Рішення

від 11.09.2023 по справі 460/48342/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2023 року м. Рівне№460/48342/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Златоком ЛТД" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоком ЛТД" про стягнення податкового боргу в сумі 103437,77грн.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою у повній мірі та у строки, установлені Податковим кодексом України узгоджених грошових зобов`язань. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву подано не було, тому в силу вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження з пропозицією надати суду відзив на позовну заяву надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцем знаходження, а саме: АДРЕСА_1 .

До суду повернувся конверт з вказаною ухвалою зі довідкою відділення поштового зв`язку про причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Пунктом 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, виходячи з положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення або повістку, що були направлені за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, неможливо вручити учаснику справи з незалежних від суду причин (у зв`язку з відмовою від одержання, відсутністю за повідомленою адресою, закінченням терміну зберігання тощо) вважається, що судове рішення або повістка вручена належним чином.

Датою вручення судового рішення або повістки, у такому випадку, є день проставлення відділенням поштового зв`язку відповідної відмітки із зазначенням причин не вручення на поштовому відправленні.

Беручи до уваги, що ухвалу суду було надіслано відповідачеві за зареєстрованим місцем знаходження, суд дійшов висновку, що ухвала суду від 28.11.2022 була вручена відповідачеві належним чином.

Частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідач вважаться таким, що належним чином отримав копію ухвали суду про відкриття спрощеного провадження в даній адміністративній справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що за даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість а загальну суму 103437,77 грн., а саме: 97079,58 грн. з єдиного податку; 4857,82 грн. з ПДФО, 480,37 грн. з військового збору; 1020,00 з адмінштрафів та інших санкцій.

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом зобов`язань за ППР №000/76/0703 від 04.03.2021, №01825207096 від 09.03.2021, №01825107096 від 09.03.2021, №17612/0703 від 04.03.2021.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та вимоги у встановленому законом порядку відповідачем до суду надано не було.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України).

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу було виставлено податкову вимогу форми "Ю" від 21.05.2021 №0028769-1302-2654.

За правилами пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України).

З урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (абз.1 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Як вже було встановлено судом, податкова вимога та податкове повідомлення - рішення на підставі яких виник податковий борг, у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалися, тому загальна сума податкового боргу є узгодженою і підлягає сплаті.

Пунктами 41.1, 41.4 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з п.19-1.45 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Щодо позовних вимог в частині накладення арешту на кошти відповідача на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу, варто зазначити наступне.

У пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявні відомості про відкриті рахунки, що обліковуються за відповідачем.

Відповідно до п.95.3. ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.95.4 ст.94 ПК України).

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.20.1.33 ст.20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п.94.2 ст.94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма п.20.1.33 ст.20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п.20.1.33 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Так, норми п.94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Згідно з відомостями, наданими Регіональним сервісним центром МВС в Рівненській області та Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області на запит позивача відсутня інформація про зареєстровані транспортні засоби за відповідачем.

Отже, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з цим, як встановлено судом, товариство має відкриті рахунки в установах банків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє інше майно, крім грошових коштів на рахунку у банку, для погашення податкового боргу в сумі 10347,77 грн.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за №948/30816) (даліПорядок №632), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3 Розділу VII Порядку №632).

При цьому, згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків.

Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, зокрема, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Таким чином, позовна вимога про застосування арешту коштів платника податків підлягає до задоволення частково у сумі 107437,77 грн, оскільки саме в зазначеній сумі підтверджується наявність у відповідача заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, позовні вимоги частково підтверджені належними та допустимими доказами.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоком ЛТД", яке має податковий борг, з рахунків такого платника на суму податкового боргу 103437,77 грн. та перерахувати:

480,37 грн. військового збору на рахункок UA238999980313070063000017001, отримувач: ГУК в Рівненській області/ Рівненська обл/11011001, Банк отримувача: Казначейство України, РНОКПП 38012494;

4857,82 грн. ПДФО на рахунок UA603999980333189340000017527, отримувач: ГУК у Рівненській області/Рівненська мтг/11010500, Банк отримуувача: Казначейство України, РНОКПП 38012494;

97079,58 грн. єдиного податку з юридичних осіб на рахунок UA698999980314070698000017527, отримувач: ГУК у Рівненській області/Рівненська мтг/1801030, Банк отримуувача: Казначейство України, РНОКПП 38012494;

1020,00 грн. адмінштрафів та інших санкцій на рахунок UA108999980313000106000017527, отримувач: ГУК у Рівненській області/Рівне міськ тг/21081103, Банк отримувача: Казначейсьво України; РНОКПП 38012494.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоком ЛТД" на рахунках, відкритих у банківських установах, у межах суми податкового боргу у розмірі 103437,77 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Златоком ЛТД" (вул. О.Теліги, 2, кв.4,м.Рівне,33005, ЄДРПОУ/РНОКПП 38322754)

Суддя С.М. Дуляницька