Постанова

від 11.09.2023 по справі 520/835/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 р. Справа № 520/835/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 13.09.22 по справі № 520/835/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" (далі за текстом також позивач, ТОВ «ТПП «ТИСК») звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення ГУ ДПС у Харківській області № 0/30131/1817 від 17.12.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано приписи статті 124 Податкового кодексу України та необґрунтовано визнано законним застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 % від погашеної суми податкового боргу при затримці до 90 днів включно, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, за відсутності вини платника податків.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що старшим державним інспектором Східного відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Харківській області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) проведено камеральну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" (ЄДРПОУ 42890583) з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки № 20675/20-40-18-17-10/42890583 від 17.11.2021 (далі також Акт перевірки), за висновками якого ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2021 року, липень 2021 року, чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0/30131/1817 від 17.12.2021.

Податковим повідомленням-рішенням № 0/30131/1817 від 17.12.2021, на підставі пункту 124.3 статті 124 розділу II Податкового Кодексу України за затримку на 39, 23, 48, 17, 21, 24, 31, 22 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 118766,95 грн, позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 59383,48 грн.

Скориставшись правом на оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з того, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана контролюючим органом обґрунтовано, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, дійшов висновку про правомірність оскаржуваного у цій справі рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Законом України від 16.01.2020 за № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.2 ст. 124 ПК України).

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Так, податковим правопорушенням, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За таких обставин, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином ПК України на контролюючий орган - податковий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Разом із цим, згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123 ПК України.

Враховуючи зміст наведених законодавчих положень, можна дійти висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином установлений законодавцем у Податковому кодексі України строк, як темпоральна величина, призначений для своєчасної реалізації контролюючими органами як суб`єктами владних повноважень компетенції щодо застосування штрафних санкцій, спричиняючи у разі його пропуску юридично значимі наслідки. Такими юридичними наслідками є звільнення платника податків, як учасника податкових правовідносин, від відповідальності, обмежуючи таким чином період невизначеності щодо останнього, що в кінцевому результаті гарантує дотримання конституційних прав та обов`язків особи, інтересів держави, а також раціональну організацію правозастосовної діяльності. Запровадження таких строків сприяє правовому захисту, забезпеченню стабільності, стійкості існуючої системи правовідносин, а також забезпеченню можливості збору та закріплення доказів вчиненого правопорушення.

Верховний Суд неодноразово за результатами правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/19, вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

З акта перевірки встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для застосування штрафу податковий орган визначив положення п. 124.3 ст. 124 ПК України і фактично застосував штраф у розмірі 50 % від загальної суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання в сумі 118 766,95 грн за затримку 39, 23, 48, 17, 21, 24, 31, 22 календарних днів сплати грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком до податкового повідомленнярішення № 0/30131/1817 від 17.12.2021 штрафні санкції в сумі 118 766,95 грн обчислено з урахуванням:

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9197734270 від 19.07.2021, сума погашеного боргу - 10766,95 грн, кількість днів затримки - 39, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 5383,48 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9240612115 від 20.08.2021, сума погашеного боргу - 5000,00 грн, кількість днів затримки - 23, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 2500,00 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9197734270 від 19.07.2021, сума погашеного боргу - 31,6 грн, кількість днів затримки - 48, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 15,80 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9240612115 від 20.08.2021, сума погашеного боргу - 44968,40 грн, кількість днів затримки - 17, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 22484,20 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9240612115 від 20.08.2021, сума погашеного боргу - 5000 грн, кількість днів затримки - 21, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 2500,00 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9240612115 від 20.08.2021, сума погашеного боргу - 5000 грн, кількість днів затримки - 24, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 2500,00 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9240612115 від 20.08.2021, сума погашеного боргу - 43000,00 грн, кількість днів затримки - 31, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 21500,00 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9240612115 від 20.08.2021, сума погашеного боргу - 5000 грн, кількість днів затримки - 22, ставка (%) - 50, сума штрафних санкцій 2500,00 грн.

Надаючи правові оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

У акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку, визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні, визначені статтею 83 Кодексу матеріали, зокрема це може бути наявні матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків аналогічного правопорушення з 01.06.2021 (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

Проте акт перевірки таких відомостей не містить, а містить лише посилання на податкові декларації, відомості щодо дати сплати зобов`язань за ними та кількість днів прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов`язань.

Жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України акт камеральної перевірки не містить.

Одночасно слід зазначити, що камеральною перевіркою з урахуванням вимог статті 76 Кодексу може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

З урахуванням викладеного, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає можливим установлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Допущена контролюючим органом неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни є обґрунтованим.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, штраф застосований без доведення наявності умислу та вини платника податків, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Зазначене відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Відповідно, висновки суду першої інстанції про те, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана контролюючим органом обґрунтовано, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.

Разом з цим колегія судів ураховує, що позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення № 0/30131/1817 від 17.12.2021 в частині застосування до позивача штрафу у сумі 59383,48 грн (50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання), проте фактично погоджується із застосуванням штрафу за порушення терміну сплати сум узгоджених податкових зобов`язань у розмірі, визначеному п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Як було зазначено вище, п. 124.1 ст. 124 ПК України визначені такі розміру штрафу:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, з акта перевірки колегією суддів установлено, а сторонами не спростовано, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів включно сплачено податкові зобов`язання на суму 64968,40 грн (5000+44968,40+5000+5000+5000) та із затримкою більше 30 календарних днів - 53798,55 грн (10766,95+31,60+43000).

Отже відповідач, з урахуванням приписів п. 124.1 ст. 124 ПК України, мав нарахувати позивачеві штрафні санкції у сумі 8628,28 грн (3248,42 грн (64 968,40 х 5 %) + 5379,86 грн (53 798,55 х 10 %)), проте необґрунтовано застосувавши до спірних правовідносин приписи п. 124.3 ст. 124 ПК України та нарахувавши штрафні санкції на суму 59 383,48 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0/30131/1817 від 17.12.2021 у сумі 50755,20 грн (59383,48 - 8628,28) та, відповідно, часткового задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 серпня 2023 року в справі № 520/22505/21.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є безумовною підставою для його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року), що була визначена судом першої інстанції в ухвалі від 17.01.2022.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3721,50 грн (2481,00 грн х 150 %).

Таким чином, враховуючи положення ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 6202,50 грн (2481,00+3721,50).

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 по справі № 520/835/22 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/30131/1817 від 17.12.2021 в частині визначення штрафу в сумі 50 755 (п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 20 коп.

В інший частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТИСК" (ЄДРПОУ 42890583) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у сумі 6202 (шість тисяч двісті дві) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін