Постанова

від 24.09.2007 по справі 4240-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4240-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.2007Справа №2-30/4240-2007А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.

Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.

З участю представників сторін:          

Від позивача – Вальков, директор.

Від відповідача – Ласков, дов. від 05.09.2007 р. № 1165/9/10 – 0 у справі.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Піонер», Білогірський р-он, с. Русаківка, вул. Київська, буд. 24.

до відповідача Державної податкової інспекції в Білогірському р-ні, м. Білогірськ, вул. Мира, буд. 1.

Про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000052301/0 від 26.01.2007 р. на суму 7982,0 грн., першої податкової вимоги від 14.02.2007 р. № 1/27 на суму 4280,94 грн. прибуткового податку громадян та 1059,97 грн. пені, а також про повернення на розрахунковий рахунок позивача суму поворотного ПДВ в сумі 9051,0 грн., 350,0 грн. перерахованих в рахунок погашення штрафних санкцій по акту перевірки від 23.01.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство «Піонер», Білогірський р-он звернувся  до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському р-ні про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000052301/0 від 26.01.2007 р. на суму 7982,0 грн., першої податкової вимоги від 14.02.2007 р. № 1/27 на суму 4280,94 грн. штрафних санкцій по прибутковому податку громадян та 1059,97 грн. пені, а також про повернення на розрахунковий рахунок позивача суми поворотного ПДВ в розмірі 9051,0 грн., 350,0 грн. перерахованих в рахунок погашення штрафних санкцій по акту перевірки від 23.01.2007 р.

Клопотанням від 15.05.2007 р. № 3 позивач уточнив свої вимоги, просить повернути з державного бюджету поворотного ПДВ в сумі 11037,37 грн., а не 9051,0 грн., як було заявлено раніше.

Заявою від 10.09.2007 р. (а.с. 106) позивач знову збільшив свої вимоги, у зв'язку з тим, що під час розгляду даної справи відповідачем – ДПІ в м. Білогірськ була прийнята друга податкова вимога  від 27.03.2007 р. № 2/10 на суму 15113,41 грн. (а.с. 56), позивач просить її скасувати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення – рішення № 0000052301/0 від 26.01.2007 р. на суму 7982,0 грн., перша та друга податкові вимоги, відповідно, від 14.02.2007 р. № 1/27 та від 27.03.2007 р. № 2/10 незаконні та необґрунтовані. Що стосується вимог щодо повернення з бюджету ПДВ з від'ємним значенням в сумі 11037,37 грн., позивач обґрунтовує тим, що заява про добровільне перерахування податку в доход державного бюджету України була помилкова.

Відповідач у відзивах від 06.04.2007 р. (а.с. 60 – 61) та від 18.05.2007 р. (а.с. 77 – 79) проти позову заперечує посилаючись на те, що оскаржуване рішення та податкова вимога є законними та обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними, а тому просить у позові відмовити.

Дослідивши представлені докази, суд встановив.

23.01.2007 р. ДПІ в Білогірському р-ні була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача – Селянського (фермерського) господарства «Піонер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

На підставі проведеної перевірки був складений акт № 32/23 – 02/24694591 від 23.01.2007 р. (а.с. 15 – 38).

В даному акті були зафіксовані порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» у розмірі 7982,03 грн. за 2005 р.; п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело к донарахуванню податку з доходів фізичних осіб в сумі 2140,47 грн.

На підставі встановлених порушень позивачу було скеровано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2007 р. № 0000052301/0 (а.с. 40) на суму 7982,03 грн., яке підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 11.29 ст. 11 Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

В пункті 4 Порядку зазначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. (пункт 5 Порядку).

Контроль за дотриманням цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби. (пункт 6 Порядку).

Актом перевірки зафіксовано, що за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. внаслідок порушень встановлений факт неперерахування на окремий рахунок сум акумульованих коштів податку на додану вартість в розмірі 7982,03 грн. На підставі викладеного, ДПІ дійшла висновку, що неперераховані кошті вважаються такими, що використовуються на за цільовим призначенням, а тому застосувала штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2  статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналіз приведеної норми свідчить про те, що дана штрафна санкція застосовується до платника податку у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового зобов'язання платника податків.

Податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. (п. 1.2. ст. 1  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

ДПІ правомірно зробила висновок про нецільове використання коштів у зв'язку з неперерахуванням сільськогосподарським товаровиробником цих коштів на окремий рахунок, однак суд не може погодитися із застосуванням відповідальності до позивача на підставі п.п. 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки законодавець передбачає інший вид відповідальності – стягнення до державного бюджету у безспірному порядку (п. 4 Порядку).

Оскільки позивач частково перерахував суму штрафних санкцій в розмірі 350,0 грн. платіжним дорученням № 5 від 30.01.2007 р. (а.с. 42), відповідач на підставі п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважав дану суму узгодженою, тому на адресу позивача були скеровані перша податкова вимога від 24.02.2007 р. № 1/27 та друга податкова вимога від 27.03.2007 р. № 2/10 на суму 15113,42 грн., в тому числі 7632,03 грн. ПДВ, податку з доходів фізичних осіб розмірі 2140,47 грн., штрафних санкцій 4280,94 грн., та пені в сумі 1059,97 грн.

Згідно з п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 26.01.2007 р. № 0000052301/0 на суму 7982,03 грн. та скасування другої податкової вимоги  від 27.03.2007 р. № 2/10 на суму ПДВ в розмірі 7632,03 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Слід зазначити, що в позові позивач не заявляє вимог про визнання нечинною першої податкової вимоги від 14.02.2007 р. № 1/27 в частині суми ПДВ в розмірі 7632,03 грн., тому суд розглянув позов в цій частині в межах заявлених вимог.

Що стосується вимог позивача про визнання нечинними першої податкової вимоги від 14.02.2007 р. № 1/27 та другої податкової вимоги від 27.03.2007 р. № 2/10 в частині 4280,94 грн. штрафних санкцій податку з доходів фізичних осіб та 1059,97 грн. пені, то такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в акті перевірки та не спростовано позивачем, в 2003 р., 2004 р., 2005 р., 2006 р. КФГ «Піонер» укладав договори оренди землі з громадянами .

Згідно з поясненнями керівника КФГ «Піонер» орендна плата за земельні сертифікати видавалася у 2003 р. – 2005 р.р. зерном ячменя, пшениці, соломою, хлібом, у 2006 р. орендна плата за земельні сертифікати не видавалася, оскільки строк сплати настане лише 01.07.2007 р.

Утримання прибуткового податку в 2003 р. з орендної плати за земельні сертифікати проведено по ставці 20% згідно з п. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13 – 92 від 26.12.1992 р., утримання податку з доходів фізичних осіб в 2004 – 2005 р.р. з орендної плати за земельні сертифікати проведено по ставці 13 % згідно з п. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-1У.

За період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. із виплаченої орендної плати за земельні сертифікати КФГ «Піонер» нарахував податок в сумі 4979,55 грн.

Внаслідок перевірки встановлено, що за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2003 р. з виплаченої орендної плати за земельні сертифікати позивач повинен був нарахувати податок в сумі 7120,02 грн., в тому числі: в 2003 р. прибутковий податок в розмірі 3536,61 грн., в 2004 р. – 2298,8 грн., в 2005 р. – 1284,62 грн.

Згідно зі п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було донараховано податок за 2004 – 2005 р.р. по ставці 13 % усього 2140,47 грн.

Позивач не заперечує проти донарахованого податку, однак несплату своєчасно податку пояснює тим, що 22.08.2003 р. направив до ДПІ лист № 48 про залік в рахунок наступних платежів переплату по ПДВ в розмірі 4398,72 грн.

ДПІ в судовому засіданні одержання такого листа заперечує. В судовому засіданні було оглянуто журнал вхідної кореспонденції, в якому реєстрація листа позивача відсутня.

Оскільки позивач своєчасно не сплатив донарахований податок в розмірі 2140,47 грн., ДПІ скерувала на його адресу першу податкову вимогу від 14.02.2007 р. № 1/27 та другу податкову вимогу від 27.03.2007 р. № 2/10, зокрема, на 4280,94 грн. штрафних санкцій податку з доходів фізичних осіб та 1059,97 грн. пені.

На підставі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З викладених підстав, суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними першої податкової вимоги від 14.02.2007 р. № 1/27 та другої податкової вимоги від 27.03.2007 р. № 2/10 в частині 4280,94 грн. штрафних санкцій податку з доходів фізичних осіб та 1059,97 грн. пені необґрунтовані.

Що стосується вимог позивача про стягнення з державного бюджету поворотного ПДВ в сумі 11037,37 грн. та сплачених 350,0 грн., то такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи та діючим законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки вимоги позивача задоволені частково, суд присуджує до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24 вересня 2007 р., постанова складена та підписана суддею 03 жовтня 2007 р.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 – 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Білогірському р-ні від 26.01.2007 р. № 0000052301/0 на суму 7982,03 грн.

3.          Скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Білогірському р-ні від 27.03.2007 р. № 2/10 в частині суми ПДВ в розмірі 7632,03 грн

4.          В інший частині позову відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України (р\р 31115095700002, одержувач – державний бюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЕГРПОУ 34740405, в банку – ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Селянського (фермерського) господарства «Піонер», Білогірський р-он, с. Русаківка, вул. Київська, буд. 24 (ОКПО 24694591) судовий збір в сумі 1,7 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.