Рішення

від 22.10.2007 по справі 3663-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3663-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2007Справа №2-28/3663-2007

За позовом - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь,

до відповідача – Відділу закладів освіти Центральної районної ради, м. Сімферополь,

про стягнення 765 755,51 грн.

                                                                                       Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Щеглов Д.А. – юрист, довіреність № 20-3/3552 від 27.12.2006 р. (к/копія довіреності у справі)  

Від відповідача – Лемтюжнікова О.В. – заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 253 від 08.06.2007 р. (довіреність у справі)

Суть спору:

Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Відділу шкіл та дитячих дошкільних закладів Центральної районної ради, м. Сімферополь, про стягнення 765 755,51 грн., у тому числі 401 675,61 грн. заборгованості за теплопостачання, 291 922,12 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у сумі 72 157,78 грн.

22.05.2007 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 22.05.2007 р., в якій позивач просив стягнути з відповідача  429 526,16 грн., у тому числі 65 446,26 грн. боргу за теплопостачання, 291 922,12 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у сумі 72 157,78 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем 19.02.2007 р. був частково сплачений основний борг у сумі 336 229,35 грн., що підтверджено копією банківської виписки.

За таких обставин, позивач в частині стягнення з відповідача 336 229,35 грн. основного боргу просив провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.  

11.09.2007 р. представник позивача надав суду заяву від 11.09.2007 р., в якій вказав, що позивачем при подачі даної позовної заяви та позовної заяви у справі                 № 2-28/3662-2007, платіжним дорученням № 3530 від 04.09.2007 р. було перераховане державне мито в сумі 25 550,00 грн., тоді як за вказаними позовними заявами підлягало перерахуванню 13566,96 грн., у зв'язку з чим просив видати довідку про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого державного мита в розмірі 11 983,04 грн.

11.09.2007 р., представник відповідача надав суду заяву від 05.06.2007 р., в якій, у зв'язку зі зміною найменування відповідача, що підтверджено довідкою Головного управління статистики в АР Крим № 05.3-06.19/720 від 25.06.2007 р., просив змінити найменування відповідача з Відділу шкіл та дитячих дошкільних закладів Центральної районної ради, м. Сімферополь, на Відділ закладів освіти Центральної районної ради, м. Сімферополь, яка судом була задоволена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.03.2007 р., залученому до матеріалів справи, та надав суду відзив на позовну заяву від 05.06.2007 р., в якому відповідач з позовними вимогами, з урахуванням вищезазначеної заяви про уточнення позовних вимог, не погодився та просив у позові відмовити, посилаючись на необґрунтоване завищення позивачем тарифів на його послуги, а також на те, що ці тарифи не були узгоджені позивачем з Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про житлово – комунальні послуги».

Також, представник відповідача у судовому засіданні надав суду додатковий відзив на позовну заяву від 22.10.2007 р., в якому відповідач з позовними вимогами, з урахуванням вищезазначеної заяви позивача про уточнення позовних вимог, не погодився, та зазначив, що сума основного боргу частково погашена відповідачем, а в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції просив у позові відмовити, посилаючись на ст. 614 Цивільного кодексу України.

Відповідач у вищевказаному додатковому відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень проти позову вказав на те, що 02.11.2006 р. рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради позивачу були узгоджені тарифи на його послуги, надані з 01.01.2006 р. по 01.11.2006 р., у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач повинен погодитись з тарифами на раніше надані ним послуги, за якими відповідач розраховувався з позивачем.

Однак, представник відповідача у судовому засіданні усно зазначив, що погоджується з раніше оспорюваними тарифами позивача, згідно з якими були нараховані суми за послуги з теплопостачання  (про що зазначено у протоколі судового засідання).  

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв'язку з необхідністю представлення сторонами суду додаткових документів та доказів у справі.

Строк вирішення спору був продовжений за клопотанням представників сторін, у порядку ст. 69 ГПК України, для надання сторонами додаткових документів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд       

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2005 року між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» та Відділом шкіл та дитячих дошкільних закладів Центральної районної Ради, був укладений договір № 92 на постачання теплової енергії.

Пунктом 1.1. цього договору передбачалось, що постачальник (позивач) брав на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію у виді опалення і підігріву води у необхідних йому об'ємах, а споживач - прийняти теплову енергію в об'ємах, визначених даним договором і оплатити її за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1. даного договору передбачалось, що розрахунки за споживану теплову енергію здійснюються у грошовій або іншій не забороненій чинним законодавством, формі згідно встановлених постачальником тарифів, залежно від груп споживачів у строк до 25 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Позивач, на виконання умов вищевказаного договору, свої зобов'язання виконував належним чином та своєчасно.

Проте, відповідач зобов'язання за договором виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним за період з 01.08.2005 р. по 31.12.2006 р. утворилась заборгованість в сумі 401 675,61 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду АР Крим, оскільки відповідачем заборгованість за теплопостачання у розмірі 401 675,61 грн., на день подачі позову, сплачена не була.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання відповідача перед позивачем.

Згідно з ч. 1  ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Як було зазначено вище, позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 22.05.2007 р., просив стягнути з відповідача, зокрема, 65 446,26 грн. основного боргу, у зв'язку з тим, що відповідачем 19.02.2007 р. було частково сплачено основний борг у сумі 336 229,35 грн., що підтверджено копією банківської виписки.

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі                       336 229,35 грн. після порушення провадження у справі, тобто після 16.02.2007 р., - провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а 65 446,26 грн. основного боргу повинно бути стягнуто з відповідача.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву від 05.06.2007 р. та доповненні до нього від 22.10.2007 р, зокрема, на те, що позивачем, у порушення норм чинного законодавства України не узгоджені тарифи на його комунальні послуги у встановленому законодавством порядку є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. до відання виконавчих органів, сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження зі встановлення в  порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади;  погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, що також передбачено в  пункті 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 р., яким визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово – комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово – комунальні послуги відповідно до закону.

Разом з цим, частиною 1 ст. 31 вказаного Закону України «Про житлово – комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 р. встановлено, що Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово - комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Зважаючи на відсутність на час виникнення заборгованості відповідача перед позивачем встановленого Кабінетом Міністрів України Порядку формування цін/тарифів на житлово – комунальні послуги другої групи, до якої віднесений відповідач, органи місцевого самоврядування не могли затверджувати розмір тарифів на житлово – комунальні послуги.

Також, як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 6.1. договору на постачання теплової енергії № 92 від 01.08.2005 р. погодили, що при зміні уповноваженими органами влади, місцевого самоврядування, організаціями та іншими структурами цін на енергоресурси, воду, матеріали, теплову енергію споживану населенням, зміні податкового чи іншого законодавства, настанням інших причин, які впливають на собівартість теплової енергії, відповідно автоматично змінюється ціна на постачання теплової енергії 2-ої групи споживачів.

Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву  від 05.06.2007 р. та додатковому відзиві на позовну заяву від 22.10.2007 р, зокрема, на порушення позивачем норм чинного законодавства України стосовно встановлення тарифів на його комунальні послуги є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що представник позивача у засіданні суду усно погодився з раніше оспорюваними тарифами позивача, про що було вказано вище.      

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі                       72 157,78 грн. та  інфляційні збитки у сумі 291 922,12 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В частині стягнення 291 922,12 грн. індексу інфляції позов підлягає задоволенню, оскільки підтверджується матеріалами справи, зокрема, розрахунком позивача, та, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем контррозрахунок цієї суми суду не надавався та його представник у судовому засіданні вказував на те, що сума індексу інфляції розрахована позивачем вірно.

Відносно стягнення 3 % річних позов підлягає задоволенню частково, оскільки позивачем при нарахуванні відповідачу 3 % річних було допущено арифметичну помилку.

Так, до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних у розмірі 71 655,76 грн.               

Таким чином, в частині стягнення 3% річних у сумі 502,02 грн. у позові повинно бути відмовлено.

Посилання відповідача на ст. 614 Цивільного кодексу України стосовно того, що з нього не підлягають стягненню 3 % річних та індекс інфляції не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 3 % річних та індекс інфляції не є мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами та підлягає стягненню незалежно від вини боржника.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі                    429 024,14 грн., у тому числі 65 446,26 грн. основного боргу, 291 922,12 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 71 655,76 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин позов, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 22.05.2007 р., підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, 11.09.2007 р. представник позивача надав суду заяву від 11.09.2007 р., в якій вказав, що позивачем при подачі даної позовної заяви та позовної заяви у справі №  2-28/3662-2007, платіжним  дорученням № 3530 від 04.09.2007 р. було перераховане державне мито в сумі 25 550,00 грн., тоді як за вказаними позовними заявами підлягало перерахуванню 13566,96 грн., у зв'язку з чим просив видати довідку про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого державного мита в розмірі 11 983,04 грн.

Однак, судом у ході розгляду справи було встановлено, що позивач додав до позовної заяви у справі № 2-28/3663-2007 платіжне доручення № 3530 від             04.09.2006 року на суму 25 550,00 грн., яким сплатив державне мито за двома позовами одночасно (у справах № 2-28/3663-2007 та № 2-28/3662-2007), тоді як потрібно було сплатити 13 566,97 грн.

Оскільки сума державного мита за даним позовом складає 7 657,56 грн., то на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»                  № 7-93 від 21.01.1993 р державне мито, внесене в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, підлягає поверненню.

Таким чином, надмірно сплачене державне мито за двома справами (справа                № 2-28/3663-2007 та № 2-28/3662-2007) у розмірі 11 983,03 грн. підлягає поверненню позивачу.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 29.10.2007 року.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 р., ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –               

ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Відділу закладів освіти Центральної районної ради (95000,               АР Крим, м. Сімферополь, вул. Горького, буд. 15, р/р 35421001001299,                               р/р 35413001001299 в УДК в АР Крим, МФО 824026, ідентифікаційний код 22260188)  на користь Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, на р/р 2600700145930 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Ялта, МФО 324786, ідентифікаційний код 03358593) 429 024,14 грн., у тому числі 65 446,26 грн. заборгованості за теплопостачання, 291 922,12 грн. індексу інфляції і 3 % річних у розмірі 71 655,76 грн., а також 7 652,54 грн. державного мита та 117,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). Повернути Орендному підприємству “Кримтеплокомуненерго” (95026,                   АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, на р/р 2600700145930 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Ялта, МФО 324786, ідентифікаційний код 03358593) з Державного бюджету м. Сімферополя (р/р № 31118095600002 у банку одержувача – Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач – Державний бюджет, Сімферополь, 22090200, код ЗКПО 22301854, або з інших рахунків) зайве сплачене державне мито за двома справами (№ 2-28/3663-2007 та № 2-28/3662-2007) в сумі 11 983,03 грн., перераховане за платіжним дорученням № 3530 від 04.09.2006 р.

4). В частині стягнення з відповідача 336 229,35 грн. заборгованості за теплопостачання провадження у справі припинити.

5). В іншій частині у позові відмовити.

         Видати накази після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.