Рішення

від 11.09.2023 по справі 160/13355/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 160/13355/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2023 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.05.2023 №004255 про застосування підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є фізичною особою-підприємцем, має у власності пасажирський автобус та,як перевізник, надає послуги з пасажирських перевезень. Поїздки здійснюються по узгодженому маршруту Дніпро-Київ та Київ-Дніпро. Позивач вказує, що на цьому маршруті по договорах працюють два водії - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Автобусобладнаний аналоговим тахографом, маєдіючий протокол перевірки і адаптації тахографу. Водіями завжди використовуються тахокарти під час руху автобуса, окрім періоду, коли автобус перебуває на стоянці та не здійснює руху. Відповідно до договору від 01.05.2023 на нерегулярне перевезення по маршруту Київ-Дніпро водій ОСОБА_2 завершив поїздку вечором 02.05.2023 в м.Дніпро та завіз автобус на стоянку на залізничному вокзалі. На наступний ранок він прибув для передачі документів і ключів на автобус іншому водієві ОСОБА_3 . На парковці орієнтовно о 08:00 ранку водій ОСОБА_2 передав документи і ключі на автобус водію ОСОБА_4 , який відповідно до договору від 03.05.2023 на нерегулярне перевезення по маршруту Київ-Дніпро на період з 03.05.2023 по 04.05.2023 мав би вибути з м. Дніпро о 22:00. Після отримання документів і ключів водій ОСОБА_3 зачинив автобус та ще деякий час перебував біля нього. Жодного руху автобуса не було. В цей час до автобуса підійшли працівники Укртрансбезпеки, які запитали документи на транспортний засіб, протокол перевірки адаптації тахографу, а також тахокарту водія. Пояснення водія про те, що автобус не їде, а стоїть на стоянці до 22:00 вечора для виїзду з м.Дніпро до м.Києва, працівниками Укртрансбезпеки проігноровано та складено акт перевірки, в якому зазначили, що відсутня заповнена тахокарта водія. В даному акті водієм власноручно було записано, що шайбу (тахокарту авт.) не заповнено до моменту роботи. В подальшому, замість повідомлення про розгляд справи було отримано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.05.2023 №004255, якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону «Про автомобільний транспорт» накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою та зазначає, що вона винесена без наявності з його боку правопорушень та з порушенням передбаченої законом процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. У водія ОСОБА_3 у період з 23:00 год. 02.05.2023 до 22:00 год. 03.05.2023 не виникало жодного обов`язку вставляти в тахограф тахокарту і вести облік робочого часу, оскільки в цей час не здійснювалось жодних пасажирських перевезень, а сам автобус перебував у стані стоянки без жодних пасажирів. Крім того, розгляд справи проведено без його участі та без повідомлення про розгляд справи, оскільки запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не надсилалось та жодним іншим способом про дату засідання не повідомлялось. З огляду на викладене, вважає оскаржувану постанову протиправною, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13355/23; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою було витребувано у відповідача докази, що стали підставою для прийняття постанови від 17.05.2023 №004255.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

17.07.2023 від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. Відповідачем у відзиві зазначено, що на підставі направлення від 28.04.2023 № 014515проведено рейдову перевірку, за результатами якої виявлено порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: вимог пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 - була відсутня заповнена тахокарта водія за 03.05.2023. Постанова №004255 від 17.05.2023 року прийнята на основі акту, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області зазначене і конкретизоване порушення, допущене позивачем. Зазначена постанова складена у відповідності до вимог додатку 5 Порядку № 1567, тому твердження позивача про те, що постанова є необґрунтованою та невмотивованою і не містить суті порушення, є хибними та помилковими. Щодо розгляду справи відповідачем зауважено, що Відділом державного нагляду (контролю) Дніпропетровській області направлено на офіційну електронну пошту позивача повідомлення про розгляд справи від 08.05.2023 № 32046/32/24-23 разом № 003263 від 03.05.2023, що підтверджується скріншотом з електронної пошти. Щодо суті виявленого порушення, відповідачем зазначено, що як зазначено в акті, під час перевірки було встановлено, що на вказаний ТЗ на момент перевірки була відсутня оформлена тахокарта, яка відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3.3 Інструкції №385 повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. Починаючи з 20.12.2010, тобто дати прийняття Поправки №6 до ЄУТР, періоди згадані у пункті іі, повинні охоплювати поточний день та попередні 28 календарних днів. Отже, водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія. Твердження позивача про те, що 03.05.2023 відправлення мало бути лише в 22:00 не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Водночас транспортний засіб 03.05.2023 перебував біля вокзалу, де розташовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення пасажирів. Щодо посилань на договір від 03.05.2023 про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, відповідач зазначив, що інформація щодо дати та часу здійснення перевезень зазначена від руки, відтак неможливо достовірно встановити, коли ці дані було внесено до договору та перевірити достовірність цієї інформації. Разом з цим, під час рейдової перевірки зазначений договір не надавався і відсутній в матеріалах перевірки, а відтак за відсутності такого договору під час перевірки інспектор Укртрансбезпеки не міг достовірно встановити час відправлення транспортного засобу. За вказаних обставин, порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки не було, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є такими, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про поновлення строк на подання відзиву.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 19.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалу суду від 19.06.2023 було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку та отримано 03.07.2023 згідно із відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.32), а отже останнім днем строку для подання до суду відзиву в силу положень п.1 ч.1 ст. 241, п.3 ч.6 ст. 251 КАС України є 18.07.2023. Згідно із відбитком штемпелю на поштовому конверті, в якому надійшов відзив, він надісланий 13.07.2023.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені обставини щодо подання відзиву у межах визначеного строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

18.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує аргументи відповідача, зазначає про те, що відзив не спростовує наведених позивачем обставин у позові. Законом не передбачено обов`язок застосовувати тахограф у разі не здійснення комерційних пасажирських перевезень під час перебування автобуса в стані стоянки. Щодо повідомлення про розгляд справи про порушення, позивач зазначає, що після отримання відзиву він дізнався про відправлення відповідачем запрошення на розгляд справи на його електронну пошту. Після чого, він ще раз перевірив поштову скриньку та виявив запрошення в папці «Спам». Позивач вважає, що неналежним чином був повідомлений про розгляд справи, відповідач не мав права проводити розгляд справи без його участі. Додатково наголосив, що в оскаржуваній постанові про застосування адміністративно-господарських штрафу не зазначено жодної суті порушення та не вказано конкретної норми закону, яка порушена.

31.07.2023 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи матеріалів відеофіксації рейдової перевірки.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що у період з 28.08.2023 по 10.09.2023 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем20.03.2023 за р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань здійснено запис про державну реєстрацію; місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 , електронна пошта: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

18.02.2022 ТОВ «Автокомплект» було перевірено аналоговий тахограф Siеmens VDO Automotive FG №01559022, 2004 р.в., встановленого на автомобілі Volkswagen Crafter 2012, (кузов, рама) НОМЕР_2 ) реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 та видано автомобільному перевізнику ОСОБА_1 (уповноважена особа ОСОБА_6 ) протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA019-006868D (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 з 01.12.2022 транспортний засіб Volkswagen Crafter 2012 року випуску, (кузов, рама) НОМЕР_2 , реєстраційний номер № НОМЕР_5 , належить ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (а.с. 53-54).

За змістом витягу Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.04.2023 рішенням №259 від 25.04.2023 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами (а.с. 53-54).

03.05.2023 між ФОП ОСОБА_1 (далі - автомобільний перевізник) та ОСОБА_7 (далі - замовник послуги) укладено типову форму Договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах (а.с. 21-23), згідно з пунктом 1.1. якого Перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої Замовником групи пасажирів та їх багажу, список яких наведено в Інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів (додаток до цього Договору) (далі - Інформаційний лист), який є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення Перевізникові встановлену цим Договором плату у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до п. 2.1. Договору перевізник зобов`язується надати в необхідній кількості технічно справні автобуси, призначені їх виробником для перевезення пасажирів та їх багажу, сертифіковані відповідного типу, що відповідають параметрам комфортності для експлуатації на зазначеному в цьому Договорі маршруті. Марка і модель: Фольксваген Крафтер, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік виготовлення 2012

Згідно з п. 2.2. Договору для виконання цього Договору Перевізник забезпечує виконання перевезень водіями відповідної кваліфікації, у разі перевезення організованих груп дітей - водіями, які мають стаж керування автомобільним транспортним засобом не менш як п`ять років. У разі перевезення за маршрутом протяжністю понад 500 км або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та протяжністю понад 250 км, Перевізник зобов`язується направити у рейс двох водіїв на кожний автобус. Водій: ОСОБА_3 .

Маршрут руху: початковий пункт маршруту - м. Дніпро, Залізничний вокзал центральний, кінцевий пункт маршруту: м. Київ, Залізничний вокзал центральний. Відстань; 480 км. (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору відправлення автобуса з початкового пункту маршруту о 22 год. 00 хв. 03.05.2023, прибуття в кінцевий пункт маршруту о 06 год. 00 хв. 04.05.2023.

Згідно з п. 6.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до прибуття автобуса до місця призначення згідно із замовленням.

Згідно із направленням на рейдову перевірку від 28.04.2023 №014515співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортних засобів, автомобільних перевізників всіх форм власності, резидентів/нерезидентів України, громадян, водіїв щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту за адресою: м. Дніпро, площа Вокзальна 3В,нерегулярні перевезення м. Дніпро - м. Київ, під час проведення якої 03.05.2023 о 08 год. 20 хв. був перевірений транспортний засіб Volkswagen Crafter - автобус, номерний знак НОМЕР_5 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 .

За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2023 №003263, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутня заповнена тахокарта водія ОСОБА_3 за 03.05.2023, чим порушено вимоги п. 3.3. наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 385від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч.1 абз.3 - Перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 цього Закону, а саме: відсутня заповнена тахокарта водія ОСОБА_3 за 03.05.2023 (а.с.51).

Водій транспортного засобу зі змістом Акту ознайомлений, про що свідчить його підпис, та надав пояснення наступного змісту: шайбу не заповнював до моменту роботи, автомобіль був на парковці залізничного вокзалу зі вчорашнього дня.

Позивачу засобами електронного зв`язку направлено повідомлення від 08.05.2023 №32046/23/24-23 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорта згідно із скріншот з електронної переписки вказане повідомлення надіслано на електронну пошту позивача: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 11.05.2023 о 10:13 (а.с .48-50).

У повідомленні від 08.05.2023 №32046/23/24-23 позивачу запропоновано прибути на розгляд справи, яке відбудеться 17.05.2023 з 10:00 до 15:00 (перерва з 12:00 до 12:45), у Відділі державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209,та додатково повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи в зазначений термін, справа про порушення розглядається без її участі.

На розгляд справи щодо акту від 03.05.2023 №003263позивач чи уповноважена особа не прибули.

17.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004255, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статей34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копію вказаної постанови надіслано позивачу засобами поштового зв`язку.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №004255 від 17.05.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За змістом частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення нерегулярних пасажирських перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 18 Закону №2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (далі - Конвенція № 153).

Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до частини третьої статті 10 Конвенції № 153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 25.01.2012 № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Пунктом 1.5 Положення № 340 зокрема, визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

24.06.2010 Міністерством транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 2.5. розділу ІІ Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність. Окрім цього, згідно з пунктом 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра (пункт 2.8 Інструкції №385).

Умови використання тахографів наведено у розділі ІІІ Інструкції №385.

Так, за змістом пункту 3.1 Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії таПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокартита забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (уразі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) ( 994_016 ); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, саме перевізники забезпечують водіїв, які відправляються врейс, необхідною кількістю тахокарт, зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, зберігають протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірки тахографа, дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом.

При цьому, водії повинні мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у разі використання аналогового тахографа або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що стаття 39 Закону № 2344-ІІІ не містить виключного переліку документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а наявність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографу, заповненої тахокарти або картки водія, прямо передбачена Інструкцією № 385 та Положенням № 340, надання послуг з перевезень пасажирів за їх відсутності є порушенням статті 39 Закону № 2344-ІІІ, а відтак підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є автомобільним перевізником, має ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами (рішення №259 від 25.04.2023), має у власності автомобіль марки Volkswagen, модель Crafter, 2012 року випуску (реєстраційний номер № НОМЕР_5 , шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 та надає послуги з нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах.

За результатами рейдової перевірки транспортного засобу позивача Volkswagen, модель Crafter, автобус (реєстраційний номер № НОМЕР_5 ) посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 Закону та п. 3.3 Інструкції № 385, а саме: заповненої тахокарти водія ОСОБА_3 за 03.05.2023.

Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач фактично заперечує факт здійснення перевезення пасажирів транспортним засобом Volkswagen, модель Crafter, автобус (реєстраційний номер № НОМЕР_5 )на момент проведення перевірки, вказуючи, що на час перевірки вказаний транспортний засіб не здійснював перевезення пасажирів на маршруті, перебував у стані стоянки, що виключає обов`язок застосовувати тахограф.

Заперечуючи позицію позивача, відповідачем зазначено, що на момент проведення перевірки у водія ТЗ ОСОБА_3 була відсутня оформлена тахокарта за 03.05.2023, яка відповідно до Закону №2344-ІІІ та Інструкції №385 повинна знаходитись у водія і надаватись до перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Отже, у межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, як до перевізника, за відсутності у водія на час проведення перевірки саме заповненої тахокарти.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Типової форми Договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, укладеного 03.05.2023 між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ОСОБА_7 (замовник), перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів та їх багажу автобусом Фольксваген Крафтер, реєстраційний номер НОМЕР_5 , водій ОСОБА_3 , по маршруту руху: початковий пункт маршруту - м. Дніпро, Залізничний вокзал центральний, кінцевий пункт маршруту: м. Київ, Залізничний вокзал центральний. Відправлення автобуса з початкового пункту маршруту о 22 год. 00 хв. 03.05.2023, прибуття в кінцевий пункт маршруту о 06 год. 00 хв. 04.05.2023.

Згідно з п. 6.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до прибуття автобуса до місця призначення згідно із замовленням.

Отже, сторонами Договору погоджено маршрут руху автобусу, дату та час відправлення з початкового пункту маршруту, дату та час прибуття в кінцевий пункт призначення, а також момент набрання чинності таким договором та час його припинення, який пов`язується саме з прибуттям до місця призначення, обумовленого договором.

За таких обставин, рух автобусу Фольксваген Крафтер, реєстраційний номер НОМЕР_5 , водій ОСОБА_3 , по маршруту слідування запланований на 22 год. 00 хв. 03.05.2023.

Водночас, рейдова перевірка вказаного транспортного засобу відбулась вранці 03.05.2023, о 08 год. 20 хв., про що відсутній спір між сторонами.

Суд повторно зазначає, що тахограф - це обладнання, яке призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв, а тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять тахограф та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Водночас, з наданих відповідачем доказів (акт перевірки, матеріали відеофіксації рейдової перевірки) неможливо встановити, на підставі яких ознак посадові особи Укртрансбезпеки дійшли висновку про здійснення позивачем перевезення пасажирів на час проведення перевірки (03.05.2023 о 08 год. 20 хв.), а також неможливо встановити факту договірних умов такого перевезення, відсутні пояснення пасажирів щодо такого перевезення, в тому числі щодо інших обставин їх перевезення позивачем, що у сукупності надавали б можливість підтвердити фактичні обставини використання під час перевірки транспортного засобуФольксваген Крафтер, реєстраційний номер НОМЕР_5 , як такого, на якому здійснюється перевезення пасажирів на комерційний основі, руху вказаного транспортного засобу з метою виконання таких послуг перевезення, а відтак необхідності пред`явлення водієм ОСОБА_3 заповненої тахокарти за 03.05.2023.

В Акті перевірки 03.05.2023 №003263 зазначено лише місце проведення перевірки (м. Дніпро площа Вокзальна, 3В), загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про автоперевізника, а також дані про водія та не вказано про наявність пасажирів в транспортному засобі.

В Акті від 03.05.2023 №003263 відсутні будь-які відомості про пасажирів як замовників послуг, їх кількості.

Доводи відповідача у відзиві про те, що під час перевірки водієм не надавався Договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 03.05.2023, а відтак інспектор Укртрансбезпеки не міг достовірно встановити час відправлення транспортного засобу, є цілком безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З досліджених судом відеоматеріалів рейдової перевірки (відеозапис з нагрудної камери інспектора, який доданий суб`єктом владних повноважень як доказ до відзиву), вбачається надання водієм транспортного засобу Фольксваген Крафтер, реєстраційний номер НОМЕР_5 , уповноваженим представникам Укртрансбезпеки, зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 18.02.2022, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витягу Державної служби України з безпеки на транспорті, а також типової форми Договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, що виключає необізнаність інспектора Укртрансбезпеки про маршрут руху та щодо часу відправлення транспортного засобу.

При цьому, з досліджених судом відеоматеріалів рейдової перевірки вбачається, що автобус Фольксваген Крафтер, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з написом «нерегулярні перевезення» перебував у стані стоянки на привокзальній площі міста Дніпра (залізничний вокзал) без жодних пасажирів в салоні автобусу або біля нього, а також ознак наявності багажу в салоні та/або біля автобусу.

Суд зазначає, що сам по собі факт здійснення позивачем, як автомобільним перевізником, послуг з нерегулярних пасажирських перевезень не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що на час проведення рейдової перевірки о 08 год. 20 хв. 03.05.2023 позивач на зазначеному транспортному засобі здійснював перевезення пасажирів, що відбувся рух автобусу з метою виконання таких послуг перевезення, а відтак необхідності пред`явлення водієм заповненої тахокарти за 03.05.2023.

Варто зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2023 у справі №140/1167/22 (провадження № К/990/26742/22).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постанова Верховного Суду.

Докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права, адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №004255 від 17.05.2023 прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки його неналежним чином повідомлено про розгляд справи, не враховуються судом.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567, в редакції на час спірних відносин, про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Отже, вказаним Порядком передбачена можливість повідомлення автомобільного перевізника, яким у спірних правовідносинах є позивач, про час і місце розгляду справи про порушення засобами електронного зв`язку на його офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 має офіційну електронну пошту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка відповідає також самостійно зазначеній позивачем у позові.

Матеріалами справи підтверджено надіслання позивачу засобами електронного зв`язку повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на електронну пошту «zheka5454@gmail.com» 11.05.2023 о 10:13.

За викладених обставин, суд не вбачає процедурних порушень, про які стверджує позивач.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Однак, відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті№004255 від 17.05.2023 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51)на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60грн. (одна тисячі сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова