Постанова

від 29.08.2006 по справі 10932-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10932-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.2006Справа №2-23/10932-2006А

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат”, 98112, АР Крим, м.Феодосія, пров. Керченський,1  

До  відповідача Державної податкової інспекції в м.Феодосії АР Крим, 98112, АР Крим, м.Феодосія, вул.Кримська,82-в

Про  визнання не чинними податкових  повідомлень-рішень

                                                                                                             Суддя  Г.М.Іщенко

                                                                                      При секретарі Єменджієвої А.М.

                                                        представники:

Від  позивача  Орел М.О.- голова правління

Від відповідача Кулак К.В.- представник, дов. від  28.07.2006р. №20\10-0

Сутність спору: Відкрите акціонерне товариство “Феодосійський хладокомбінат” звернулося з позовом до господарського суду АРК про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції: №000112/931/26-02/1/1 від 06.08.2003р. про застосування штрафних санкцій в сумі  67479,00грн. за самостійне відчуження активів, які  перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження  та №002015/931/26-02/2/1 від 06.08.2003р. про застосування штрафних санкцій в сумі  60371,88грн.  за витрачання готівки з виручки підприємства при наявності  податкового боргу. При цьому позивач вказує, що при виплаті заробітної плати підприємство керувалося Указом Президента України  “Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати” від 07.05.2001р. №292/2001, який  прийнятий пізніше  Положення про ведення касових операцій в національній валюті України від 19.02.2001р. №72. В  Указі відсутні обмеження по виплаті заробітної плати, які пов'язані яким-небудь чином з податковою заставою. Крім того, акція є цінним папером,  який  лише підтверджує виключно права акціонера, акція не є майновим активом і норми Закону України “Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на неї не розповсюджуються.

         Згідно ст.55, ч.6,ч.7 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд АР Крим в судовому засіданні 17.08.2006р.  з урахуванням  Наказу Державної податкової адміністрації  в АР Крим від 24.03.2006р. №150 “Про реорганізацію Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції” ухвалою задовольнив клопотання відповідача, ухвалив допустити  заміну первісного відповідача на належного – Державну податкову інспекцію в м.Феодосії АР Крим.

           У судовому  засіданні 28.08.2006р. позивач  уточнив позовні  вимоги відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України і просить суд визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосії АР Крим  від 06.08.2003р.: №000112/931/26-02/1/1 про застосування штрафних санкцій в сумі  67479,00грн. за відчуження активів, які  находяться у податковій заставі без попереднього узгодження з податковим органом  та №002015/931/26-02/2/1  про застосування штрафних санкцій в сумі  60371,88грн.  за витрачання готівки з виручки підприємства при наявності  податкової заборгованості.  

           Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві  на позов,  при цьому вважає, що штраф застосовується до платника податків за сам факт відчуження активів, які знаходяться в податковій заставі.

      Згідно з п.6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу  адміністративного судочинства України.

     Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

         Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

                                                     встановив:

             За результатами позапланової документальної перевірки Відкритого акціонерного  товариства “Феодосійський хладокомбінат” з питання дотримання вимог  законодавчих та інших нормативних актів України при  здійсненні операцій з активами підприємства, які перебувають у податковій заставі за період з 22.11.2001р. по 01.06.2003р. Державною податковою інспекцією в м.Феодосії АР Крим був складений акт від 03.07.2003р. №26-02/92, у якому вказано про  порушення позивачем  п.2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України та  п.п.8.6.1”а” і “б” п.8.6 ст.8 Закону України “Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(а.с.6).

           04.07.2003р. на підставі  неіснуючого акту перевірки №1434/26-02 від 03.07.2003р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №000107/931/26-02/1/0  на суму  67479,00грн. та №002009/931/26-02/2/0 на суму  60371,88грн.

          За результатами апеляційного оскарження були прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.08.2003р.: №000112/931/26-02/1/1  та №002015/931/26-02/2/1, які і оспорюються позивачем.

             Суд вважає, що позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” є обґрунтованими та підлягають  задоволенню через наступне.

              Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.  

           06.08.2003р. на підставі неіснуючого  акту  перевірки №1434/26-02 від 03.07.2003р. відносно позивача винесені спірні  податкові повідомлення-рішення, в яких  в порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253 (зареєстрована в міністерстві юстиції України  06.07.2001р. за №567/5758), не вказано повне найменування платника податків – Відкрите акціонерне товариство “Феодосійський хладокомбінат”.

       Підставою для  застосування до позивача штрафних санкцій в сумі  67479,00грн. за  самостійне відчуження активів, які  перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження стали наступні обставини.

           Як  вбачається з акту перевірки за період  з 22.11.2001р. по 01.06.2003р. позивачем здійснено відчуження майнових прав (продаж цінних паперів - акцій), які перебувають у податковій заставі, без письмової згоди з податковим органом в загальній сумі 67479,00грн.

      Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Пунктом “а” п.п.8.6.1п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено операції з заставленими активами, що потребують обов'язкової згоди податкового органу, а саме:  купівлі  чи  продажу,  інших  видів відчуження або оренди (лізингу)  нерухомого  та  рухомого  майна, майнових чи немайнових прав,   за   винятком  майна,  майнових  та  немайнових  прав,  що використовується  у  підприємницькій  діяльності платника податків (інших    видах   діяльності,   які   за   умовами   оподаткування прирівнюються  до  підприємницької),  а  саме  готової  продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не  є  меншими  за звичайні.

           Тобто Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає право платника податків самостійно реалізовувати активи, які перебувають у податковій заставі, без обов'язкової згоди податкового органу за умови, що  це майно використовується в підприємницької діяльності платника податків і є готовою продукцією, товаром або товарним запасом (роботою, послугою), такий  продаж здійснено за цінами не  нижче звичайних і за проданий товар надійшли виключно грошові кошти.

           Підпунктом  17.1.8  статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено, що у разі коли платник податків, активи  якого перебувають  у  податковій  заставі,  відчужив  такі  активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з  цим  Законом,  платник  податків  додатково сплачує  штраф  у  розмірі  суми  такого відчуження, визначеної за звичайними  цінами.

     Тобто, застосування і визначення суми штрафів прямо залежить від факту відчуження  заставлених активів.

      Відповідач вважає, що в перевіряємий період позивач здійснив розпорядження по відчуженню активів –  акцій, які перебувають в податковій заставі, без письмової згоди з Державною податковою інспекцією в м.Феодосії.

   Відповідно до Статуту Відкрите акціонерне товариство „Феодосійський  хладокомбінат”  засновано  відповідно до наказу Фонду майна  АР Крим від 29.07.1997р. №1183 шляхом перетворення  Державного  підприємства „Феодосійський хладокомбінат”  у  Відкрите акціонерне товариство „Феодосійський  хладокомбінат”. Статут зареєстрований  рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 02.08.1997р. №809.

   Як свідчать матеріали справи, 01.10.2001р.  між Відкритим акціонерним товариством “Восточно-Кримська фондова компанія” та Відкритим акціонерним товариством “Феодосійський хладокомбінат” був укладений договір купівлі-продажу акцій “К31ФХК/1, відповідно якому  позивач (продавець) зобов'язаний передати у власність  Відкритому акціонерному товариству “Восточно-Кримська фондова компанія” (покупцю)  цінні папери, а  покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах даного договору цінні папери: номінальна вартість однієї акції – 0,25грн., кількість акцій – 269916 штук, договірна вартість  однієї акції – 0,25грн., загальна договірна вартість акцій – 67479,00грн.

  Товариство з обмеженою відповідальністю “Восточно-Кримська фондова компанія” перерахувало на розрахунковий  рахунок позивача грошові кошти в сумі 67479,00грн. згідно платіжним дорученням: №840 від 27.09.2001р. на суму 50000,00грн., №875 від 18.10.2001р. на суму 13000,00грн., №956 від 15.11.2001р. на суму 4479,00грн.

   У виконання договору №К31ФХК/1 від 01.10.2001р. Відкрите акціонерне товариство “Феодосійський хладокомбінат” – позивач 07.02.2002р. передало Товариству з обмеженою відповідальністю “Восточно-Кримська фондова компанія” 269916 штук цінних паперів Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” на суму 67479,00грн. відповідно  акту прийому-передачі цінних паперів від 07.02.2002р.

     Відповідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

     Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки,  у якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами  підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів  та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту  виявлених порушень є підстави  для визначення платнику податкових зобов'язань.

       Відповідно до  акту перевірки від 03.07.2003р. №26-02/92   сума недоїмки позивача за станом на 07.02.2002р. склала 10476,30грн. (а.с.13).

        Як вбачається з акту перевірки від 03.07.2003р. №26-02/92  активи позивача  перебували в  податковій заставі в перевіряємий період з 26.01.2003р. (з моменту виставлення першої податкової вимоги від 22.11.2001р. №1/90 на суму 46,09грн.),  про що свідчить повідомлення про вручення №120.

    Друга вимога від 26.12.2001р. №2/643 на суму  5035,32грн. отримана  позивачем  16.01.2002р., про що свідчить повідомлення про вручення №315.

      Спеціальним  законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”   від 21.12.2000р. №2181, який набрав чинність з 01.04.2001р. Зокрема, положення п.1.17 статті 1, статті 8 Закону регулюють виникнення права податкової застави, її змісту, реєстрації, зупинення, обмеження щодо її застосування  тощо.

Згідно пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

          Згідно абзацу 2 п.п.8.2.1 п.8.2 статті 8 цього Закону право  податкової застави  виникає у разі несплати в строки, встановлені Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків.

          Реєстрація податкової застави здійснюється відповідно до п.8.3 статті 8 Закону податковим органом у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

          Як свідчать матеріали справи, у державному  реєстрі застав рухомого майна 27.03.2003р. було зареєстровано податкову заставу на  все рухоме та нерухоме майно Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський холодокомбінат”, дата виникнення податкової застави – 24.10.2001р.(а.с.51).

       Отже, на момент укладення договору – 01.10.2001р., на момент  відчуження акцій - 07.02.2002р. майно позивача було в податковій заставі, але  опису  майна не було. Тільки 15.11.2002р. актом опису від 15.11.2002р. зазначено, що  податковим керуючим Мозильовим  С.С. було описано майно позивача на суму  41487,76грн., а саме: кіоск на Кримському ринку - вартість 13900,00грн.,  кіоск №474 - вартість – 7536,00грн., електронавантажувач - 2 одиниці вартістю – 13832,38грн., автомобіль ГАЗ модель 33073  1993р.в. №1169КРР вартістю 6219,38грн. (а.с.54).

         Відповідно до рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. №2-рп/2, 005 у справі №1-9/2005 положення п.п.8.2.2.п.8.2 ст.8 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-111 від 21.12.2000р. в частині розповсюдження права податкової застави на які-небудь види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу, були визнані неконституційними.

           Постановляючи вказане  рішення, Конституційний суд України виходив з того, що  розмір податкової застави, виходячи  із загальних принципів права  повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, щоб забезпечувало  конституційні вимоги справедливості та відповідності. Відповідність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового  обмеження розпорядження активами платника податків за несплату або несвоєчасну сплату податкового зобов'язання і диференціювання такого обмеження в залежності  від розміру несплати платником податкового боргу.

           Враховуючи, що податкова застава з податкового боргу в сумі 10476,30грн. була  забезпечена описаним в рахунок погашення такого податкового боргу майном на суму  41487,76грн., тобто, в сумі, яка перевищує суму податкового боргу, у суду відсутні правові підстави вважати, що все інше майно Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” перебуває в податковій заставі.

            Крім того, відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”  акція - цінний папір без установленого строку обігу, що  засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь  в управлінні ним, дає право його власникові  на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна  при ліквідації акціонерного товариства. Вексель - цінний папір, який засвідчує  безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

            Згідно ст.1.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративні   права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай),  включаючи  права на   управління,   отримання  відповідної  частки  прибутку  такої юридичної особи,  а також активів у разі її ліквідації  відповідно до  чинного  законодавства,  незалежно від того,  чи створена така юридична особа у формі  господарського  товариства,  підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи,  або в  інших  організаційно-правових  формах.

       Судом приймаються до уваги роз'яснення Державної податкової адміністрації України, які викладені у листі  від 29.07.03р. №6659/5/24-1116 „Відносно здійснення операцій платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі” та консультації, надані у спеціалізованому печатному  виданні Державної податкової адміністрації України  “Вісник податкової служби” №20 за 2004р., якими Державна податкова адміністрація України роз'яснює, що  при здійсненні розрахунків векселем такий вексель є тільки долговою розпискою і не може бути активом підприємства, у  зв'язку з чим при здійснені  розрахунку векселем без згоди з податковим органом штрафні санкції не нараховуються.

         Тобто,   вексель - є цінній папір - боргова розписка, акція -  є цінній папір, яка підтверджує виключно корпоративні права акціонера і однозначно не є майновим  активом підприємства.

    Вказані роз'яснення Державної податкової адміністрація України розцінюються судом відповідно до вимог  п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  як податкове  роз'яснення.

          В силу вимог п.п.“д” п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

          На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено факт відсутності зазначених порушень з боку позивача, оскільки продаж акцій не потребує письмової згоди податкового органу.

         Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41,42).

     Виконання конституційного обов'язку, передбаченого ст.67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів в порядку і розміру, встановленому законом.

        Суд прийшов до висновку, що відповідач  помилкового вважає, що на дату укладення договору купівлі-продажу акцій  від 01.10.2001р. №31ФХК/1 активи Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” перебували у  податковій заставі у зв'язку з наявністю податкового боргу, тобто, договір був укладений з порушенням п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Матеріалами справи  спростовується цей факт. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що  договір купівлі-продажу від 01.10.2001р. цінних паперів визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

        Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної   влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України  та законами України.

       Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.  

        З урахуванням викладеного суд доходить обґрунтованого  висновку про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №000112/931/26-02/1/1 від 06.08.2003р. прийняте Державною податковою інспекцією в м.Феодосії всупереч вимогам п.8.6 ст.8 та п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є незаконним і порушує право позивача на вільне розпорядження своєю власністю, передбачене п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8  цього Закону, гарантоване Конституцією України та закріплене Рішенням Конституційного суду України від 24.03.200р. у справі №1-9/2005 та у відповідача не було законних підстав для застосування штрафу в порядку п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 даного Закону.

        Отже, застосування до Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” штрафних санкцій  в сумі  67479,00грн. є неправомірним і  висновки акту перевірки (неіснуючого акту, як вказано в спірному податковому повідомленні-рішенні №000112/931/26-02/1/1 від 06.08.2003р.)  згідно  з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем. Відповідачем не надані докази, які спростовують  доводи позивача.

        Таким чином, невірне застосування відповідачем норм  матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення №000112/931/26-02/1/1 від 06.08.2003р. на підставі неіснуючого акту перевірки, що є підставою для визнання його не чинним.  

    Підставою для  застосування до позивача штрафних санкцій в сумі  60371,88грн.  за витрачання готівки з виручки підприємства при наявності  податкового боргу стали наступні обставини.

    В період з 22.11.2001р. по 01.06.2003р. відповідачем проведена перевірка Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” з виконання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт №26-02/92 від 03.07.2003р.(а.с.6).

        Перевіркою встановлено  порушення п.2.12  Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (зареєстрований  в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за №237/5428), а саме: позивач здійснив виплати, які пов'язані з оплатою праці із готівкової виручки в сумі 60371,88грн. при наявності  податкового боргу (а.с.13).

   06.08.2003р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі  60371,88грн. за порушення   п.2.12  Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72( зареєстрований  в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за №237/5428) та Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95.

   Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття акта, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини  можуть доводитися, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням їх реквізитів.

   Актом перевірки не встановлений факт витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та  інших касових надходжень  на виплати, які пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості, а саме  за це   правопорушення встановлена відповідальність, яка передбачена Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”, тому відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки  відповідачем не надані суду картки лицьових рахунків позивача.   

   Згідно документам, пов'язаним з оплатою праці із виручки  Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат”, виплати  здійснювалися у : квітні 2002р.- грудні 2002р,  у січні 2003р. – травні 2003р.

      Позивач здійснював  виплати з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян України на заробітну  плату, не нижчу від визначеної законом, та своєчасне одержання винагороди за працю, що повністю відповідає вимогам Указу Президента України від 07.05.2001р. №292/2001р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати”.

      Відповідачем не надані докази наявності у позивача податкової заборгованості  на період, коли здійснювалися позивачем виплати, які пов'язані з оплатою праці із  готівкової виручки.

      Так, відповідно пункту 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95, у разі  порушення юридичними особами всіх форм власності норм  по регулюванню обігу готівки в національній валюті, які встановлюються Національним банком України, до них  застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та  інших касових надходжень (крім коштів,  отриманих із кас установ банків) на виплати, які пов'язані з оплатою праці ( за винятком екстрених (невідкладних) обставин – соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, самотнім та багатодітним матерям, на лікування в разі  хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи),  за наявності податкової заборгованості – в розмірі здійснених виплат.

           Згідно з п.1.2 статті 1, п.п.4.2.2 п.4.2 статті 4, п.6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у податкового органу не було підстав для визначення вказаної суми штрафу як податкового зобов'язання, тому що штраф не застосовувався у зв'язку з донарахуванням податків.

          Отже, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією в м.Феодосії неправомірно визначено штрафні санкції в сумі  60371,88грн. за порушення Указу Президента України “Про  застосування штрафних санкцій за порушення норм  по регулюванню обігу готівки” №436/95, як податкове зобов'язання, так як згідно Закону України “Про систему оподаткування в Україні” та Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 вказаний штраф не відноситься до категорії податкового зобов'язання.          

   Таким чином, застосування до Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” штрафних санкцій  в сумі  60371,88грн. є неправомірним і  висновки акту перевірки (неіснуючого акту як вказано в спірному податковому повідомленні-рішенні №002015/931/26-02/2/1 від 06.08.2003р.)  згідно  з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем. Відповідачем не надані докази, які спростовують  доводи позивача.

          При таких обставинах, суд прийшов до висновку про те, що відповідач  при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв  з порушенням Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Указу Президента України “Про  застосування штрафних санкцій за порушення норм  по регулюванню обігу готівки”.

           Невірне застосування відповідачем норм  матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення №002015/931/26-02/2/1 від 06.08.2003р. на підставі неіснуючого акту перевірки, що є підставою для визнання його не чинним.      

       Крім того, 06.08.2003р. на підставі неіснуючого  акту  перевірки №1434/26-02 від 03.07.2003р. відносно позивача винесені спірні  податкові повідомлення-рішення, в яких  в порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р.№253( зареєстрована в міністерстві юстиції України  06.07.2001р. за №567/5758), не вказано повне найменування платника податків – Відкрите акціонерне товариство “Феодосійський хладокомбінат”.

      Більш того, в порушення вказаного Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, спірні податкові повідомлення-рішення: №000112/931/26-02/1/1 від 06.08.2003р. та №002015/931/26-02/2/1 від 06.08.2003р.  належним чином  не підписані: в них не вказані прізвище, ініціали керівника(заступника керівника) Державної податкової інспекції в м.Феодосії (а.с. 15,16).   

     Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 ( з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.

    Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові   особи   органів   державної   податкової    служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів  України, інших нормативних актів, прав та  охоронюваних  законом  інтересів громадян,   підприємств,   установ,   організацій,   забезпечувати виконання  покладених  на  органи  державної   податкової   служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.   

  Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.    

   При таких обставинах справи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” підлягають задоволенню.

       Оскільки  п.2 ч.3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається  відповідно п.п.б п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно  до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”  по його заяві.

        Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому  засіданні 29.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі 01.09.2006р.

     На підставі викладеного та керуючись  статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                      постановив:

                     1.Позов задовольнити.

         2.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосії АР Крим №000112/931/26-02/1/1 від 06.08.2003р. про застосування штрафних  санкцій в сумі  67479,00грн.

         3.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосії АР Крим №002015/931/26-02/2/1 від 06.08.2003р. про застосування штрафних  санкцій в сумі   60371,88грн.

          4.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на  користь Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський хладокомбінат” (98112, АР Крим, м.Феодосія, пров.Керченський,1, рахунок 260083100208 в Феодосійської філії АКБ УСБ, МФО 324258, ЗКПО 05397166) 3,40грн. державного мита.     

               5.Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

     У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

     Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

     Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.