ціну на електроенергію, а її обсяг за договором істотно зменшився. Далі прокурор зазначає, що згідно актів приймання-передавання товарної продукції відповідачем поставлено електричну енергію не в повному обсязі, а саме 263912 кВт. год замість 350000 кВт. год., таким чином, сума безпідставно сплачених коштів становить 167871,39 грн. Крім того, прокурор вважає, що спірні додаткові угоди укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на ринку електричної енергії. У зв`язку з чим, просить суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №2 від 08.04.2021, №3 від 13.08.2021, №4 від 28.08.2021, №5 від 21.09.2021, №6 від 04.10.2021, №7 від 26.10.2021 до договору №914/1Т від 15.01.2021 та стягнути з відповідача сплачені кошти до бюджету в сумі 167871,39 грн.

29.05.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти задоволення позову.

У поданому відзиві відповідач посилається на зокрема на те, що спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Разом з цим, спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу на підставі договору та додаткових угод, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.

Крім того відповідач зазначає, що у період дії договору відбулося коливання середньозваженої закупівельної ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим сторонами укладено додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії, проте ціна електричної енергії змінилася не більше ніж на 10% згідно зі ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

19.06.2023 року Господарським судом Чернівецької області отримано від прокурора відповідь на відзив на позов.

05.07.20233 року від позивача надійшли письмові пояснення на предмет спору в яких позивач просить позовну заяву прокурора задовольнити в повному обсязі.

ІІ. Рух справи.

10.05.2023 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1992.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.06.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.06.2023.

20.06.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 20.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.08.2023 року відкладено розгляд справи по суті на 18.08.2023 року.

18.08.2023 року до Господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, при цьому зазначено, що позивач позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.08.2023 року судом проголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.09.2023 року.

У судовому засіданні 04.09.2023 року оголошено перерву до 06.09.2023 року.

Станом на день розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представниця відповідача заперечувала проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов.

Позивач у судове засідання не з`явились, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи а також клопотання позивача про розгляд справи без його участі (вх.№3567 від 18.08.2023), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Управлінням культури Чернівецької міської ради (далі - Управління) з використанням вебпорталу Уповноваженого органу з питань закупівель (інформаційно - телекомунікаційна система «Prozorro» за адресою в мережі Інтернет: www.prozorro.gov.ua), проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 350000 кіловат - година з очікуваною вартістю 940750 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі Товариство) з ціновою пропозицією 682499 грн.

15.01.2021 між Управлінням і Товариством укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 914/1Т (далі Договір) за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі на умовах цього договору (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Загальна сума Договору становить 682499 грн з ПДВ. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною позивачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1 Договору).

Пунктами 5.2., 5.3. Договору визначено, що фінансування Договору здійснюється з міського бюджету на 2021 рік. Платіжні зобов`язання за цим Договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань). Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії визначається в комерційній пропозиції Постачальника.

У відповідності до пунктів 5.5., 5.9. Договору зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 13.6 Договору встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті, а саме дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 комерційної пропозиції (Додатку 2 до Договору) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 1,949997 грн за 1 кВт*год. Оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до Договору.

У подальшому, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) сторонами укладено 7 додаткових угод до Договору, згідно яких було збільшено ціну на електроенергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії. Зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 01.03.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,1097 грн (на 8,2 %), кількість електроенергії зменшено до 323505,238 кВт/год.

Листом від 15.02.2021 № 2959/1 Товариство обґрунтувало необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку. Па підтвердження коливання ціни Товариством надано довідки Чернівецької торгово-промислової палати № 169/5 від 15.02.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» станом на 15.01.2021 (1346,28 грн) та на 15.02.2021 (1799,22 грн).

-додатковою угодою № 2 від 08.04.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,2854 грн (на 8,2 %), кількість електроенергії зменшено до 298634,375 кВт/год.

На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідки Чернівецької торгово-промислової палати № 407/1 та 407/2 від 01.04.2021 про середньозважену ціну електричної енергії станом на 20.03.2021 (1381.81 грн) та на 22.03.2021 (1621,18 грн).

-додатковою угодою № 3 від 13.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,51371 грн (на 9,9 %).

Листом від 03.08.2021 №9222 Товариство обґрунтувало необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку у розмірі 56,4%. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати №927/1 від 02.08.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» станом на 23.07.2021 (1541,32 грн) та на 30.07.2021 (1727,33 грн).

-додатковою угодою № 4 від 28.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,76482 грн (на 9,9 %), кількість електроенергії зменшено до 323505,238 кВт/год.

Листом від 16.08.2021 № 10513/22 Товариство обґрунтувало необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку, а саме зазначило про те, що згідно аналітичних матеріалів ДП «Оператор ринку» за першу декаду серпня 2021 року в порівнянні з першою декадою липня 2021 року на РДН в торговій зоні «ОЕС України» середня ціна базового навантаження зросла на 128,93 % до рівня 2078,55 грн/МВт.год та на 36,4 % в порівнянні з 3 декадою липня 2021 року, у порівнянні з першою декадою 2020 року індекс ціни «база» збільшився на 69,2 %. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати №999 від 16.08.2021 про середньозважену ціну електричної енергії за першу декаду липня 2021 року ( 1623,28 грн) та за 10 днів серпня 2021 року (2127,1 грн).

-додатковою угодою №5 від 21.09.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,041 грн (на 9,9 %), кількість електроенергії зменшено до 85000 кВт/год.

Листом від 14.09.2021 № 12137/3 Товариство обґрунтувало про необхідність підвищення ціни коливанням середньозваженої ціни електроенергії на РДН ОЕС у розмірі +56,4 %. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати №1106/7 від 13.09.2021 про середньозважену ціну електричної енергії станом на 14.09.2021 (2596,47 грн).

-додатковою угодою №6 від 04.10.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,30517 грн (на 8,69 %), кількість електроенергії зменшено до 77000 кВт/год. Листом від 14.09.2021 № 12495/1 Товариство повідомило про необхідність підвищення ціни у зв`язку із коливанням середньозваженої ціни електроенергії на РДН ОЕС у розмірі +56,4 %. На підтвердження коливання ціни Товариством надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати №1152 від 23.09.2021 про середньозважену ціну електричної енергії станом на 23.09.2021 (2805,51 грн).

-додатковою угодою №7 від 26.10.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,63636 грн (на 10 %), кількість електроенергії зменшено до 70000 кВт/год. Листом від 07.10.2021 № 12674/84 Товариство повідомило про необхідність підвищення ціни та зазначило про те, що у разі незгоди, договір на постачання електричної енергії буде розірвано та у порядку визначеному Правилами роздрібного ринку постачання електричної енергії буде здійснюватися постачальником «останньої надії» за ціною 6258,04 грн. До листа додано довідку Чернівецької торгово-промислової палати №1304/1 від 20.10.2021 про середньозважену ціну електричної енергії станом на 16.08.2021 (2184,86 грн) та станом на 20.10.2021 (3080,30 грн).

Загалом, згідно вказаних угод ціну на електроенергію збільшено на 86,5 % у порівнянні з ціною зазначеною у Договорі, а кількість електроенергії зменшено на 263912 кВт/год.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу електроенергію у кількості 263912 кВт/год на суму 682499,00 грн, яка була оплачена останнім, на підтвердження чого надано акти прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії та платіжні доручення про сплату коштів.

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, слід відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Суд встановив, що на виконання приписів ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував:

- порушення, на його думку, інтересів держави в особі територіальної громади, яке полягало у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за оренду земельної ділянки та, як наслідок, у нераціональному та неефективному використанні земель комунальної власності;

- неналежне здійснення Сторожинецькою міською радою захисту інтересів територіальної громади, яке полягало у тривалому (впродовж 2017 - 2022 років) невжитті заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача за землі комунальної власності.

Згідно зі ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частина 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.

У ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, Управління культури Чернівецької міської ради є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури неодноразово звертався до Управління культури Чернівецької міської ради з листами від 20.06.2022 №52-5452вих-22, від 11.10.2022 №52-9129вих-22, від 16.01.2023 №52-501вих-23 в яких просив Управління вжити заходи щодо визнання недійсним додаткових угод, стягнення з відповідача коштів та проінформувати про вжитті заходи.

Управління культури Чернівецької міської ради листами повідомляла прокурора що не вбачається підстав щодо визнання додаткових угод недійсними.

Таким чином, маючи відповідні повноваження, Управління культури Чернівецької міської ради протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо звернення з позовом до суду.

Прокурор, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 05.04.2023 повідомив Управління культури Чернівецької міської ради про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Управління культури Чернівецької міської ради шляхом подання позову до відповідача.

З огляду на викладене, у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Управління культури Чернівецької міської ради, у зв`язку із здійсненням останнім захисту інтересів держави неналежним чином.

Щодо розгляду спору по суті

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод до договору №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021 на підставі статей 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням вимог п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом, Управлінням культури Чернівецької міської ради за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено з переможцем товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» договір №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021 в обсязі 350000 кВт/год з терміном поставки товарів з 01.01.2021 до 31.12.2021, ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 1,949997 грн за 1 кВт.год. Отже, вбачається, що сторони у договорі обумовили усі істотні умови.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі визначену в договорі, тобто, правовою підставою для їх укладення були норми п. 2 ч.5 ст. 41 цього Закону.

За приписами п.8 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Частиною 4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №№1-7 до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано довідки Чернівецької торгово-промислової палати №169/5 від 15.02.2021, №407/1 та 407/2 від 01.04.2021, №927/1 від 02.08.2021, №999 від 16.08.2021, №1106/7 від 13.09.2021, №1152 від 23.09.2021, №1304/1 від 20.10.2021 про середньозважену ціну електричної енергії.

Водночас, згідно з додатковими угодами №№1-7 сім разів змінено істотні умови договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 1,949997 грн до 3,63636 грн за 1 кВт/год та зменшено кількість товару з 350000 до 70000 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 86,5%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено на 263912 кВт/год.

Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Суд зауважує, що споживач мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електроенергії збільшилася на 86,5%, а обсяг поставки електроенергії за договором істотно зменшився.

Відтак, враховуючи викладене, суд вважає, що така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Із наведеного вбачається, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Тобто, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Суд також зауважує, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Згідно зі ст.5 Закону «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поряд з цим, перемога у тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10%, а саме на 86,5%, шляхом так званого "каскадного" укладення декількох додаткових угод є нечесною та недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Щодо документального підтвердження коливання цін на електричну енергію на ринку, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які саме органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Відповідно до п.5.5. Договору зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку відповідачем для споживача було надано, зокрема цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати №169/5 від 15.02.2021, №407/1 та 407/2 від 01.04.2021, №927/1 від 02.08.2021, №999 від 16.08.2021, №1106/7 від 13.09.2021, №1152 від 23.09.2021, №1304/1 від 20.10.2021 про середньозважену ціну електричної енергії які ґрунтуються на інформації з сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» про середньозважену ціну електричної енергії (Об`єднаної енергетичної системи України) станом на конкретне число із долученням до довідок відповідних роздруківок із сайту ДП «Оператор ринку».

Оцінюючи докази надані відповідачем в підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку, суд вважає їх неналежними та недопустимими у розумінні ст. 76,77 ГПК України, оскільки вказані цінові довідки та роздруківки не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на електроенергію в періоди між укладенням договору та кожної окремої додаткової угоди.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факт коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».

Зважаючи на викладене, вбачається не відповідність укладених додаткових угод №№1-7 положенням п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Варто зауважити, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Натомість, сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Відтак, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод №1 від 01.03.2021, №2 від 08.04.2021, №3 від 13.08.2021, №4 від 28.08.2021, №5 від 21.09.2021, №6 від 04.10.2021, №7 від 26.10.2021 до договору №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 167871,39 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються первинним договором. Відтак, постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, а саме з розрахунку 1,949997 грн за 1 кВт*год.

Як встановлено судом, Управлінню культури Чернівецької міської ради за договором №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021 поставлено електричної енергії в обсязі 263912 кВт/год на загальну суму 682499,00 грн, яка сплачена споживачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі електричної енергії по місяцях та платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у первинному договорі Управління культури Чернівецької міської ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 263912 кВт/год кошти у розмірі 514627,61 грн.

Відтак, внаслідок виконання Управлінням культури Чернівецької міської ради своїх фінансових зобов`язань згідно укладеного договору, відповідачем було надмірно отримано грошові кошти на загальну суму 167871,39 грн, яка становить вартість електричної енергії, недопоставленої на виконання договору, а тому отримана відповідачем оплата у сумі 167871,39 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Щодо тверджень відповідача про застосування реституції до спірних правовідносин, суд зазначає, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

V. Висновки суду.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Враховуючи встановлення факту невідповідності укладених додаткових угод положенням п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак регулювання спірних правовідносин, зокрема, зобов`язань сторін, договором №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання недійсними додаткових угод №№1-7 та стягнення 167871,39 грн у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 21472,00 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №2 від 08.04.2021, №3 від 13.08.2021, №4 від 28.08.2021, №5 від 21.09.2021, №6 від 04.10.2021, №7 від 26.10.2021 до договору №914/1Т про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та Управлінням культури Чернівецької міської ради.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, м. Чернівці, вул. Целана, 6, код 42102122) на користь Управління культури Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа центральна, 5, код 02231560) сплачені кошти в сумі 167871,39 грн.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, м. Чернівці, вул. Целана, 6, код 42102122) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 21472,00 судового збору.

5.З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.