Ухвала

від 07.09.2023 по справі 369/13410/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13410/23

Провадження №2/369/5772/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліос Груп»</a>, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні Інвестиції», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліос Груп»</a>, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні Інвестиції», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» про витребування майна.

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 було поданозаяву прозабезпечення позову,у якійзаявник просивсуд вжитизаходи забезпеченняпозову,а саме: накласти арешт на домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер 108253132224) загальною площею 360,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (реєстраційний номер 108161632224) площею 0,161 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що ОСОБА_1 , звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовними вимогами до ТОВ «ІЛІОС ГРУП» про витребування у власність Позивачки домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер 108253132224), загальною площею 360,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки (реєстраційний номер 108161632224) площею 0,161 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свій позов обґрунтовую тим, що ТОВ «ІЛІОС ГРУП» незаконно оформило на себе право власності на нерухоме майно, власником якого є я у відповідності до Договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого Біккінеєвою І.А., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області

18.06.2008 року, за реєстровим номером 2094 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 18.06.2008 року; Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Біккінеєвою І.А., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 18.06.2008 року, за реєстровим номером 2098 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 18.06.2008 року.

Вирішення питання про витребування майна у власність ОСОБА_1 насамперед пов`язане з розв`язанням спору між Позивачкою, як попередньою власницею цього нерухомого майна та Відповідачем, який оформив за собою незаконно право власності та на сьогоднішній день є таким власником за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, наявний актуальний запис про право власності на спірне майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надає Відповідачу можливість здійснити відчуження спірного нерухомого майна без будь-яких обмежень на користь іншої особи.

Настання такої можливої ситуації повністю зведене нанівець намагання Позивачки вирішити цивільний спір в судовому порядку, оскільки зміна власника спірного нерухомого майна до винесення рішення у справі призведе до неможливості задоволення позовних вимог тільки з цих підстав і породить необхідність повторного звернення до суду з черговим позовом.

Так само, у випадку задоволення позовних вимог у цій справі, реалізація наявного права Відповідача на вільне відчуження спірного майна до фактичного виконання судового рішення призведе до ситуації неможливості виконання такого рішення суду.

Для запобігання можливості виникнення такої правової ситуації, в цивільно-процесуальному законі запроваджено інститут забезпечення позову.

Таким чином, з метою збереження поточного правового статусу нерухомого майна, яке є предметом спору у даній справі, з метою забезпечення Позивачці права на ефективний судовий захист спрямований на відновлення її порушеного права, є необхідність для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно .

Щодо зустрічного забезпечення позову, слід зазначити, що такий вид забезпечення покликаний перед усім забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Незважаючи на оформлення за собою права власності на спірне нерухоме майно ТОВ «ІЛЮС ГРУП» не здійснює користування таким майном і протягом тривалого часу веде перемовини із ОСОБА_2 (третя особа у справі), який проживає фактично у спірному будинку із неповнолітньою дитиною, щодо можливого отримання від нього коштів, як заборгованості по кредитному договору. В свою чергу такі перемовини ускладнюються та затягуються через неможливість визначити особу реального кредитора за кредитним договором N9 373-08 від 18.06.2008 року, укладеним між АТ «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_2 (про зазначені обставини вказано у поданому позові).

Наведене вказує на те, що у ТОВ «ІЛЮС ГРУП» за наявних обставин відсутні можливі збитки як ймовірного власника спірного нерухомого майна, а відтак для зустрічного забезпечення на цій стадії розгляду справи немає фактичних підстав.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зміст та форма заяви відповідає вимогамст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є витребування майна, а саме: домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер 108253132224) загальною площею 360,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (реєстраційний номер 108161632224) площею 0,161 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити частково заяву про забезпечення позову, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що будуть заявлені та змісту викладених в заяві обставин, слід вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер 108253132224) загальною площею 360,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (реєстраційний номер 108161632224) площею 0,161 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліос Груп»</a>, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні Інвестиції», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» про витребування майна задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер 108253132224) загальною площею 360,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (реєстраційний номер 108161632224) площею 0,161 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до нормЗакону України "Про виконавче провадження"ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконанняв межах строків, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація простягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

Інформація проборжника: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛІОС ГРУП»</a>, код ЄДРПОУ: 40183147 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 18, кв. 49.

Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду.

Суддя Тетяна ДУБАС