Ухвала від 11.09.2023 по справі 160/11726/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 вересня 2023 рокуСправа №160/11726/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та серед іншого зобов`язано Апеляційний суд Дніпропетровської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява державного виконавця відділу про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України недоотриманої частини суддівської винагороди у розмірі 364 165,07 грн.

Розглядаючи подану заяву суд виходить із того, що статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11 -рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Отже, зі змісту зазначених правових приписів слідує те, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

При цьому, зміна на підставі статті 378 КАС України способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Процесуальним законодавством регламентовано повноваження суду змінити порядок та спосіб виконання судового рішення, що був встановлений самим судом при вирішенні спору, проте, при застосуванні зазначеного процесуального інституту, необхідно враховувати, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший, не повинна призводити до зміни обсягу зобов`язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору.

Так, від 15.11.2022 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та серед іншого зобов`язано Апеляційний суд Дніпропетровської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Апеляційного суду Дніпропетровської області на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

Рішення суду є чітким, зрозумілим і не потребує додатково зміни чи встановлення способу і порядку виконання, відмінного від первинно зазначеного у рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (п. 4).

Аналіз резолютивної частини рішення суду та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов`язання, покладені на відповідача цим судовим рішенням, є обраними судом видом захисту порушеного права позивача.

Тобто, суд задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі, обравши спосіб захисту на якому наполягав позивач

При цьому, державним виконавцем або позивачем не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.

Заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини рішення, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов`язання відповідача виплатити заборгованість з пенсії.

Зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві суддівську винагороду, яка не була визначена у судовому рішенні призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Суд звертає увагу заявника, що зміна застосованого судом способу захисту на стягнення конкретних сум (не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, встановленому ст. 378 Кодексу адміністративного суду України.

Більш того, зміна способу і порядку виконання судового рішення на підставі статті 378 КАС України не може змінювати обраного судом відповідно до КАС України способу відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11.11.2014р. № 21-394а14, від 17.02.2015р. № 21-622а14, від 24.03.2015р. № 21-85а15, від 14.04.2015р. № 21-78а15, а також Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а, від 13.02.2018р. у справі № 279/7584/15.

З підстав викладеного, заява державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 15.11.2022 року у справі №160/11726/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.Є. Букіна