Рішення

від 22.05.2023 по справі 160/4319/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Справа № 160/4319/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4319/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» (вул. Гагаріна, 40/35, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52200; ідентифікаційний код юридичної особи 40930346) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078; ідентифікаційний код юридичної особи 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022 та картки відмови №UA500420/2022/000145 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022 та картки відмови №UA500420/2022/000152 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022 та картки відмови №UA500420/2022/000154 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022, №UA500420/2022/000020/2 від 03.07.2022 та №UA500420/2022/000021/2 від 04.07.2022 було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення відповідних платежів.

За рішенням №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022 збільшення відбулось на суму у розмірі 347928,65 грн, що нараховуються за митною вартістю, в т. ч. митний платіж 1% у розмірі 16411,73 грн, та ПДВ на суму у розмірі 331516,92 грн.

За рішенням №UA500420/2022/000020/2 від 03.07.2022 та рішенням №UA500420/2022/000021/2 від 04.07.2022 збільшення відбулось на суму у розмірі 234686,68 грн, що нараховуються за митною вартістю, в т.ч. митний платіж 1% у розмірі 11 070,12 грн, та ПДВ на суму у розмірі 223616,56 грн. по кожному рішенню окремо.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України). Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару були надані всі необхідні, а також додаткові документи. Позивачем звернуто увагу на те, що винесені відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості, зокрема, не містять докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. До того ж, незважаючи на свій обов`язок, у рішеннях про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як: резервний. Також, на думку позивача, відповідач не обґрунтував неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх.

Позивач також стверджує, що Одеською митницею взагалі не наведено жодного аргументу щодо хибності чи неможливості застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару. Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченим МК України, а саме - за ціною договору. Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022, №UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022 та №UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Також, позивач додатково зазначив про те, що оскаржені рішення Одеської митниці є протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому, такі рішення підлягають скасуванню.

Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеними рішеннями про коригування митної вартості товару та просить їх скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду. Відзначив, що відповідачем також не наведено жодного аргументу, з яких причин ним обрано митну вартість саме на рівні 5,2279 дол. США/кг і саме за МД №UA102090/2022/000601 від 05.05.2022 по рішенню №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022, та 4,5789 дол. США/кг і саме за МД №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022 по рішенням №UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022 та №UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі №160/4319/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7193/23), у якому відповідач проти позову заперечив у повному обсязі та вказав, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) №UA500420/2022/004110 від 01.09.2022, №UA500420/2022/004148 від 03.09.2022 та №UA500420/2022/004163 від 04.09.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022, №UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022, №UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022, а саме:

1) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CPT Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно п.5 договору (контракту) від 01.06.2021 №1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в тому числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) №UA500420/2022/004110 від 01.09.2022, №UA500420/2022/004148 від 03.09.2022 та №UA500420/2022/004163 від 04.09.2022 містились розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України від 13.03.2012 №4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим. Вищевикладені обставини слугували підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №31885/23), в якій останнім вказується про необґрунтованість заперечень проти позову. Позивач наголошує на протиправності винесених Одеською митницею рішень та просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 01.06.2021 між позивачем та Компанією Edonia GmbH (Австрія) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 1-2021.

За умовами даного Контракту: п. 1.2. - Продавець продає, а Покупець купує такі групи товарів: сировину і матеріали для виробництва тютюнової продукції (далі по тексту Товар). Конкретний асортимент Товару, його кількість і вартість, вказані у специфікаціях, що складаються на кожну поставлену партію.

Згідно з п. 2.1. Контракту, ціна на товар, за взаємною згодою сторін, встановлюється у Євро чи доларах США, яка зазначається в рахунку чи проформі рахунку.

Згідно з п. 2.2. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах поставки, зазначених у відповідних специфікаціях до Контракту (Інкотермс-2010).

Відповідно до п. 3.2. Контракту, оплата за цим Контрактом здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк до 365 календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі виставленого Продавцем рахунку.

За Специфікацією №UT202208-036 до Контракту на закупівлю №1-2021 від 01.06.2021 поставлено тютюн необроблений BFL стріпсований на загальну вартість 68040,00 євро. За Специфікаціями № UT202208-039 та № UT202209-002 до Контракту на закупівлю №1-2021 від 01.06.2021 поставлено тютюн необроблений Virginia TLMG стріпсований (урожай 2021 року) на загальну вартість 60390,00 доларів США, по кожній Специфікації окремо. Оплата за цим контрактом здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк до 365 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно рахунків №202208-037 від 26.08.2022, №202208-040 від 31.08.2022 та №202209-002 від 01.09.2022, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що у вересні 2022 року за наведеним Контрактом на адресу позивача, на умовах поставки CРТ, Орлівка, Україна, надійшли товари назва яких, кількість, ціна та інші умови обумовлено сторонами в товаросупроводжуючих документах до зазначеного Контракту.

Для здійснення митного оформлення товару та з метою підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, позивачем до відповідача (Митниці митний пост «Орлівка» Одеської митниці) було подано електронну митну декларацію від 01.09.2022 №UA500420/2022/004110, до якої долучені документи, які надавалися на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме:

- декларація митної вартості до МД №UA500420/2022/004110 від 01.09.2022, визначеної декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

- контракт №1-2021 від 01.06.2021, Специфікація №UT202208-036 від 26.08.2022 до Контракту;

- рахунок Edonia GmbH до TOB «Юнайтед Табако» №202208-037 від 26.08.2022;

- інвойс відправника №1000000347 від 26.08.2022;

- ліцензія на виробництво тютюнових виробів №077047 від 07.06.2017 та листи позивача від 30.05.2022 за №01-08/311, від 03.06.2022 за №01-08-323, 26.08.2022 за №01-08/566.

Також позивачем було надано до митного органу пакувальний лист, сертифікат якості від 26.08.2022, сертифікат походження №0000195363, сертифікат фумігації №90, фітосанітарний сертифікат №EU/BG/1602433, автотранспортна накладна (CMR) від 26.08.2022.

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем долучено до позовної заяви.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CРТ Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) відповідно п.5 договору (контракту) від 01.06.2021 № 1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в тому числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прайс-листи), каталоги - виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 МК України.

На вимогу відповідача декларантом надано повідомлення від 01.09.2022 №01-08/570 про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022 відповідно до статті 64 МК України.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач провів аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме по товару №1 5,2279 дол.США/кг (митна декларація №UA102090/2022/000601 від 05.05.2022) ніж заявлено декларантом 3,15 євро/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 5,2279 дол.США/кг.

Встановлено, що декларантом товар оформлено у вільний обіг 01.09.2022 згідно з декларацією №UA500420/2022/004116 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Для здійснення митного оформлення товару та з метою підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, позивачем до відповідача (Митниці митний пост «Орлівка» Одеської митниці) було подано електронну митну декларацію від 03.09.2022 №UA500420/2022/004148, до якої долучені документи, які надавались на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а саме:

- декларація митної вартості до МД №UA500420/2022/004148 від 03.09.2022, визначеної декларантом за основним методом за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

- контракт №1-2021 від 01.06.2021, Специфікація №UT202208-039 від 31.08.2022 до Контракту;

- рахунок Edonia GmbH до TOB «Юнайтед Табако» №202208-040 від 31.08.2022;

- інвойс відправника №1000000348 від 29.08.2022;

- ліцензія на виробництво тютюнових виробів №077047 від 07.06.2017 та листи позивача від 30.05.2022 за №01-08/311, від 03.06.2022 за №01-08-323, 31.08.2022 за №01- 08/571.

Також позивачем було надано до митного органу пакувальний лист, сертифікат якості від 27.07.2022, сертифікат походження №0000195028, сертифікат фумігації, фітосанітарний сертифікат №EU/BG/0200062, автотранспортна накладна (CMR) від 31.08.2022.

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем долучено до позовної заяви.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CРТ Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) відповідно п.5 договору (контракту) від 01.06.2021 № 1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в тому числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прайс-листи), каталоги - виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 МК України.

На вимогу відповідача декларантом надано повідомлення від 03.09.2022 №01-08/581 про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022 відповідно до статті 64 МК України.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач провів аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме по товару №1 4,5789 дол.США/кг (митна декларація №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022) ніж заявлено декларантом 3,05 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 4,5789 дол.США/кг.

Встановлено, що декларантом товар оформлено у вільний обіг 03.09.2022 згідно з декларацією №UA500420/2022/004156 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Для здійснення митного оформлення товару та з метою підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, позивачем до відповідача (Митниці митний пост «Орлівка» Одеської митниці) було подано електронну митну декларацію від 04.09.2022 №UA500420/2022/004163, до якої долучені документи, які надавались на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а саме:

- декларація митної вартості до МД №UA500420/2022/004163 від 04.09.2022, визначеної декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який імпортується;

- контракт №1-2021 від 01.06.2021, Специфікація №UT202209-002 від 01.09.2022 до Контракту;

- рахунок Edonia GmbH до TOB «Юнайтед Табако» №202209-002 від 01.09.2022;

- інвойс відправника №1000000351 від 30.08.2022;

- ліцензія на виробництво тютюнових виробів №077047 від 07.06.2017 та листи позивача від 30.05.2022 за №01-08/311, від 03.06.2022 за №01-08-323, 01.09.2022 за №01- 08/573.

Також позивачем було надано до митного органу пакувальний лист, сертифікат якості від 27.07.2022, сертифікат походження №0000198426, сертифікат фумігації, фітосанітарний сертифікат №EU/BG/0200066, автотранспортна накладна (CMR) від 01.09.2022.

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем долучено до позовної заяви.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно з інформацією у графі 20 митної декларації поставка товару здійснюється на умовах CРТ Орлівка. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3)відповідно п. 5 договору (контракту) від 01.06.2021 № 1-2021 продавець зобов`язаний передати оригінали документів, в тому числі митну декларацію, але до митного оформлення даний документ не надавався.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 МК України.

На вимогу відповідача декларантом надано повідомлення від 04.09.2022 №01-08/582 про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022 відповідно до статті 64 МК України.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач провів аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МК України, та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме по товару №1 4,5789 дол.США/кг (митна декларація №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022) ніж заявлено декларантом 3,05 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 4,5789 дол.США/кг.

Встановлено, що декларантом товар оформлено у вільний обіг 04.09.2022 згідно з декларацією №UA500420/2022/004165 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Незгода позивача з рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Відповідач посилається на те, що не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення.

Зауваження, що викладені відповідачем, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Адже, за умовами Контракту: Конкретний асортимент Товару, його кількість і вартість вказані у Специфікаціях, що складаються на кожну поставлену партію та є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Товару, за взаємною згодою сторін, встановлюється у Євро чи в доларах США, яка зазначається у рахунку чи проформі рахунку. Поставка товару здійснюється на умовах поставки, зазначених у відповідних Специфікаціях до Контракту (Інкотермс 2010). Оплата поставленого товару здійснюється в Євро чи доларах США, що визначається в Специфікації, банківським переказом на зазначений в Контракті рахунок Продавця, Сторони погодили, що валюта ціни може відрізнятись від валюти платежу. Оплата за цим Контрактом здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк до 365 календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі виставленого Продавцем рахунку.

Згідно з інвойсами, що містяться в матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ Орлівка.

Згідно із Інкотермс (2010) умови CРТ (Carriage paid to / фрахт/перевезення оплачено до) означають:

- пункт А3: Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

- пункт Б3: у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладання договору перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CРТ зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що, погоджуючи саме обрані умови поставки CРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.

За офіційними даними тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 термін СРТ означає, що продавець за власний рахунок сплачує усі витрати щодо перевезення товару до місця призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, зобов`язання щодо страхування товару відсутні.

Суд зазначає, що відсутні зобов`язання про страхування при застосуванні умов поставки товару за правилами СРТ. Контрактом №1-2021 від 01.06.2021 не передбачено подання документів зі страхування товару покупцю. Таким чином, витрати на страхування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.

Враховуючи те, що страхування товару не передбачено контрактом та не здійснювалось сторонами контракту та, що згідно положення ст. 53 Митного кодексу України страхові документи надаються у разі якщо страхування здійснювалось, суд вважає безпідставним посилання митного органу на відсутність в наданих документах посилання на здійснення страхування.

Щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів щодо оплати послуг за перевезення, хоча товар поставляється на умовах СРТ, суд зазначає таке.

Так, за офіційними даними тлумачення торговельних правил Інкотермс в редакції 2010 термін СРТ відправник вантажу зобов`язується організувати та сплатити витрати за навантаження товару на складі, транспортування, завантаження вантажу, перевезення товару до замовника.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ «Юнайтед Табако» не понесло.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №160/1329/19, №813/1229/16, №814/4204/15 та №1.380.2019.001344.

Крім цього, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, у гр. 20 підлягають відображенню витрати на транспортування до місця доставки, у гр. 21 підлягають відображенню витрати навантаження, вивантаження та обробку товарів тільки якщо всі ці витрати (транспортування, навантаження, вивантаження) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14 (a) ДМВ).

Відповідно до даних гр. 20 поданих Декларацій митної вартості, по кожній окремо, витрати на транспортування до місця доставки по товару, як і дані гр. 21 витрати на навантаження, вивантаження та обробку, дорівнюють 0,00 грн.

Отже, відсутність даних у гр. 20 та гр. 21 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником саме у ціні товару.

Також, слід відмітити, що, виходячи з умов зовнішньоекономічного Контракту, Постачальник не вимагав у Покупця обов`язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, витрат на транспортних, тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару.

На думку суду, відповідачем також не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов поставки СРТ та інших доказів, які б свідчили, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Інкотермс 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п. 2 контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Щодо ненадання до митного оформлення митної декларації, передбаченої п. 5 договору (контракту) від 01.06.2021 №1-2021.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Перелік документів, які мають надаватись продавцем покупцю, зазначений у п. 5 Контракту є виключно домовленістю між Сторонами, залежить від конкретних умов поставки, та не має жодного відношення до визначення митної вартості, митного органу та будь-яких третіх сторін.

У ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття: ненадання документів передбачених Контрактом, суперечить положенням чинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 МК України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, як встановлено судом, в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за декларацією №UA102090/2022/000601 від 05.05.2022 по товару №1 5,2279 дол.США/кг (Рішення UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022) та за декларацією №UA408020/2022/29471 від 05.08.2022 по товару №1 4,5789 дол.США/кг (Рішення UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022 та Рішення UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022).

При цьому, відповідач не зазначив, саме за якими якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене по кожному Рішенню окремо.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржених рішень та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000015/2 від 01.09.2022, №UA500420/2022/000020/2 від 03.09.2022 та №UA500420/2022/000021/2 від 04.09.2022 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 20311,53 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 132, 139, 242 - 246, 250, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» (вул. Гагаріна, 40/35, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52200; ідентифікаційний код юридичної особи 40930346) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078; ідентифікаційний код юридичної особи 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2022 за №UA500420/2022/000015/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500420/2022/000145.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2022 за №UA500420/2022/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500420/2022/000152.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2022 за №UA500420/2022/000021/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500420/2022/000154.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078; ідентифікаційний код юридичної особи 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» (вул. Гагаріна, 40/35, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52200; ідентифікаційний код юридичної особи 40930346) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 20311 (двадцять тисяч триста одинадцять) грн 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22.05.2023.

Суддя О.В. Царікова